Дисертація доктора філософії. Ван Ханьпін --. Ілюстрація дитячої книжки кінця ХХ – початку ХХІ ст.: китайський та український досвід

Реєстраційний номер

0826U003765, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

09-07-2026

Статус

Захищена

Назва роботи

Ілюстрація дитячої книжки кінця ХХ – початку ХХІ ст.: китайський та український досвід

Здобувач

Ван Ханьпін --,

Керівник Коцур Віталій Вікторович
Опонент Лагутенко Ольга Андріївна
Опонент Мулкохайнен Вікторія Анатоліївна
Опонент Токар Марина Іванівна
Рецензент Михальчук Вадим Володимирович

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Опис

У дисертаційному дослідженні вперше комплексно розглянуто сукупність досвідів ілюстрування дитячих книг китайських та українських видавництв кінця ХХ – початку ХХІ ст. у різних – соціокультурних, ринкових, ідейно-естетичних, художньо-виражальних – аспектах. На багатому фактологічному матеріалі висвітлено основні тенденції розвитку мистецтва графічної ілюстрації відомих китайських та українських художників, систематизовано авторські підходи щодо конструктивного, образно-пластичного, морфологічного, стильового та інших формально-виражальних рішень ілюстраційних циклів. На основі отриманих результатів дисертаційного дослідження розкрито відмінні або близькі між собою особливості різних мистецьких шкіл Китаю та України, відстежено еволюцію формально-образного мислення провідних ілюстраторів обох країн відповідної хронології діяльності видавництв. У середині ХХ ст. китайська та українська дитяча книжка була продуктом соціальної культури, особливо ідеології, а також була невід’ємною частиною розвитку національного мистецтва у відповідних стратегіях творчого поступу. З 1980-х рр. обидві країни проводили політику культурної відкритості, ідеологічних змін і реформ, а також створили успішні бізнес-моделі в галузі друку. І Китай, і Україна також пережили трансформацію від тоталітарних ідеологічних обмежень до гуманістичної ліберальної естетики, а створення ілюстрацій дитячих книжок зазнало впливу дискурсу нового виміру. Водночас у процесі пошуку візуального вираження художнього образу дитячої книжкової ілюстрації національне мистецтво двох країн стало невід’ємною частиною цього процесу, а часто й домінуючим за сукупністю новаторських підходів до цього виду художньої творчості. Обидві країни активно використовували ілюстрації своїх дитячих книжок для відновлення та формування національної ідентичності через відповідні художні образи в дитячих книжках Детальне вивчення найбільш оригінальних взірців ілюстрацій китайських та українських дитячих книжок кінця ХХ – початку ХХІ ст. показує спільність і характерні риси репрезентативної естетики, які проявилися в наступних аспектах: Основний спосіб візуального вираження змісту дитячої літератури двох країн наприкінці ХХ ст. ґрунтувався на основі мистецького розвитку живопису (станковий в Україні та традиційний тушшю в Китаї), а також книжкової графіки в цілому. Ілюстратори з обох країн, як правило, використовують «поетико-метафоричну» графічну мову відповідних національних мистецьких традицій, що проявляється в особливій системі символів, організації колірної палітри та композиційних схем, з використанням зображень персонажів з національними культурними «маркерами». Художньо-стильові рішення ілюстрацій дитячих книжок у двох країнах демонструють схожі етапи еволюції розвитку: реалізм з ідейним соціалістичним підґрунтям, неоромантизм, фольклоризація з виразним національним забарвленням, а наприкінці XX ст. – формалістичний плюралізм. В ілюстраціях українських дитячих книжок кінця ХХ ст. широко використовувався «аплікаційний» прийом кольорової площинної композиції (накладення різноманітної графіки на монохромне тло). Ця графічна техніка пов’язана з традиційним національним та народним мистецтвом. Водночас українські ілюстратори продовжують звертатися до новаторських художніх засобів. Відповідно в українській дитячій книжковій ілюстрації початку XXI ст. розширився діапазон формально-технічних засобів – від класичних принципів формування оповідних наративів змісту видань до використання комп’ютерних технологій, позиціонування персонажів, інтерактивності, пошуку власного авторського стилю та експериментування образу. У другій половині XX ст. в книжковій графіці обох країн переважно домінувала розповідна візуально-образна структура. Ілюстрація дитячих книжкових видань Китаю кінця ХХ ст. продовжувала розвиток у парадигмі традиційного китайського живопису тушшю (ретельний, тонкий малюнок з насиченим кольором), народного мистецтва (вирізання з паперу, вишивка та ін.), з актуалізацією релігійних фресок (дуньхуанські пам’ятки), а також традиційних графічних технік. В українських дитячих книжкових ілюстраціях того ж періоду використовується «прикладна» техніка кольорової плоскої композиції (накладення різноманітних фігур на однотонний основний фон). Таке площинне трактування форми пов’язана з народним (традиційним) мистецтвом України. Водночас як українські, так і китайські художники-ілюстратори не раз звертались до новаторських художніх засобів в широкому діапазоні формально-образних рішень. До початку XXI ст. питання автономності ілюстраційних творів і спільності текстового ряду визначалося у візуальному полі дитячих книжок. Дві країни мають схожі концепції у використанні структури зображення та тексту в дитячих книжках. Ілюстратори в обох країнах намагалися передавати національну тематику, використовуючи, при цьому, «поетичну» графічну мову, національні символи, символьну колористику та унікальні композиційні рішення.

Дата реєстрації

2026-07-17

Додано/оновлено в НРАТ

2026-07-17 / 2026-07-18