Реєстраційний номер
0824U003289, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
10-12-2024
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Український камерно-інструментальний ансамбль ХХ століття: композиторська творчість та виконавська практика
Здобувач
Чжан Хань __,
Керівник Савчук Ігор Борисович
Опонент Василенко Ольга Валентинівна
Опонент Зосім Ольга Леонідівна
Рецензент Северинова Марина Юріївна
Рецензент Путятицька Ольга Вікторівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Опис
Актуальність теми дослідження. Камерно-інструментальне мистецтво є важливою частиною художнього дискурсу української культури. Камерна творчість українських митців синтезує у своїй художньо-діалогічній єдності стиль історичної доби, індивідуальну стилістику та відповідні виконавські форми, оприявнюючи сутнісні риси національної музичної культури у їхній художньо-історичній взаємозумовленості. Художній дискурс камерно-інструментального мистецтва маніфестує національну культурну ідентичність у її діалозі з декількома хвилями європейського авангарду та прагненням до оновлення виконавської виражальності, що віддзеркалює сутнісні зміни доби у дихотомії авторський задум — виконавське втілення.
Запропоноване в дисертації розуміння окресленої проблематики зумовлене багаторівневістю художнього діалогу у просторі камерно-інструментальної культури. Художній діалог розглянуто як:
– безпосередню взаємодію між виконавцем і композитором, що веде до розширення темброво-звукової палітри та інших виражальних засобів композиторських пошуків у камерно-інструментальній сфері;
– діалог між автором та художнім стилем або стильовим напрямом доби, що впливає на формування етапно-трансформаційних змін в українській камерно-інструментальній культурі ХХ — початку ХХІ століття);
– художньо-виконавський діалог, взаємодію інтерпретаторів у форму-ванні спільної доктрини виконавського втілення авторського задуму через схожість підходів, виконавсько-стилістичних рішень, спільне розуміння стильового образу автора та стильових наративів епохи, у якій він творив.
Мета дослідження — виявити сутнісні ознаки камерно-інструментальної творчості у просторі української культури ХХ — початку ХХІ століття, її жанрово-стильові та виконавсько-стилістичні особливості як прояв художньої діалогічності між композиторським задумом та виконавською практикою.
У рамках дослідження художній діалог інтерпретовано як інтерсуб’єктивну спрямованість дій та практик творчої особистості, їхню взаємодію з культурно-мистецькими шарами значень, втілену у структурно-семантичних компонентах авторського задуму. Як музикознавчий феномен, базований на діалозі дослідника з простором авторського задуму, його стильовою символі-кою, поетикою вислову та особливостями композиційного втілення, художній діалог уможливив на прикладі камерно-інструментальних пошуків українських композиторів простежити питомі взаємозв’язки між різними компонента-ми внутрішнього та зовнішнього простору музичного твору, що у процесуальності прояву ідентифіковано як діалог музичної традиції та новаторського її переосмислення.
Дослідження художньої діалогічності процесу композиторської творчості на прикладі камерно-інструментальних здобутків дало можливість окреслити динамічний та множинний художньо-стильовий образ автора, розкрити особливості взаємодії митця з культурно-мистецьким середовищем та в цілому ідентифікувати шляхи розвитку камерно-інструментальної культури України як дихотомію традиції та новаторства відповідно до особистісно-пасіонарного принципу формування етапності звершень митця.
Художній діалог лежить в основі композиторської творчості і виконавської майстерності, є передумовою важливих камерно-інструментальних здобутків. Діалогічна взаємодія як пошук спільного прочитання авторського задуму є важливим аспектом діяльності камерно-ансамблевих спільнот. Дихотомія композитор–виконавець збагачує не лише стилістику композиторської мови, а й дає можливість простежити її новаційну атрибуцію у виконавському втіленні як формуванні аудіообразу митця та його задуму. У цьому контексті художній діалог як взаємодія між композиторським задумом і виконавськими засобами для його реалізації відобразив вплив особливостей композиторської техніки на розвиток виконавської палітри виражальних засобів. Цей діалог формується під впливом кількох факторів: вибір інструментів з відповідними можливостями; взаємодія між партіями як частинами цілого; спільне тлумачення художньо-образного контексту, що спрямовано на цілісне розуміння задуму композитора.
Дата реєстрації
2024-10-29
Додано/оновлено в НРАТ
2024-12-16 / 2026-10-07
