Times Higher Education

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Кріса Хавергала «Що з планами зробити Університет Оклахоми «університетом без стін»…».

У ній автор говорить про рішення відмовитися від ідеї створення нового кампусу і повернутися до фундаментальної місії університету як закладу дистанційного навчання. Ідея перемістити цей заклад вищої освіти на нову площадку, оголошені у 2023 році, а також забезпечення традиційного очного навчання для бакалаврів, – скасовані. Новий віце-канцлер університету Девід Фенікс пояснив, що не може виправдати витрати у сотні мільйонів фунтів на будівництво нового кампусу на тлі надмірної пропозиції традиційних університетських програм і стрімких змін у потребах студентів. Натомість відбуватиметься модернізація наявної бази для проведення обмежених очних навчальних сесій, тоді як основне навчання залишатиметься онлайн. Такий підхід, за словами Фенікса, ближчий до історичної місії цього університету як «університету без стін» і дозволить запропонувати студентам сучасні можливості без традиційної моделі кампусу. У найближчі 20 років потреба у тривалому очному навчанні на кампусі буде зменшуватися, отже університети мають більш гнучко підходити до організації освіти. Це також буде пов’язано і зі зміною демографічних і фінансових умов у секторі вищої освіти в цілому. Партнерства з іншими установами і зараз дозволяють цьому  університету мати фізичну присутність у різних регіонах Великої Британії. Розвивається співпраця зі школами, коледжами, місцевими органами влади, бізнесом та іншими університетами, зокрема – в частині спільного використання ресурсів, навчальних центрів. 

Детальніше: https://qrpage.net/qr/xCCSO

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation 

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Керрі Фієр «Ефективна підтримка означає допомогу студентам там, де вони є».

У ній автор наголошує, що увага до потреб студентів має бути невід’ємною частиною повсякденної викладацької практики, без поділу на «освіта тут», а  «підтримка – там».  Традиційно підтримка студентів асоціюється з діяльністю окремих служб — психологічних, кар’єрних або добробуту. Проте для багатьох студентів реальна підтримка починається в аудиторії, лабораторії чи на лекції. Саме викладачі, які працюють із студентами щодня, найпершими помічають, коли хтось втрачає мотивацію, починає пропускати заняття або сумнівається в тому, чи належить він до спільноти.  Підтримка починається зі слухання, яке має вести до певних дій. На першому занятті Фієр пропонує запитати студентів не лише про їхній факультет, а й про мотивацію до курсу та плани на майбутнє. Це дає викладачеві краще уявлення про інтереси групи і дозволяє адаптувати приклади й завдання відповідно до реальної зацікавленості, що сприяє більш високій залученості.  Важливо також проєктувати курси з урахуванням доступності: не зводити навчальний досвід до одного формату, а пропонувати змішані способи роботи з матеріалом — обговорення, лабораторні завдання, аналіз текстів, розгляд практичних прикладів. Це допомагає уникати ситуацій, коли один підхід сам стає бар’єром для частини студентів. Ще один аспект — участь студентів у дослідницькій діяльності. Можливість працювати у команді над частиною реального проєкту допомагає студентам відчути себе здатними на більше та потрібними для колег, що сприяє формуванню упевненості й розумінню власної ролі в академічному середовищі.  Також підтримка включає навчання у рамках так званого «прихованого навчального плану», коли студент отримує навички професійної комунікації. Фієр підкреслює, що підтримка не означає бути доступним постійно або вирішувати всі проблеми студентів! Важливо знати, де проходить межа ролі викладача, коли слід звертатися до відповідних служб. Створюючи умови, в яких студенти відчувають себе почутими, важливими та залученими, університети можуть зробити їх підтримку частиною повсякденної навчальної практики, а не окремою функцією.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/j4dIu

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation 

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Ґроува «Помилки Google Scholar в цитуванні спотворюють відомості про лідерів h-індексу».

У ній автор звертає увагу на те, як системні помилки в автоматичній обробці даних Google Scholar можуть призводити до некоректних показників наукового впливу окремих дослідників та спотворювати рейтинґи за h-індексом.  Пошукова система Google Scholar, як відомо, індексує наукові публікації та розраховує такі показники, як загальна кількість цитувань та h-індекс –  кількісний індикатор, що поєднує продуктивність дослідника та вплив його праць. Показники Google Scholar широко використовуються під час оцінювання досліджень, працевлаштування, грантових відборів, а також при формуванні різноманітних академічних рейтинґів, адже система охоплює широкий спектр матеріалів, включно з препринтами й монографіями.  Однак автоматичний механізм цитувань має ряд суттєвих недоліків. Неточна атрибуція може виникати через поширені дублі імен авторів (одній особі можуть приписуватись публікації, що належать іншим людям зі схожим ім’ям), внаслідок чтого дослідники несправедливо опиняються на верхівках дисциплінних таблиць лідерів h-індексу, коли  алгоритми помилково приписують їм тисячі помилкових цитувань, до яких вони не мають стосунку. Наприклад, фахівець з освіти у Великій Британії опинився серед лідерів у галузі «керівництво в освіті» здебільшого тому, що Google Scholar помилково пов’язав його з низкою багатоспівавторських статей із абсолютно іншої дисципліни. В іншому випадку досліднику з Австралії приписали численні цитування, що належать іншому відомому економісту. Отже, ризики повністю автоматичного підрахунку метрик без належного контролю та корекції профілів самими науковцями – очевидні.  Велика кількість дослідників не перевіряють свої профілі, що дозволяє помилкам залишатися невиправленими  і приносити вигоди тим, хто необережно чи свідомо ігнорує неточності.  Такі системні помилки можуть вводити в оману тих, хто спирається на ці показники без належного критичного аналізу при прийнятті рішення щодо найму, видачі грантів або визнання наукового впливу. Можливо, Google замість популяризації нових інструментів та рейтингування, слід зосередитися на точності своїх даних і підтримці цілісності наукової інформації. Це не зводить нанівець величезну цінність Google Scholar як доступного і корисного ресурсу пошуку інформації, але з метриками потрібно поводитись обережно: вони потребують ретельної інтерпретації й активного управління профілем авторів, щоб не підтримувати хибні уявлення про наукові досягнення.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/4gleI

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Хелен Пакер «Ельвен Еванс: колишній юрист змінює найстаріший університет Уельсу».

У ній розповідається про те, який досвід отримав один з найстаріших університетів регіону після того, як на посаду віце-канцлера університету Уельсу прийшла кримінальна адвокат Ельвен Еванс і про стратегії, які вона застосовує. Нещодавно відбулось злиття кількох старовинних освітніх установ, але новостворений заклад мав значний дефіцит бюджету та суттєві недоліки в структурі управління. Виявилось, що досвід керування юридичними командами та адаптації до змін у професії допомагає також і в системі вищої освіти, де також потрібно швидко реагувати на зміни й модернізувати структури. Які рішення вже прийняті? Перенесено частину курсів із кампусу в Ламептері у головний кампус у Кармардені, що викликало критику громадськості, оскільки стародавній кампус мав важливе культурне значення для регіону. Натомість у Ламептері планується створити професійно-орієнтований центр, який відповідатиме потребам місцевої сільської спільноти та сприятиме доступності навчання. Це рішення стало вимушеним прагматичним кроком у рамках модернізації інфраструктури та адаптації до сучасних вимог. Йдеться не про  виключну, а доволі типову, системну проблему, спричинену демографічним спадом, зростанням витрат і залежністю від плати за навчання іноземних студентів, що в сукупності робить традиційну модель малих університетів уразливою.  Не можна ігнорувати необхідність дотримання балансу між історичною спадщиною та економічною доцільністю: що робити зі “священними” для університетів просторами, якщо вони фінансово нежиттєздатні. Слід замислитись і про зміну уявлення про місію університету: це суто професійно орієнтований центр чи місце, де навчання, мова, культура і прикладні навички поєднуються. Університет Уельсу зумів повернутися до прибутковості, хоча сектор вищої освіти переживає суттєві перетворення, його команда не боїться реформ, бере на себе відповідальність за зміни замість того, щоб чекати, поки вони стануть неминучими.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/RJy1r 

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Ґроува «План освіти після 16 років — не рецепт домінування Russell Group».

У ній висвітлюється реакція британського міністра науки П. Валанcа на критичні зауваження щодо підготовленого урядом документу щодо освіти після 16 років.  Дискусія стосується побоювань, що цей план може призвести до концентрації ресурсів у невеликій кількості великих дослідницьких університетів, таких як заклади Russell Group. Уряд однозначно висловився, що він не буде «розтягувати ресурси на все підряд», а планує зосередити фінансування на пріоритетних напрямах, де університети мають сильні позиції, щоб тим самим стимулювати якість. Дехто критично сприйняв це як створення основ для ще більшого домінування дослідницьких університетів Russell Group за рахунок скорочення фінансування інших закладів. Валанc пояснює, що White Paper не забороняє університетам виконувати дослідження в усіх напрямах, а лише визнає, що не всі вони можуть бути одночасно сильними у кожній галузі. Університети мають перейти до моделі, де вони зосереджують дослідницьку активність у тих сферах, де вони мають потужну експертизу, а інші можуть акцентувати увагу на викладанні. Відповідно студенти будуть очікувати, що принаймні в частині курсу їх навчатимуть викладачі, які активно залучені до наукової роботи. Він зауважив, що повністю «відокремлювати» викладачів від дослідницької діяльності недоцільно, оскільки це позбавляє студентів можливості спілкуватися з тими, хто працює у передовій науці. Також слід розвивати співпрацю між університетами в межах географічних регіонів, де кілька закладів можуть разом забезпечувати як дослідження, так і викладання різних дисциплін. Це, на його думку, допоможе уникнути ситуації, коли окремі університети намагаються «охопити все й одразу», сприятиме більш ефективному використанню наукових і викладацьких ресурсів. Реформа фінансування не буде спрямована на визначення «переможців»  і «тих, хто не отримує бажаного», – уряд спрямовуватиме ресурси на ті напрями, які відповідають національним пріоритетам. Урядові рішення мають на меті визнати різноманітність університетів і сприяти їхній співпраці, а не створювати нерівні умови для закладів з меншим дослідницьким потенціалом.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/0t3rh

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю «Зовнішня експертиза і стандарти освіти Великобританії».

У ній привертається увага до дискусії  щодо зовнішнього оцінювання якості освітніх програм у Великій Британії та його здатності гарантувати високі академічні стандарти. Зовнішня експертиза забезпечує перевірку освітніх програм незалежними фахівцями, оцінку їхнього змісту та відповідності  чинним стандартам, підготовку рекомендацій. Такий механізм допомагає університетам підтримувати якість і не «замикатися» на власних інтересах. Однак учасники дискусії зазначають, що останнім часом таке оцінювання дедалі частіше обмежується формальними перевірками документів без належного глибокого аналізу змісту та запланованих освітніх результатів.  Формально складені програми і звіти можуть відповідати вимогам зовнішніх перевірок, але не гарантують фактичного рівня знань і навичок студентів. Часто експерти, яких залучають для оцінювання, не мають достатнього часу і стимулів для ґрунтовного аналізу, ряд процесів  реалізується буквально у рамках встановлених процедур, які не спонукають до ініціювання системних покращень.

У зв’язку з цим з’являється питання: чи не стала мета зовнішньої експертизи – самоціллю. Деякі представники академічної спільноти стверджують, що стандарти освіти слід оцінювати не за паперовими вимогами, а через результати навчання, зокрема – через рівень критичного мислення, здатність застосовувати знання на практиці та готовність до професійної діяльності. Є  приклади  реформ в інших країнах, де зовнішнє оцінювання зміщує акцент з формальних компонент на безпосередні результати навчання студентів і системну підтримку якості. Акцент має бути на опитуванні випускників і роботодавців, порівнянні результатів стандартних тестів, а також перегляді програм мультидисциплінарними комісіями. Для збереження довіри до вищої освіти необхідно спрямувати оцінювання на реальні освітні результати, а не на відповідність формальним критеріям, забезпечити експертів можливістю та стимулом проводити дійсно ґрунтовну перевірку якості навчання.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/4RpBr

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation