Times Higher Education Архіви

ХТО КОНТРОЛЮЄ ПУБЛІКАЦІЇ У НАЙПРЕСТИЖНІШИХ НАУКОВИХ ЖУРНАЛАХ?

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува «Захоплення елітними журналами викликає занепокоєння щодо редакторського контролю».

У ній йдеться про дослідження, яке виявило значну концентрацію авторських і редакторських зв’язків у двох провідних бізнес-журналах та поширеність потенційних конфліктів інтересів. Віталі Міндел і Раффаеле Чіріелло проаналізували 1585 статей, опублікованих у 2010–2024 роках у двох журналах, що належать до списку Financial Times-50 /FT50. Встановлено, що майже половина публікацій (788 статей) належать 54 дослідникам. Аналіз 946 зв’язків між авторами та редакторами показав, що майже 50% з них містили щонайменше один визначений конфлікт інтересів, ще 12% могли бути конфліктними. Найпоширеніший випадок – взаємна участь у прийнятті публікацій: один науковець як редактор ухвалював роботу іншого, а згодом той міг опинитися в аналогічній ролі щодо його публікації. Виявлена виразна однорідність групи: 90% мали докторські ступені, здобуті в університетах Північної Америки, а 95% були чоловіками. Автори дослідження уточнюють, що демографічна концентрація не доводить неправомірності редакторських рішень, а йдеться передусім про ризик того, що щільні професійні мережі та концентрація редакторських повноважень можуть створювати переваги для обмеженого кола дослідників. Особливого значення проблема набуває в бізнес-школах, де публікації в журналах FT50 можуть істотно впливати на працевлаштування, кар’єрне просування, статус і винагороду науковців. Автори дослідження виявили значно нижчу поширеність конфліктів інтересів у журналі тієї самої галузі, який не входить до FT50. На їхню думку, це може свідчити про зв’язок між масштабом проблеми, силою стимулів до публікацій у престижних виданнях та рівнем нагляду за редакційними процедурами. На думку Раффаеле Чіріелло, вирішення проблеми потребує більшої прозорості редакційних рішень, обов’язкового усунення редакторів від розгляду робіт за наявності конфлікту інтересів, відкриття інформації про осіб, які ухвалюють редакційні рішення, та посилення контролю за дотриманням відповідних правил.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/elite-capture-top-journals-prompts-gatekeeping-concerns

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцяам_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_НауковіВидання_новини #НРАТ_Бібліотекарям #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-09-09

В ЕПОХУ ГШІ ЛЕКЦІЇ ПОВИННІ ЗМІНИТИСЯ: ВІД ПЕРЕДАВАННЯ ЗНАНЬ ДО ОСМИСЛЕНОЇ КРИТИЧНОЇ РОБОТИ З НИМИ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Дебри Пейдж «Не можна просто читати студентам лекції, як раніше».

У ній вона розмірковує, як генеративний ШІ змінює роль університетської лекції та пропонує чотири практичні зміни, які допомагають перенести акцент із простого передавання інформації на її осмислення, застосування й оцінювання. Онлайн-журнали та відеозаписи занять зробили пояснення викладачів доступними поза аудиторією, а генеративний ШІ істотно посилив цю тенденцію, надаючи студентам можливість за лічені секунди отримувати пояснення, приклади, порівняння теорій й спрощені версії відповідей. У 2026 році 95% студентів бакалаврату у Великій Британії повідомили про використання ШІ щонайменше в один зі способів, а 94% — про використання генеративного ШІ під час виконання оцінюваних робіт. Ці кардинальні зміни не роблять викладача непотрібним, а лише послаблюють значення лекції як способу одностороннього передавання змісту. Експертне пояснення, інтелектуальна розповідь і демонстрація способу мислення в певній дисципліні залишаються важливими. Водночас аудиторне заняття має давати студентам можливість застосовувати знання, перевіряти твердження, будувати аргументи й бачити альтернативи. Проблемою наразі є не сама лекція, а ситуація, коли годину говоріння викладача сприймають як доказ того, що навчання відбулося. Першу зміну автор пропонує починати з мислення, а не зі слайдів. Замість запитання «який матеріал потрібно охопити?» варто визначити, що студент має вміти робити із засвоєними знаннями: розрізняти кореляцію та причинність, обирати відповідний метод аналізу, оцінювати відповідь ШІ або застосовувати теорію до нового випадку. Це змінює заняття: інформаційний матеріал залишається важливим, але його добір і послідовність підпорядковуються подальшому застосуванню та критичному оцінюванню. Другий підхід — переривати безперервне слухання завданнями на відтворення та застосування знань. Після пояснення можна запропонувати коротке запитання, дати час сформулювати відповідь, обговорити її з іншою людиною або перевірити певний аргумент. Автор посилається на масштабний метааналіз навчання студентів STEM, який показав переваги активного навчання порівняно з традиційними лекціями, зокрема – щодо результатів навчання та зниження частки невдалого складання курсів. Третя зміна стосується участі студентів. Активне навчання не повинно перетворюватися на обов’язковий публічний виступ кожного: тривожність, обмеження мовного середовища та особисті уподобання студентів можуть впливати на їхню готовність говорити перед великою аудиторією. Тому поряд із обговоренням на парах можна використовувати анонімні опитування, письмові відповіді або короткі підсумкові завдання. Важливо не те, наскільки публічною є участь, а чи допомагає вона перевіряти ідеї та виходити за межі першої правдоподібної відповіді, яку пропонує ШІ. Четвертий напрям — навчати не лише правильних відповідей, а й судження. ГШІ може створювати вигадані посилання, спрощувати наукові розбіжності та подавати слабкі твердження з переконливою впевненістю. Тому викладачеві варто показувати студентам, як перевіряти докази, виявляти припущення, знаходити пропущені аргументи й зіставляти висновки з наявними даними. Наприклад, на занятті можна разом аналізувати відповідь ШІ, порівнювати два варіанти відповіді або простежувати твердження до його джерела. Це не означає, що потрібно перетворювати кожну лекцію на набір розважальних активностей. Студентам і надалі потрібні тривалі пояснення, складні аргументи та професійне керівництво. Головна зміна полягає в іншому: якщо спільна присутність викладача й студентів не дає нічого понад те, що можна отримати зі слайдів, запису або короткого резюме, така форма навчання втрачає свою перевагу. ГШІ не знищує університетське викладання, а більш виразно продемонстрував різницю між передаванням інформації та освітою: інформацію тепер можна отримати майже будь-де, тоді як університет має допомагати студентам навчитися мислити за допомогою цієї інформації.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/campus/you-cant-just-lecture-students-any-more

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцяам_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-09-08

СТУДЕНТИ АКТИВНО КОРИСТУЮТЬСЯ ШІ, ПРОТЕ МАЙЖЕ НЕ ПЕРЕВІРЯЮТЬ ЙОГО ВІДПОВІДІ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Патріка Джека «Більшість студентів повідомляють про помилки ШІ, але лише половина регулярно перевіряє згенерований контент».

У ній йдеться про результати опитування здобувачів освіти, які користуються інструментами штучного інтелекту та повідомили, що постійно стикаються з помилками в роботі ШІ, однак регулярно не перевіряють отриманий контент. Більше половини студентів (56 %) користуються ШІ кілька разів на тиждень, — це значно частіше, ніж це робить населення (33 %). Дев’ять із десяти студентів, які користуються ШІ, повідомляють про проблеми зі згенерованим контентом. Найпоширенішими є фактологічні помилки та неточності (37 %), «галюцинації», тобто вигадані джерела чи дані (31 %). Попри це, лише 15 % студентів постійно перевіряють кінцевий результат, 28 % роблять це періодично, а 19 % визнають, що рідко або взагалі ніколи не верифікують результат, згенерований ШІ. Позиції університетів стосовно ШІ також нечіткі, консенсусу тут немає. Третина студентів вважає, що ЗВО заохочують використання ШІ, ще третина — що навпаки забороняє або суттєво обмежує, а решта взагалі не має уявлення про політику щодо ШІ в освіті. 43 % студентів вважають цю новітню технологію позитивною для розвитку людства, 56 % радіють новим можливостям і стільки ж переймається ризиком втрати робочих місць. Боббі Даффі вважає, що суспільство, працівники, молодь і студенти спостерігають за швидким розвитком ШІ зі страхом, тому потрібні зрозумілі плани адаптації та підтримки.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/five-stages-ai-grief-some-managers-are-stuck-denial

Фото: рixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-09-03

ВІД ЗАПЕРЕЧЕННЯ ДО ПРИЙНЯТТЯ: РОЗПАД ТРАДИЦІЙНОЇ ОСВІТИ ПІД ВПЛИВОМ ГШІ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Шаді Мохамеда «Дехто застряг на стадії заперечення ШІ».

У ній автор вивчає реакцію університетів на поширення генеративного штучного інтелекту, розглядаючи її крізь призму п’яти стадій екзистенційного розриву (заперечення, гнів, торг, депресія і прийняття) від Елізабет Кюблер-Росс. Наразі освітні інституції переживають не просто технологічну адаптацію, а сильний стрес через руйнування економічної та інституційної логіки. Як інтернет зруйнував бізнес-модель газет, так і генеративний штучний інтелект змінює університетську модель із доставки контенту, оцінювання та формування компетентностей. Коли ШІ миттєво дає персоналізовані пояснення і генерує есе чи звіти, традиційний диплом втрачає роль надійного підтвердження знань. Багато хто каже «Калькулятор змінив викладання арифметики, то в чому різниця?». Ця паралель є хибною, адже калькулятор прискорив обчислення та при цьому не зробив математичне міркування зайвим. ШІ загрожує замінити синтез, аргументацію та структуроване мислення — когнітивні навички, які оцінювання традиційно використовувало для оцінювання результатів навчання. Якщо зосереджуватись на питанні масового «списування», то доведеться закуповувати детектори ШІ та постійно оновлювати політики академічної доброчесності. Лектор, який роками проєктував завдання для проходження студентами когнітивних викликів, нині бачить, що мовна модель легко обходить цей процес. І він знає, що поліцейськими заходами кризу не вирішити. На стадії торгу виникає ентузіазм щодо аналогових обмежень, – запровадження очних іспитів, рукописних есе, усних опитувань, – повернення до «старих» форматів. Коли марність торгу стає очевидною, приходить депресія, яка у викладачів пов’язана з розумінням реальної ціни інтеграції ШІ, яка вимагає перебудови навчальних програм, переходу від вимірювання артефактів до оцінювання судження. Справжнє прийняття для більшості інституцій залишається справою майбутнього, але воно вже відбувається на окремих кафедрах і в рамках новітніх перероблених курсах. Прийняття — це не капітуляція, а момент, коли інституція перестає ставити неправильні питання і починає вирішувати правильні. Усний іспит трансформується, тепер екзаменатор не запитує «чи це писав ШІ?», а уточнює, «чому ви прийняли це рішення? Які ризики це несе?». Оцінювання стає справжньою перевіркою судження та професійної відповідальності — того, що освіта завжди мала розвивати і що жоден ШІ не може зробити замість студента. Університети не виживуть в епоху ШІ, захищаючи зламані елементи застарілої моделі. Вони зможуть зберегтися лише тоді, коли матимуть сміливість будувати інституцію, яка дійсно потрібна людям у світі когнітивної автоматизації.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/five-stages-ai-grief-some-managers-are-stuck-denial

Фото: рixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-09-02

ПІД ТИСКОМ ЕКОЛОГІЧНИХ ЗВИНУВАЧЕНЬ: НАУКОВЦЯМ НЕ СЛІД ВІДЧУВАТИ ПРОВИНУ ЗА ВИКОРИСТАННЯ ШІ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Кел Іннеса «Академіки не повинні почуватися винними через вплив використання ШІ на довкілля».

У ній спеціаліст JISC, – установи, що підтримує британську вищу освіту, стверджує, що тривога викладачів і співробітників університетів стосовно негативного впливу інструментів ШІ на зміну клімату, є непропорційною. Кел вважає, що варто зосередити увагу не на індивідуальній провині, а на системній відповідальності розробників ШІ та органів регулювання. Цифрові технології можуть частково зменшувати екологічний вплив, якщо урахувати, що хмарні системи більш ефективні за застарілі локальні сервери, що онлайн-інструменти скорочують непотрібні поїздки і що розумні системи опалення, охолодження та освітлення допомагають університетам знижувати енергетичні втрати. Тим не менш у загальному підсумку цифровізація збільшує екологічний слід, а бум інструментів, побудованих на великих мовних моделях, створює додаткове навантаження, новий шар енергоємних процесів. Один запит до ChatGPT споживає значно менше енергії, ніж короткий відеодзвінок або кілька хвилин стримінгу, і набагато менше, ніж кип’ятіння повного чайника. Це не виправдовує екологічний вплив ШІ, індивідуальне використання генеративного ШІ не є екологічно нейтральним, але його наслідки слід оцінювати реалістично. Якщо ми не ставимо під сумнів еколоічний слід від використання YouTube, скролінгу соцмереж або постійно увімкнених камер на онлайн-конференціях, чи справедливо виокремлювати вплив на клімат інструментів Ш? Згідно з нещодавнім опитуванням менше половини академічних співробітників відчуває, що може комфортно керувати своїм робочим навантаженням, отже звернення до ШІ задля економії часу є практичною реакцією, а не розкішшю. Автор пропонує використовувати поняття «green shifting», – це коли відповідальність за екологічний вплив непомітно перекладається згори донизу – з корпорацій на споживачів, з систем – на окремих індивідів. Ми спостерігаємо ситуацію, коли кліматичний тягар лягає на плечі тих, хто користується ШІ, а не на технологічних гігантів, які будують інфраструктуру, чи на уряди, які її регулюють. Цей фокус – хибний. Занепокоєння енергоспоживанням і використанням води для охолодження дата-центрів цілком виправдане, але його варто спрямовувати туди, де можна досягти найбільшого ефекту. Це означає вимагати від розробників ШІ прозорої звітності про енергію, більш чистої інфраструктури та реальних інвестицій у відновлювані джерела, а від урядів — відповідного регулювання, високих сучасних стандартів, а також стимулів екологічної роботи. Генеративні чат-боти становлять невелику частку загального енергоспоживання, пов’язаного зі штучним інтелектом. Основне навантаження припадає на генерацію та аналіз відео, таргетовану рекламу, рекомендаційні системи та навчання нових моделей. Екологічну загрозу становить не окремий користувач, який бажає за допомогою ШІ підсумувати нотатки зустрічі або допомогти з листом. Вона – у неконтрольованому розширенні непрозорої інфраструктури, системній відсутності даних про викиди та у відсутності запобіжників для сталого розгортання технологій. Індивідуальна обізнаність корисна, однак індивідуальне звинувачення неприйнятне, відчуття провини проблему не вирішить.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/academics-should-not-feel-guilty-about-ai-uses-environmental-impact

Фото: рixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-09-01

ШІ ДОПОМАГАЄ ГОТУВАТИ ГРАНТОВІ ЗАЯВКИ, АЛЕ ЗВУЖУЄ РОЗМАЇТТЯ НАУКОВИХ ІДЕЙ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Розалінд Скіллен «Великі мовні моделі знижують оригінальність наукових пропозицій».

У ній йдеться про матеріали дослідження стосовно використання великих мовних моделей під час підготовки заявок на федеральне фінансування досліджень у США. Було проаналізовано біля 6 тис. заявок до Національного наукового фонду США та Національного інституту здоров’я, а також 131 тис. схвалених грантових заявок за 2021–2025 роки. Встановлено, що проєкти, які більшою мірою згенеровані ШІ, були менш семантично відмінними від тих проєктів, які раніше вже отримали фінансування. Звісно, великі мовні моделі можуть допомагати швидше готувати й редагувати тексти, чіткіше формулювати ідеї та долати мовні бар’єри. Разом із тим, використання цих інструментів призводить до дублювання у нових проєктах вже відомих ідей та успішних пропозицій вже виконуваних досліджень. Науковці можуть завдяки ШІ підвищувати власну продуктивність, але згенеровані заявки на гранти стають все менш оригінальними. Стрімке поширення великих мовних моделей вже змінює способи підготовки, відбору та подальшої реалізації наукових ідей у системі грантового фінансування. Проблема полягає не у використанні ШІ, а в тому, що відбувається зміщення балансу з пошуку нових ідей на обговорення вже усталених напрямів. В результаті грантодавці починають змінювати правила, внаслідок чого заявки, текст яких значною мірою згенерований ШІ, отримують більш прискіпливу експертизу.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/large-language-models-reduce-originality-research-proposals

Фото: рixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-08-31

УНІВЕРСИТЕТ САУТГЕМПТОНА ПРИПИНЯЄ ВИКОРИСТАННЯ TURNITIN

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джорджії Лакхерст «Саутгемптон відмовляється від Turnitin через використання студентських робіт для навчання ШІ».

У ній ідеться про рішення Університету Саутгемптона не продовжувати контракт із компанією Turnitin після 2026–2027 навчального року через побоювання щодо використання студентських робіт для навчання систем штучного інтелекту. Turnitin заперечує твердження про використання студентських робіт для навчання власного інструменту Turnitin Clarity, який містить помічника на основі ШІ. Компанія наголошує, що конфіденційність, безпека та захист даних належать до її основних принципів роботи із системами ШІ. Студентські роботи регулярно передаються до Turnitin тисячами університетів світу для перевірки академічної доброчесності й виявлення можливих випадків недоброчесного запозичення. Томас Ланкастер, викладач Імперського коледжу Лондона, говорить, що університети та студенти можуть недостатньо усвідомлювати цінність даних, які містяться у студентських роботах – не лише текстів, а й великі масиви інформації, які накопичуються під час використання цифрових освітніх сервісів. Він також висловлює припущення, що незабаром з’являтимуться системи, розроблені консорціумами університетів для виявлення порушень академічної доброчесності, які забезпечуватимуть більший контроль університетів над тим, як ці дані зберігаються та використовуються.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/southampton-dumps-turnitin-over-use-students-work-train-ai

Фото: колаж

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-08-28

ДЕ ПРОХОДИТЬ МЕЖА МІЖ РОЗСЛІДУВАННЯМ АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ, ЦЬКУВАННЯМ ТА ПОЛІЦЕЙСЬКИМ ВТРУЧАННЯМ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува «На мене заявили у поліцію через справу Ардея. А я просто робив свою роботу».

У ній Джек розповідає про обставини розслідування звинувачень у плагіаті щодо професора Кембриджського університету Джейсона Ардея та про втручання у справу поліції. У лютому 2026 року автор статті отримав дзвінок від поліції Лондона, в якому йому повідомили про скаргу Джейсона Ардея та неприпустимість подальших контактів із ним. На той момент Джек не контактував з Ардеєм уже чотири місяці після того, як надіслав йому листа з пропозицією відповісти на звинувачення в плагіаті. Підставою для журналістського розслідування стали підозри щодо етичності академічних праць Ардея. Гроув підготував 63-сторінковий звіт із детальним описом фрагментів докторської дисертації Джейсона, які могли бути використані без належного цитування з іншого джерела. Всього Кембриджському університету та Ліверпульському університету Джона Мурса, де Ардей здобув докторський ступінь, було передано 97 сторінок аналітичних матеріалів. Очікувалось, що університети проведуть розслідування відповідно до власних правил і зроблять це своєчасно, справедливо та прозоро. Затягування процедур призвело до того, що питання зрештою почали активно розглядати інші автори та дослідники вже поза межами інституційного процесу. Частина журналістських запитів могла бути дискусійною та виходила за рамки суто академічної дискусії. Ситуація набула нового розвитку в серпні 2026 року. Кембриджський університет розпочав розслідування щодо академічної кваліфікації та окремих фактів професійної діяльності Ардея, а той 5 серпня подав у відставку з посади професора, не визнавши академічних порушень. Постає питання про якість та швидкість реакції академічної спільноти на серйозні сигнали щодо можливої академічної недоброчесності. Якщо інституції надто довго не реагують на обґрунтовані запити, перевірка може переміститися в менш формалізований публічний простір, де висновки робляться вже не за університетськими правилами. Справа Ардея ще не завершена, оскільки Кембридж продовжує власне розслідування.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/i-was-reported-police-over-arday-case-i-was-just-doing-my-job

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_Бібліотекарям #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-08-21

ЦИФРОВИЙ ДЕТОКС: КРЕЙДА І ПАПІР ЩОБ ПОВЕРНУТИ УВАГУ СТУДЕНТІВ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Хосе Еоса Тринідада «Як я використав крейду і папір, щоб повернути увагу студентів».

У ній викладач Каліфорнійського університету описує чотири зміни у викладанні, спрямовані на поглиблення навчання та залучення студентів через обмеження використання цифрових пристроїв та повернення до аналогових форм роботи. Йдеться не про повну відмову від технологій, а про реакцією на ГШІ та про прагнення створити умови для більш зосередженої роботи здобувачів освіти над навчальним матеріалом. У великій лекційній групі зі 125 студентів Хосе випробував чотири підходи: заборона ноутбуків під час занять; повернення до крейдяної дошки; рукописні домашні завдання; тестове аудиторне оцінювання. Раніше Хосе дозволяв студентам самостійно вирішувати, як вони робитимуть нотатки, хоча і спостерігав, як фактично пристрої використовувалися для покупок в інтернеті, планування справ або перегляду відео. Відмова від ноутбуків спиралася, зокрема, на дослідження, які пов’язують відсутність ноутбуків із кращим запам’ятовуванням матеріалу, академічними результатами та якістю обговорення. За результатами цього експерименту 75 % студентів зазначили, що заборона ноутбуків допомагала їм, а 23 % не відчули змін. Щоб компенсувати відсутність ноутбуків, викладач заздалегідь надавав студентам презентацію та закладав достатньо часу для рукописних нотаток. Крім того, замість звичайної презентації можна проводити пару зовсім без цифрових матеріалів, формулюючи запитання, записуючи відповіді студентів на дошці тощо. Студенти позитивно оцінили такий формат, називаючи його більш інтерактивним і зрозумілим. Звісно, така лекція потребує більшої підготовки, ніж заняття з презентацією: без слайдів викладач має заздалегідь дуже чітко визначити ключові поняття та логіку їх послідовного розгляду. Рукописні домашні завдання передбачають, що студенти власноруч записують одне поняття з обов’язкового читання, виконують його, показують спосіб застосування та готовляться до обговоренні на занятті. Така робота не є захищеною від використання ГШІ через можливе переписування згенерованого тексту. Однак мета завдання полягає передусім у тому, щоб спонукати студентів виконувати читання, осмислювати матеріал і приходити на заняття підготовленими до обговорення. Для підсумкового оцінювання використовуються аудиторні іспити з тестовими завданнями, під час яких беруться до уваги зусилля студента, його прогрес під час вивчення курсу та рівень опанування знань і навичок. Наступним кроком буде повернення до друкованих навчальних матеріалів. Студенти працюватимуть із паперовими добірками текстів Арістотеля, Данте та Марти Нуссбаум, робитимуть позначки на сторінках і приходитимуть на заняття з опрацьованими примірниками. Суть – не у протиставленні технологій і традиційного навчання, а в усвідомленому використанні обмежень щодо цифрового середовища для підвищення концентрації, активної творчої роботи та комунікації під час занять.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/campus/how-i-used-chalk-and-paper-win-back-students-attention

Фото: Хосе Еос Тринідад

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-08-20

НІМЕЦЬКА РЕФОРМА ДОСЛІДНИЦЬКИХ КОНТРАКТІВ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Сехер Асаф «Мінімальна тривалість дослідницьких контрактів не вирішує системних проблем».

У ній ідеться про німецьку реформу, спрямовану на збільшення часу перших контрактів для докторантів і постдоків, яка наврядчи зможе усунути причини нестабільності наукової кар’єри. Наразі уряд Німеччини схвалив проєкт закону, відповідно до якого працевлаштовані докторанти мають отримувати перший контракт щонайменше на три роки, а постдоки — щонайменше на два роки, а також передбачає посилення захисту дослідників, які беруть відпустку у зв’язку з народженням дитини або доглядом за родичами. Частина науковців змушена залишатися на тимчасових контрактах до 40–50 років. Але проблема полягає не стільки в тому, чи триватиме контракт два, три чи шість років, скільки в обмеженій кількості стабільних посад після завершення цього періоду. Не всі постдоки можуть або хочуть стати професорами, однак університетська система пропонує недостатньо привабливих і стабільних альтернативних кар’єрних шляхів. Для вирішення проблеми деякі університети, наприклад, створюють посади фахівців із проєктування навчання, які спеціалізуються на методиці онлайн-освіти. Додатковим чинником нестабільності є залежність університетів від зовнішнього фінансування досліджень: якщо науковий проєкт фінансується лише упродовж трьох років, університету складно запропонувати постійну посаду досліднику, зарплата якого залежить від цього гранту. Тому збільшення тривалості першого контракту саме по собі не змінює фінансової моделі, яка породжує тимчасову зайнятість. Слід звернути увагу і на структурну організацію дослідницької системи: на вершині перебуває професор із постійною посадою, тоді як значна кількість дослідників змушена постійно шукати наступний контракт. Запропоновані правила дають молодим науковцям більшу визначеність на два або три роки, але майже не впливають на їхні подальші шанси отримати стабільну посаду у сфері досліджень.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/minimum-length-research-contracts-dont-address-systemic-issues

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-08-19