У 2019 році науково-технічною діяльністю займалися 950 організацій, понад 79 тисяч наукових працівників. Рівень фінансування науки в Україні залишається вкрай низьким, і хоча в останні роки має місце позитивна динаміка, з урахуванням інфляції обсяг витрат на дослідження та розробки у становить лише 60% від рівня 2013 року. Наукоємність ВВП неухильно зменшується – з 0,70% у 2013 році до критичних 0,43% у 2019 році, тоді як частка витрат на дослідження у ВВП країн ЄС у середньому дорівнює 2,13%.
Найбільший обсяг бюджетних коштів на виконання досліджень і розробок надається в межах базового (або інституційного) фінансування, а частка програмно-цільового фінансування менше 4%. При цьому 62% робіт – це фундаментальні дослідження і близько 2% – на науково-технічні розробки. Недостатнім залишається попит на результати вітчизняних досліджень з боку реального сектору економіки, у суб’єктів підприємницької діяльності відсутня мотивація для інвестування у наукові дослідження та розробки. Щоб змінити це, підготовлені пропозиції щодо створення механізму стимулювання (підтримка виконавців окремих великих проєктів зі створення наукоємної продукції шляхом субсидіювання високотехнологічних підприємств, які виступатимуть замовниками, співвиконавцями й виробниками нової продукції).
Це – основні положення доповіді Міністра освіти і науки України, виголошеної ним 12 січня 2021 року під час засідання Національної ради з питань розвитку науки і технологій.
Детальніше: https://bit.ly/35BViRP
