Times Higher Education

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Джонатана Циммермана «Заява про те, що аргументи завдають шкоди, зробить навчання неможливим».

У ній автор аналізує реакцію читачів на есе Джеймса Світа, президента Американської історичної асоціації, опубліковане у журналі «Перспективи історії». Є серйозна загроза «презентизму», який проявляється у намаганні здійснювати інтерпретацію та оцінювання історичного минулого через призму сьогодення. На шквал критики та осуду, який виник у відповідь на публікацію Джеймса Світа, останній відреагував вибаченнями замість конструктивної дискусії та наведення власної аргументації. Це – прецедент, що загострив наявну в академічному середовищі та суспільстві в цілому новітню проблему. Вона зводиться до висловлювання суб’єктивних оцінок та перенесення негативу на автора ідеї замість побудови коректної дискусії із наведенням аргументів «за» чи «проти». Підводячи підсумок своїм роздумам, професор педагогіки та історії освіти Джонатан Циммерман закликає: «Якщо вам не подобається ця стаття, не обзивайте мене і не заявляйте, що я завдав вам шкоди; натомість розкритикуйте моє твердження. Я слухаю і навчаюсь».

Детальніше: https://bit.ly/3dYC2W8, https://bit.ly/3ydplO0

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Джо Морана «Нам не потрібно перебільшувати цінність гуманітарних наук».

У ній автор наголошує, що гуманітарні науки не мають унікальних трансформаційних якостей або монополії на критичне мислення та емпатію. Він, як викладач гуманітарних наук у британському університеті, замислюється, чи не доведеться йому найближчим часом блукати вулицями, пропонуючи випадковим перехожим лекції про сонети Шекспіра чи сучасний роман. Автор розмірковує над цінністю гуманітарних наук, скороченням викладачів та курсів у цій галузі, яке відбувається здебільшого в університетах, що не входять до елітних, а також висловлює свої думки стосовно того, чи такий обмежений доступ до гуманітарних наук має значення для соціуму. Загальний висновок статті такий: гуманітарні науки мають важливе значення у суспільному житті, нам необхідно продовжувати вірити в них та їх розвивати.

Детальніше: https://bit.ly/3y4PjD0, https://bit.ly/3y7gDRn

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Тома Вільямса «Повернення з емоційного вигоряння: «кожному вченому є що розповісти».

Прикладом та відправною точкою роздумів автора з цього питання стала життєва ситуація докторки Поуп-Руарк та її досвід боротьби з вигорянням. Цей досвід, на думку Тома, може підтримати інших та полегшити пошук способів впоратися з цим доволі розповсюдженим явищем. Людям потрібно змінити спосіб мислення, щоб вести розмови про наявні проблеми і спонукати один одного до відкритості й взаємопомочі. Наразі в академічних колах дедалі більше визнають проблему вигоряння, але суспільна підтримка тих, хто має подібні проблеми, не є достатньою. Досвід власного одужання та одужання колег-жінок Поуп-Руарк виклала у книжці «Розгадка вигоряння професорсько-викладацького складу: шляхи до розплати та оновлення». Це видання покликане надихати інших у пошуку шляхів виходу зі стану професійного вигоряння.

Детальніше: https://bit.ly/3CjhlgH, https://bit.ly/3Sltasz

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Джона Росса «Що втрачається, коли науковці викладають у порожніх аудиторіях?».

Професор із Сіднея Яна Слапета порушив це непросте питання після того, як сам зіткнувся з другим величезним стресом свого життя – із порожнім лекційним залом. Він мав викладати свою лекцію в абсолютно пустій аудиторії у надії, що студенти доєднаються онлайн або переглянуть запис. Автор статті розмірковує як про очевидні переваги онлайн-лекцій (зручність середовища, економія транспортних витрат і часу на пересування), так і про суттєві недоліки. Лекції, що проводяться онлайн, позбавляють викладачів можливості відчути та зрозуміти аудиторію через неможливість контролювати тонкі знаки (такі, як сигнали мови тіла, що показують, чи засвоюють студенти матеріал). Онлайн робить більш складним обговорення підсумків заняття та недоступними звичні дії зацікавлених студентів, які раніше могли після лекції просто підійти із запитанням, коли професор виходить з лекційної зали.

Детальніше: https://bit.ly/3UMgTyC, https://bit.ly/3ULZg2c, https://bit.ly/3BJifl2

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Ендрю Теттенборна «Вчені, що пишуть книги, ризикують своїми доходами».

У ній наголошується, що комерційні видавці віднедавна змушують вчених надавати згоду на необмежену страховку від можливих юридичних витрат. Існує безліч причин, через які пересічний науковець змушений співпрацювати з комерційними видавництвами. Це – авторитет, гордість, інтелектуальне визнання, а також необхідність підвищити свій ймовірний рейтинг у рамках програми Research Excellence Framework (REF), якщо йдеться про науковця з Великої Британії. Разом із тим, науковець майже ніколи не отримує гонорар або отримує символічну суму. Він іноді навіть не має можливості серйозно вивчити умови контракту, які їм пропонують респектабельні видавництва. А вони почали включати до договору новий пункт, який передбачає згоду на «відшкодування автором чи упорядником будь-яких втрат, збитків, шкоди, витрат Видавництва (включаючи будь-які судові, компенсаційні витрати), що виникають у зв’язку з будь-якими фактами чи обставинами, які можуть бути ініційовані третіми особами». Достеменно розібравшись у ситуації, автор радить науковцям, особливо – молодим вченим завжди дуже уважно вивчати контракт, перш ніж погоджуватися на співпрацю з комерційним видавництвом.

Детальніше: https://bit.ly/3RgWBe0, https://bit.ly/3r6g4Dw

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Карла Роудса «Прагнення бізнес-шкіл до суспільного впливу — жарт».

У ній наголошується, що реальна перешкода для соціального впливу бізнес-школи – це дослідницька культура. І якщо вона не зміниться докорінно, вчені, як і раніше, будуть зациклені на рейтингах журналів. Автор розмірковує над тим, що останнім часом дослідження стали настільки ринковими, що створення знань було зведено до процесу обміну, цінність якого пов’язана з отриманням доходу університетом та заробітною платою професорів. Це спотворило дослідницьку культуру в бізнес-школах по всьому світу, орієнтуючи лише на публікації в елітних журналах. Публікація в академічних журналах, які мають сувору систему рецензування, встановлює певні правила та впливає на процес генерації знань. І якщо нам потрібен соціальний вплив досліджень, то маємо ураховувати, що елітарність журнальних публікацій не є кінцевою метою дослідника.

Детальніше: https://bit.ly/3BxoJUb, https://bit.ly/3SjXcMF

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Тома Уільямса «Чи зможе армія нових менеджерів допомогти HE подолати крупні соціальні проблеми?».

Автор звертає увагу на те, що під час пошуку університетами відповідей на питання сталого розвитку, різноманітності і соціальної відповідальності, створюється багато нових адміністративних посад, на які призначаються особи вищого рангу. Це фактично є способом продемонструвати, що установа вирішує актуальні суспільні проблеми, посилює нагляд та підзвітність відповідно до проголошених амбітних цілей. Проте відсутність прогресу у досягненні таких цілей може бути сигналом, що описані призначення фактично означають передачу повноважень окремим особам із одночасною відмовою інших керівників приділяти увагу зазначеним питанням. Тим більше, що адміністративна робота потребує багато часу, що відволікає науковців від їхніх досліджень та процесу викладанню. Автор вважає за необхідне змінити підхід університетів, зосередившись на використанні творчості, навичок та талантів учених і студентів для вирішення проблем, з якими стикається світ.

Детальніше: https://bit.ly/3qGDMWI, https://bit.ly/3QKZ3cl

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Герда Гигеренцера «Адвокат диявола у кожній лабораторії сприятиме розвитку науки».

Автор розмірковує про співробітництво між дослідниками, яке стає дедалі більше нормою. Така співпраця переважно здійснюється у рамках окремих дослідницьких груп і завданням керівників таких груп є підтримка середовища, сприятливого для проведення успішних досліджень. Надмірна упевненість у правильності власних переконань є одним із найсильніших когнітивних спотворень, які перешкоджають успіху. Саме наявність у групі людей, які наважуються сумніватися в тому, що інші вважають зрозумілим, може дратувати колег, але надає величезну послугу усій групі. Наполягаючи на більшій кількості доказів, вони збільшують шанси виявити те, що ніхто не шукав. На думку автора, саме такі «суперечливці» формують інтелектуальний та соціальний клімат групи, а у кінцевому рахунку – саме вони і визначають якість та прогрес науки.

Детальніше: https://bit.ly/3B9eQMa, https://bit.ly/3db6g7A

На сайті Times Higher Education опублікована інформація щодо результатів відбору переможців премії Times Higher Education Awards 2022.

Ця премія упродовж двох останніх десятиліть присуджується за визначні досягнення у сфері вищої освіти Великобританії. Цьогоріч у конкурсі бпали участь понад 70 організацій і 550 учасників з Великої Британії та Ірландії. 20 категорій конкурсу охоплюють весь спектр університетської діяльності – як академічні, так і професійні послуги, від рядового персоналу до всіх рівнів керівництва та управління. Оприлюднені шорт-листи премії Times Higher Education Awards 2022 за наступними номінаціями: видатний підприємницький університет; визначний внесок у забезпечення рівності, різноманітності та інклюзивності; ініціатива року щодо обміну/передачі знань тощо.

Детальніше: https://bit.ly/3RlVDxV, https://bit.ly/3BezlHB