Times Higher Education

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Гелен Пакер «Розширення медичної підготовки у Великій Британії перебуває на межі зриву».

У ній аналізуються суперечності між прагненням держави збільшити кількість майбутніх лікарів для Національної служби охорони здоров’я та обмеженими можливостями системи забезпечити їх якісною підготовкою, подальшим професійним навчанням й працевлаштуванням.  Проблема виглядає парадоксальною. З одного боку, британська система охорони здоров’я тривалий час стикається з нестачею медичного персоналу, що позначається на довжині черг до лікарів і навантаженні на медичні заклади. З іншого боку, професійні об’єднання лікарів дедалі частіше заявляють, що просте збільшення кількості студентів-медиків не усуває структурних проблем. На думку представників Британської медичної асоціації, без відповідних інвестицій у навчальну інфраструктуру, розвиток потенціалу викладачів та програм післядипломної підготовки, розширення набору може призвести до появи більшої кількості випускників, які не матимуть достатніх можливостей для роботи у професії.  Так, у період з 2013 до 2024 року кількість студентів, які вступають до медичних шкіл Великої Британії, збільшилася на 39 %, а число медичних шкіл за цей період зросло з 33 до 49. Водночас можливості для проходження наступних етапів підготовки розширювалися значно повільніше, що спричинило формування своєрідних «вузьких місць» на різних щаблях професійної кар’єри.  Навіть за умови успішного завершення навчання випускники стикаються з дефіцитом місць у програмах спеціалізації: тут збільшення кількості місць потребує не лише фінансування, а й наявності досвідчених наставників, клінічних баз і часу для індивідуального супроводу молодих лікарів. Розширення системи підготовки без створення відповідних умов подальшого розвитку може негативно позначитися на якості навчання.  Ще одним викликом є кадрова ситуація у самих медичних школах. Існує дефіцит  клінічних науковців — фахівців, які поєднують лікувальну практику, викладання та дослідницьку діяльність. За останнє десятиліття кількість таких працівників скоротилася, а значна частина нинішнього кадрового складу наближається до пенсійного віку. Через високу вартість підготовки медичних кадрів окремі заклади змушені переглядати освітні програми, а іноді навіть скорочувати окремі напрями підготовки у сфері охорони здоров’я. Такі рішення можуть мати довгострокові наслідки для регіональних систем медичного забезпечення.  Автор статті наголошує, що проблема забезпечення системи охорони здоров’я кваліфікованими кадрами не зводиться до простого збільшення кількості студентів, а потребує довгострокового планування, узгодження інтересів університетів, медичних закладів і держави, а також збалансованого розвитку всіх етапів професійної підготовки — від вступу до медичної школи до працевлаштування лікаря-фахівця.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/depth/uks-expansion-medical-training-life-support

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Гелен Пакер «Огляд Мілберна: «школи підштовхують занадто багато студентів до університету»».

У ній розглядаються результати вивчення молодіжного безробіття у Великій Британії, у якому порушується питання співвідношення між вищою освітою, професійною підготовкою та реальними потребами ринку праці.  Вступ до університету занадто часто став сприйматись як стандартний і майже обов’язковий шлях для випускників шкіл, тоді як інші варіанти, наприклад, професійна освіта, навчання на робочому місці та програми стажування насправді можуть бути більш відповідними для частини молоді. Автор документу не заперечує цінність університетської освіти. Проблема не в ролі університетів, а в тому, що система освіти недостатньо збалансовано представляє різні можливості переходу молодої людини до професійного життя.  Кількість молодих людей, які не навчаються, не працюють і не проходять професійну підготовку віком 16–24 роки у Великій Британії  наразі понад один мільйон, причому серед безробітних з цієї когорти близько 13 % мають диплом вищої освіти. Отже, отримання документу про вищу освіту саме по собі не гарантує успішного працевлаштування.  Звісно, випускники університетів у середньому швидше виходять із періоду безробіття, ніж люди без диплому, однак питання полягає у відповідності між освітнім маршрутом, очікуваннями студентів і реальними перспективами працевлаштування. Автор огляду критикує ситуацію, коли університетський шлях автоматично розглядається як найпрестижніший або найбільш бажаний варіант незалежно від інтересів, здібностей і професійних планів молодої людини. Професійна освіта у Великій Британії тривалий час поступалася вищій освіті за рівнем фінансування та суспільним статусом, а національна освітня система залишається фрагментованою: школи, заклади професійної підготовки, університети та програми навчання на робочому місці функціонують за різними правилами й не завжди утворюють узгоджену траєкторію розвитку навичок.  Дискусія стосується більш широкого питання про те, чи має вища освіта залишатися універсальним етапом переходу до дорослого життя, чи освітні системи мають пропонувати більше рівноцінних шляхів (академічних, професійних, практикоорієнтованих) і взагалі наскільки освіта допомагає людині сформувати компетентності, необхідні для мінливого ринку праці.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/milburn-review-schools-pushing-too-many-students-university

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува «Якщо Європейська дослідницька рада стала жертвою власного успіху, то як її можна врятувати?».

У ній розглядається майбутнє Європейської дослідницької ради (ERC), яка через надзвичайну популярність і високий престиж своїх грантів зіткнулася зі стрімким зростанням кількості заявок, перевантаженням експертних панелей та необхідністю шукати нові механізми відбору проєктів.  ERC, створена у 2007 році, є одним із найавторитетніших грантових інструментів у світовій науці. Її особливість полягає в тому, що фінансування надається насамперед на основі наукової досконалості запропонованого дослідження, без прив’язки до політичних пріоритетів, тематичних квот чи обов’язкових міжнародних консорціумів. Саме тому багато дослідників називають ERC «Лігою чемпіонів» науки. Отримання її гранту здатне суттєво вплинути на кар’єру науковця та посилити позиції університету, в якому він працює.  Водночас успіх програми став поштовхом для виникнення проблем. Кількість заявок останнім часом різко зросла: якщо раніше експертні панелі розглядали від кількох десятків до приблизно півтори сотні пропозицій, то наразі окремі комісії змушені оцінювати понад 250 заявок. Це створює значне навантаження на рецензентів і ставить під загрозу якість експертного відбору.  Одним із варіантів розв’язання проблеми стало запропоноване обмеження повторного подання заявок для тих, хто не отримав фінансування. Проте ця ініціатива викликала гостру реакцію наукової спільноти. Понад тисяча дослідників підписали відкритий лист із критикою такого підходу, стверджуючи, що він може зашкодити молодим ученим, обмежити подання сміливих ідей та погіршити становище представників менш ресурсно забезпечених установ і країн. Пропозиції щодо реформування процедури відбору ERC, які зараз обговорюються, стосуються скорочення обсягу заявок на початкових етапах конкурсу, використання коротких концептуальних описів проєктів замість великих пакетів документів, зменшення кількості рецензентів для кожної заявки та більш широкого застосування цифрових інструментів для попереднього аналізу матеріалів. Деякі науковці вважають, що система повинна приділяти більше уваги перспективним дослідникам на ранніх етапах кар’єри, збільшуючи для них шанси на отримання фінансування.  Окреме питання – майже подвійне збільшення бюджету ERC у наступному фінансовому циклі Європейського Союзу, ініційоване Єврокомісією. Прихильники такого рішення вважають, що це дозволить підтримати значно більше якісних проєктів та зменшити надмірну конкуренцію. Але як саме мають розподілятися додаткові ресурси та чи не слід зосередитись на збалансуванні підтримки вже визнаних наукових лідерів і молодих дослідників?  І чи має ERC і надалі керуватися виключно критерієм наукової досконалості, чи варто враховувати ширші політичні завдання Європейського Союзу, зокрема – підвищення конкурентоспроможності та більш рівномірний розподіл грантів між країнами? Прихильники чинної моделі наголошують, що саме незалежність від політичних міркувань зробила ERC настільки авторитетною, але дискусії щодо майбутнього балансу між досконалістю, ефективністю та справедливістю продовжують посилюватися. 

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/depth/if-erc-victim-its-own-success-how-can-it-be-saved

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation