Plagiarism Checker X являє собою програмний продукт для перевірки наявності плагіату у різних текстах – матеріалах досліджень, блогах, вебсайтах.
Plagiarism Checker X являє собою програмний продукт для перевірки наявності плагіату у різних текстах – матеріалах досліджень, блогах, вебсайтах.
Він був створений у 2014 році як надійний стандартизований сервіс для виявлення плагіату, який дозволяє користувачам перевіряти тексти у найбільш поширених форматах файлів (у т.ч. документи Microsoft Word, електронні таблиці, PDF, RTF тощо). Базова функція виявлення плагіату побудована на сучасних технологіях глибокого пошуку з підсилювачем результатів порівняння із понад 16 млрд проіндексованих веб-сторінок та з мільярдами матеріалів з відкритим кодом, доступних публічно в мережі інтернет. Причому можна аналізувати на предмет оригінальності документи в одному або кількох сховищах, порівнювати документи між собою, здійснювати масовий пошук для визначення всіх можливих збігів за допомогою перехресного порівняння великого пакету завдань. Також сервіс забезпечує комплексну перевірку читабельності – аналізує текст з ключовими словами, визначає його складність та придатність для певної цільової аудиторії; має інструмент виключення цитат та бібліографії для академічних користувачів, що допомагає налаштувати сканований контент для звітів і виявляти плагіат відповідно до вимог користувача. Є детектор контенту, згенерованого інструментами штучного інтелекту. Звіти про оригінальність містять кольорову розмітку із посиланнями на джерела та вказуванням рівня подібності. Інтерфейс Plagiarism Checker X доступний сімома мовами: англійською, іспанською, французькою, німецькою, італійською, голландською та португальською, а сам сервіс здатний працювати із понад 250 мовами. Він найбільш популярний у США, Канаді, Великій Британії, Німеччині, Індії, Індонезії, Малайзії, Єгипеті.
Страхування в актуальній версії «Принципів відкритої наукової інфраструктури» (POSI 2.0) передбачає наступне.
Страхування в актуальній версії «Принципів відкритої наукової інфраструктури» (POSI 2.0) передбачає наступне.
(3.1) Відкритий код – усе програмне забезпечення та нематеріальні активи, необхідні для роботи інфраструктури, повинні бути доступні за ліцензією з відкритим кодом. Це не стосується іншого програмного забезпечення, яке може бути пов’язане з функціонуванням організації. (3.2) Забезпечення відкритого та безпечного доступу до даних у рамках правових та етичних обмежень – для підтримки потенційної реплікації, інфраструктура повинна зробити всі відповідні дані відкритими, дотримуючись найкращих практик. Це має бути збалансовано з дотриманням вимог конфіденційності, захисту даних та безпеки. Організації повинні мати чітку політику, яка визначає, як будуть оброблятися особисті або конфіденційні дані, особливо у разі передачі до іншої організації, щоб забезпечити безперервність, дотримання законодавства та відповідальне управління. (3.3) Доступність та збереження – недостатньо, щоб контент, дані та програмне забезпечення були «відкритими», якщо немає практичного способу їх отримати. Ці ресурси повинні бути легкодоступними з чіткою публічною документацією про те, де вони знаходяться та як до них отримати доступ, а також з відкритою ліцензією, де це можливо. Недостатньо, щоб були доступні «відкриті» ресурси. Важливо зберігати контент, дані та програмне забезпечення принаймні в одному надійному цифровому архіві третьої сторони. (3.4) Незаявлення патентних прав – організація повинна дотримуватися політики або домовленості щодо незаявлення патентних прав. Організація може отримувати патенти для захисту власної діяльності, але не використовувати їх для запобігання тиражування інфраструктури спільнотою.
(3.5) Пріоритет сумісності та відкритим стандартам для забезпечення безперервності та стійкості – інфраструктури повинні приймати та підтримувати широко визнані відкриті стандарти – як формальні, так і фактичні – щоб гарантувати, що системи, дані та послуги можна реплікувати, мігрувати або інтегрувати з мінімальними перебоями без використання власних розширень або програмного забезпечення. Де це доречно, організації повинні документувати залежності від стандартів.
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Сема Іллінґворта «Використовуйте генертивний ШІ, щоб сповільнитися й глибше замислитися».
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Сема Іллінґворта «Використовуйте генертивний ШІ, щоб сповільнитися й глибше замислитися».
У ній автор пропонує переглянути поширену практику вищої освіти, коли генеративний штучний інтелект використовується для оптимізації та швидшого виконання завдань. Натомість він закликає застосовувати ці технології повільніше й усвідомленіше. Багатьох наразі турбує культ «ефективності», коли головною цінністю стає кількість та швидкість, адже це може призвести до «розмивання» суті академічної праці. Дійсно, ГШІ дозволяє автоматизувати велику кількість процесів, наприклад, підсумувати матеріали лекцій або відкоригувати чернетки. Але таке прискорення часто витісняє час для роздумів, обмірковування, постановки запитань і справжніх діалогів між викладачами, дослідниками та студентами. Сем пропонує альтернативний підхід — використати ГШІ як помічника для «повільного мислення». Наприклад, замість отримати миттєве резюме, можна попросити ШІ згенерувати контрпитання до викладеного матеріалу, які можуть стати стартовою точкою для групової дискусії. у рамках менторської підтримки дослідників можна передавати ГШІ чернетки і просити проаналізувати нерозкриті питання, виявляти лакуни в роздумах, недоліки аргументації, шукати непідтверджені припущення чи наявні упередження. Це дозволить не просто редагувати текст за правилами академічного письма, а й глибоко переосмислювати свої матеріали. Пропонується три «рецепти запитів», які не пришвидшують, а загострюють увагу: (1) «друге прочитання» – просити ШІ вказати ненавмисні припущення або упередження в тексті; (2) «контр-питання» – ГШІ має згенерувати запитання, які могли б кинути виклик викладеній ідеї; (3) «повільне резюме» – ГШІ надає стислий виклад матеріалу у форматі дослідницького запитання, необхідного для активізації наукової дискусії. Іллінґворт наголошує, що уповільнення з ГШІ — це не про марнування часу, а про важливу інвестицію, коли зекономлені хвилини слід вкладати в цікаві роздуми, діалог та рефлексію. Отже, замість перетворення ГШІ на інструмент прискорення, можна використовувати його, щоб розвивати уважність, допитливість і набувати навичок співпраці, що врешті-решт дозволить повернути центр уваги до суті вищої освіти.
Сталий розвитокв актуальній версії «Принципів відкритої наукової інфраструктури» (POSI 2.0) передбачає наступне. (2.1) Прозорі операції для забезпечення організаційної підзвітності та відкритості: операційні політики та процедури, детальні фінансові показники, моделі сталого розвитку, оплати, стратегічні та продуктові дорожні карти, організаційні схеми та інша відповідна операційна інформація повинні бути у відкритому доступі (з урахуванням обмежень чинного законодавства про конфіденційність).
Сталий розвитокв актуальній версії «Принципів відкритої наукової інфраструктури» (POSI 2.0) передбачає наступне. (2.1) Прозорі операції для забезпечення організаційної підзвітності та відкритості: операційні політики та процедури, детальні фінансові показники, моделі сталого розвитку, оплати, стратегічні та продуктові дорожні карти, організаційні схеми та інша відповідна операційна інформація повинні бути у відкритому доступі (з урахуванням обмежень чинного законодавства про конфіденційність).
Інформація повинна бути доступною для дослідження та повторного використання спільнотою. (2.2) Обмежені в часі кошти використовуються лише для діяльності, обмеженої в часі – операції повинні підтримуватися сталими джерелами доходів, тоді як обмежені в часі кошти використовуються лише для діяльності, обмеженої в часі. Залежність від грантів для фінансування поточної та/або довгострокової діяльності робить організації вразливими та відволікає від підтримки основної інфраструктури. (2.3) Мета – генерувати надлишок, коли недостатньо просто вижити: організації та служби повинні мати можливість адаптуватися та змінюватися. Організації та служби, які визначають довгострокову стійкість лише на основі відшкодування витрат, ризикують стати крихкими та стагнуючими. Щоб подолати економічну, соціальну та технологічну нестабільність, організаціям та службам потрібні фінансові ресурси, які перевищують безпосередні операційні витрати. (2.4) Створення та підтримка фінансових резервів відповідно до політики. Організації та служби повинні мати чітку політику щодо підтримки фінансових резервів, включаючи мету, мінімальний та максимальний рівень, а також управління цими коштами. Фактичний рівень резервів повинен визначатися та періодично переглядатися керівним органом, забезпечуючи наявність ресурсів для підтримки реалізації Living Will, включаючи впорядковане припинення діяльності, перехід до наступника або реагування на серйозні непередбачені події. Політика фінансових резервів може включати те, як будуть зберігатися кошти, за яких обставин вони будуть використовуватися та скільки буде потрібно для адекватного припинення діяльності або передачі активів, враховуючи складність інфраструктури організації. (2.5) Генерування доходів відповідно до місії – джерела доходів слід оцінювати з урахуванням місії інфраструктури та не суперечити цілям організації чи послуги. (2.6) Дохід отримується від послуг, а не від даних – дані, пов’язані з функціонуванням наукової інфраструктури, повинні бути власністю громади. Відповідні джерела доходу можуть включати послуги з доданою вартістю, консалтинг, угоди про рівень обслуговування API або членські внески. (2.7) Волонтерська праця – організації, які покладаються на волонтерів та їхню працю, повинні визнавати це цінним ресурсом для довгострокової життєздатності організації та враховувати це під час планування сталого розвитку та управління ризиками. (2.8) Планування переходу: організації, які значною мірою залежать від обмеженої кількості осіб, повинні вжити заходів для зменшення своєї залежності шляхом планування переходу та наступництва, щоб організація не опинилася під загрозою краху у разі їхнього звільнення.
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Кріса Портера «Що мають робити бібліотекарі: час взяти на себе лідерство».
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Кріса Портера «Що мають робити бібліотекарі: час взяти на себе лідерство».
У ній автор аналізує стрімкі трансформації, спричинені поширенням технологій генеративного штучного інтелекту й пропонує бібліотекам очолити формування збалансованої університетської політики у сфері використання ШІ. Бібліотечні підрозділи мають унікальне поєднання досвіду: вони забезпечують доступ до інформаційних ресурсів, підтримують навчальні процеси, супроводжують дослідження, розуміють принципи академічної доброчесності та володіють достатньою технічною компетентністю. Саме ця міждисциплінарність дозволяє їм просувати в університетах осмислене упровадження технологій ШІ, уникаючи поверхневих, ситуативних або непродуманих рішень. Автор детально описує, як його університет виступив ініціатором розгортання відкритої дискусії щодо ШІ відразу після появи потужних мовних моделей у 2022–2023 роках. Бібліотека стала місцем, де викладачі, студенти та адміністратори спільно обговорювали ризики, можливості й моральні обмеження застосування ШІ. Це дозволило підготувати засновані на консенсусі рекомендації щодо доброчесного використання LLM-технологій, зокрема – розмежувати допустимі та недопустимі форми застосування ШІ – від допомоги у пошуку інформації до заборони генерації повних академічних робіт. Також бібліотеки виконують важливу освітню функцію: вони здатні навчати користувачів формулювати запити, розпізнавати упереджені або вигадані результати, критично ставитися до автоматично створеного контенту, структурувати ресурси, проводити тренінги, розробляти політики та координувати університетські підходи, узгоджуючи інтереси різних підрозділів. У підсумку Кріс підкреслює, що майбутнє відповідального використання ШІ значною мірою залежить від того, чи зможуть університети надати бібліотекам провідну роль, адже саме вони мають потенціал забезпечити баланс між інноваціями, академічними цінностями та практичними потребами освітніх спільнот.
Управління в актуальній версії «Принципів відкритої наукової інфраструктури» (POSI 2.0) передбачає наступне. (1.1) Охоплення всієї наукової діяльності – дослідження виходять за межі дисциплін, географії, установ та зацікавлених сторін.
Управління в актуальній версії «Принципів відкритої наукової інфраструктури» (POSI 2.0) передбачає наступне. (1.1) Охоплення всієї наукової діяльності – дослідження виходять за межі дисциплін, географії, установ та зацікавлених сторін.
Організації та інфраструктура, якою вони керують, повинні це відзеркалювати. (1.2) Керування зацікавленими сторонами – організація, що керується радою директорів, складається зі спільноти зацікавлених сторін, формує впевненість у тому, що організація рішення будуть прийматись на основі консенсусу спільнот та балансу їх інтересів. (1.3) Недискримінаційна участь або членство «за власним бажанням» на основі недискримінації та інклюзивності, коли будь-хто може виявити зацікавленість долучитись до цих принципів. Представництво в управлінні має відображати характер громади або членства. (1.4) Прозоре управління – для зміцнення довіри політика та процес управління повинні бути прозорими (з урахуванням обмежень чинного законодавства про конфіденційність). (1.5) Заборона на лобіювання – інфраструктурні організації не повинні лобіювати зміни у регулюванні для зміцнення власних позицій, інфраструктурна організація має підтримувати свою громаду, що також може включати відстоювання змін у політиці. (1.6) Реальна воля до побудови довіри, встановлення та оприлюднення зобов’язань щодо управління, включаючи принципи, за якими активи, дані, ресурси, послуги та персонал будуть відповідально передані наступнику, якщо організація чи служба будуть ліквідовані. Зобов’язання повинні стосуватися майбутнього управління з визначеними критеріями для прийнятних організацій-наступників. Це має включати подальше узгодження з POSI та будь-які правові чи структурні обмеження. (1.7) Регулярний перегляд мети та суспільних цінностей на предмет актуальності, ефективності та рівня підтримки громад для визначення перспектив подальшого функціонування.
Міністерство цифрової трансформації України підготувало добірку серіалів на «ДіяОсвіта», покликаних руйнувати стереотипи та надихати на створення інклюзивного суспільства.
Міністерство цифрової трансформації України підготувало добірку серіалів на «ДіяОсвіта», покликаних руйнувати стереотипи та надихати на створення інклюзивного суспільства.
До цієї добірки увійшли серіали «Держава без бар’єрів» (розглядаються різні аспекти безбар’єрності у роботі держслужбовців, правильна комунікація, підготовка інклюзивних державних рішень); «Безбар’єрна грамотність» (навчає більш широкому погляду на світ завдяки інструментам, які дозволяють людям з порушенням зору, слуху чи моторики користуватися ґаджетами, інтернетом); «Цифрові технології для людей з інвалідністю» (йдеться про подолання обмежень в пересуванні, вад слуху чи зору, про відповідні застосунки, розширення функцій різних пристроїв); «Вебдоступність» (інструктивні матеріали щодо створення інклюзивних вебсторінок, електронних документів чи мобільних застосунків за міжнародними стандартами); «Безбар’єрність у галузі гостинності» (про те, як надавати якісний сервіс гостям з інвалідністю, зробити заклад архітектурно доступним, правильно спілкуватися та взаємодіяти, створити інклюзивне дозвілля).
Сучасна наука являє собою величезну базу даних знань, яка постійно розвивається, тому інструменти для досліджень повинні бути відкритими, доступними для всіх зацікавлених сторін.
Сучасна наука являє собою величезну базу даних знань, яка постійно розвивається, тому інструменти для досліджень повинні бути відкритими, доступними для всіх зацікавлених сторін.
Принципи відкритої наукової інфраструктури (The Principles of Open Scholarly Infrastructure / POSI) – це неформальний набір рекомендацій, вперше оприлюднений у 2015 році та оновлений у 2020 та 2025 роках, щоб забезпечити стійкість і відкритість такої інфраструктури, фактично – не вимога і не правило, а чек-лист для самооцінювання. Він орієнтований на грантодавців, некомерційні фонди, наукові структури та навіть комерційні стартапи і має домомагати їм будувати довіру в академічній спільноті. POSI будується на ідеї, що наука процвітає, коли інфраструктура (наприклад, освітні платформи, сховища даних, репозитарії, цифрові ідентифікатори для науковців, організацій, публікацій – datadryad.org, ORCID, Crossref/DOI) – відкрита, стійка і керується всіма зацікавленими сторонами для загального блага. Ці принципи фокусуються на трьох стовпах: управління, фінансування, технології. Під управлінням мається на увазі широка участь стейкхолдерів: не лише інвесторів, а й науковців та суспільства, під фінансуванням – не короткострокові гранти, а перспективні сталі ресурси для розвитку, а під технологіями – відкритий код та дані у публічному домені (CC0), оскільки обмеження ліцензій створюють “пастки” для майбутніх користувачів. POSI пропонує моніторити прогрес через публічні самооцінки, інтегрувати ці принципи у грантові заявки та систему закупівель (у т.ч. державних). Будь-хто, що створює відкриту інфраструктуру для досліджень чи освіти, може декларувати свою прихильність POSI, опублікувати самооцінку на сайті, приєднатися та рухатись до повного виконання заявлених цілей. POSI класифікує інфраструктуру за функціональністю та структурою. По-перше, інфраструктура для досліджень і наукових комунікацій – «хребет» наукового циклу: інструменти для зберігання, пошуку та поширення даних, статей і метаданих. Вони забезпечують прозорість і перевикористання, зменшуючи дублювання зусиль. Наприклад, репозиторії даних (Dryad), сервіси ідентифікації (ORCID для авторів, ROR для організацій, Crossref для DOI). По-друге, освітні інфраструктури – платформи для викладання та навчання, інтегровані з дослідженнями, які роблять знання доступними для студентів і викладачів, сприяючи відкритому доступу до матеріалів. Це: онлайн-курси чи бази знань, пов’язані з науковими даними (наприклад, інтеграція з DataCite для освітніх проєктів). По-третє, організаційні ініціативи та ініціативи спільнот – проєкти, керовані спільнотою, без створення формальної юридичної структури, – гнучкі інструменти з колаборативним управлінням, як волонтерські мережі для метаданих чи спільні бази даних. По-четверте, комерційні організації з відкритою інфраструктурою, що використовують бізнес-моделі, у яких отримання прибутку не суперечить відкритості, як API для наукових даних, подібні до Crossref. POSI стосується будь-якої інфраструктури, що використовується для наукових цілей – від базового зберігання інформації до складних мереж комунікацій.
Сервіс Review Commons було створено в результаті реалізації спільного проєкту неприбуткової ініціативи ASAPbio (заснована 2015 року для просування відкритого обміну біомедичними дослідженнями, у т.ч. через розвиток практик публікації препринтів і відкритого рецензування) та Європейської організації молекулярної біології EMBO (що підтримує дослідження, публікації та розвиток наукових стандартів у галузі молекулярних наук).
Сервіс Review Commons було створено в результаті реалізації спільного проєкту неприбуткової ініціативи ASAPbio (заснована 2015 року для просування відкритого обміну біомедичними дослідженнями, у т.ч. через розвиток практик публікації препринтів і відкритого рецензування) та Європейської організації молекулярної біології EMBO (що підтримує дослідження, публікації та розвиток наукових стандартів у галузі молекулярних наук).
Його призначення – забезпечення рецензування препринтів у галузі біологічних та медичних наук із перспективою їхнього подальшого подання до опублікування у наукових журналах. Ідея полягала в тому, щоб дозволити авторам спершу опублікувати препринт, потім отримати критику експертів, і вже з цим «рецензованим препринтом» звертатися до журналів-партнерів, які підтримують Review Commons. Стартувала ініціатива у 2019 році, а вже у березні 2021 року сервісом скористались для отримання експертизи для 500 рукописів і виявили зацікавленість працювати з ним понад 1000 рецензентів. Автори розміщують свій рукопис у е-архіві (наприклад, у bioRxiv або medRxiv), подають заявку до Review Commons за спеціально визначеною процедурою. Після цього відбувається первинна редакційна оцінка на предмет відповідності тематиці й потенційної наявності достатніх експертів, потім визначається редактор з наукового рецензування, який запрошує рецензентів і забезпечує перший раунд рецензування. В результаті формується пакет у складі рукопису із звітами про рецензування і відповіддю автора на зауваження та пропозиції рецензента, який передається на сервер препринтів із публікацією рецензій або на запит для подальшого опублікування у науковому журналі. Рецензентів модерує команда Review Commons / EMBO Press з акцентом на такі критерії, як експертиза, репутація, географічне і вікове розмаїття. Ураховуються побажання авторів щодо виключення рецензентів, дозволено залучати «допоміжних» рецензентів-ранніх дослідників за умови, що головний рецензент відповідає за якість. Відомості про рецензентів та рецензії можуть бути передані журналу-партнеру або опубліковані. Є дані, що приблизно третина поданих рукописів, які пройшли рецензування, були опубліковані. Наразі сервіс має майже 3 десятки журналів-партнерів від EMBO Press, PLOS, eLife, The Company of Biologists тощо. Використання цього сервісу має ряд суттєвих переваг: економія часу автора (він подається до журналу вже з рецензіями, що дозволяє уникнути повторного рецензування в декількох журналах); рецензенти можуть зосередитись суто на науковому змісті, а не на «підходить чи ні до журналу»; прозорість підвищує якість рецензування та зворотного зв’язку; журнали-партнери можуть приймати рішення з меншими затримками, бо процес рецензування вже завершений. Разом із тим, не можна не вказати на ряд проблемних моментів: сервіс орієнтується на обмежене коло наукових дисциплін (біологія, медицина); у разі звернення автора до журналів, які не є афілійованими до сервісу, можливо знадобиться повторна експертиза; наразі недостатньо масштабована ініціатива та складно робити висновки про можливість у такий спосіб замінити традиційний підхід до рецензування (потрібно більше даних); немає стимулів для рецензентів; сам по собі факт позитивного проходження рецензування не гарантує автоматичного прийняття редколегією журналу, – автори мають спілкуватись з редакцією, обговорювати, переконувати й доопрацьовувати рукописи. Отже, Review Commons – цікава нова модель гнучкого та прозорого рецензування препринтів, яка має потенціал для розвитку, але не є універсальним рішенням для всіх наук і не замінює повністю традиційну систему. Це важливий елемент сучасного етапу еволюції наукової комунікації.
Збереження набору наукових даних відбувається в два етапи:
1.) Створення набору даних
Введіть назву набору, короткий опис набору (анотацію) та натисніть кнопку «Створити набір». Після цього автоматично буде створено чернетку набору даних, яку Ви можете зберігати для подальшої роботи з набором. Система перенаправить Вас на сторінку «Інформація про набір даних».
2.) Заповнення даних
На сторінці «Інформація про набір даних» Вам необхідно заповнити всі поля щодо набору даних і завантажити файли.
Зверніть увагу! Кожен файл завантажується окремо. Це зроблено для стабільної роботи системи.
Після того як Ви заповнили інформацію про набір наукових даних та додали необхідні файли, Ви можете зберегти чернетку або відправити дані в систему.
Зверніть увагу! Якщо дані відправлені Ви не можете їх змінювати.
Чернетки необхідні для зберігання набору даних і його редагування до моменту відправки.
Верифікація акаунту за афіліацією
Всі акаунти на сайті НРАТ проходять стандартну процедуру реєстрації і є верифікованими. Однак для того, щоб отримати додаткові можливості, такі як публікація відкритих рецензій на академічні тексти, необхідна верифікація за афіліацією.
В особистому кабінеті відображається поточний статус верифікації за афіліацією.
Щоб отримати статус «верифікований», необхідно змінити основну адресу електронної пошти на корпоративну, яка прив’язана до наукової установи або закладу освіти.
Наприклад: user@ukrintei.ua, user@nas.gov.ua
Для завершення процесу верифікації за афіліацією необхідно заповнити інформацію про себе в персональному кабінеті.
Обов’язковими є такі поля:
– ім’я,
– прізвище,
– науковий ступінь,
– вчене звання.
Всі інші поля є необов’язковими, але бажано їх заповнювати.
Після підтвердження корпоративної електронної скриньки та заповнення обов’язкових полів ваш акаунт буде автоматично верифіковано за афіліацією.
Якщо статус верифікаціїї не змінився одразу, спробуйте перезавантажити сторінку.
Якщо ваша електронна адреса є корпоративною і всі обов’язкові поля заповнені, але акаунт не має позначки верифікації, вам необхідно написати нам на електронну скриньку NRAT@ukrintei.ua. Після перевірки ми додамо вашу адресу в базу даних, і ваш акаунт буде верифіковано.
Після проходження процедури верифікації за афіліацією Ви можете змінити основну адресу електронної скриньки на зручну для вас, не втративши при цьому статусу верифікації.
Проходити верифікацію за афіліацією необхідно лише один раз.
* Ми використовуємо корпоративні адреси з Єдиної державної бази з питань освіти та Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави
