ШВИДКІСТЬ ТА НЕДБАЛІСТЬ СТАЛИ «НОРМОЮ» В АКАДЕМІЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ?

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Пола Баскена «Падіння президента Стенфорда: обвинувачення американських досліджень загалом?».

Йдеться про те, що обставини відставки Марка Тессьє-Лавіна, президента Стенфорду, свідчать про набагато глибші проблеми з науковими нормами і стимулами в сучасному академічному середовищі. Культура, яку Марк підтримував у своїй дослідницькій лабораторії, швидкість і недбалість досліджень, які випереджали точність і цінність, зробила становище президента одного з найвідоміших у світі університетів нестерпним. Це характерно і для решти вищої освіти США, вважає автор публікації та узагальнює «чи не з тих самих причин усе національне науково-дослідне середовище виявилось нестійким?». Аналіз причин відставки та думки, висловлені з цього приводу експертами, призводять до наступних висновків: ці проблеми не перший день добре відомі – система фінансування наукових досліджень не відповідає попиту, діють стимули для неповної та навіть недостовірної інформації і свідомого обману. Викладачі й адміністратори університетів більше не витрачають час на ознайомлення з науковими працями претендентів на посаду, а просування по службі зазвичай залежить від кількісних показників, сформованих за допомогою ІКТ. Колишній ректор Університету Північної Кароліни висловлюється з цього приводу жорстко: «Вони ґрунтуються на кількісних чинниках та зовнішніх оцінках, таких як рейтинги, цитування тощо, тоді як мали б ураховувати як власне оцінку досліджень, так і їхній вплив на світ і на людей, що беруть у них участь». Аналогічна ситуація склалась і в сфері розподілу грантів, видавничій діяльності. Високопрестижні журнали шукають сенсації у потоці матеріалів, представлених авторами, що знижує стимули для науки як такої, націленої на пошук істини. Стенфордське розслідування не виявило прямих доказів того, що професор Тессьє-Лавінь маніпулював даними, однак комісія встановила, що він «не став відкрито виправляти помилки у науковій документації» після того, як про них дізнався. Він керував лабораторією, де була сформована культура заохочення виключно позитивних результатів, а ті, хто отримував негативні результати, – карались.