Times Higher Education

На сайті Times Higher Education опубліковано аналітичну статтю Фадіме Шахін «Як фінансова модель вищої освіти зламалася у 2024–25 роках».

У ній на основі даних фінансової звітності університетів Великої Британії аналізуються причини найсерйознішої за останні роки кризи фінансування сектору вищої освіти. Проблема виникла не через одну подію, а стала наслідком поступового накопичення структурних дисбалансів, які тривалий час приховувалися завдяки стрімкому зростанню доходів від іноземних студентів. Упродовж останнього десятиліття доходи університетів стабільно зростали, однак це зростання було вкрай нерівномірним. Найкраще себе почували провідні дослідницькі університети, які змогли залучити більше іноземних студентів (переважно з країн, що не входять до Європейського Союзу), отримували значні благодійні внески, інвестиційний дохід і комерційні надходження. Натомість регіональні та післяреформені університети залишалися майже повністю залежними від плати за навчання та не мали інших суттєвих джерел фінансування. У результаті розрив між найбагатшими й найменш забезпеченими освітніми закладами помітно зріс.  Якщо у середині 2010-х років студенти, що приїздили з країн, що не є членами ЄС, забезпечували близько 25% усіх доходів за навчання, то у позаминулий навчальний рік їхній внесок наблизився до 50%. Саме ця категорія студентів фактично компенсувала багаторічне знецінення плати за навчання британських студентів, яка в Англії тривалий час залишалася майже незмінною попри інфляцію. Однак після запровадження більш жорстких візових правил кількість іноземних студентів почала скорочуватися, насамперед – за рахунок вступників з Індії та Нігерії. Одночасно майже всі основні джерела доходів університетів перестали зростати: скоротилися надходження від плати за навчання, інвестиційний дохід, благодійні внески та інші комерційні надходження, тоді як дослідницьке фінансування фактично залишилося на попередньому рівні. Уперше за багато років сектор зіткнувся із загальним скороченням доходів. Провідні заклади, насамперед Оксфорд і Кембридж, мають значні ендаумент-фонди, інвестиційний дохід, розвинену комерційну діяльність і масштабну благодійну підтримку. Для більшості інших університетів такі джерела або незначні або взагалі відсутні. Тому саме заклади, які найбільше залежали від міжнародного студентського контингенту, виявилися найменш захищеними від нинішньої фінансової кризи. Отже, без системних змін фінансовий тиск на університети лише посилюватиметься, особливо для тих закладів, які не мають значних резервів або диверсифікованих джерел доходів. Модель, яка тривалий час спиралася на постійне зростання студентського контингенту, виявилася вразливою до змін державної політики та зовнішніх економічних чинників.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/depth/how-uk-higher-educations-financial-model-broke-2024-25

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_TimesHigherEducation  #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джульєт Роуселл «Я думала, що ми в безпеці: шок через ризиковану ставку Ексетерського університету щодо гуманітарних наук».

У ній ідеться про реакцію академічної спільноти на плани Університет Ексетера скоротити близько 150 посад, більшість із яких припадає на факультет гуманітарних, мистецьких і соціальних наук. Попри міжнародне визнання цього напряму адміністрація вважає за необхідне адаптуватися до зміни попиту з боку студентів і фінансових викликів.  Профспілка стверджує, що у зоні ризику понад 500 працівників, якщо враховувати як повну, так і неповну зайнятість. Гуманітарні напрями зазнають непропорційно великих скорочень, хоча саме вони значною мірою забезпечили університету високі позиції у міжнародних рейтингах та успіхи в останньому британському оцінюванні дослідницької діяльності REF.  Для більшості викладачів таке рішення стало несподіванкою, адже в академічному середовищі існувало переконання, що саме Ексетер, який має сильну дослідницьку репутацію у гуманітарній сфері, не може зазнати настільки масштабних скорочень. Дедалі відчутнішим стає розрив між академічними пріоритетами викладачів і управлінською логікою адміністрації, природньо сфокусованою  на показники набору студентів.  Частина викладачів та експертів вважає, що університет лише реагує на поступове зменшення кількості студентів на окремих гуманітарних спеціальностях, приводячи чисельність персоналу у відповідність до попиту. Інші заперечують таку оцінку, звертаючись до інформації про те, що набір на окремі програми знову зростає. Окрему стурбованість викликає процедура відбору працівників, які можуть потрапити під скорочення: співробітникам запропоновано надати інформацію про власні професійні досягнення, після чого університет планує оцінювати їх за внутрішньою системою критеріїв. Чи буде цей аналіз прозорим та чи дозволить повною мірою врахувати реальний внесок викладачів у розвиток освіти і науки? Адміністрація університету підкреслює, що не планує закривати жодної дисципліни чи кафедри і навіть після завершення реорганізації університет збереже один із найбільших гуманітарних факультетів у Великій Британії. Дискусія навколо Ексетерського університету виходить далеко за межі одного закладу і порушує питання про те, як поєднати фінансову стабільність університетів зі збереженням гуманітарних дисциплін як важливої складової сучасної вищої освіти.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/i-thought-we-were-safe-shock-exeters-humanities-gamble

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_TimesHigherEducation  #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува «Бернем закликав покласти край домінуванню університетів в освітній системі».

У ній ідеться про ідею Енді Бернема про перегляд співвідношення між університетською та професійною освітою у Великій Британії та створення системи, що забезпечуватиме молоді більш широкий вибір освітніх та кар’єрних траєкторій. Британська система тривалий в якості пріоритету мала університетську освіту, а шляхи професійного розвитку не отримували достатньої підтримки. Така модель більше не відповідає сучасним потребам економіки та ринку праці, які потребують висококваліфікованих фахівців різного рівня. Внесок університетів у розвиток науки, економіки та регіонів – вагомий, але університетський шлях не повинен розглядатися як єдиний або безумовно найпрестижніший варіант після завершення школи. Молоді люди повинні мати рівноцінний доступ до якісної професійної освіти, стажувань, програм учнівства та інших форм підготовки. Тому державна політика має забезпечувати однакову суспільну цінність як університетських дипломів, так і професійних кваліфікацій, щоб молоді люди могли обирати освітню траєкторію відповідно до власних здібностей і професійних планів, а не під впливом суспільних стереотипів. У Великому Манчестері реалізуються ініціативи зі створення більш інтегрованої системи освіти та професійної підготовки. Регіон прагне поєднати діяльність шкіл, коледжів, університетів, роботодавців і місцевої влади, щоб забезпечити молоді зрозумілі та взаємопов’язані маршрути переходу від навчання до професійної діяльності. У центрі дискусії – питання поєднання традиційно сильного університетського сектору  і сектору професійної освіти з підготовки кадрів для сучасної економіки.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/burnham-end-dominance-universities-education-system

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_TimesHigherEducation  #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Арджуна Аппадурая «Недостатня підготовка викладачів — це прихований скандал академічної спільноти».

У ній автор стверджує, що однією з найсерйозніших, але майже не обговорюваних проблем сучасної вищої освіти є відсутність системної педагогічної підготовки науковців, які приходять працювати до університетів.  Нинішні дискусії про вдосконалення університетського викладання часто залишають поза увагою головне питання: більшість науковців ніколи не проходять спеціального навчання педагогічній майстерності. Аппадурай згадує, що після захисту докторської дисертації він був одразу поставлений перед необхідністю викладати широкий спектр дисциплін, не маючи для цього ані відповідної педагогічної підготовки, ані достатнього досвіду. На його переконання, успішність перших років роботи значною мірою забезпечували особисті комунікативні здібності, ораторська майстерність і впевненість під час публічних виступів, а не професійне розуміння того, як організовувати навчальний процес. Він критично оцінює традиційну практику використання студентських опитувань як основного інструменту оцінювання якості викладання, оскільки такі опитування радше відображають популярність викладача або суб’єктивне ставлення студентів, ніж справжню педагогічну майстерність. Більшість молодих викладачів змушені самостійно опановувати професію, наслідуючи старших колег, запозичуючи їхні навчальні програми, окремі методичні прийоми й стиль викладання. До появи сучасних цифрових ресурсів така неформальна передача досвіду здійснювалася через особисті контакти, телефонні розмови, поштове листування та копіювання матеріалів. Проте навіть сьогодні, попри доступність численних інформаційних ресурсів, університетська система не створила повноцінного механізму професійної педагогічної підготовки викладачів.  Щоб утримувати увагу студентів, багато хто компенсує нестачу педагогічної підготовки харизмою, особистими історіями, спрощеними аналогіями чи розважальними елементами, однак такі прийоми не можуть замінити професійних знань у галузі методології та психології навчання.  Університетські центри підвищення кваліфікації мають доволі обмежені можливості, а значна частина викладачів просто не має часу для повноцінного проходження таких програм. Проблема має системний характер і підсилюється тим, що сучасний університет одночасно виконує дедалі більше функцій: проводить дослідження, забезпечує навчання, виконує соціальні, культурні та громадські завдання. Отже, настав час переглянути традиційне уявлення про нерозривність викладання і наукових досліджень. Університетам варто критично переосмислити, чи всі викладачі обов’язково повинні поєднувати інтенсивну дослідницьку діяльність із викладанням.  Необхідно формувати нові партнерські відносини між академічними дисциплінами та педагогічною освітою, повернути повагу до професійної майстерності викладача.  Стаття фокусує увагу читача на питанні балансу між дослідницькою та освітньою місіями університету.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/depth/our-lack-teaching-training-professoriates-secret-scandal

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_TimesHigherEducation  #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини