На сайті Times Higher Education опублікована стаття Мартіна Гаммерслі «Розробники не повинні годувати машину, що знищує академію».
У ній наголошується, що дозвіл великим технологічним компаніям навчати моделі штучного інтелекту на наукових та освітніх матеріалах лише посилить загрозу викладанню і дослідженням. Великі мовні моделі вже «прогризають» академію різними способами, знищуючи її. Вочевидь вони створюють значні труднощі в оцінюванні студентських робіт: есе, написане за допомогою ШІ, засвідчує можливості та якість програмного забезпечення, а не освітні результати студента. Поліпшення роботи ШІ за рахунок відкриття для них академічних текстів посилить цю проблему, оскільки буде ще складніше відрізнити есе, написані ботом, від есе, написаних людиною. Наразі і так надзвичайно багато зусиль університети спрямовують на пошук коректних і точних методів оцінювання, а також на навчання студентів і викладачів тому, як відповідально використовувати технологію ШІ у викладанні та навчанні. Ряд соціологів стверджує, що «письмо – це метод дослідження» (Лорел Річардсон). Є факти (наприклад, історія з Informa), коли авторів не повідомляли про угоду щодо постачання контенту. Наприклад, стосовно журнальних статей, де автори були змушені відмовитися від своїх авторських прав, це законно. Та чи більш ранні контракти дають таке право розробникам ШІ? У будь-якому разі, говорить Гаммерслі, ключове питання залишається: чому поліпшення ШІ є бажаним з академічної точки зору?
Детальніше: http://surl.li/gbxclm, http://surl.li/gtixpl
Фото: pixabay.com
#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини