OECD

На сайті Організації економічного співробітництва та розвитку опублікована монографія «Фіскальна стійкість систем охорони здоров’я: як фінансувати стійкіші системи охорони здоров’я в умовах нестачі грошей?».

У ній наголошується, що в сучасних умовах складно знайти достатні кошти на оплату більш стійких систем охорони здоров’я. Пандемія COVID-19 продемонструвала усьому світу необхідність додаткових цільових витрат на охорону здоров’я, його цифрову трансформацію та зміцнення кадрового складу. Технологічні інновації разом із демографічними змінами чинять ще більший тиск на відповідні витрати. У результаті до 2040 року у країнах ОЕСР інвестиції в охорону здоров’я можуть сягнути 11,8% ВВП. Заохочення населення до більш здорового життя та скорочення неефективних витрат можуть дещо сповільнити зростання майбутніх витрат на охорону здоров’я. Для досягнення цього також необхідно забезпечити покращення бюджетного управління через удосконалення методів визначення, виконання та оцінювання державного фінансування систем охорони здоров’я.

Детальніше: http://surl.li/pltvp, http://surl.li/pltwe, https://doi.org/10.1787/880f3195-en

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_OECD

Організація економічного співробітництва та розвитку оприлюднила доповідь «Розірвати хибне коло неформальної зайнятості та низькооплачуваної роботи».

У ньому наголошується, що для уникнення неформальної зайнятості та низькооплачуваної роботи, необхідна ефективна політика соціального захисту і розвитку навичок. Наразі майже 60% зайнятого населення світу працює неформально, причому у країнах з низькими доходами – понад 90%. Автори доповіді звертають увагу на дві групи: відносно невелику кількість працівників верхнього рівня неформальної зайнятості з відносно високими заробітками та більшість (54-80%) з доходами нижче 50% медіанного національного доходу, меншою кількістю навичок та значно нижчим рівнем продуктивності. Останнє створює подвійний тягар неформальної зайнятості та низькооплачуваної роботи, що суттєво збільшує ризик злиднів, втрати здоров’я та незабезпеченої старості. Діти з таких домогосподарств успадковують уразливість своїх батьків через гіршу відвідуваність школи, низькі фінансові можливості, дефіцит батьківської уваги. Їхній перший досвід учнівства або роботи, швидше за все, також буде неформальним, що закріплює у поколіннях статус бідних, неформально зайнятих людей. Розірвати це хибне коло можна, якщо реалізовувати на практиці відповідні політичні рішення. Зокрема: підтримувати розвиток навичок та визнання навичок неформальних працівників; вести ретельніший облік різних потреб неформальних працівників; інвестувати у соціальний захист і доступну, справедливу та якісну освіту; розвивати участь у пенсійних програмах на основі субсидування.

Детальніше: http://surl.li/pjqhw, http://surl.li/pjqib

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_OECD

Організація економічного співробітництва та розвитку оприлюднила звіт «Вимірювання інтернету речей».

У ньому представлені нові відомості про те, як інтернет речей (IoT), що являє собою поєднання фізичних пристроїв з мережевими об’єктами, поширюється у країнах ОЕСР: від підключеного промислового обладнання, пристроїв «розумного дому» та автомобілів. У 2020 році кількість підключень до IoT перевищила кількість підключень, з них не пов’язаних. У 2010–2018 роках патентні заявки, пов’язані з інтернетом речей, зростали майже на 20% на рік і на кінець періоду становили понад 11% усієї патентної діяльності світу. Венчурні інвестиції в IoT-компанії різко зросли за останнє десятиліття, досягнувши 8 млрд дол. США. Разом із тим, IoT поширюється нерівномірно між фірмами, галузями та країнами. У 2021 році 29% європейських компаній використали інтернет речей. Ця частка була нижчою у Канаді (23%) та Кореї (14%). Розрив між великими та дрібними фірмами у впровадженні інтернету речей у країнах ОЕСР становив 20%-п. Занепокоєння станом цифрової безпеки та захисту даних є однією з основних перешкод на шляху впровадження IoT.

Детальніше: https://www.oecd-ilibrary.org/science-and-technology/measuring-the-internet-of-things_021333b7-en

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_OECD

Організація економічного співробітництва та розвитку оприлюднила звіт «Координація у сфері гуманітарної допомоги, розвитку та миротворчості» із серії «Робочі документи ОЕСР щодо співробітництва з метою розвитку».

У документі наголошується, що Рекомендація Комітету сприяння розвитку ОЕСР щодо взаємозв’язку між гуманітарною допомогою, розвитком та миротворчістю спрямована на посилення політичної та оперативної узгодженості і взаємодоповнюваності між цими трьома основними напрямками міжнародного втручання у нестабільні кризові ситуації. Як наслідок, координація та її механізми між організаціями, залученими до роботи в цих контекстах, посідають важливе місце в Рекомендаціях. Словники визначають координацію як процес організації людей і груп таким чином, щоб вони працювали разом ефективно та злагоджено. Програми миру, розвитку і гуманітарні програми фінансуються відносно невеликою кількістю країн-донорів і фінансових установ, а реалізуються невеликою кількістю багатосторонніх структур і організацій громадянського суспільства, які звикли працювати разом у цих складних умовах. Цей документ містить детальний аналіз координації між організаціями, що працюють у нестабільних від конфлікту ситуаціях. Координація є першою складовою Рекомендацій Комітету сприяння розвитку щодо взаємозв’язку між гуманітарною діяльністю, розвитком і миротворчістю, прийнятих КСР у 2019 році. Ефективна координація має вирішальне значення для успіху підходів, що ґрунтуються на зв’язку цих складових. Однак, незважаючи на обмежену кількість донорів та виконавців, координація дій у гуманітарному, миротворчому секторах та сектору розвитку залишається складним завданням. Досліджуючи спектр підходів до координації, цей документ має на меті сприяти політичним дискусіям, привертаючи увагу до ефективності розвитку та узгоджених підходів.

Детальніше: http://surl.li/pbcly, http://surl.li/pbcmb, https://doi.org/10.1787/fd302760-en

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_OECD

Організація економічного співробітництва та розвитку оприлюднила звіт «Море та інновації: вектори інтернаціоналізації окраїнних регіонів ЄС» із серії «Робочі документи ОЕСР щодо співробітництва з метою розвитку».

У документі наголошується, що зовнішні регіони Європи мають виняткове розташування в Атлантичному океані, Карибському басейні, Південній Америці та Індійському океані. Їх величезна морська економіка, багате біорізноманіття і природні особливості роблять їх родючим ґрунтом для наукової діяльності та інновацій. Незважаючи на свою соціально-економічну неоднорідність, ці регіони мають спільні виклики, зокрема географічну віддаленість, малий розмір та вразливість до кліматичних змін. Ця аналітична записка, підготовлена в рамках спільного проекту щодо найвіддаленіших регіонів світу, висвітлює морську економіку в найвіддаленіших регіонах ЄС. У ній окреслено еволюцію економіки, проаналізовано нові глобальні тенденції та надано огляд перспектив і викликів. Для операційних регіонів ЄС море – це ресурс, який потрібно використовувати і зберігати. Саме це підкреслює їхню прихильність до сталих практик використання економічних вигід від моря. У цьому пошуку балансу найвіддаленіші регіони ЄС готові стати ключовими гравцями у глобальній блакитній економіці. Морська економіка – це більше, ніж просто стовп економічного розвитку ЄС; вона здатна трансформувати та оживити місцеву економіку через міжнародні партнерства, орієнтовані на місцеві економіки та інновації. Операційні регіони ЄС мають першорядне значення для майбутнього ЄС та сталої глобальної блакитної економіки. Вкрай важливо надати їм можливість брати участь у міжнародних форумах та угодах для розкриття їхнього потенціалу як постачальників глобальних рішень та фасилітаторів адаптованих стратегій місцевого розвитку.

Детальніше: http://surl.li/oyohl, http://surl.li/oyohy, https://doi.org/10.1787/104a136f-fr

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_OECD

Організація економічного співробітництва та розвитку оприлюднила звіт «Міграція та регіональні інновації в Австралії» із серії «Робочі документи ОЕСР з регіонального розвитку».

У ньому наголошується, що з 29% населення, народженого за кордоном станом на 2021 рік, Австралія посідає третє місце серед країн ОЕСР за часткою мігрантів. Мігранти можуть сприяти національному економічному зростанню через різні канали, наприклад, привносячи нові навички та ідеї, а також сприяючи інноваціям. Проте, дані про потенційний внесок міграції в інновації залишається недостатніми. У цій роботі вимірюється вплив міграції на інновації в регіонах Австралійського статистичного району 4 (SA4), зосереджуючи увагу на мігрантах з вищою освітою, які найбільш схильні до інновацій. У дослідженні використано комплексні адміністративні дані індивідуального рівня, що охоплюють усіх мешканців Австралії, та детальну інформацію про різні показники інновацій, щоб оцінити причинно-наслідковий вплив високоосвічених мігрантів на інновації в регіонах Австралії з 2011 по 2018 роки. В аналізі використовується метод різниць для порівняння інноваційної діяльності в регіонах, які прийняли більше високоосвічених мігрантів, з регіонами, які прийняли менше високоосвічених мігрантів до і після їх приїзду. Також дослідження поєднує адміністративні дані на індивідуальному рівні, що охоплюють усіх жителів Австралії, з даними про заявки на права інтелектуальної власності, такі як патенти, торгові марки та права на дизайн. В аналізі використовується стандартний інструмент «зсув-розподіл», заснований на попередніх поселеннях мігрантів, для виявлення причинно-наслідкових зв’язків між міграцією та інноваційною діяльністю. У роботі наводяться висновки дослідження, які полягають у наступному: в середньому збільшення на один відсотковий пункт частки зайнятості мігрантів з вищою освітою в регіоні відносно загальної зайнятості призводить до зростання на 4,8% кількості регіональних патентних заявок у середньостроковій перспективі (п’ять років); хоча мігранти всіх рівнів кваліфікації та освіти позитивно впливають на процес патентування, найбільший ефект мають мігранти наукових спеціальностей; регіони з нижчим рівнем патентування отримують відносно більше користі від збільшення міграції порівняно з регіонами з вищим рівнем патентування; міграція не впливає на кількість заявок на торговельні марки чи промислові зразки.

Детальніше: http://surl.li/oxkrc, http://surl.li/oxkuw, https://doi.org/10.1787/6d6ff472-en

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_OECD

Організація економічного співробітництва та розвитку оприлюднила звіт «Чи перерозподіляють уряди пріоритети у видатках: перші висновки на основі даних COFOG про перерозподіл державних витрат у країнах ОЕСР» із серії «Робочі документи департаменту економіки ОЕСР».

У ньому наголошується, що уряди країн ОЕСР витрачають в середньому близько 40% ВВП на надання суспільних благ, послуг та трансферти. Хоча розмір державних видатків по відношенню до ВВП є центральною економічною змінною, розподіл державних видатків між різними сферами використання має важливе значення: структура видатків визначає, які саме державні послуги та соціальні трансферти надаються. Емпіричні дослідження (Cournède, Fournier and Hoeller, 2018; Devarajan, Swaroop and Zou, 1996; Ormaechea and Morozumi, 2013; Fournier and Johansson, 2016) показали, що структура державних видатків може мати значний і тривалий вплив на рівень економічної активності та розподіл доходів. У зв’язку з цим виникають два питання: чи є перерозподіл державних видатків поширеним явищем серед країн ОЕСР; які існують перешкоди для перерозподілу. Ця робота має на меті надати нові емпіричні дані, пов’язані з цими двома питаннями. Зокрема, в роботі досліджується структура національних державних видатків та їх коригування з використанням детального набору даних про державні видатки за функціями (COFOG) від ОЕСР за період 1996-2017 років. У роботі побудовано показник ступеня, до якого уряди перерозподіляють видатки на основі варіації номінальних темпів зростання між категоріями видатків, що вимірюється як різниця для кожної категорії від медіанного темпу зростання інших категорій видатків. Цей показник можна розглядати як міру того, наскільки уряди здійснюють цільові, а не «всеохоплюючі» зміни у видатках. Дослідження також показує, якою мірою інтенсивність перерозподілу на національному рівні корелює з показниками врядування та фіскальних правил. У документі також наведено три основні емпіричні висновки: країни різняться за схильністю до перерозподілу державних видатків між функціями, і країни, які перерозподіляють більше коштів, також є країнами з ефективнішим урядуванням та жорсткішими фіскальними правилами; уряди уникають номінальних скорочень, особливо у сфері охорони здоров’я та соціальних видатків; хоча аналіз показує деякий ступінь конвергенції між країнами ОЕСР з погляду розподілу державних витрат, ця конвергенція не є універсальною. Зберігається кластер скандинавських країн.

Детальніше: https://www.oecd-ilibrary.org/economics/do-governments-re-prioritise-spending_56dda017-en, https://www.oecd-ilibrary.org/deliver/56dda017-en.pdf?itemId=%2Fcontent%2Fpaper%2F56dda017-en&mimeType=pdf, https://doi.org/10.1787/56dda017-en

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_OECD

Організація економічного співробітництва та розвитку оприлюднила звіт «Довгострокові сценарії: врахування енергетичного переходу» із серії «Робочі документи ОЕСР з економічної політики».

У документі описується останнє оновлення довгострокових сценаріїв ОЕСР, які складають кожні 2-3 роки для кількісної оцінки деяких із найважливіших довгострокових макроекономічних тенденцій і політичних викликів, що стоять перед світовою економікою. Вперше в оновленому виданні починають враховуватися деякі наслідки переходу на низьковуглецеву енергетику. Звіт складається з трьох частин, у яких представлено: довгострокові прогнози для країн-членів ОЕСР та країн G20, які не є членами ОЕСР, що востаннє були зроблені у 2021 році (Гільєтт); розширенні глобальні довгострокові моделі ОЕСР (LTM) для обліку енергоспоживання та пов’язаних з ним викидів CO2; альтернативний стилізований сценарій, в якому країни ОЕСР і країни G20, що не входять до ОЕСР, успішно переходять до низьковуглецевої енергетики, що загалом відповідає досягненню нульового показника викидів парникових газів до 2050 року. Ці розширення спираються на різні джерела, але найважливішими з них є моделювання витрат на зниження викидів CO2 за допомогою моделі ENV-Linkages, розробленої ОЕСР. Розширені моделі використовуються для вивчення деяких фіскальних наслідків енергетичного переходу, зокрема того, як негативні економічні ефекти пом’якшення викидів вуглецю можуть бути послаблені фіскальними або іншими структурними реформами.

Детальніше: https://is.gd/11FGII, https://www.oecd-ilibrary.org/deliver/153ab87c-en.pdf?itemId=%2Fcontent%2Fpaper%2F153ab87c-en&mimeType=pdf, https://doi.org/10.1787/153ab87c-en

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_OECD

Організація економічного співробітництва та розвитку оприлюднила звіт «Виявлення та відстеження стратегій пом’якшення наслідків зміни клімату: оцінка на основі кластерів» із серії «Робочі документи департаменту економіки ОЕСР».

У даній роботі визначаються різні типи стратегій пом’якшення наслідків зміни клімату, ухвалені країнами за останні два десятиліття, та оцінюється можливий синергетичний ефект від їхньої реалізації. В аналізі використовується політичний репозиторій Рамкової програми ОЕСР з вимірювання кліматичних дій і політики (CAPMF). Це найбільш повна і гармонізована на сьогодні база даних щодо політики пом’якшення наслідків зміни клімату, що охоплює понад 120 політичних інструментів і 50 країн за період 2000-2020 років. Статистичний кластерний аналіз дає змогу виокремити чотири типи стратегій пом’якшення наслідків зміни клімату, що вирізняються розмаїттям і жорсткістю політики пом’якшення наслідків зміни клімату. До середини 2000-х років стратегії пом’якшення наслідків були схожі одна на одну і ґрунтувалися на невеликій кількості політичних заходів і низькій загальній жорсткості. Вони почали різнитися в середині 2000-х, а потім у середині 2010-х років, оскільки деякі країни розширили розмаїття інструментів політики і підвищили її жорсткість. Результати регресії показують, що викиди негативно пов’язані із загальною жорсткістю стратегій щодо пом’якшення наслідків зміни клімату в країні. Крім того, цей зв’язок є сильнішим для стратегій пом’якшення наслідків, які включають більший набір інструментів, що вказує на більшу синергію політики.

Детальніше: https://is.gd/8rEVVB, https://www.oecd-ilibrary.org/deliver/a23b43c5-en.pdf?itemId=%2Fcontent%2Fpaper%2Fa23b43c5-en&mimeType=pdf, https://doi.org/10.1787/a23b43c5-en

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_OECD