Times Higher Education

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Крістен Маккартні «Хочете знати, який вигляд має майбутнє вищої освіти? Запитайте своїх студентів».

У ній наголошується, що настав час прислухатися до голосу студентів, щоб підвищити інклюзивність та інновації, а цифрові технології при цьому можуть стати величезною допомогою. Автор на конкретному прикладі аналізує, як змінився зворотній зв’язок зі студентами, що нині являє собою безперервний перетворювальний процес, спрямований на удосконалення систем вищої освіти. Студентів запитують про якість курсів і досвід навчання в університетах. Така участь розширює можливості студентів, оскільки їхні думки формують майбутнє університету і тих, хто згодом вирішить навчатися. Керівники освітніх закладів вступили у фазу, коли голоси студентів мають лежати в основі рішень, які приймаються в кожному університеті. Covid-19 відкрив епоху цифрової трансформації навчання взагалі, і студентських голосів зокрема. Враховуючи досвід поліпшення інклюзивності та підвищення доступності контенту цифрових курсів за допомогою таких інструментів, як Microsoft Immersive Reader і Anthology Ally, Крістен Маккартні пропонує спробувати використовувати «консультантів з інтеграції студентів» для проєктів, у яких використовується їхня думка. Проєкти «Фонду венчурного розмаїття та інклюзивності» можуть стимулювати участь співробітників і студентів у житті університету; співпраця з групами із забезпечення доступності та інтеграції – створення необхідних інструментів для персоналу та забезпечення доступності для студентів. Ці набори інструментів надають інформацію та рекомендації щодо асистивних технологій і способів створення інклюзивного та доступного навчального контенту. Такі підходи можуть допомогти університетам підтримати цільові дослідження та реалізувати інклюзивні проєкти, що, своєю чергою, спонукає звернути увагу на доступність навчальних матеріалів для студентів. Університети можуть адаптувати підтримку студентів
з огляду на людей з різними уподобаннями в навчанні. Цитуючи теорію розвитку Олександра Естіна, висунуту 40 років тому: «Обсяг навчання та особистісного розвитку студентів, пов’язаний з будь-якою освітньою програмою, прямо пропорційний якості та кількості участі студентів у цій програмі». Отже навчання, організоване спільно співробітниками і студентами, призведе не лише до появи успішних студентів, а й до створення процвітаючого місця навчання – і це мета, в яку варто інвестувати.

Детальніше: https://is.gd/ouC16t, https://is.gd/s6cNhh

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Ребеки Елізабет Альварадо Рамірес та Данії Лоренія Арріола Артеага «Представляємо «віртуальне змагання» – стратегію спільного навчання.

У ній автори розглядають питання як спроєктувати та провести віртуальне змагання, яке допоможе підвищити увагу студентів, продуктивність і здатність навчатися за допомогою співпраці. Віртуальне змагання – це онлайн-захід, що відтворює досвід живого змагання, але з використанням цифрових інструментів, де учасники змагаються в командах і розв’язують завдання за допомогою онлайн-платформи. Цей захід заохочує співпрацю між колегами та розвиває впевнене спілкування; це також сприяє розвитку почуття спільності, оскільки дає захопливий досвід, що заохочує соціальну взаємодію. З огляду на власний досвід, автори наголошують, що характеристики віртуального змагання корисні в академічній діяльності незалежно від особливостей курсу, та надають рекомендації щодо дизайну заходу (встановлення цілей, які розвивають компетенції та допомагають виконати навчання; заохочення командної роботи та стимулювання спілкування; пошук застосунку або технічного інструменту, який забезпечує синхронну взаємодію та може використовуватися для віртуальних зборів; пропагування здорової конкуренції) та рекомендації щодо його впровадження (винагородження та відзначення студентів за виконання завдання; створення рекламної кампанії з використанням офіційних каналів зв’язку; організація пробного заняття, щоб познайомити учасників з технологією, яка буде використовуватися; формування невеликих груп, які можуть брати участь у змаганні в різні дні; залучення до заходу колег для спостерігання та опитування або анкетування студентів. Ребека та Данія вважають, якщо дотримуватися цих рекомендацій при розробці та проведенні віртуального змагання, можна створити в аудиторії почуття спільності, підвищивши увагу студентів та продуктивність навчання в рамках спільного процесу. І, звісно ж, це ще й цікавий і привабливий спосіб закріпити теоретичні знання.

Детальніше: https://is.gd/B1mzEu, https://is.gd/shtQ9t, https://is.gd/ociHit

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Джона Росса «Дистанційні докторанти «невидимі» для університетів».

У ній наголошується, що за словами дослідників, для здобуття вищих ступенів люди навчалися дистанційно задовго до Covid, і університетам слід приділяти їм більше уваги. Автор розповідає про випадки пропозицій громадянам від австралійських університетів щодо безкоштовного дистанційного навчання на ступені магістра і доктора. Згідно з попередніми висновками міжнародного дослідницького проєкту, присвяченого досвіду докторантів, які навчаються дистанційно, цей сценарій не такий вже й незвичайний. За результатами опитування, проведеного доктором Макчесні, яка теж починала своє навчання дистанційно, та її колегами в Англії, Південній Африці та Австралії, зібрано відповіді 521 нинішніх і колишніх аспірантів з 42 країн. Воно виявило безліч підходів: від частково онлайн-навчання за два кроки від приймаючого університету до повністю дистанційного навчання на іншому кінці планети. Хоча пандемія змусила людей покинути кампуси, дистанційні докторантури «не були чимось новим». Частина докторантів «завжди» навчалася дистанційно через робочі обов’язки, турботу про дітей або через значну відстань від своїх університетів. Covid спричинив появу нових практик на багатьох робочих місцях. За поясненням доктора Макчесні. «це відбувається і з докторантами, але це відбувається повільно, тому що докторанти незалежні і… роблять свою справу». Але університети намагаються визнати це явище, що ускладнюється «інституційною інерцією» та відчуттям того, що «докторантські програми завжди виглядали особливим чином». Незважаючи на деякі розчарування, пов’язані з дистанційним навчанням, опитування виявило багато позитивних історій. «Багато докторантів стали студентами дистанційної форми навчання випадково, через Covid, і виявили, що це справді чудово для них». Доктор Макчесні сказала, що її команда відкидає дискурс про дистанційне навчання як «другорядний» варіант. «Ми вважаємо, що це питання слід вирішувати через призму інклюзії та рівності з точки зору належного інституційного забезпечення», – сказала вона. «Фінансові обмеження… обов’язки з догляду, здоров’я і мобільність, стреси, травми – всі ці види досвіду, можливо, особливо широко представлені в суспільстві за межами кампуса. Університети, які бажають брати участь у боротьбі за справедливість у сфері вищої освіти, не можуть не звертати уваги на студентів, що навчаються за межами кампуса». Доктор Макчесні вважає, що пропозиція справді потужного дистанційного шляху до докторантури має бути хорошою маркетинговою можливістю. Є студенти, які хочуть отримати ступінь доктора. Необхідно будти кращими для них, і студенти прийдуть.

Детальніше: https://is.gd/y66ZpY, https://is.gd/fMKBCF

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Тома Вільямса «Задоволеність студентів поліпшенням онлайн-навчання згідно опитувань».

У ній наголошується: крупне щорічне дослідження показало, що якість дистанційного навчання поліпшується, але ентузіазм щодо гібридних варіантів спадає. Зокрема, у рамках проведеного Jisc опитування 27 тис. студентів було з’ясовано, що британські студенти стають дедалі більш задоволеними своїм досвідом онлайн-навчання: 80% респондентів позитивно оцінили якість онлайн-навчання на своєму курсі. Разом із тим, більше половини, як і раніше, не вважають таке навчання цікавим або мотивуючим. Гібридне навчання, як і раніше, становить значну частину університетського досвіду, тоді як лише 36 % надають перевагу саме гібридному навчанню, а 53% студентів воліють вчитися в кампусі й 41% надають перевагу змішаному типу занять. Основною причиною називають зручність (83%), можливість досягти хороших успіхів у навчанні (71%). В якості позитивних аспектів онлайн-навчання студенти назвали гнучкість, яка дає змогу дивитися лекції в прямому ефірі або в записі, простоту доступу до онлайн-ресурсів і те, як цифрові технології дають їм змогу працювати й навчатися в зручному для них темпі. Щодо проблем, то студенти називають несвоєчасне надання записів лекцій, низьку якість записів та брак взаємодії з однолітками. Залежність від онлайн-ресурсів призводить до відсутності мотивації та низькій зосередженості.

Детальніше: https://is.gd/QnNxjA, https://is.gd/C2gOpq

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Освітянам_новини