На сайті Times Higher Education опублікована тематична добірка статей від Австралійського національного університету щодо ефективної організації досліджень та освіти.
На сайті Times Higher Education опублікована тематична добірка статей від Австралійського національного університету щодо ефективної організації досліджень та освіти.
Ресурс містить тринадцять статей, які стосуються різних аспектів науки та освіти, іноді – неочікуваних, зокрема:
використання
квестів; інноваційного автентичного оцінювання для заохочення опанування навичок м’якого спілкування; виховання стійкості; використання інструментів штучного інтелекту та ChatGPT в навчальному процесі та для підтримки академічної доброчесності; як побудувати успішну академічну кар’єру; як правильно побудувати групову роботу;
повернення до очного навчання та оцінювання довгострокового впливу онлайн-навчання; як навчити аргументації та використовувати це для кращої підготовки.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Поли Лем «Більшість студентів шахраюють на онлайн-іспитах».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Поли Лем «Більшість студентів шахраюють на онлайн-іспитах».
У ній автор посилається на серію опитувань, у яких взяли участь понад 4,6 тис. респондентів. Узагальнення результатів цих опитувань призводить до невтішних висновків: під час та після пандемії COVID-19 різко підвищився рівень академічних порушень. Більшість студентів списують на онлайн-іспитах: 54,7% респондентів зізналися у шахрайстві, що суттєво вище за «доковідні» дані, які фіксували такого роду порушення у 29,9% випадків.
Філ Ньютон і Кейоні Ессекс виявили, що причиною обману для багатьох студентів виявилась його легкість. Перехід на онлайн-тестування разом із недбалим інформуванням та слабкою підтримкою з боку університетів зміцнили у деяких студентів уявлення про те, що їхньому університету «байдуже», чи чесно вони навчаються. Професор Ньютон, автор впливового дослідження 2018 року, в якому було доведено, що кожен сьомий студент у світі шахраював, вважає, що ця проблема загострилась із упровадженням інструментів штучного інтелекту. Він наголошує: університетам потрібно посилювати якість оцінювання набутих знань, використовувати більше очних іспитів, змінити структуру екзаменаційних питань для ускладнення шахрайства. Разом із тим він застерігає, що жоден з цих заходів не є панацеєю: «Є багато речей, які можна зробити, але коли ви збільшуєте їх до 10, ви робите життя студентів, які в першу чергу не збираються списувати, досить жалюгідним». Він також очікує, що більше університетів будуть використовувати для оцінювання viva, що поширюється у континентальній Європі, але це вимагатиме досить великих змін у мисленні.
Компанія PLAGIAT-PL повідомила про запуск модулю пошуку вмісту, згенерованого інструментами штучного інтелекту у системі StrikePlagiarism.
Компанія PLAGIAT-PL повідомила про запуск модулю пошуку вмісту, згенерованого інструментами штучного інтелекту у системі StrikePlagiarism.
Цей модуль було розроблено у відповідь на нові виклики, спричинені масштабним використанням у різних сферах, включаючи академічну, інструментів ШІ. Науковці та освітяни відтепер можуть скористатись детектором контенту від ChatGPT (ChatGPT, GPT-2, GPT-J, GPT-NEO, GPT-3, GPT-4) та Bard. Це дозволить краще підтримувати етичну поведінку студентів, захистити їх від порушення принципів академічної доброчесності, зберегти стандарти якості освіти. Модуль створений на основі алгоритму пошуку штучного інтелекту, який належить Originality.ai. Він демонструє високу точність (93% ) і працює з 20-ма мовами. Наразі у відкритому доступі є відповідна пропозиція про тестування нового модулю, його короткий опис та презентація.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття анонімного автора «Плагіат з боку науковців – це серйозно…».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття анонімного автора «Плагіат з боку науковців – це серйозно…».
Автор наголошує, що копіювання чужих робіт є крадіжкою, а турбота про благополуччя винних не повинна виключати їхнього покарання. Він наводить два нещодавні випадки, які мали місце у Кембриджському університеті. Вони показали, що в університетах до плагіату ставляться менш серйозно, ніж можна було б очікувати з огляду на політику інформування студентів та попередження порушень. Отже, наскільки серйозним злочином є плагіат? Чи потрібно їх виправдовувати? Чи невідворотнім має бути покарання? У політиці Кембриджу щодо академічної доброчесності передбачено, що порушення є підставою для звільнення. Однак принаймні у ряді випадків це не спрацювало. Є заклики щодо переосмислення проблеми плагіату перед обличчям масового використання ШІ студентами та співробітниками. Але плагіат необхідно розглядати як серйозне правопорушення, адже це – крадіжка результатів чужої роботи. Навіть коли відбувається перефразування (воно наразі набуло великих масштабів), а не просто буквальне запозичення. Крім того, плагіат псує наукову літературу, оскільки уможливлює створення великої кількості публікацій низької цінності, які науковці фізично не можуть прочитати. І подальше поповнення літератури переробленими версіями вже опублікованих робіт лише загострює проблему. Завдяки плагіату нове дослідження, яке начебто підтверджує певний висновок, фактично є лише фальшиво переробленою версією вже існуючого. Плагіат поширює недовіру до опублікованої літератури, оскільки не можна вірити написаному. Це величезна проблема, що потребує уваги. Якою має бути реакція університетів на виявлення плагіату? Цілком виправдано запропонувати студентам підтримку, щоб допомогти їм уникнути правопорушення. Але чи можна поширювати цей підхід на академічний персонал? Неможливо повірити, що викладачі та науковці не усвідомлюють основ академічної етики, коли копіюють чужі роботи та не усвідомлюють наслідків. Найпоширенішим виправданням плагіаторів було те, що вони це зробили ненавмисно. Це рівнозначно недбалості та повинно тягнути за собою певні дії. Чи достатньо публічно назвати і присоромити тих, хто вчинив це правопорушення? Автор вважає, що надалі відбуватиметься погіршення ситуації, ураховуючи висококонкурентне середовище і тиск, який відчувають сучасні науковці.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Тома Вільямса «Детектори тексту ШІ не працюють.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Тома Вільямса «Детектори тексту ШІ не працюють.
Чи є регулювання відповіддю?». Автор розмірковує над питанням: оскільки інструменти, розроблені для викорінення неправомірних дій з інструментами ШІ виявились неточними, чи потрібно більш суворе регулювання використання генеративного штучного інтелекту в академічному середовищі? З появою ШІ університети в усьому світі підтримали використання відповідних детекторів задля протидії недобросовісним діям студентів під час навчання. Але наразі стає все більше доказів того, що «доступні інструменти виявлення не є ані точними, ані надійними та в основному схильні класифікувати результати як написані людиною, а не виявляти текст, згенерований штучним інтелектом». Дослідження, проведене вченими з Університету Меріленда, підтвердило побоювання з приводу неточності роботи детекторів: студенти можуть легко їх перехитрити, використовуючи інструменти перефразування для переписування тексту, створеного за допомогою великих мовних моделей. Один з авторів цього дослідження, Сохейл Фейзі, доцент кафедри комп’ютерних наук, сказав, що недоліки в інструментах уже проявили себе і мали негативний вплив (несправедливе звинувачення студентів у неправомірній поведінці). «Зростає визнання того, що нам необхідна можливість розрізняти текст, написаний штучним інтелектом, і текст, написаний людиною з низки етичних та юридичних причин. У довгостроковій перспективі на користь кожного знати, чи створено щось ШІ чи ні», вважає професор Дрейпер. Модель детектора, створена OpenAI, нещодавно була відкладена, що багато хто розцінив як доказ того, що виявлення ГШІ неможливе. Turnitin, чий детектор загалом отримав більш високі оцінки, ніж більшість інших та був використаний 65 мільйонів разів, теж не став непогрішимим. Нещодавно у США великими компаніями, що працюють над великими мовними моделями, було прийнято добровільне зобов’язання щодо розробки «надійних технічних механізмів, які гарантують, що користувачі знають, коли контент є штучним інтелектом». «Дехтокаже, що виявлення ніколи не йтиме в ногу з часом. Це вірно, коли незалежна компанія намагається передбачити, що відбудеться далі, але коли у вас є зобов’язання створити засоби виявлення ГШІ від самих компаній-розробників штучного інтелекту, ви перебуваєте на набагато сильнішій позиції».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття анонімного автора «Кругова порука з приводу нестримного списування іноземних студентів не може зберігатися вічно».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття анонімного автора «Кругова порука з приводу нестримного списування іноземних студентів не може зберігатися вічно».
Автор попереджає: тільки-но стане загальновідомим той факт, що ступінь магістра, здобутий у Великій Британії, не має цінності, освітня галузь країни опиниться у великій біді. Він наводить статистичні дані щодо кількості іноземних студентів, які прибули на навчання до Британії з країн, що знаходяться за межами Європейського Союзу. Ця кількість за період 2018-2022 років (особливо – у розпал пандемії COVID-19) зросла зі 162 тис. до 320 тис. і цей тренд поки що зберігається. Багато хто з британських освітян сприйняв це як добру новину, яка підтверджує привабливість та репутацію британських університетів. Очевидно, що без плати за навчання, яку вносять іноземні студенти, доходи університетів не могли бути стійкими. Отже, університети з радістю набирають іноземних студентів на різні програми, переважно – у галузі бізнесу та менеджменту, оскільки вони є дешевими у навчанні та можуть бути швидко масштабовані. Однак ЗВО почали нехтувати рівнем підготовки іноземних абітурієнтів та рівнем володіння ними англійською мовою. У результаті численними стали випадки шахрайства під час іспитів: половина опитаних студентів зізналися, що їхні есе написані на замовлення. І це було ще до того часу, як масовим стало використання інструментів генеративного штучного інтелекту. Звісно, університети не бажають виносити на широкий загал ці факти порушення академічної етики, оскільки вони можуть спаплюжити їхню репутацію. Тому публічно доступні відомості про масштаби шахрайства під час навчання сильно відрізняються від фактичних. Частковим рішенням проблеми могло б стати суворе дотримання вимог до абітурієнтів під час вступу, наведення ладу у термінах та умовах вступу, покращення співвідношення викладачів до студентів. Останнє, зокрема, забезпечить більшу прозорість у навчанні, уможливить застосування творчих методів оцінювання, дозволить надавати пріоритет науковим творчим завданням над письмовими опитуваннями.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Тома Вільямса «Turnitin стверджує, що кожне десяте університетське есе частково написане за допомогою ШІ».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Тома Вільямса «Turnitin стверджує, що кожне десяте університетське есе частково написане за допомогою ШІ».
У ній наводяться дані кампанії з «антиплагіатної» перевірки щодо використання детектору ШІ: за перші три місяці від запуску цієї послуги нею скористались для аналізу понад 65 мільйонів документів. Кожне десяте есе, перевірене спеціальним програмним забезпеченням Turnitin для детекції ШІ, містило значну кількість текстів, згенерованих штучним інтелектом. Причому у 3,3% частка роботи, виконаної ШІ, дорівнювала або перевищувала 80%; у 10,3 % таких фрагментів було понад 20%. Отже, «генеративний ШІ увійшов до навчальних аудиторій». Старший директор Turnitin по роботі з клієнтами вбачає цінність детектора ШІ не виключно як інструмента визначення походження, а скоріше – як відправної точки дискусії між викладачами і студентами з питань «належного використання інструментів написання текстів, правильного цитування та оригінального мислення». 98% установ, з якими співрацює Turnitin, відразу підписались та активно використовували цей детектор. Університети, які хочуть дозволити використання штучного інтелекту, мають заохочувати студентів до прозорості. Можна, наприклад, включивши питання, що ставляться штучному інтелекту, в додаток до есе. В університетах, де використання ШІ в освітньому процесі не дозволене, розуміють, що «есе, написане чат-ботом, так само неприйнятне з академічної точки зору, як і есе, написане приватним репетитором… В обох випадках студент звернувся до третьої сторони щоб вона зробила за нього значну частину роботи. І не має жодного значення, чи є ця третя сторона людиною або ШІ».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Тома Вільямса «OpenAI відключає детектор тексту чат-бота через проблеми з точністю».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Тома Вільямса «OpenAI відключає детектор тексту чат-бота через проблеми з точністю».
У ній зазначається, що автори ChatGPT визнають: інструмент, покликаний допомогти викладачам у встановленні факту використання студентами штучного інтелекту для написання есе, не працює належним чином. «Класифікатор» OpenAI було запущено півроку тому як один із низки нових продуктів для розпізнавання фрагментів тексту, згенерованих ChatGPT або іншими чат-ботами. З моменту запуску цього інструменту він широко використовувався в університетах. Після оголошення компанії Turnitin про те, що її версію цього інструменту за три місяці використали для перевірки 65 мільйонів есе (98% клієнтів компанії підписались на цей детектор), OpenAI заявила, що її класифікатор може бути корисним при перевірці на академічну доброчесність. Проблеми, які виникли під час використання детектору, змусили кампанію публічно визнати, що цей інструмент більше недоступний через його низьку точність. На відміну від засобів перевірки на плагіат, пропонованих Turnitin та іншими, ChatGPT не має вихідного матеріалу, який можна використовувати для порівняння і підтвердження того, що учень використовував ШІ. Отже, проблема з визначенням походження тексту (оригінальний, написаний людиною чи згенерований ШІ) наразі залишається відкритою.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Патріка Джека «Moody’s попереджає: ШІ є «кредитним ризиком» для університетів».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Патріка Джека «Moody’s попереджає: ШІ є «кредитним ризиком» для університетів».
Наголошується, що розвиток технологій може створити значні можливості для інновацій у секторі освіти. Разом із тим, продукти штучного інтелекту можуть нести університетам нові ризики. Так, ChatGPT від Open AI та інші інструменти штучного інтелекту, такі як Bard від Google, поставили під загрозу академічну доброчесність у коледжах та університетах усього світу. У звіті одного з найбільших у світі рейтингових агентств Moody’s йдеться про те, що студенти можуть використовувати моделі ШІ для недоброчесної поведінки при наданні відповідей на домашні завдання, складанні іспитів чи написанні вступних есе. Таке шахрайство та плагіат буде шкодити репутації закладів освіти. Незграбні фрази або неправильна граматика нинішніх чат-ботів доволі легко дозволяє детектувати використання ШІ у поточний час. Але у подальшому, по мірі розвитку технологій, визначення того, який текст створений людиною, а який – роботом, ставатиме важчим. Крім того, чат-боти можуть створювати певні ризики для приватності, отже необхідно забезпечувати захист особистої та фінансової інформації. Репутаційні ризики також з’являються у разі неетичного використання ШІ навіть у тих сферах, де він успішно використовується, адже багато залежить від контексту. Наприклад, обурення викликало повідомлення, що Університет Вандербільта використав ChatGPT для створення та розсилки електронного листа зі співчуттям щодо стрілянини в іншому навчальному закладі. Разом із тим, прогрес не зупинити. Інструменти ШІ створюють значні можливості для інновацій та вдосконалення освітнього процесу, можуть сприяти підвищенню продуктивності, операційної ефективності та економії коштів, поліпшення освітніх результатів через якісне управління відносинами з клієнтами, автоматизацію рутинних процесів відбору та прийому на навчання, управління зарахуванням, інструментам консультування та застосування інтелектуальних технологій для побудови індивідуальної навчальної траєкторії.
На сторінці блогу Міжнародного центру академічної доброчесності опублікована стаття Томаса Ланкастера «ChatGPT – сила добра?».
На сторінці блогу Міжнародного центру академічної доброчесності опублікована стаття Томаса Ланкастера «ChatGPT – сила добра?».
Автор наголошує, що запуск ChatGPT спричинив цілу хвилю негативних відгуків, пов’язаних з його впливом на академічну доброчесність і якість навчання студентів. ChatGPT – це технологія, якою, як і будь-якою іншою, можна зловживати. Студент може просто ввести відповідний запит до чат-боту і отримати відповідь на завдання, яке потім здати на перевірку під виглядом результатів власної роботи й очікувати на позитивну оцінку. Якщо студент має відповідні навички, а оцінювання побудоване так, що доволі просто згенерувати відповідь і додати її до роботи, то результат може бути невтішний для системи освіти: студент отримає прохідний бал, не докладаючи зусиль та фактично не навчаючись. Разом із тим, чи можна вважати ChatGPT лише руйнівною для системи освіти технологією? Томас говорить про те, що існує багато переваг, пов’язаних зі здатністю ChatGPT покращити навчальний процес для студентів: краща персоналізація навчання; можливість надавати необмежену консультативну підтримку та додаткові пояснення для тих, кому було важко зрозуміти лекцію. Крім того, багато випускників ЗВО будуть у подальшому широко використовувати ШІ у своєму повсякденному житті та роботі, тому необхідно надати їм розуміння природи цієї технології, сильних та слабких сторін, сформувати критичне мислення по відношенню до отриманої з цього джерела інформації, навчити використовувати цей інструмент продуктивно. «Попереду – захоплюючий шлях» узагальнює свої роздуми Томас Ланкастер і наголошує, що саме дизайн оцінювання, покладений в основу вимірювання результатів навчання, наразі потребує удосконалення, адаптації до нових реалій.
