ЄВРОПЕЙСЬКІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА НОВА ГЕОПОЛІТИЧНА РЕАЛЬНІСТЬ

ЄВРОПЕЙСЬКІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА НОВА ГЕОПОЛІТИЧНА РЕАЛЬНІСТЬ

 На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Яна Пальмовського «Після Давосу європейські дослідження мають адаптуватися до нового світового порядку».

 На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Яна Пальмовського «Після Давосу європейські дослідження мають адаптуватися до нового світового порядку».

У ній аналізується взаємозв’язок між геополітичними змінами та політикою у сфері науки, зокрема – в частині міжнародної співпраці. Автор вважає, європейські університети та національні наукові системи країн ЄС мають переосмислити академічні стратегії, щоб залишатися конкурентоспроможними й відкритими у новому світі.  Зовнішня політика США впливає на європейські інституції та наукові структури, що стало предметом дискусій на Всесвітньому економічному форумі в Давосі. Зміна «світового порядку» має прямі наслідки для фінансування, стратегічних пріоритетів і кооперації у сфері наукових досліджень. Економічна конкурентоспроможність та геополітичне позиціювання тісно пов’язані з інвестиціями в ДіР на національному і наднаціональному рівнях. Майбутні програми фінансування досліджень, зокрема – FP10, мають відображати ці стратегічні вимоги, забезпечуючи підтримку науки не лише усередині Європи, а й у глобальному контексті.  Для успішної адаптації до змін необхідно посилити співпрацю не лише країн ЄС, а й активно залучати інші держави за межами Європи через «Горизонт Європа» та інші ініціативи, спрямовані на стимулювання обміну знаннями.  Також потрібна адаптація  внутрішніх європейських програм фінансування до глобальних цілей, створення справжнього «альянсу досліджень», в якому відкритість та партнерство стають ключовими цінностями. Університети і дослідницькі інституції будуть адаптуватись до зовнішніх викликів щоб при формуванні нових моделей співпраці зберегти відкриту, інклюзивну і конкурентоспроможну наукову екосистему Європи.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/Sp63W

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation 

2026-02-12
Поширити
РЕЦЕНЗУВАННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ МАЄ ЛИШАТИСЯ ЛЮДСЬКОЮ СПРАВОЮ

РЕЦЕНЗУВАННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ МАЄ ЛИШАТИСЯ ЛЮДСЬКОЮ СПРАВОЮ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Ахкіла Бхардваджа «ШІ не не має здійснювати рецензування».

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Ахкіла Бхардваджа «ШІ не не має здійснювати рецензування».

У ній автор розглядає роль генеративного штучного інтелекту у процесі академічного рецензування та наголошує, що повноцінне рецензування досліджень залишається виключно людською функцією, яку машина не здатна виконати з тією ж глибиною розуміння і відповідальністю. Широке упровадження ШІ у різні елементи дослідницької діяльності, такі як пошук та узагальнення матеріалів й підготовка чернеток рецензій, не означає, що генеративні моделі мають епістемний контекст, притаманний лише людині. Справжній рецензент — це досвідчений науковець, який не лише виявляє помилки, а й розуміє аргументацію, знає добре по місце роботи у поточних дебатах у рамках відповідної наукової дисципліни та володіє методологією досліджень, що неможливо відтворити через статистичне узагальнення мовних зразків. Ключова цінність рецензування полягає в діалозі наукової спільноти, коли рецензент звертає увагу на тонкі змістовні речі, слабкі місця аргументації та надає критичні зауваження на основі власного розуміння предметної галузі. Саме цей процес забезпечує творення науки. Застосування ШІ для автоматичного формування оцінок робіт може призвести до перетворення рецензування на технічну послугу, в якій втрачається сенс діалогу та відповідального судження. На відміну від людини-рецензента, штучний інтелект не має жодного «інтелектуального інтересу» в тому, чи є дослідження істинним, переконливим чи новаторським. ШІ не є частиною академічної спільноти, він не бере участі в глибоких дискусіях, отже з особливою гостротою постає проблема відповідальності: коли рішення щодо подальшої видавничої долі рукопису формується алгоритмом, важко визначити, хто несе відповідальність і на основі яких критеріїв прийняте таке рішення. Людське рецензування не ідеальне і має свої недоліки, серед яких  — затримка в реагуванні, упередженості, неякісні оцінки. Але це невід’ємна частина наукового процесу, що сприяє розвитку аргументації та самокритики. Замість того щоб замінювати людей, технології мають підтримувати рецензентів, дозволяючи їм концентруватися на глибших аспектах оцінювання, а кінцеве рішення має залишатися за людиною. Рецензування наукових досліджень – це практика академічного діалогу та відповідального судження людей, не алгоритмів.  Якщо пріоритетом у рецензуванні стане швидкість, зручність та відсутність бар’єрів, це ослабить культуру аргументації, що лежить в основі наукового знання, та поставить під питання саму цінність участі людини в оцінюванні досліджень.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/P5YRV  

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_НауковіВидання_новини #НРАТ_TimesHigherEducation 

2026-02-11
Поширити
ДОКТОРСЬКІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯК СУСПІЛЬНЕ НАДБАННЯ: ВИКЛИКИ ЗБЕРЕЖЕННЯ І ДОСТУПУ

ДОКТОРСЬКІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯК СУСПІЛЬНЕ НАДБАННЯ: ВИКЛИКИ ЗБЕРЕЖЕННЯ І ДОСТУПУ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джона Росса «Британську бібліотеку закликають приділити архіву дисертацій належну увагу».

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джона Росса «Британську бібліотеку закликають приділити архіву дисертацій належну увагу».

Автор аналізує питання збереження та доступності для ознайомлення докторських дисертацій у Великій Британії. Наголошується, що дисертаційні роботи становлять важливу частину національної наукової спадщини, але наразі залишаються недостатньо інтегрованими в сучасну систему академічної комунікації. Тисячі дисертацій, підготовлених у британських університетах, формально зберігаються в архівах, проте на практиці є складнодоступними для дослідників, політиків і широкої академічної спільноти. Попри розвиток цифрових репозитаріїв, наявна система залишається фрагментованою: різні університети застосовують власні стандарти зберігання, опису та доступу, що ускладнює пошук і повторне використання результатів досліджень. У цьому контексті Британська бібліотека розглядається як інституція, здатна відіграти координаційну роль і забезпечити більш цілісний підхід до архівування докторських робіт. Обмежений доступ до дисертацій знижує можливості перевірки методології, якості аналізу первинних даних та інтелектуальної еволюції наукових ідей. В умовах поширення відкритої науки така ситуація виглядає дедалі більш проблемною, адже докторські дослідження містять унікальні емпіричні матеріали, які не завжди повністю представлені у журнальних публікаціях. Недооцінка архівів дисертацій неприпустима. Докторська дисертація є кульмінацією багаторічної дослідницької роботи, а її маргіналізація у національній інфраструктурі знань суперечить декларованій цінності досліджень для суспільства. Посилення ролі Британської бібліотеки у створенні зрозумілих стандартів, інвестування у цифрову інфраструктуру та співпраця з університетами мають бути ключовими кроками, що допоможуть виправити ситуацію.

Детальніше:  https://qrpage.net/qr/X7HEs

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ВідкритіДані #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_Бібліотекарям  #НРАТ_TimesHigherEducation 

2026-02-09
Поширити
ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ У ДОСЛІДЖЕННЯХ: ІНСТРУМЕНТ ПІДТРИМКИ ТА РИЗИК ЯКОСТІ

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ У ДОСЛІДЖЕННЯХ: ІНСТРУМЕНТ ПІДТРИМКИ ТА РИЗИК ЯКОСТІ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю «Генеративний штучний інтелект – асистент дослідника».

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю «Генеративний штучний інтелект – асистент дослідника».

У ній автор аналізує потенціал генеративного штучного інтелекту як допоміжного інструменту академічних досліджень та звертає увагу на ризики, які виникають у разі некритичного або надмірного використання таких технологій. ГШІ може суттєво полегшувати окремі етапи дослідницького процесу, зокрема – первинну орієнтацію в проблематиці, структурування ідей, формулювання ключових запитань, підготовку чернеток або узагальнення великих масивів тексту. За умови обережного застосування ці інструменти здатні економити час і підтримувати інтелектуальну роботу дослідника, особливо на ранніх стадіях роботи. Водночас слід пам’ятати, що генеративні моделі не можуть замінити ключові академічні компетентності — аналітичне мислення, методологічну рефлексію, здатність оцінювати наукову новизну та якість джерел. ГШІ не володіє розумінням наукового контексту, а працює з імовірнісними мовними шаблонами, що створює ризик помилок, спрощень і відтворення домінуючих наративів. Особливу загрозу становить можливість появи вигаданих або неточно інтерпретованих посилань, що підриває довіру до результатів дослідження. Не можна ігнорувати питання відповідальності дослідника за результати роботи, створені за участі штучного інтелекту. Використання ГШІ не знімає з науковця обов’язку перевіряти дані, забезпечити коректність аргументації та відповідність академічним стандартам. Роль людини в цьому процесі стає більш вимогливою, оскільки потребує постійного контролю, редагування та критичної оцінки згенерованого матеріалу. Генеративний штучний інтелект не є і не має бути автономним учасником дослідницької діяльності, а лише допоміжним інструментом, ефективність якого залежить від рівня академічної культури та відповідальності користувача. За відсутності чітких меж і критичного підходу ГШІ може не підтримувати наукову роботу, а знецінювати дослідницьку практику, підміняючи аналітичну глибину технічною зручністю.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/dxiz7  

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_Бібліотекарям  #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_БезпекаДосліджень #НРАТ_TimesHigherEducation 

2026-02-06
Поширити
ЦИФРОВА ДОСТУПНІСТЬ СТАЄ ПИТАННЯМ УНІВЕРСИТЕТСЬКОГО ЛІДЕРСТВА

ЦИФРОВА ДОСТУПНІСТЬ СТАЄ ПИТАННЯМ УНІВЕРСИТЕТСЬКОГО ЛІДЕРСТВА

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю «Чому цифрова доступність є питанням лідерства для університетів».

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю «Чому цифрова доступність є питанням лідерства для університетів».

У ній автор аналізує трансформацію підходів до цифрової доступності у вищій освіті. Дійсно, доступність цифрових сервісів стає сферою стратегічної відповідальності університетського керівництва, а не окремих ІТ-фахівців чи  відповідних профільних підрозділів. Йдеться не лише про навчальні платформи, а й адміністративні сервіси, системи комунікації зі студентами, організацію процесу вступу, бібліотечні ресурси та внутрішні системи управління. Причому все це має бути доступним для людей з інвалідністю та інших вразливих груп, щоб забезпечувати рівні можливості, підвищення репутації університету та виконання його суспільної місії. Але цифрова доступність часто упроваджується реактивно, у відповідь на нові нормативні вимоги, скарги або ризики юридичної відповідальності. Необхідно застосовувати проактивну модель, коли цифрова доступність закладається на етапі стратегічного планування, здійснення закупівель, розроблення цифрових рішень і кадрової політики. Ключову роль  у цій моделі  відіграють керівники ЗВО (ректори, проректори, керівники структурних підрозділів), – вони визначають пріоритети, впливають на розподіл ресурсів і делегують відповідальність. Також слід ураховувати, що цифрова доступність пов’язана з питаннями інституційної культури, лідерства й довіри.

Детальніше:  https://qrpage.net/qr/6bOeQ

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ВідкритіДані #НРАТ_Інклюзивність #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_Бібліотекарям #НРАТ_TimesHigherEducation 

2026-02-05
Поширити
НАУКА МІЖ ЕТИКОЮ ТА КОНТРАКТОМ: СКЛАДНА ПОЗИЦІЯ СУЧАСНОГО ДОСЛІДНИКА

НАУКА МІЖ ЕТИКОЮ ТА КОНТРАКТОМ: СКЛАДНА ПОЗИЦІЯ СУЧАСНОГО ДОСЛІДНИКА

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джона Росса «Права фінансуючих організацій на перегляд результатів досліджень ставлять науковців у складну позицію»

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джона Росса «Права фінансуючих організацій на перегляд результатів досліджень ставлять науковців у складну позицію»

У ній автор говорить про вимоги державних і публічних інституцій щодо обов’язкового перегляду наукових результатів до публікації можуть суперечити принципам академічної доброчесності та етичним зобов’язанням дослідників. Права грантодавців на редагування або затвердження результатів досліджень суттєво різняться залежно від інституції. В окремих випадках йдеться лише про технічні або стилістичні правки, однак іноді ситуація буває гіршою: доходить до вимог примусового перегляду висновків або навіть блокування оприлюднення небажаних результатів. Відмова науковців щодо виконання таких вимог може трактуватися як порушення дослідницьких зобов’язань, тоді як згода на них буде відступом від етичних стандартів. Найбільш гострою є ситуація з дослідженнями, які залежать не від прямого фінансування, а від доступу до даних або інституційної інфраструктури, адже за таких умов дослідник фактично позбавлений рівноправних механізмів захисту. Наявні університетські процедури дотримання доброчесності не завжди можуть врегулювати таке питання. Створюється «сіра зона» відповідальності, де втручання у зміст досліджень може залишатися непоміченим або формально допустимим. Такого роду проблеми наразі майже не обговорюються у контексті академічної доброчесності, оскільки основна увага традиційно зосереджена на комерційних спонсорах, тоді як державні та публічні організації можуть мати репутаційні мотиви для впливу на наукові висновки. Автор наводить аргументи на користь необхідності запровадження більш чітких і прозорих правил рецензування (строки, процедури), порядку оскарження та протидії пропозиціям приховування або викривлення результатів. Збереження автономії у науці потребує не лише індивідуальної відповідальності дослідника, а й системних змін у політиках фінансування та управління дослідженнями. Без чітко визначених меж втручання з боку фінансуючих організацій ризик підміни наукової експертизи адміністративним контролем зростає, ставлячи під загрозу довіру до результатів досліджень.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/LOkpz

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_TimesHigherEducation 

2026-02-03
Поширити
ЯК НЕ ВТРАТИТИ ЛЮДЯНІСТЬ ВИКЛАДАННЯ

ЯК НЕ ВТРАТИТИ ЛЮДЯНІСТЬ ВИКЛАДАННЯ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Патріса Сеува «Як повернути людяність у навчальний процес в епоху штучного інтелекту».  

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Патріса Сеува «Як повернути людяність у навчальний процес в епоху штучного інтелекту».  

Автор звертає увагу на те, як штучний інтелект змінює підходи студентів до навчання й виконання освітніх завдань, а також на те, як університетські викладачі мають забезпечити якість викладання. Активне упровадження ГШІ у навчання неминуче змінює роль викладача і логіку навчальної роботи. Інструменти штучного інтелекту дедалі частіше використовується для підготовки матеріалів, оцінювання, зворотного зв’язку і навіть формування завдань. Водночас така підвищена ефективність приховує небезпеку підміни навчального діалогу процедурною зручністю, коли рішення ухвалюються не на основі педагогічного судження, а за рекомендаціями алгоритмів. Ключова ідея статті полягає у необхідності збереження примату педагогіки в освітньому процесі: людяність у навчанні проявляється не лише у вигляді емоційної підтримки, а й у здатності враховувати контекст, оцінювати неоднозначні творчі відповіді,  індивідуальне нестандартне мислення як невід’ємну частину загального процесу пізнання. Відповідальне використання ШІ в освіті передбачає чітке розмежування функцій: технології можуть підсилювати взаємодію, зменшувати рутинне навантаження і відкривати нові формати роботи, але не можуть і не мають права замінювати собою педагогічні рішення. ШІ не є «учасником навчального процесу», а є інструментом викладання. Майбутнє освіти залежить від того, чи зможуть університети використати цифрові інструменти для посилення людської взаємодії, а не для її витіснення, зберігаючи навчання як простір мислення, діалогу й відповідальності.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/4xaZe

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_TimesHigherEducation 

2026-02-02
Поширити
ЦИФРОВІ ІНСТРУМЕНТИ ТА СОЦІАЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ В ДИСТАНЦІЙНИХ КЛАСАХ

ЦИФРОВІ ІНСТРУМЕНТИ ТА СОЦІАЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ В ДИСТАНЦІЙНИХ КЛАСАХ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Бхавана Шрестха «Як технології можуть посилювати зв’язки в онлайн-аудиторіях».  

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Бхавана Шрестха «Як технології можуть посилювати зв’язки в онлайн-аудиторіях».  

У ній автор пропонує переосмислити роль цифрових технологій в онлайн-навчанні, розглядаючи їх не як інструмент доставки контенту, а як засіб формування соціальних і навчальних зв’язків між студентами та викладачами. Однією з ключових проблем дистанційної освіти є спосіб використання технологій, оскільки за формального підходу онлайн-курси можуть підсилювати відчуття ізольованості, тоді як продумане застосування цифрових рішень здатне, навпаки, створювати відчуття спільної присутності та залученості. Ефективні онлайн-аудиторії формуються тоді, коли технології підтримують регулярну взаємодію, спільну роботу і неформальне спілкування. Інтерактивні платформи, спільні цифрові простори для обговорень, синхронні й асинхронні формати взаємодії дозволяють студентам не лише споживати навчальний матеріал, а й брати участь у його осмисленні разом з іншими. Автор наголошує, що саме ці елементи сприяють формуванню довіри, академічної підтримки та відчуття належності до навчальної спільноти. Ролі викладача тут визначальна: він у цифровому середовищі виступає не лише джерелом знань, а й модератором взаємодії. Технології не замінюють педагогічну присутність, а розширюють її можливості: через продумані комунікаційні стратегії викладач може підтримувати контакт зі студентами, заохочувати активність і своєчасно реагувати на труднощі, які виникають при вивченні нового матеріалу. Вибір інструментів, які відповідають навчальним цілям, має бути усвідомленим, не механічним. Передові технології самі по собі не гарантують якісного онлайн-навчання, проте за умови педагогічно виваженого використання вони можуть суттєво посилювати людські зв’язки у дистанційних класах. Онлайн-аудиторія за такого підходу стає не компромісною заміною традиційного навчання, а повноцінним простором академічної взаємодії, здатним підтримувати співпрацю, залученість та спільну навчальну практику.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/03TDF

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_ОсвітаОнлайн #НРАТ_TimesHigherEducation 

2026-01-30
Поширити
ЛІТЕРАТУРНІ ОГЛЯДИ, ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ТА ЦИТУВАННЯ: У ЧОМУ ПРОБЛЕМА

ЛІТЕРАТУРНІ ОГЛЯДИ, ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ТА ЦИТУВАННЯ: У ЧОМУ ПРОБЛЕМА

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Девіда Джойнера «Від колапсу моделей до колапсу цитування: ризики надмірної залежності від ШІ в академічному середовищі».

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Девіда Джойнера «Від колапсу моделей до колапсу цитування: ризики надмірної залежності від ШІ в академічному середовищі».

У ній автор розглядає потенційні негативні наслідки, які можуть виникати у науковій роботі через надмірну довіру до генеративного штучного інтелекту при написанні оглядів літератури та пошуку джерел для досліджень. Явище, відоме як колапс, характерне для генеративних моделей штучного інтелекту, коли вони дедалі частіше навчаються на власних матеріалах замість людських даних. Це призводить до втрати різноманітності відповідей, посилення помилок, упереджень і зниження якості генерації. Дослідники пишуть огляди літератури, причому дедалі частіше користуються сучасними інструментами штучного інтелекту, які знаходять джерела із великою кількістю цитувань, пропонувати передусім саме їх.  У результаті посилюється так званий «ефект Матфея», коли вже відомі й цитовані роботи отримують ще більше уваги, незалежно від їхньої актуальності чи новизни.  Як наслідок, посилюється ризик, що наукові огляди дедалі більше будуть спиратись на роботи, які були популярними на момент створення вихідних даних моделей (зазвичай це матеріали до 2022 року), і менше будуть враховувати сучасні відкриття та нові підходи. Це може призвести до «колапсу цитування» — ситуації, коли літературні огляди дедалі частіше посилаються на старі та широко цитовані джерела, створюючи замкнений цикл, який стримує розвиток нових ідей. Автор підкреслює, що контроль дослідника у цьому процесі є критично важливим: роль людини полягає не в тому, щоб просто приймати перші результати, які пропонує штучний інтелект, а фільтрувати їх, критично оцінювати їхню релевантність, перевіряти, піддавати сумніву, залучати нові публікації. Це стає важливою умовою для підтримки динамічного розвитку науки, а не застою в рамках минулого. Також автор звертає увагу на роль журнального рецензування і академічних видань у протидії цим трендам. Він наголошує, що процеси рецензування мають заохочувати використання актуальних і значущих джерел, а не лише покладатися на автоматизовані пошукові стратегії. Науковці можуть уникнути ситуації, коли надмірна залежність від технологій штучного інтелекту призводить не до розширення знань, а до закріплення домінування усталених джерел, що може гальмувати інновації і формування нових теоретичних підходів у науці.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/YBgYT

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_Бібліотекарям #НРАТ_TimesHigherEducation 

2026-01-29
Поширити
ВИКОРИСТАЙ ЦІЛИЙ ОРКЕСТР ДЛЯ ВЛАСНОЇ АКАДЕМІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ

ВИКОРИСТАЙ ЦІЛИЙ ОРКЕСТР ДЛЯ ВЛАСНОЇ АКАДЕМІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Адиті Джавері «Будь диригентом власного ШI-оркестру для академічного письма».

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Адиті Джавері «Будь диригентом власного ШI-оркестру для академічного письма».

У ній автор пропонує змінити підхід до використання генеративного штучного інтелекту у науковій роботі та розглядати його не як інструмент автоматичного написання текстів, а як набір спеціалізованих засобів, які потребують усвідомленого управління. Написання наукового тексту дуже близьке до виконання групою музикантів музичного твору, де кожен інструмент має власну роль. Штучний інтелект може допомагати на різних етапах роботи, однак саме дослідник визначає логіку, структуру та зміст майбутнього тексту. Замість універсальних запитів на кшталт «напиши про…», автор радить розділяти процес на етапи. Інструменти ГШІ можуть бути корисними для попереднього огляду літератури (Scite.ai, Consensus или Perplexity), уточнення дослідницького питання, визначення структури роботи (ChatGPT, SciSpace), обговорення (Zendy, GenAI Zaia, ChatGPT, Elicit, Paperpal), оформлення посилань (Quillbot Citation Generator, Thesify) та редагування готового тексту. Такий підхід дозволяє зберігати контроль над аргументацією та уникати механічного відтворення тексту без наукової глибини. Жоден інструмент не може визначити наукову новизну, перевірити релевантність джерел, забезпечити коректність інтерпретацій. Відповідальність за якість, достовірність і доброчесність тексту залишається за дослідником, незалежно від того, наскільки активно використовуються цифрові технології. Представникам академічної спільноти генеративний штучний інтелект може стати у нагоді лише за умови свідомого і критичного використання у власній праці, адже суть  не у задіянні технологій самих по собі, а здатність дослідника керувати інструментарієм, зберігаючи власний голос.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/tZVI8

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_ПопуляризаціяНауки #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-01-28
Поширити