Реєстраційний номер
0826U004807, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
26-08-2026
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Вибір оптимального оперативного втручання пацієнтам з морбідним ожирінням і гастроезофагеальною рефлюксною хворобою
Здобувач
Курманський Андрій Олександрович,
Керівник Кебкало Андрій Борисович
Опонент Іоффе Олександр Юлійович
Опонент Дука Руслан Вікторович
Опонент Грубнік Володимир Володимирович
Рецензент Тисельський Володимир Володимирович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний університет охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика
Опис
Курманський А. О. Вибір оптимального оперативного втручання пацієнтам з морбідним ожирінням і гастроезофагеальною рефлюксною хворобою. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії в галузі знань 22 «Охорона здоров’я» за спеціальністю 222 «Медицина» (наукова спеціальність 14.01.03 «Хірургія»). Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ, 2026.
Мета роботи – підвищити ефективність хірургічного лікування пацієнтів із тяжким ожирінням і верифікованою гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) шляхом обґрунтування персоналізованого вибору між лапароскопічною рукавною резекцією шлунка, доповненою фундоплікацією за Ніссеном (Н-ЛРРШ), та лапароскопічним шлунковим шунтуванням по Ру (ЛШШПР).
Проведено проспективне одноцентрове відкрите порівняльне когортне дослідження з паралельними групами без рандомізації. До аналізу безпеки включено 97 пацієнтів: 42 після Н-ЛРРШ і 55 після ЛШШПР. В одного пацієнта групи Н-ЛРРШ на 3-тю післяопераційну добу виник некроз дна шлунка, виконано степлерну резекцію дна; його враховано в аналізі безпеки та виключено з аналізу ефективності, який охопив 96 пацієнтів. Групи були зіставними за вихідними клініко-демографічними й антропометричними характеристиками. ГЕРХ верифікували за GERD-HRQL, езофагогастродуоденоскопією та 24-годинним pH-імпедансним моніторингом поза терапією інгібіторами протонної помпи із фенотипуванням відповідно до Lyon 2.0. Первинною кінцевою точкою через 12 місяців була композитна ремісія ГЕРХ: зниження GERD-HRQL щонайменше на 50 %, відсутність регулярного прийому ІПП і нормалізація рефлюкс-профілю (AET <4 % та відсутність патологічного рефлюксу). Оцінювали динаміку маси тіла, ІМТ, %TWL, %EWL, метаболічні показники, ендоскопічні та pH-імпедансометричні маркери, якість життя за RAND-36 і BAROS, а також ранні й пізні ускладнення за Clavien–Dindo.
Через 12 місяців маса тіла зменшилася до 93,82 ± 8,59 кг після Н-ЛРРШ і до 86,85 ± 8,88 кг після ЛШШПР; ІМТ – до 30,63 ± 2,57 і 28,96 ± 2,77 кг/м² відповідно. %TWL становив 27,91 ± 6,62 % проти 31,53 ± 7,08 %, %EWL – 65,12 ± 14,23 % проти 74,13 ± 15,21 %. Отже, обидві методики забезпечували виражене зниження маси тіла, однак ЛШШПР мало перевагу за інтенсивністю редукції надлишкової маси. Серед пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу повної ремісії або стійкої компенсації досягли 75,0 % після Н-ЛРРШ і 81,82 % після ЛШШПР.
Медіана GERD-HRQL через 12 місяців становила 3 (1–8) після Н-ЛРРШ і 5 (2–10) після ЛШШПР (p=0,04). Зниження показника щонайменше на 50 % відзначено у 85,4 % і 76,4 % пацієнтів, регулярний прийом ІПП – у 12,2 % і 21,8 % відповідно. Кількість рефлюкс-епізодів становила 23 ± 11 проти 28 ± 13 (p=0,044), кислотних епізодів – 12 ± 7 проти 16 ± 8 (p=0,011). Частота LA-езофагіту знизилася до 7,3 % після Н-ЛРРШ і до 16,4 % після ЛШШПР. Композитної ремісії ГЕРХ досягли 33 із 41 (80,49 %) та 40 із 55 (72,73 %) пацієнтів; міжгрупова різниця не була статистично значущою (p=0,471). У підгрупі «сірої зони» Lyon 2.0 після Н-ЛРРШ виявлено кращий клінічний контроль і меншу кількість рефлюксних та кислотних епізодів.
Загальна частота ранніх ускладнень становила 16,7 % після Н-ЛРРШ і 20,0 % після ЛШШПР; серйозних ускладнень Clavien–Dindo ≥III – 4,8 % і 3,6 %. Летальних випадків не було. Після ішемічного ускладнення до протоколу Н-ЛРРШ включено ICG-флуоресцентну ангіографію для контролю перфузії. Пізні ускладнення зареєстровано у 7,1 % і 16,4 % пацієнтів відповідно; після Н-ЛРРШ вони були представлені стриктурами зі стійкою дисфагією, які потребували ендоскопічної дилатації, після ЛШШПР – маргінальними виразками, мальабсорбцією та злуковою кишковою непрохідністю.
Наукова новизна полягає в багатокомпонентному порівнянні Н-ЛРРШ і ЛШШПР із застосуванням Lyon 2.0, pH-імпедансометричних показників AET, MNBI та PSPW, окремим аналізом інконклюзивного фенотипу ГЕРХ і доменів якості життя. Розроблено прототип фенотип-орієнтованої матриці GERD-OM, стандартизований 7-етапний маршрут передопераційного обстеження та програму спостереження через 3, 6 і 12 місяців.
Висновки. Обидві операції є ефективними й мають прийнятний профіль безпеки. ЛШШПР забезпечує дещо більшу втрату надлишкової маси та глибший метаболічний ефект, тоді як Н-ЛРРШ демонструє більш виражений і стійкий антирефлюксний контроль та сприятливу динаміку рефлюкс-асоційованої якості життя. Вибір методики має бути персоналізованим з урахуванням фенотипу ГЕРХ, метаболічних пріоритетів, анатомічних особливостей і очікуваного балансу користі та ризику.
Ключові слова: ожиріння, морбідне ожиріння, баріатрична хірургія, метаболічна хірургія, рукавна резекція шлунка, фундоплікація за Ніссеном, шлункове шунтування по Ру, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, pH-імпедансометрія, Lyon 2.0, якість життя.
Дата реєстрації
2026-08-24
Додано/оновлено в НРАТ
2026-08-24 / 2026-09-18
