Реєстраційний номер
0824U001252, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
06-02-2024
Статус
Наказ про видачу диплома
Назва роботи
Псалтир у європейській музиці XVI-XVIII століть
Здобувач
Макаренко Олексій Володимирович, Доктор філософії
Керівник Шуміліна Ольга Анатоліївна
Опонент Сиротинська Наталія Ігорівна
Опонент Бермес Ірина Лаврентіївна
Рецензент Новакович Мирослава Олександрівна
Рецензент Куриляк Ірина Ігорівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Львівська національна музична академія імені М.В. Лисенка
Опис
Псалтир є одночасно одним з найбільш поширених та найменш
систематично вивчених явищ у сучасному українському музикознавстві. Ця
натхненна Святим Духом книга Хвалінь дала поштовх для розвитку не тільки
єврейської храмової та синагогальної лірики, але й літургійної та
паралітургійної творчості у наступні християнські століття, а деякі
дослідники вказують і на значний вплив Псалтиря на розвиток світського
мистецтва та літератури.
У дисертації визначається роль Псалтиря у розвитку європейської
музичної культури XVI-XVIII століть.
Новизна наукова дослідження полягає в тому, що в роботі вперше:
здійснено спробу ввести у вітчизняний науковий обіг твори протестантської
церковної традиції, задля створення більш повної картини розвитку музичної
культури Європи XVI-XVIII століть; реалізовано комплексний підхід до
вияву підстав звертання композиторів до псалмових текстів; зведено з
поголосників у партитуру концерт Б. Ґалуппі «Готово серце моє»; виявлено
основні риси структурно-семантичної моделі псалму у її проекції на музичні
композиції; запропоновано алгоритм аналізу творів на псалмові тексти.
Псалтир склався як збірник богослужебних скінійно-храмових
піснеспівів, що супроводжували обряд жертви Старого Заповіту, що стала
прообразом для новозавітної євхаристичної служби. Отже Псалтир став
архітекстом для християнської, юдейської та ісламської гімнографії, мав
вплив спершу на гімнетворчість і збільшення літургійного репертуару. Крім
того, псалми використовувались для особистих молитов, адже містять тексти
з великим ліричним потенціалом, де водночас особисте є уособленням
суспільного, а суспільне проявляється в особистому.
Основними характерними рисами мови псалмових музично-поетичних
композицій стали: релігійний контекст, залежність структури від жанрів
(ламентації, подячні, царські, хвалітні, пророчі, повчальні), символізм та
образність (вода, Пастир, Скала, Світло й темрява, Суд і праведність, Вогонь,
Лев, Сіон і Вавилон, Єрусалим, Храм); емоційна інтенсивність, літературні
фігури (паралелізм синтаксичний та семантичний; хіазм, гіпербола,
метафори, анафора й епіфора), умовність музичних вимірів (склад
виконавців, ритміка і метрика, мелодичні основи, кантиляція, огласовки,
псалмодія).
Структурно-семантична модель (ССМ) псалма ґрунтується на різному
співвідношенні між основними семантичними центрами «Бог», «Я», «Ми»,
«Вони» з домінуванням певного ситуативного модусу. Це співвідношення
засноване на фундаментальному розумінні псалму як співаної молитви –
фідеїстичному діалозі/полілозі.
У роботах Отців Церкви виділяється погляд на спів псалмів як
інструмент для ствердження віровчення та його значення для прихожан.
Релігійні вчення і богословські позиції відомих постатей, таких як Клемент
Олександрійський, Василій Великий, Афанасій Великий, Амвросій
Медіоланський, Ієронім, Йоан Златоуст та Августин Аврелій, формуються у
контексті їхнього розуміння біблійних текстів (їх ролі у формуванні
релігійних концепцій) та впливу на практику християнства (як важливого
елементу етичного виховання та сприяння духовному розвитку вірян), а
також алегоричні трактування та метафоричні розуміння. Теологи
намагаються визначити місце псалмів у церковній музичній традиції,
визначаючи різницю між гімнами, псалмами і духовними піснями, а також
їхню роль у церковному обряді, намагаючись відсторонити церкву від впливу
грецької культури, який все ж залишався значним.
Дата реєстрації
2024-03-18
Додано/оновлено в НРАТ
2024-03-18 / 2026-07-01
