Організація економічного співробітництва та розвитку оприлюднила звіт «Міграція та регіональні інновації в Австралії» із серії «Робочі документи ОЕСР з регіонального розвитку».

У ньому наголошується, що з 29% населення, народженого за кордоном станом на 2021 рік, Австралія посідає третє місце серед країн ОЕСР за часткою мігрантів. Мігранти можуть сприяти національному економічному зростанню через різні канали, наприклад, привносячи нові навички та ідеї, а також сприяючи інноваціям. Проте, дані про потенційний внесок міграції в інновації залишається недостатніми. У цій роботі вимірюється вплив міграції на інновації в регіонах Австралійського статистичного району 4 (SA4), зосереджуючи увагу на мігрантах з вищою освітою, які найбільш схильні до інновацій. У дослідженні використано комплексні адміністративні дані індивідуального рівня, що охоплюють усіх мешканців Австралії, та детальну інформацію про різні показники інновацій, щоб оцінити причинно-наслідковий вплив високоосвічених мігрантів на інновації в регіонах Австралії з 2011 по 2018 роки. В аналізі використовується метод різниць для порівняння інноваційної діяльності в регіонах, які прийняли більше високоосвічених мігрантів, з регіонами, які прийняли менше високоосвічених мігрантів до і після їх приїзду. Також дослідження поєднує адміністративні дані на індивідуальному рівні, що охоплюють усіх жителів Австралії, з даними про заявки на права інтелектуальної власності, такі як патенти, торгові марки та права на дизайн. В аналізі використовується стандартний інструмент «зсув-розподіл», заснований на попередніх поселеннях мігрантів, для виявлення причинно-наслідкових зв’язків між міграцією та інноваційною діяльністю. У роботі наводяться висновки дослідження, які полягають у наступному: в середньому збільшення на один відсотковий пункт частки зайнятості мігрантів з вищою освітою в регіоні відносно загальної зайнятості призводить до зростання на 4,8% кількості регіональних патентних заявок у середньостроковій перспективі (п’ять років); хоча мігранти всіх рівнів кваліфікації та освіти позитивно впливають на процес патентування, найбільший ефект мають мігранти наукових спеціальностей; регіони з нижчим рівнем патентування отримують відносно більше користі від збільшення міграції порівняно з регіонами з вищим рівнем патентування; міграція не впливає на кількість заявок на торговельні марки чи промислові зразки.

Детальніше: http://surl.li/oxkrc, http://surl.li/oxkuw, https://doi.org/10.1787/6d6ff472-en

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_OECD

Організація економічного співробітництва та розвитку оприлюднила звіт «Чи перерозподіляють уряди пріоритети у видатках: перші висновки на основі даних COFOG про перерозподіл державних витрат у країнах ОЕСР» із серії «Робочі документи департаменту економіки ОЕСР».

У ньому наголошується, що уряди країн ОЕСР витрачають в середньому близько 40% ВВП на надання суспільних благ, послуг та трансферти. Хоча розмір державних видатків по відношенню до ВВП є центральною економічною змінною, розподіл державних видатків між різними сферами використання має важливе значення: структура видатків визначає, які саме державні послуги та соціальні трансферти надаються. Емпіричні дослідження (Cournède, Fournier and Hoeller, 2018; Devarajan, Swaroop and Zou, 1996; Ormaechea and Morozumi, 2013; Fournier and Johansson, 2016) показали, що структура державних видатків може мати значний і тривалий вплив на рівень економічної активності та розподіл доходів. У зв’язку з цим виникають два питання: чи є перерозподіл державних видатків поширеним явищем серед країн ОЕСР; які існують перешкоди для перерозподілу. Ця робота має на меті надати нові емпіричні дані, пов’язані з цими двома питаннями. Зокрема, в роботі досліджується структура національних державних видатків та їх коригування з використанням детального набору даних про державні видатки за функціями (COFOG) від ОЕСР за період 1996-2017 років. У роботі побудовано показник ступеня, до якого уряди перерозподіляють видатки на основі варіації номінальних темпів зростання між категоріями видатків, що вимірюється як різниця для кожної категорії від медіанного темпу зростання інших категорій видатків. Цей показник можна розглядати як міру того, наскільки уряди здійснюють цільові, а не «всеохоплюючі» зміни у видатках. Дослідження також показує, якою мірою інтенсивність перерозподілу на національному рівні корелює з показниками врядування та фіскальних правил. У документі також наведено три основні емпіричні висновки: країни різняться за схильністю до перерозподілу державних видатків між функціями, і країни, які перерозподіляють більше коштів, також є країнами з ефективнішим урядуванням та жорсткішими фіскальними правилами; уряди уникають номінальних скорочень, особливо у сфері охорони здоров’я та соціальних видатків; хоча аналіз показує деякий ступінь конвергенції між країнами ОЕСР з погляду розподілу державних витрат, ця конвергенція не є універсальною. Зберігається кластер скандинавських країн.

Детальніше: https://www.oecd-ilibrary.org/economics/do-governments-re-prioritise-spending_56dda017-en, https://www.oecd-ilibrary.org/deliver/56dda017-en.pdf?itemId=%2Fcontent%2Fpaper%2F56dda017-en&mimeType=pdf, https://doi.org/10.1787/56dda017-en

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_OECD