На сайті Європейського фонду освіти опубліковано звіт «Освіта, навички і зайнятість: тенденції та розвиток у 2025 році».
На сайті Європейського фонду освіти опубліковано звіт «Освіта, навички і зайнятість: тенденції та розвиток у 2025 році».
У документі містяться результати міждержавного моніторингу ETF (Cross-Country Monitoring Report 2025), зокрема – актуальні події в галузі освіти, навичок та зайнятості у 26 країнах Центральної Азії, Східної та Південно-Східної Європи, Кавказу, Південного та Східного Середземномор’я. Представлені кращі практики та аналіз недоліків, пропонуються дієві способи обґрунтування політичних та адміністративних рішень у галузі управління та адаптації політик підтримки професійної освіти, підвищення кваліфікації та навчання упродовж життя. Під час здійснення моніторингу міжнародними партнерами та національними статистичними управліннями здійснювався збір даних ключових показників освіти, навичок та зайнятості. Поєднання цих даних зі структурованими експертними опитуваннями створює гарну основу для аналізу, взаємного навчання, політичного діалогу та цілеспрямованих реформ у країнах-партнерах.
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала робочий документ «Булінг в освіті – поширеність, вплив та заходи реагування в різних країнах» із серії «Робочі документи ОЕСР з питань освіти».
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала робочий документ «Булінг в освіті – поширеність, вплив та заходи реагування в різних країнах» із серії «Робочі документи ОЕСР з питань освіти».
У ньому зазначається, що булінг або цькування – в реальному житті або в мережі інтернет – є проблемою для інклюзивної, якісної освіти та згуртованого суспільства. Якщо не протидіяти булінгу, його негатив вийде за межі освіти й буде поширюватись на громади, впливати на доросле життя, здоров’я, суспільство та економіку. ОЕСР закликає щоб надати «усім учням, з акцентом на найбільш вразливих, можливість розвивати знання, навички та цінності, щоб реалізувати свій потенціал та зробити внесок в економічне та соціальне благополуччя своїх суспільств». Традиційне визначення шкільного булінгу базується на індивідуальній психології, а на практиці ця агресія може приймати форму фізичних дій, словесних атак та негативної соціальної поведінки (поширення чуток або «відміни»). Наразі булінг визнається як більш широкий соціальний процес, акцентуючи увагу саме на контексті – групова динаміка, реакція сторонніх осіб, місцеві соціальні норми. Цей документ охоплює фактичні дані ряду країн ОЕСР за період з 2015 по 2022 роки та містить аналіз відмінностей у схильності до цькування серед різних груп учнів, узагальнення наслідків булінгу та його шкоди окремим учням, більш широким спільнотам, економіці. Також розглядаються стратегії запобігання булінгу й реагування на нього у контексті національної політики та освітніх ініціатив, пропонуються політичні рекомендації щодо протидії булінгу на системному рівні, зокрема – через підвищення кваліфікації вчителів, освітніх заходів (що поєднують універсальну профілактику з цільовою підтримкою), регулярний моніторинг та надійної оцінки впливу.
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джона Росса «Реформа досліджень стане чимось більшим, ніж просто бюджет, попереджають лобісти».
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джона Росса «Реформа досліджень стане чимось більшим, ніж просто бюджет, попереджають лобісти».
У ній висловлюється занепокоєння австралійських наукових та університетських організацій щодо того, як уряд формує фінансування досліджень і які ризики це створює для наукової політики на майбутнє. Наразі кілька впливових асоціацій, що представляють університети та наукові групи, закликають уряд включити до проекту бюджету кошти для реалізації рекомендацій SERD (Strategic Examination of Research and Development). Австралійська академія наук та група університетів Go8 вважають, що відновлення наукової діяльності після багаторічного скорочення потребуватиме фінансування не лише у рамках одного бюджетного циклу, а впродовж декількох років поспіль, щоб забезпечити сталий розвиток фундаментальних і прикладних досліджень. Інші організації (зокрема, Science and Technology Australia і Australian Technology Network) також закликають включити ці пропозиції до бюджету, наголошуючи, що відстороненість уряду від важливих ідей реформування науки може поставити під загрозу конкурентоспроможність країни на глобальній арені.
4 березня 2026 року стартує освітня програма «Lab2Market AgroTech», орієнтована на науковців, винахідників та інноваторів у сфері аграрних технологій.
4 березня 2026 року стартує освітня програма «Lab2Market AgroTech», орієнтована на науковців, винахідників та інноваторів у сфері аграрних технологій.
Вона має на меті підтримати процес комерціалізації результатів наукових досліджень і технологічних розробок в агросфері, навчити та допомогти винахідникам пройти шлях від ідеї або прототипу до готового ринкового рішення, надати експертний та менторський супровід, познайомити з практичними інструментами комерціалізації технологій, допомогти у формуванні стійкої бізнес-моделі, здійснити підготовку до пілотування та тестування рішень. Програма охоплює наступні напрями: землеробство, сталий розвиток сільського господарства, автоматизовані та роботизовані рішення, агродрони, технології для тваринництва, агрофінанси, цифрові сервіси для агросектору. Взяти участь у програмі можуть науковці, дослідники, інноватори, підприємці та стартапери, які працюють у сфері аграрних технологій. Програма реалізується УКРНОІВІ за сприяння МОН, Українського фонду стартапів, UNIT.City, SKRA. Подати заявку можна до 27 лютого 2026 року.
У блозі Організації економічного співробітництва та розвитку опублікуваний матеріал «Як змусити ШІ працювати: чому інвестиції у розвиток навичок мають значення».
У блозі Організації економічного співробітництва та розвитку опублікуваний матеріал «Як змусити ШІ працювати: чому інвестиції у розвиток навичок мають значення».
У ній зазначається, що навички стають ключовим чинником впливу ШІ на продуктивність та зростання. Дефіцит кваліфікованих кадрів уповільнює впровадження ШІ, разом із тим ШІ змінює попит роботодавців, відповідно навчання співробітників є ключем до ефективного використання ШІ – як для бізнесу, так і для працівників. Штучний інтелект часто розглядається у контексті проривних технологій та інвестиційних показників. Але не можна нехтувати той факт, що він продовжує трансформувати робочі місця і набуває вирішального значення для розвитку економіки. Останні дані показують, де саме нестача відповідних навичок стримує використання ШІ, як саме ШІ змінює типи навичок, затребуваних роботодавцями, а також за яких умов навчання може забезпечити підвищення продуктивності праці завдяки ШІ. Проблеми, пов’язані з упровадженням ШІ, у першу чергу пов’язані з неготовністю робітників, що особливо відчутно для малих підприємств та працівників з обмеженими можливостями. Освоєння нових навичок матиме вирішальне значення для запобігання поглибленню існуючої нерівності у контексті переходу до широкого застосування технологій штучного інтелекту. ШІ також може допомогти вирішити проблему нестачі кваліфікованих кадрів – він не лише створює попит на нові навички, а й допомагає підприємствам справлятися з нестачею кадрів, підвищує планку майстерності (він найбільш поширений у тих сферах де доповнює, а не замінює співробітників) і збільшує попит на більш високі навички (програмування, управлінські, уміння вирішувати проблеми, креативність та новаторство, соціальні та емоційні навички, емпатія, комунікабельність, вміння працювати в команді залишаються важливими у багатьох професіях). У Німеччині, Франції, Італії та Іспанії керівники підприємств частіше вважають, що алгоритмічні інструменти управління знижують їхню потребу в емпатії (20%), а не підвищують її (12%). Отже, зусилля у сфері політики мають бути зосереджені на моніторингу потреб у навичках, зокрема – у навичках для роботи з ШІ, підтримці безперервного навчання та перекваліфікації упродовж життя.
У ній автор аналізує виклики оцінювання ефективності Агенції передових досліджень та інновацій Великої Британії (ARIA) — державної установи, створеної для фінансової підтримки ризикових і потенційно проривних наукових досліджень. Очікується, що ARIA працюватиме швидко, гнучко і з мінімальними адміністративними бар’єрами, але саме ці особливості ускладнюють коректне всеохоплююче визначення результатів її діяльності за допомогою традиційних академічних метрик (зокрема – за кількістю публікацій та цитувань). Система фінансування ARIA та її цільові показники суттєво відрізняються від інших інституцій підтримки наукової діяльності, тому важливо зрозуміти, які саме індикатори можуть найкраще відобразити внесок ARIA у науковий прогрес. Багато потенційних проривів у фундаментальних дослідженнях можуть бути непомітними у короткій перспективі, тому покладатися виключно на звичні показники наукової продуктивності недоцільно. Автор пропонує використовувати більш широкий спектр критеріїв, які будуть враховувати не лише академічні результати, а й вплив на інноваційну екосистему, міждисциплінарну співпрацю та внесок у вирішення стратегічних соціальних проблем. Питання підзвітності й прозорості також є важливим викликом, оскільки ARIA має працювати автономно і при цьому зберігати довіру наукової спільноти та громадськості до своїх рішень. Як знайти баланс між автономією агенції і вимогами підзвітності, не обмежуючи здатності підтримувати ризикові, але потенційно проривні проєкти? Ефективне оцінювання ARIA — це не лише питання створення нових метрик, а й дискусія про те, що саме в науці вважається «успіхом» та як поєднувати академічність і довгостроковий вплив.
Європейський фонд освіти оголосив про старт конкурсу «Зелені навички 2026».
Європейський фонд освіти оголосив про старт конкурсу «Зелені навички 2026».
Він спрямований на пошук ініціатив, які сприятимуть реальним змінам у «зеленому» переході в освіті, на робочих місцях, у громадах, а також допомагають людям розвивати екологічні навички для справедливого, сталого та ресурсоефективного майбутнього. Конкурсні заявки будуть оцінюватись за критеріями впливу (реальні, вимірювані зміни, які вже досягнуті), оригінальності та інноваційності (нові підходи, які можуть стати прикладом для наслідування), масштабованість (можливість відтворення або адаптації в інших контекстах). Йдеться про завершені ініціативи, результати яких наочні, конкретні й можуть бути перевірені. Переможці отримують медійну підтримку від Європейської комісії та Європейської служби зовнішніх дій у форматі професійних фільмів-розповідей, що висвітлюють проєкти для широкої аудиторії; реклама під час основних заходів ЄС, включаючи «Зелений тиждень ЄС» та «Саміт навичок ETF». Взяти участь у конкурсі можуть організації та учасники, що займаються розвитком або просуванням «зелених» навичок. У кожній категорії буде свій переможець: роботодавці, малі та середні підприємства, що інтегрують «зелені» навички в реальну роботу; соціальні партнери та неурядові організації, що надають підтримку; освітні організації, що перетворюють декарбонізацію на практичне навчання; служби зайнятості, які відкривають шляхи до справедливих «зелених» робочих місць. Заявку на участь у конкурсі можна подати до 27 березня 2026 року.
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала робочий документ «Об’єднання прямих іноземних інвестицій та малих і середніх підприємств для підвищення продуктивності та впровадження інновацій у Європі».
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала робочий документ «Об’єднання прямих іноземних інвестицій та малих і середніх підприємств для підвищення продуктивності та впровадження інновацій у Європі».
У ньому зазначається, що продовж десятиліть багатонаціональні підприємства відігравали важливу роль у виробничій структурі Європи, підтримуючи робочі місця, інновації та регіональне зростання. Наразі обсяг прямих іноземних інвестицій у ЄС-27 становить близько 12,4 трлн дол. США або понад третину сукупних показників країн ОЕСР та чверть від світового ринку. Проте вони стали дедалі більш нестабільними, що зумовлено зовнішніми геополітичними чинниками та зростанням напруженості у світовій торгівлі. Відбуваються структурні зрушення у бік швидкозростаючих цифрових і «зелених» галузей, що створює як можливості, так і проблеми для малих та середніх підприємств. Грунтуючись на даних субнаціональних регіонів та підприємств, звіт дає уявлення про те, де виникають зв’язки між ПІІ та МСП, як вони впливають на продуктивність та інновації, а також які саме політичні заходи можуть сприяти поширенню цих переваг по всьому ЄС. Експерти аналізують вплив прямих іноземних інвестицій на внутрішні показники продуктивності, інновацій, зайнятості серед малих та середніх підприємств Німеччини, Італії та Румунії, трансформацію інвестиційних моделей, регіональні умови, показники концентрації ПІІ відповідно до навичок, інноваційного потенціалу, транспортної інфраструктури та екосистеми МСП.
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Патріка Джека «Чи залишаються університети Великої Британії рушіями соціальної мобільності?».
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Патріка Джека «Чи залишаються університети Великої Британії рушіями соціальної мобільності?».
У ній автор розглядає зміну ролі університетів у контексті суспільних перспектив зростання та соціального підйому. Він стверджує, що традиційна модель «університет як шлях у краще життя» зазнає дедалі більш серйозних випробувань. В історії Великої Британії вища освіта була інструментом отримання нових можливостей: підвищенню доходів, кар’єрному зростанню та ширшому доступу до престижних професій. Проте останнім часом кореляція між університетською освітою та соціальним підйомом не є такою очевидною. Причинами таких змін стали ринкові механізми фінансування вищої освіти, різна якість доступу до ресурсів та психологічний тиск на вибір престижних університетів, що забезпечує концентрацію можливостей для привілейованих груп. Це відображається у статистиці вступу, завершення навчання та подальшого працевлаштування, де студенти з нижчих соціально-економічних верств часто мають гірші шанси досягти очікуваних результатів. Існують і структурні перешкоди, серед яких нерівність у доступі до підготовчих програм, менторської підтримки і мережі професійних зв’язків, що підсилює існуючі соціальні бар’єри і створює ситуацію, коли університети вже не виконують свою історичну функцію «соціального ліфта», як це було раніше. Необхідно переосмислити роль університетів у контексті сучасного суспільства, а для збереження соціальної мобільності як цінності вищої освіти потрібні політики, спрямовані на розширення доступу, зниження бар’єрів і підтримку студентів з різних соціальних прошарків.
На сайті Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) опублікована стаття Аньеса Бардона «Знання корінних народів: внесок у розвиток науки».
На сайті Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) опублікована стаття Аньеса Бардона «Знання корінних народів: внесок у розвиток науки».
У ній автор звертаєувагу на той факт, що тривалий час знання корінних народів залишалися поза увагою науковців. Ці знання, накопичені завдяки тривалому уважному та зацікавленому спостереженню за навколишнім середовищем передавались усно крізь століття і тепер настав час оцінити їхню цінність для побудови стійкого майбутнього. Декларація ООН 2007 року «Про права корінних народів» закріплює право громад зберігати, контролювати й розвивати свої традиційні знання. У рамках програми «Системи знань місцевого та корінного населення» ЮНЕСКО підтримує обмін досвідом між носіями традиційних знань і вченими у сфері екології, водокористування, профілактики стихійних лих тощо. Такий підхід відображає важливі зрушення в тому, як ці знання сприймаються в академічному середовищі. Звичаї, знання та навички, що передаються з покоління в покоління, охороняються Конвенцією «Про охорону нематеріальної культурної спадщини». Знання корінних народів – це не просто скарбничка емпіричних даних. Вони змушують переглянути наукові принципи з погляду етики та взаємовідносин людини і природи. У сфері сільського господарства, традиційної медицини та кліматології ці знання вже призвели до цікавих інновацій, причому іноді – більш стійких, ніж суто технологічні рішення. Проте одного лише визнання недостатньо, – потрібна добровільна й усвідомлена згода корінних громад, справедливий розподіл вигод та захист від незаконного присвоєння, щоб знання корінних народів не поглиналися домінуючою науковою системою знання, а взаємодіяли з наукою на рівних для всіх. Якщо ми хочемо зрозуміти і зберегти навколишній світ, нам слід прислухатися до мудрості всіх народів. Наш світ багатогранний, і ми повинні прагнути до такої науки та етики, які враховують досвід усього людства у всій його різноманітності.
