Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U001252, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 06-02-2024 Статус Наказ про видачу диплома Назва роботи Псалтир у європейській музиці XVI-XVIII століть Здобувач Макаренко Олексій Володимирович, Доктор філософії Керівник Шуміліна Ольга Анатоліївна Опонент Сиротинська Наталія Ігорівна Опонент Бермес Ірина Лаврентіївна Рецензент Новакович Мирослава Олександрівна Рецензент Куриляк Ірина Ігорівна Опис Псалтир є одночасно одним з найбільш поширених та найменш систематично вивчених явищ у сучасному українському музикознавстві. Ця натхненна Святим Духом книга Хвалінь дала поштовх для розвитку не тільки єврейської храмової та синагогальної лірики, але й літургійної та паралітургійної творчості у наступні християнські століття, а деякі дослідники вказують і на значний вплив Псалтиря на розвиток світського мистецтва та літератури. У дисертації визначається роль Псалтиря у розвитку європейської музичної культури XVI-XVIII століть. Новизна наукова дослідження полягає в тому, що в роботі вперше: здійснено спробу ввести у вітчизняний науковий обіг твори протестантської церковної традиції, задля створення більш повної картини розвитку музичної культури Європи XVI-XVIII століть; реалізовано комплексний підхід до вияву підстав звертання композиторів до псалмових текстів; зведено з поголосників у партитуру концерт Б. Ґалуппі «Готово серце моє»; виявлено основні риси структурно-семантичної моделі псалму у її проекції на музичні композиції; запропоновано алгоритм аналізу творів на псалмові тексти. Псалтир склався як збірник богослужебних скінійно-храмових піснеспівів, що супроводжували обряд жертви Старого Заповіту, що стала прообразом для новозавітної євхаристичної служби. Отже Псалтир став архітекстом для християнської, юдейської та ісламської гімнографії, мав вплив спершу на гімнетворчість і збільшення літургійного репертуару. Крім того, псалми використовувались для особистих молитов, адже містять тексти з великим ліричним потенціалом, де водночас особисте є уособленням суспільного, а суспільне проявляється в особистому. Основними характерними рисами мови псалмових музично-поетичних композицій стали: релігійний контекст, залежність структури від жанрів (ламентації, подячні, царські, хвалітні, пророчі, повчальні), символізм та образність (вода, Пастир, Скала, Світло й темрява, Суд і праведність, Вогонь, Лев, Сіон і Вавилон, Єрусалим, Храм); емоційна інтенсивність, літературні фігури (паралелізм синтаксичний та семантичний; хіазм, гіпербола, метафори, анафора й епіфора), умовність музичних вимірів (склад виконавців, ритміка і метрика, мелодичні основи, кантиляція, огласовки, псалмодія). Структурно-семантична модель (ССМ) псалма ґрунтується на різному співвідношенні між основними семантичними центрами «Бог», «Я», «Ми», «Вони» з домінуванням певного ситуативного модусу. Це співвідношення засноване на фундаментальному розумінні псалму як співаної молитви – фідеїстичному діалозі/полілозі. У роботах Отців Церкви виділяється погляд на спів псалмів як інструмент для ствердження віровчення та його значення для прихожан. Релігійні вчення і богословські позиції відомих постатей, таких як Клемент Олександрійський, Василій Великий, Афанасій Великий, Амвросій Медіоланський, Ієронім, Йоан Златоуст та Августин Аврелій, формуються у контексті їхнього розуміння біблійних текстів (їх ролі у формуванні релігійних концепцій) та впливу на практику християнства (як важливого елементу етичного виховання та сприяння духовному розвитку вірян), а також алегоричні трактування та метафоричні розуміння. Теологи намагаються визначити місце псалмів у церковній музичній традиції, визначаючи різницю між гімнами, псалмами і духовними піснями, а також їхню роль у церковному обряді, намагаючись відсторонити церкву від впливу грецької культури, який все ж залишався значним. Дата реєстрації 2024-03-18 Додано в НРАТ 2024-03-18 Закрити