Реєстраційний номер
0826U004658, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Політичне вчення Августина Аврелія та його роль у формуванні сучасного філософсько-правового дискурсу
Здобувач
Воробйов Олексій Олегович,
Керівник Карпенко Іван Василійович
Опонент Мельник Віктор Мирославович
Опонент Готич Михайло Іванович
Рецензент Єремєєв Павло Вікторович
Рецензент Білецький Ігор Павлович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Опис
Воробйов О.О. Політичне вчення Августина Аврелія та його роль у формуванні сучасного філософсько-правового дискурсу. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 033 Філософія (галузь знань 03 Гуманітарні науки). – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, Харків, 2026.
Культурні реалії сучасності актуалізують питання про онтологічні, морально-етичні й антропологічні підстави політичного співіснування. Однією з традицій, у межах якої політична реальність осмислюється як прояв внутрішнього стану людини, є вчення Августина Аврелія.
Дисертаційне дослідження присвячене системній історико-філософській реконструкції політичної філософії Августина Аврелія та визначенню її ролі у сучасному філософсько-правовому дискурсі. У роботі обґрунтовано, що політичне вчення Єпископа Гіппонського є цілісною концепцією онтологічних, антропологічних та морально-етичних підстав політичного порядку, у межах якої політична спільнота виникає як історичний прояв порядку любові (ordo amoris). Політичний порядок у Августина визначається не лише інституційним регулюванням і формами реалізації влади, а насамперед спрямованістю людської волі до певного блага.
Об’єктом дослідження є вчення і філософська система Августина Аврелія, а предметом – його політичне вчення, антропологічні, онтологічні та етичні підстави, зокрема концепти caritas, ordo amoris, populus, civitas, iustitia та potestas у їхньому взаємозв’язку. Метою дослідження є проведення системної історико-філософської реконструкції політичного вчення Августина Аврелія, виявлення його концептуальної архітектоніки, антропологічних, онтологічних, етичних та політико-правових засад, а також визначення його ролі у формуванні сучасного філософсько-правового дискурсу.
Для досягнення мети проаналізовано передумови формування політичної думки Августина; визначено роль античної, юдейської та християнської традицій; досліджено політичного суб’єкта; реконструйовано значення тріади amor – caritas – cupiditas; проаналізовано populus, ordo amoris, amor Dei / amor sui, ministerium / dominium, зв’язок caritas із владою, законом і справедливістю, а також співвідношення interioritas та civitas.
Теоретико-методологічна стратегія дослідження ґрунтується на поєднанні історико-філософського, герменевтичного, феноменологічного та антропологічного підходів. Застосовано метод концептуальної реконструкції для відтворення внутрішньої логіки політичного вчення Августина та порівняльно-історичний метод для аналізу його зв’язків.
Наукова новизна результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших у вітчизняному історико-філософському дискурсі спроб системної реконструкції політичної філософії Августина Аврелія. Запропоноване дослідження вступає у науковий діалог із міжнародним августинознавством, пропонуючи спосіб системного прочитання політичної філософії Августина як цілісної політико-онтологічної архітектоніки, що інтегрує її антропологічні, онтологічні, етичні та політико-правові виміри навколо поняття ordo amoris.
Уперше політичне вчення Августина інтерпретовано як складову онтології любові; розкрито політико-онтологічний характер caritas; обґрунтовано функціонування ordo amoris як «граматики політичного порядку»; populus витлумачено як аксіологічну спільноту, об’єднану amor communis; встановлено зв’язок interioritas і civitas; реконструйовано політичне вчення Августина як цілісну концептуальну архітектоніку; визначено антропологічну й аксіологічну природу політичного суб’єкта та морально-онтологічну диференціацію влади через дихотомію ministerium / dominium.
Уточнено роль платонізму, неоплатонізму і стоїцизму у формуванні політичної думки Августина, антропологічне розуміння політичного суб’єкта, значення дистинкції amor Dei / amor sui та взаємозв’язок категорій iustitia, potestas і lex у контексті порядку любові. Подальшого розвитку набули інтерпретація ordo amoris як принципу соціального і політичного порядку, розуміння політичної спільноти як єдності на основі amor communis, положення про вторинний і обмежений характер влади та осмислення августиніанської концепції любові як ресурсу сучасної політичної і правової філософії.
Теоретичне значення результатів полягає у розширенні розуміння політичної філософії Августина як цілісної концепції у сучасному контексті, що поєднує онтологічні, антропологічні та політико-правові виміри. Результати можуть бути використані надалі у подальших історико-філософських, політико-теологічних, антропологічних і філософсько-правових дослідженнях, у викладанні історії філософії, політичної філософії та філософії права.
Ключові слова: політична філософія, любов, середньовіччя, філософія історії, Августин Аврелій, платонізм, християнство, антропологія, етика, держава, символізм, екзистенційність, політична теологія, суспільство, політико-правові вчення.
Дата реєстрації
2026-08-17
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-17 / 2026-09-22
