Times Higher Education Архіви

ШІ – ІНСТРУМЕНТ, А НЕ ВОРОГ: ЯК ЗМІНЮЄТЬСЯ ГУМАНІТАРНА ОСВІТА

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Стюарта Крісті «Якщо ми зробимо ШІ ворогом, він неодмінно ним стане».

У ній автор описує власний досвід використання генеративного штучного інтелекту в освітньому курсі з методики гуманітарних досліджень і стверджує, що протиставлення людини та ШІ не обов’язково має бути основою університетської політики. Студенти мають навчатись опановувати технологію, критично оцінювати її результати й використовувати для розширення горизонтів власного мислення. Адже ГШІ не здатний самостійно судити чи оцінювати: він працює з мовними послідовностями на основі попередньо виявлених закономірностей і не має повноцінного розуміння контексту. Саме недосконалість його відповідей та галюцинації можуть мати педагогічну цінність, оскільки це змушує студентів і викладачів не просто отримувати готові результати, а перевіряти їх, виявляти помилки, переглядати власні припущення та приймати самостійно остаточні рішення. У рамках 15-годинного курсу студенти працювали групами по 12–15 осіб і за допомогою ГШІ розробляли дослідницькі пропозиції, спрямовані на розв’язання актуальних проблем Гонконгу. Результати презентували наприкінці кожного тригодинного заняття, тому процес був швидким, експериментальним і не завжди бездоганним, але, за оцінкою автора, дав змістовні результати. Студенти розподіляли між собою ролі — від етичного проєктувальника та укладача даних до художника, технічного фахівця й доповідача, поєднуючи роботу з ШІ та командну людську роботу. Це дозволило студентам гуманітарних спеціальностей одночасно розвивати комунікативні навички англійською та китайською мовами, працювати за межами власної дисциплінарної спеціалізації й формувати навички, корисні за межами гуманітарної освіти. ГШІ може забезпечити доступ до знань, які виходять за межі спеціалізації викладача або студента, однак це не усуває необхідності людського контролю. Крісті застерігає від бінарного протиставлення людини та інструментів штучного інтелекту: необхідно зберігати продуктивну напругу між можливостями ШІ та людським мисленням.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/campus/if-we-make-ai-enemy-then-surely-it-must-become-one

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_TimesHigherEducation #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

2026-08-11

ДОВІРА МОЖЕ БУТИ БІЛЬШ ЕФЕКТИВНОЮ, НІЖ ПІДОЗРІЛІСТЬ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Ніка Картрайта «Академічна доброчесність перетворилася на педагогіку підозри».

У ній автор стверджує, що університетські системи академічної доброчесності дедалі частіше розглядають студентів як потенційні ризики, хоча значна частина випадків порушень пов’язана не з навмисним обманом, а з нерівним доступом до знань про академічні правила. Студентів, щодо яких можуть виникати звинувачення в академічних порушеннях, можна поділити на три групи: ті, хто свідомо намагається обманювати; ті, хто недостатньо розуміє або не повністю дотримується академічних вимог; ті, хто докладає зусиль, але не знає належним чином правил академічної роботи. Поширення сервісів виявлення плагіату, моніторингу відвідуваності, аналізу залученості та перевірок використання штучного інтелекту призвело до того, що сфера контролю значно розширилася, що врешті-решт формує підхід, за якого студенти стають об’єктами контролю, а не особами, що потребують допомогти в навчанні. Частина студентів приходить до університету вже знайомою з етичними нормами досліджень, тоді як інші, зокрема – іноземні студенти, навчалися за іншими академічними традиціями. Навмисний обман і недосконале володіння академічними правилами часто розглядаються як рівноцінні порушення, що породжує надмірно формалізовані процедури. Необхідно перетворювати академічні практики на навички, які системно розвиваються і прозоро оцінюються. Правила цитування, парафразування, роботи з джерелами та відповідального використання ШІ мають бути безпосередньо включені до результатів навчання та критеріїв оцінювання. Тоді помилка студента не сприйматиметься автоматично як моральне порушення, а розглядатиметься передусім як недолік сформованої компетентності. Автор не пропонує послаблювати академічні стандарти, він закликає краще навчати студентів етичних практик, зробити їх невід’ємною частиною освітнього процесу.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/academic-integrity-has-become-pedagogy-suspicion

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-08-10

В ЕПОХУ ШІ МАТЕМАТИКА І ФІЛОСОФІЯ МАЮТЬ СТАТИ ОСНОВОЮ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ОСВІТИ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Ману Капура «Штучний інтелект робить фундаментальні знання важливішими, ніж будь-коли».

У ній автор доводить, що поширення генеративного штучного інтелекту не зменшує, а навпаки — посилює потребу студентів у глибоких фундаментальних знаннях. Ключовою стає здатність не просто отримувати відповідь від ШІ, а оцінювати її якість, достовірність і межі застосування. ШІ здатен підготувати юридичний меморандум чи узагальнити клінічну історію, проте лише фахівець із відповідною підготовкою здатен помітити небезпечні прогалини, перевірити аргументацію чи зіставити дані з реальною інформацією про пацієнта. Саме тому поверхневі знання в умовах ШІ стають особливо ризикованими: правдоподібні, але хибні відповіді з’являються швидше, ніж їх можна перевірити. Відомі випадки, коли суди накладали санкції на юристів за документи з вигаданими ШІ цитатами. Також доступ до великих мовних моделей не завжди покращує діагностичне мислення лікарів. Пасивне використання ШІ може підвищувати короткострокову продуктивність, але знижувати когнітивну залученість, мотивацію до перевірки та здатність працювати без сторонньої допомоги. Тому навчати лише мистецтву формулювання запитів до ШІ – безперспективне: якісне питання і якісна оцінка відповіді ГШІ залежать від того, що людина вже знає. Існує два рівні: вертикальний або глибинні знання у певній галузі (юриспруденція для правників, медицина для лікарів, інженерія для інженерів) та горизонтальний або спільна «граматика» мислення, яка дозволяє ставити питання про надійність доказів, чесність представлення невизначеності, логічність міркувань, приховані припущення, коректність роботи з числами та обґрунтованість пропозицій. Для цієї спільної граматики особливе значення мають математика та філософія. Математика формує звички точності, структурування, абстрагування, доведення, пропорційного та ймовірнісного мислення, а також комфортне ставлення до невизначеності. Уміння не піддаватися гіпнозу чисел і розпізнавати їх неправильне використання стає практичною необхідністю. Філософія забезпечує дисципліну мислення щодо знань, цінностей, смислів та дій, вона ставить питання про те, що вважати знанням і доказом, що робить аргумент валідним, чого вимагає справедливість, як розуміти свободу, які зобов’язання ми маємо перед іншими. Дискусії про упередженість, приватність, авторство, автоматизацію, відповідальність ШІ фактично є філософськими. Якщо інженерія та комп’ютерні науки часто запитують, чи можна щось побудувати, оптимізувати чи масштабувати, то філософія змушує ставити питання про те, чи варто це будувати, яка мета, хто несе ризики, які припущення закладені в метрики, який тип помилки прийнятний. Без філософської підготовки ми ризикуємо оптимізувати швидкість ціною втрати істини, передати написання назовні й запізно виявити, що передали назовні й мислення. Звісно, не йдеться про те, щоб кожен студент став математиком чи філософом. Необхідна серйозна підготовка до математичного мислення та філософських міркувань. Роботодавці матимуть багато претендентів, здатних генерувати слайди, писати запити та автоматизувати рутинні завдання, але рідкісним і більш цінним буде той, хто поєднує технічну адаптивність із судженням.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/ai-makes-foundational-knowledge-more-important-ever

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-08-07

УНІВЕРСИТЕТИ ПЕРЕГЛЯДАЮТЬ РОЛЬ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джорджії Лакгерст «Чи є досвід роботи для всіх ключем до працевлаштування випускників?».

У ній йдеться про рішення Університету Манчестера зробити виробничу практику або іншу форму професійного досвіду обов’язковою складовою навчання для всіх студентів бакалаврату. Керівництво університету пояснює таке рішення складною ситуацією на ринку праці, суспільними сумнівами щодо цінності університетської освіти та швидкими змінами, пов’язаними з розвитком штучного інтелекту. Сама ідея не нова: британські університети вже багато десятиліть використовують так звані «sandwich courses», у яких навчання поєднується з тривалим виробничим стажуванням. Подібні моделі походять від практики політехнічних інститутів з кінця 1980-х років, коли уряд підтримував їх через програму «Enterprise in Higher Education», спрямовану на розвиток співпраці університетів із роботодавцями. Серед прихильників цієї моделі — представники університетів, які вже інтегрували розвиток професійних компетентностей у свої освітні програми. В Університеті Стаффордширу можливості для виробничої практики вже доступні всім студентам денної форми навчання, адже розвиток кар’єрних навичок – не окремий, а наскрізний елемент освітнього процесу, який допомагає студентам краще зрозуміти вимоги роботодавців, розвивати професійні та комунікативні навички, упевненіше переходити до трудової діяльності після завершення навчання. Університет Ватерлоо в Канаді поєднує навчання з кількома тривалими періодами оплачуваної роботи, що дозволяє студентам поступово формувати професійні компетентності та краще інтегруватися в ринок праці ще до отримання диплома. Критики говорять, що обов’язкова практика не є універсальним рішенням, оскільки значна частина сучасних студентів уже працює паралельно із навчанням, а головною проблемою є не відсутність досвіду роботи, а дефіцит якісних робочих місць для випускників. Крім того, організація змістовної практики для десятків тисяч студентів потребує значних ресурсів і широкої мережі партнерів серед роботодавців. Матеріал демонструє, що дискусія виходить за межі питання окремих стажувань, – у центрі уваги опиняється більш широка проблема — якою має бути сучасна університетська освіта в умовах швидкої трансформації ринку праці.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/depth/work-experience-all-key-graduate-employability

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-08-05

ШІ РОБИТЬ ФІЛОСОФСЬКУ ОСВІТУ БІЛЬШ ЦІННОЮ

На сайті Times Higher Education опубліковані авторські матеріали Розалінд Скіллен «Азія активно запроваджує програми з філософії та штучного інтелекту» та Ойсін Кеохан «Епоха штучного інтелекту — саме той час, коли не варто закривати програми з філософії».

Вони висвітлюють протилежні тенденції у розвитку вищої освіти: низка азійських університетів активно відкриває міждисциплінарні програми, що поєднують філософію та штучний інтелект у той час як інші, навпаки, скорочують або закривають філософські спеціальності саме тоді, коли потреба в них, на думку авторів, лише зростає. У першій статті йдеться про швидке поширення в Азії освітніх програм, присвячених філософським аспектам штучного інтелекту. Такі програми вже працюють або започатковуються в провідних університетах Китаю, Гонконгу та Філіппін. Їхня мета полягає не лише у формуванні базових технічних знань про сучасні системи штучного інтелекту, а й у розвитку здатності аналізувати фундаментальні питання, пов’язані зі свідомістю, інтелектом, моральною відповідальністю, природою людського мислення та етичними наслідками використання нових технологій. Інтерес студентів до таких програм швидко зростає, а роботодавці дедалі більше цінують фахівців, здатних поєднувати технологічну підготовку з гуманітарним мисленням. Університети реалізують різні моделі міждисциплінарної підготовки: одні орієнтуються насамперед на студентів гуманітарних спеціальностей, знайомлячи їх із принципами роботи штучного інтелекту, основами аналізу даних і програмування; інші будують навчання як повноцінне поєднання філософії, комп’ютерних наук і бізнесу, прагнучи підготувати фахівців, здатних одночасно розуміти технічні можливості сучасних моделей та оцінювати їхні соціальні, етичні й правові наслідки. Автор другої статті критикує рішення окремих університетів скорочувати або закривати філософські програми у зв’язку з низьким попитом та фінансовими труднощами. Адже стрімкий розвиток генеративного штучного інтелекту робить філософію не менш, а більш актуальною дисципліною. Сучасне суспільство дедалі частіше стикається з питаннями, на які неможливо відповісти лише засобами інформатики чи інженерії: що означає інтелект, чи може машина бути моральним агентом, як визначати відповідальність за рішення алгоритмів і якими мають бути межі автоматизації людської діяльності. Саме філософія формує навички критичного аналізу, аргументованого мислення, логічної побудови міркувань та оцінювання складних моральних дилем. Ці компетентності стають дедалі більш важливими в умовах, коли генеративний штучний інтелект здатний швидко створювати тексти, програмний код чи аналітичні матеріали, але не замінює людського осмислення їхньої достовірності, значення та суспільних наслідків. Якщо раніше філософію розглядали переважно як дисципліну з обмеженими кар’єрними перспективами, то нині вона дедалі частіше інтегрується з цифровими технологіями та стає важливою складовою підготовки фахівців, які працюватимуть із системами ГШІ.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/asia-embraces-philosophy-and-ai-courses, https://www.timeshighereducation.com/opinion/ai-era-exactly-wrong-time-be-closing-philosophy-programme

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-08-03

ДЕСЯТИЛІТТЯ ЗРОСТАННЯ ЗАВЕРШИЛОСЯ: ЧОМУ УНІВЕРСИТЕТИ ВТРАТИЛИ ФІНАНСОВУ СТІЙКІСТЬ

На сайті Times Higher Education опубліковано аналітичну статтю Фадіме Шахін «Як фінансова модель вищої освіти зламалася у 2024–25 роках».

У ній на основі даних фінансової звітності університетів Великої Британії аналізуються причини найсерйознішої за останні роки кризи фінансування сектору вищої освіти. Проблема виникла не через одну подію, а стала наслідком поступового накопичення структурних дисбалансів, які тривалий час приховувалися завдяки стрімкому зростанню доходів від іноземних студентів. Упродовж останнього десятиліття доходи університетів стабільно зростали, однак це зростання було вкрай нерівномірним. Найкраще себе почували провідні дослідницькі університети, які змогли залучити більше іноземних студентів (переважно з країн, що не входять до Європейського Союзу), отримували значні благодійні внески, інвестиційний дохід і комерційні надходження. Натомість регіональні та післяреформені університети залишалися майже повністю залежними від плати за навчання та не мали інших суттєвих джерел фінансування. У результаті розрив між найбагатшими й найменш забезпеченими освітніми закладами помітно зріс. Якщо у середині 2010-х років студенти, що приїздили з країн, що не є членами ЄС, забезпечували близько 25% усіх доходів за навчання, то у позаминулий навчальний рік їхній внесок наблизився до 50%. Саме ця категорія студентів фактично компенсувала багаторічне знецінення плати за навчання британських студентів, яка в Англії тривалий час залишалася майже незмінною попри інфляцію. Однак після запровадження більш жорстких візових правил кількість іноземних студентів почала скорочуватися, насамперед – за рахунок вступників з Індії та Нігерії. Одночасно майже всі основні джерела доходів університетів перестали зростати: скоротилися надходження від плати за навчання, інвестиційний дохід, благодійні внески та інші комерційні надходження, тоді як дослідницьке фінансування фактично залишилося на попередньому рівні. Уперше за багато років сектор зіткнувся із загальним скороченням доходів. Провідні заклади, насамперед Оксфорд і Кембридж, мають значні ендаумент-фонди, інвестиційний дохід, розвинену комерційну діяльність і масштабну благодійну підтримку. Для більшості інших університетів такі джерела або незначні або взагалі відсутні. Тому саме заклади, які найбільше залежали від міжнародного студентського контингенту, виявилися найменш захищеними від нинішньої фінансової кризи. Отже, без системних змін фінансовий тиск на університети лише посилюватиметься, особливо для тих закладів, які не мають значних резервів або диверсифікованих джерел доходів. Модель, яка тривалий час спиралася на постійне зростання студентського контингенту, виявилася вразливою до змін державної політики та зовнішніх економічних чинників.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/depth/how-uk-higher-educations-financial-model-broke-2024-25

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_TimesHigherEducation #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

2026-07-30

МАСШТАБНІ СКОРОЧЕННЯ В ГУМАНІТАРНІЙ ОСВІТІ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джульєт Роуселл «Я думала, що ми в безпеці: шок через ризиковану ставку Ексетерського університету щодо гуманітарних наук».

У ній ідеться про реакцію академічної спільноти на плани Університет Ексетера скоротити близько 150 посад, більшість із яких припадає на факультет гуманітарних, мистецьких і соціальних наук. Попри міжнародне визнання цього напряму адміністрація вважає за необхідне адаптуватися до зміни попиту з боку студентів і фінансових викликів. Профспілка стверджує, що у зоні ризику понад 500 працівників, якщо враховувати як повну, так і неповну зайнятість. Гуманітарні напрями зазнають непропорційно великих скорочень, хоча саме вони значною мірою забезпечили університету високі позиції у міжнародних рейтингах та успіхи в останньому британському оцінюванні дослідницької діяльності REF. Для більшості викладачів таке рішення стало несподіванкою, адже в академічному середовищі існувало переконання, що саме Ексетер, який має сильну дослідницьку репутацію у гуманітарній сфері, не може зазнати настільки масштабних скорочень. Дедалі відчутнішим стає розрив між академічними пріоритетами викладачів і управлінською логікою адміністрації, природньо сфокусованою на показники набору студентів. Частина викладачів та експертів вважає, що університет лише реагує на поступове зменшення кількості студентів на окремих гуманітарних спеціальностях, приводячи чисельність персоналу у відповідність до попиту. Інші заперечують таку оцінку, звертаючись до інформації про те, що набір на окремі програми знову зростає. Окрему стурбованість викликає процедура відбору працівників, які можуть потрапити під скорочення: співробітникам запропоновано надати інформацію про власні професійні досягнення, після чого університет планує оцінювати їх за внутрішньою системою критеріїв. Чи буде цей аналіз прозорим та чи дозволить повною мірою врахувати реальний внесок викладачів у розвиток освіти і науки? Адміністрація університету підкреслює, що не планує закривати жодної дисципліни чи кафедри і навіть після завершення реорганізації університет збереже один із найбільших гуманітарних факультетів у Великій Британії. Дискусія навколо Ексетерського університету виходить далеко за межі одного закладу і порушує питання про те, як поєднати фінансову стабільність університетів зі збереженням гуманітарних дисциплін як важливої складової сучасної вищої освіти.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/i-thought-we-were-safe-shock-exeters-humanities-gamble

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_TimesHigherEducation #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

2026-07-29

ЯКИМ БУДУТЬ НАСЛІДКИ ЛІКВІДАЦІЇ МІНІСТЕРСТВА НАУКИ, ІННОВАЦІЙ І ТЕХНОЛОГІЙ?

На сайті Times Higher Education опубліковано статті Ніка Гіллмана та Джека Гроува, присвячені рішенню нового уряду Великої Британії ліквідувати Міністерство науки, інновацій і технологій (DSIT) та передати його функції новоствореному Міністерству бізнесу, інновацій, науки і торгівлі (DBIST).

Автори обговорюють можливі наслідки цього кроку для університетів, дослідницької політики та інноваційної екосистеми країни. Перші повідомлення про реорганізацію викликали критичну реакцію з боку університетів і наукових установ. Джек Гроув звертає увагу на той факт, що представники академічного сектору висловлювали побоювання, що ліквідація окремого міністерства науки може послабити увагу уряду до досліджень та інновацій, а ЗВО та наукова система в цілому ризикують перетворитися на другорядний напрям діяльності великого економічного відомства. Серед основних негативних наслідків називали можливу втрату темпів реалізації вже започаткованих програм, зокрема – у сфері штучного інтелекту, цифрової трансформації й підтримки досліджень через UK Research and Innovation. Нік Гіллман говорить, що часті адміністративні реформи зазвичай є дорогими й дестабілізуючими, але успіх державної наукової політики визначається не структурою міністерств, а насамперед політичними пріоритетами, якістю управління та повноваженнями відповідальних міністрів. Автор нагадує, що до створення DSIT наука вже багато років перебувала у складі бізнес-міністерства, і цей період не можна вважати невдалим. Інтеграція науки до потужнішого економічного відомства навіть може посилити її вплив на урядову політику. Експерти припускають, що рішення нового уряду може означати не лише зміну адміністративної структури, а й початок масштабного перегляду всієї британської наукової політики. Наразі країна одночасно стикається з хронічним недофінансуванням університетів, зростанням бюрократичного навантаження на систему досліджень, різким збільшенням кількості грантових заявок та необхідністю більш ефективної інтеграції науки та економіки. Створення нового відомства може стати шансом для кращого поєднання дослідницької, інноваційної та промислової політики. Дискусія точиться не стільки навколо факту ліквідації DSIT, скільки навколо майбутньої моделі державного управління наукою. У центрі уваги перебуває питання, як забезпечити кращу інтеграцію науки з економічною політикою і чи стане реформа джерелом нових можливостей для британської науки й університетів.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/dsits-demise-need-not-be-disaster, https://www.timeshighereducation.com/news/dsits-likely-abolition-criticised-university-and-tech-leaders, https://www.timeshighereducation.com/news/loss-dsit-opens-door-fundamental-policy-redesign

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_TimesHigherEducation #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_Інноваторам_новини

2026-07-28

ЧИ МОЖНА РАДИКАЛЬНО СКОРОТИТИ ТРИВАЛІСТЬ ПІДГОТОВКИ ДОКТОРІВ ФІЛОСОФІЇ?

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Адріана Фернема «PhD-дослідження можна завершити за 18 місяців».

У ній автор висловлює думку, що підготовка докторів філософії в природничих науках могла б тривати значно менше часу, якщо ефективно організувати дослідницький процес, підвищити роль наукового керівника й удосконалити структуру програми. Спираючись на власний досвід роботи у різних країнах, він стверджує, що успішність підготовки значною мірою залежить від якості наукового керівництва. Слабка дисертація нерідко свідчить не лише про недоліки роботи здобувача, а й про прорахунки керівника, який відповідає за організацію дослідження та професійний супровід молодого науковця. Багато дисертаційних досліджень у галузі природничих наук затягуються не через складність наукових завдань, а через неефективну організацію роботи. Здобувачі нерідко витрачають перший рік на ознайомлення з літературою, освоєння лабораторних методик і пошук перспективної тематики, тоді як реальне виконання досліджень відкладається на більш пізній етап. Але насправді молодий дослідник із перших тижнів роботи має бути активно залученим до вже діючого наукового проєкту, брати участь у проведенні експериментів, аналізі результатів, підготовці рукописів і публікації статей. Завдяки цьому процес формування дослідницьких компетентностей та підготовка дисертації відбуваються паралельно, а не послідовно. Скорочення тривалості докторантури має переваги як для самих дослідників, так і для університетів. Молоді науковці швидше розпочинатимуть самостійну кар’єру, університети зможуть ефективніше використовувати фінансові та кадрові ресурси, знижуватиметься ризик втрати мотивації або дострокового припинення навчання, який зростає по мірі збільшення тривалості докторських програм. Звісно, в галузі гуманітарних чи соціальних наук, де характер дослідницької роботи та структура докторських програм можуть істотно відрізнятися, все можу бути по-іншому. Визначальним критерієм є не тривалість навчання, а його успішність, досягнення необхідного рівня дослідницької компетентності та здатності проводити самостійні наукові дослідження. Саме тому ключова роль належить ефективному науковому керівництву, ретельному плануванню досліджень і ранньому залученню молодих науковців до дослідницької роботи. Автор привертає увагу академічної спільноти до проблеми пошуку моделей докторської підготовки, які дозволяли б поєднати високу якість досліджень із більш раціональним використанням часу та ресурсів.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/science-phd-can-be-completed-within-18-months

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_TimesHigherEducation #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_Науковцям_КращіПрактики #НРАТ_Освітянам_КращіПрактики

2026-07-27

ЯК ПРОТИДІЯТИ ДОМІНУВАННЮ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ОСВІТИ?

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува «Бернем закликав покласти край домінуванню університетів в освітній системі».

У ній ідеться про ідею Енді Бернема про перегляд співвідношення між університетською та професійною освітою у Великій Британії та створення системи, що забезпечуватиме молоді більш широкий вибір освітніх та кар’єрних траєкторій. Британська система тривалий в якості пріоритету мала університетську освіту, а шляхи професійного розвитку не отримували достатньої підтримки. Така модель більше не відповідає сучасним потребам економіки та ринку праці, які потребують висококваліфікованих фахівців різного рівня. Внесок університетів у розвиток науки, економіки та регіонів – вагомий, але університетський шлях не повинен розглядатися як єдиний або безумовно найпрестижніший варіант після завершення школи. Молоді люди повинні мати рівноцінний доступ до якісної професійної освіти, стажувань, програм учнівства та інших форм підготовки. Тому державна політика має забезпечувати однакову суспільну цінність як університетських дипломів, так і професійних кваліфікацій, щоб молоді люди могли обирати освітню траєкторію відповідно до власних здібностей і професійних планів, а не під впливом суспільних стереотипів. У Великому Манчестері реалізуються ініціативи зі створення більш інтегрованої системи освіти та професійної підготовки. Регіон прагне поєднати діяльність шкіл, коледжів, університетів, роботодавців і місцевої влади, щоб забезпечити молоді зрозумілі та взаємопов’язані маршрути переходу від навчання до професійної діяльності. У центрі дискусії – питання поєднання традиційно сильного університетського сектору і сектору професійної освіти з підготовки кадрів для сучасної економіки.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/burnham-end-dominance-universities-education-system

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_TimesHigherEducation #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

2026-07-24