Реєстраційний номер
0826U000358, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
08-04-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
ОПРАЦЮВАННЯ СТРАТЕГІЧНОЇ ПОСЛІДОВНОСТІ ДІАГНОСТИКИ І ЛІКУВАНННЯ ХВОРИХ ЗІ СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНИМИ РОЗЛАДАМИ ТА ОКЛЮЗІЙНИМИ ІНТЕРФЕРЕНЦІЯМИ
Здобувач
Фецич Олександр Юрійович,
Керівник Пупін Тарас Ілліч
Опонент Дворник Валентин Миколайович
Опонент Ожоган Зіновій Романович
Рецензент Кулінченко Руслан Вадимович
Рецензент Мокрик Олег Ярославович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Державне некомерційне підприємство "Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького"
Опис
У дисертаційній роботі проаналізовано поширеність, структуру та специфіку клінічного перебігу скронево-нижньощелепних розладів у осіб із оклюзійними порушеннями. Вперше запропоновано діагностичні методики, що дозволяють оптимально диферненціювати наявність скронево-нижньощелепних розладів пов’язаних з оклюзійними інтерференціями. Визначено та систематизовано характерні риси клінічних проявів відхилень оклюзії серед хворих зі скронево-нижньощелепними розладами. Запропоновано та обґрунтовано послідовність комплексного лікування для осіб зі скронево-нижньощелепними розладами, асоційованими з оклюзійними інтерференціями, а також здійснено клініко-інструментальну оцінку їх ефективності.
Попри швидкий розвиток технологій у стоматологічній галузі, дотепер залишається низка дискусійних питань щодо діагностики і лікування патологічних станів пов’язаних із жувальним апаратом, які потребують поглибленого вивчення. Причинами усіх розладів можуть бути безліч факторів, а також низка різних специфічних станів людини.
Одним, із чинних факторів розвитку скронево-нижньощелепних розладів без сумніву залишаються оклюзійні порушення (оклюзійні інтерференції) і навіть, якщо вони не є безпосереднім чинником скронево-нижньощелепних розладів, все одно без нормалізації оклюзійних взаємовідносин не є можливим здійснення адекватного лікування скронево-нижньощелепних розладів.
Тому, для прогнозування позитивних наслідків та лікування хворих зі скронево-нижньощелепними розладами, що супроводжуються оклюзійними відхиленнями необхідним є визначення чіткої структурованої послідовності проведення діагностики і лікувальння залежно від форми і тяжкості перебігу захворювання.
Основною метою даної наукової роботи стало оптимізувати ефективність діагностичних та лікувальних підходів до хворих зі скронево-нижньощелепними розладами та оклюзійними інтерференціями, що передбачало розробку та наукове обґрунтування алгоритмів комплексної діагностики і відповідних лікувальних заходів. Для досягнення зазначеної мети в межах дослідження було визначено п'ять завдань.
У процесі виконання роботи проведені клінічні методи дослідження: збір анамнезу, огляд, персональне анкетування, визначення стоматологічного статусу, оцінка рухів нижньої щелепи, пальпація жувальних м’язів і скронево-нижньощелепного суглобу (СНЩС), аускультація СНЩС, функціональні проби, експрес-заключення за Гамбургзьким протоколом, додаткові: променеві та функціональні, наднизькочастотна електронейронна стимуляція жувальних м’язів (TENS), цифровий аналіз статичної та динамічної оклюзії апаратом T-scan – для візуалізації структур СНЩС та визначення їх функціональної здатності; аналітичні – для визначення та порівняння відповідних показників до та після лікування відповідних хворих з їх статистичним опрацюванням.
У процесі виконання дослідження попередньо обстежено 295 осіб (89 чоловіків, 206 жінок) з підозрою на скронево-нижньощелепні розлади віком від 19 до 60 років. Здійснений багатофакторний аналіз діагностичних заходів за запропонованою нами схемою дозволив розподілити обстежених хворих з скронево-нижньощелепними розладами за наступними нозологічними формами, а саме: суглобові, м’язові, комбіновані (суглобові + м’язові).
Серед підтверджених скронево-нижньощелепних розладів тільки м’язові розлади склали всього 12,88% (4,07% у чоловіків і 8,81% у жінок).
Найбільший відсоток склали діагностовані суглобові та комбіновані (суглобові + м’язові) розлади, як серед чоловіків так і серед жінок, а саме: суглобові у 114 хворих (38,65%) та комбіновані у 97 хворих (32,89%), що разом склало 71,54%. За даними обстеження виявлено, що існують патологічні стани, які за подібними клінічними ознаками імітують скронево-нижньощелепні розлади, або подібні за його клінічною картиною і які склали 15,59% (6,10% у чоловіків і 9,49% у жінок).
Серед патологій які імітували скронево-нижньощелепні розлади переважали (більше 10%) остеохондроз шийного відділу хребта (17,39%), контрактура жувальних м’язів (постін’єкційна, травматична (13,04%) та невропатологія (10,87%).
За результатами проведених запропонованих послідовно-діагностичних процедур необхідно відзначити, що в значній частині випадків при підозрі на скронево-нижньощелепні розлади необхідна міждисциплінарна оцінка стану пацієнта, а за відсутності вираженої клінічної симптоматики діагноз скронево-нижньощелепні розлади ставиться методом виключення інших патологічних станів.
Після проведення обстеження усієї вибірки хворих із скронево-нижньощелепними розладами, згідно з розробленою нами методикою, була виокремлена група пацієнтів, які мали як скронево-нижньощелепні розлади, так і оклюзійні порушення. Дана група містила різноманітні форми оклюзійних відхилень різного походження, що потребували корекції. Водночас це вимагало комплексної діагностики та лікування обох патологій – як скронево-нижньощелепного суглоба, так і оклюзії. Загальна кількість діагностованих хворих даної групи становила 151 особу, серед яких було 36 чоловіків та 115 жінок.
Дата реєстрації
2026-02-26
Додано/оновлено в НРАТ
2026-02-26 / 2026-07-01
