ЯК РОЗПІЗНАТИ НАУКОВУ ДЕЗІНФОРМАЦІЮ І ЯК МАЮТЬ ДІЯТИ УНІВЕРСИТЕТИ
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Еллісар Гергес «Як «вакцинувати» студентів від наукової дезінформації, створеної штучним інтелектом».
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Еллісар Гергес «Як «вакцинувати» студентів від наукової дезінформації, створеної штучним інтелектом».
У ній розглядається проблема дезінформації, створеної генеративним штучним інтелектом, а також відповідь університетів на ці виклики, зокрема – розвиток критичного мислення і формування у студентів навичок оцінювання наукових тверджень. Новий тип дезінформації відрізняється від попередніх форм фейкового контенту: раніше недостовірні матеріали часто містили очевидні помилки або упередженість, а ГШІ продукує тексти, цитування, пояснення та візуалізації, які виглядають професійно й переконливо. Такі матеріали можуть містити вигадані джерела, хибні посилання або неповні дані, однак зовнішньо імітують академічний стиль. І студентам дедалі складніше відрізняти достовірні наукові матеріали від «галюцинацій» ШІ. Еллісар пропонує використовувати підхід, заснований на теорії «інокуляції» — психологічній моделі формування стійкості до маніпулятивної інформації. Йдеться про контрольоване ознайомлення студентів із прикладами дезінформації з подальшим аналізом та спростуванням використаних маніпулятивних прийомів. Авторка проводить аналогію з вакцинацією: попереднє зіткнення з «ослабленою» формою дезінформації допомагає сформувати здатність розпізнавати її в майбутньому. Важливо розвивати наукову медіаграмотність як міждисциплінарну компетентність. Критичне оцінювання наукової інформації не повинно залишатися виключно завданням природничих дисциплін. Політичні науки, бізнес-освіта, літературознавство також можуть навчати студентів аналізувати способи представлення наукових тверджень у медіа, соціальних мережах та ШI-системах. Студенти мають знати, як формується науковий консенсус, чому рекомендації можуть змінюватися з появою нових даних і чим наукова невизначеність відрізняється від недостовірності. Ефективне навчання медіаграмотності потребує міждисциплінарної підготовки самих викладачів, значних витрат часу на розроблення спеціальних курсів і створення професійних спільнот для обміну досвідом. Не можна обмежуватись лише разовими тренінгами з медіаграмотності: короткі, але регулярні вправи з аналізу ШI-контенту мають бути інтегровані в освітні програми упродовж усього навчального процесу. Університети не здатні повністю усунути дезінформацію, однак можуть підготувати студентів до відповідального оцінювання наукових тверджень у цифровому середовищі. Необхідна трансформація академічної грамотності, – наразі критичне мислення та перевірка джерел стають не додатковими, а базовими складовими вищої освіти.
Фото: pixabay.com
#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_Освітянам_КращіПрактики #НРАТ_TimesHigherEducation










