Віддалена робота – постійна характеристика робочого середовища майбутнього
Поширення віддаленого формату роботи може стати постійною характеристикою робочого середовища майбутнього.
Поширення віддаленого формату роботи може стати постійною характеристикою робочого середовища майбутнього.
Цьому сприяє досвід, накопичений у цій сфері під час кризи COVID-19. До кризи рівень залученості до роботи онлайн істотно відрізнявся по країнах, секторах економіки, професіях і компаніях. Так, у Словаччині та Туреччині онлайн було зайнято близько 20% працівників, а у Фінляндії, Швеції, Данії – 47-50%. У період пандемії виникла необхідність у політичних заходах для стимулювання упровадження такого формату. У довгостроковій перспективі робота онлайн має потенціал для суттєвого зростання із супутнім підвищенням продуктивності праці, добробуту працівників, зниженням регіонального нерівності.
Проте, загальний ефект від розширення сфери онлайн-зайнятості неоднозначний і несе у собі низку ризиків для сфери інновацій та задоволеності працівників. Зокрема, ризики для інноваційної діяльності обумовлені тим, що інновації залежать від обміну знаннями, якому в даний час більше сприяє робота співробітників в одному фізичному просторі. Ризики для задоволеності працівників можуть полягати у роботі на самоті, «прихованих свехурочних», ускладненні у розподілі часу на працю та особисте життя, невідповідною для роботи обстановці.
Щоб мінімізувати такі ризики, ОЕСР рекомендує регуляторам залишати можливість вибору для працівників: переводитися на віддалену роботу або працювати у традиційному форматі.
Ключову роль в питанні недопущення погіршення добробуту працівників, зайнятих онлайн, відіграє співпраця між соціальними партнерами. Рекомендується сприяти поширенню передового управлінського досвіду, навичок самостійного управління робочим часом, а також навичок у сфері інформаційно-комунікаційних технологій, інвестицій у домашні офіси та створення інфраструктури для швидкого і надійного широкосмугового доступу в Інтернет.
ОЕСР рекомендує наступні заходи для підвищення продуктивності роботи онлайн:
1) підтримка інвестицій в інфраструктуру зв’язку, оновлення систем ІКТ, просування роботи онлайн як способу знизити соціальне і регіональна нерівність;
2) подолання культурних і правових бар’єрів, у т.ч. шляхом просування права на вибір між роботою онлайн і традиційною роботою або прямого субсидування переходу на віддалений формат роботи; двосторонні податкові угоди, згідно з якими час протягом пандемії, який працівник здійснював трудову діяльність для компанії в країні, громадянином якої він не є, має вважатися для цілей оподаткування як робота у його рідній країні;
3) зниження потенційних побічних ефектів: від зниження інноваційної діяльності через брак особистих взаємодій між людьми й обміну знаннями при особистому спілкуванні завдяки поширенню коворкінгу; від «прихованих понаднормових» – шляхом надання працівникам «права на відключення», тобто можливість не брати участь у неробочий час в електронних комунікаціях, пов’язаних з роботою (врегульовується через колективні угоди у рамках соціальних партнерств).
Детальніше: https://bit.ly/2Pm4f9a, https://bit.ly/33oGiqa, https://oecd-russia.org/media/covid19/18.pdf
Фото: ОЕСР










