Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала звіт «Національний контактний пункт з експертної оцінки відповідального ведення бізнесу: Норвегія 2026».
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала звіт «Національний контактний пункт з експертної оцінки відповідального ведення бізнесу: Норвегія 2026».
У ньому зазначається, що норвезький національний комітет із захисту довкілля з 2011 року запровадив спеціальну експертну структуру, до якої входять чотири незалежні експерти (призначаються урядом) та інші експерти, запропоновані підприємствами, профспілками та громадянами. Ці експерти мають глибокі знання у галузі захисту навколишнього середовища та беруть участь у розгляді відповідних справ. Структура щорічно звітує перед міністерствами, подає пропозиції згідно із норвезьким законодавством про належну обачність і прозорість, взаємодіє із зацікавленими сторонами з числа підприємств, профспілок та громадянського суспільства. Експертні оцінки НКП базуються на Керівних принципах ОЕСР для багатонаціональних підприємств щодо відповідальної ділової поведінки.
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува «Протдійте нейрослопу в освітніх дослідженнях, або втратите довіру».
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува «Протдійте нейрослопу в освітніх дослідженнях, або втратите довіру».
У ній автор висловлює занепокоєння зростанням кількості текстів, повністю створених або суттєво відредагованих генеративним штучним інтелектом, які почали з’являтись у наукових журналах з проблематики освітніх досліджень та пропонує своє бачення впливу цього явища на довіру до науки в цілому. Стівен Вейнкер, шкільний учитель та дослідник, провів власний аналіз публікацій у журналах Британської асоціації освітніх досліджень на предмет використання характерних шаблонних конструкцій, типових для великих мовних моделей і виявив, що після 2023 року фрази, що раніше рідко використовувались, почали масово з’являтись в академічних текстах. Зокрема, мова про стандартизовані конструкції на кшталт «underscoring the critical role of» («підкреслюючи ключову роль…», «акцентуючи важливість…») або «this approach allows for a more nuanced understanding of» («цей підхід дає змогу глибше зрозуміти / точніше інтерпретувати …»), частота використання яких дуже сильно зросла. Звісно, проблема – не у самому факті використання ШІ, а у зниженні якості публікацій. Вейнкер стверджує, що частина статей демонструє ознаки поверхового або механічного письма: повторення однакових формулювань, слабку аргументацію та мінімальний аналітичний внесок. На його думку, це може поступово підривати довіру до університетських факультетів освіти та освітніх досліджень загалом. У статті також наведено позицію Bera та видавництва Wiley, які повідомили, що після відповідних звернень ними було розпочато перевірку, але у більшості випадків не було знайдено проблем з дотриманням академічної етики. Нинішні правила Wiley допускають певні форми використання ШІ без обов’язкового декларування, якщо це не супроводжується ознаками маніпуляції або фальсифікації. Це серед іншого актуалізує дискусію про межу між мовною підтримкою та академічною недоброчесністю, втрату критичного мислення, ерозію культури академічного зворотного зв’язку та формального підходу до оцінювання. Масове використання ГШІ вимагає перегляду практик рецензування та суттєвого оновлення редакційних політик академічних журналів та установ. У підсумку автор робить висновок, що проблема нейрослопу виходить за межі технічного питання використання чатботів у науковому письмі. Вона стосується академічної культури у широкому сенсі: університети, журнали та дослідницькі спільноти мають постійно переосмислювати стандарти наукової якості, довіри та відповідальності в умовах стрімкого поширення генеративного штучного інтелекту.
На сайті Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) у черговому випуску «Кур’єр ЮНЕСКО» опублікована стаття Эльба Рамирес «Чому вивчення мов, як і раніше, важливе».
На сайті Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) у черговому випуску «Кур’єр ЮНЕСКО» опублікована стаття Эльба Рамирес «Чому вивчення мов, як і раніше, важливе».
У ній автор зазначає, що в епоху, коли програмні інструменти можуть забезпечувати легкий переклад у режимі реального часу, вивчення іноземної мови може здатися зайвим зусиллям. Однак це не так. Необхідно розуміти, що людське спілкування передає набагато більше, ніж просто набір слів у певній послідовності зібраних у речення. Прогрес в автоматизованому перекладі упродовж останніх чотирьох років був особливо вражаючим, але спроби автоматизувати переклад розпочалися ще у 1950-х та 1960-х роках, успіху було досягнуто у 1980-х-1990-х роках, можливості значно розширилися завдяки Google Translate, який еволюціонував від статистичної системи, навченої на великому текстовому корпусі, до нейронного машинного перекладу. Але революція, спричинена штучним інтелектом, змінює правила гри. Наші гаджети стали справжніми «кишеньковими перекладачами». Системи штучного інтелекту тепер можуть субтитрувати дзвінки, надавати живий переклад у навушники або відтворювати ваш голос іншою мовою. Інструменти перекладу чудово підходять для логістики, подорожей, першого контакту, пошуку клініки або екскурсій, вони стали мостами комунікації, яких не існувало ще п’ять років тому. Однак, коли ставки вищі, потрібен людський переклад. ЮНЕСКО у листопаді 2025 року на Другому Всесвітньому саміті соціального розвитку в Досі запустила Глобальну дорожню карту багатомовності у цифрову епоху, яка встановлює стратегічні рамки для забезпечення повноцінної участі всіх мовних спільнот у цифровому світі.
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала звіт «Іноземні студенти у закладах вищої освіти: порівняльний аналіз тенденцій, проблем і заходів реагування в Австралії, Канаді, Франції, Німеччині, Нідерландах та Великій Британії».
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала звіт «Іноземні студенти у закладах вищої освіти: порівняльний аналіз тенденцій, проблем і заходів реагування в Австралії, Канаді, Франції, Німеччині, Нідерландах та Великій Британії».
У ньому зазначається, що іноземні студенти є невід’ємною частиною динамічних систем вищої освіти. Країни, інформація про які покладена в основу дослідження, мали найсильніше зростання кількості іноземних студентів за останнє десятиліття. Іноземні студенти стали помітною частиною студентської спільноти, суттєво впливали на університетське життя та фінансове становище закладів освіти. Експерти дослідили весь шлях іноземних студентів від обрання ЗВО та спеціальності для навчання – до академічної адаптації, пошуку житла, інтеграції до місцевих спільнот, просування у навчанні та побудови кар’єри після закінчення університету, а також систематизували проблеми, з якими вони стикаються. Після сильного зростання у 2010-х роках нинішня мобільність іноземних студентів змінюється. Звіт досліджує причинно-наслідкові зв’язки, висвітлює загальні проблеми, тенденції, проблеми та пропонує політичні заходи, пов’язані з залученням іноземних студентів.
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Еллісар Гергес «Як «вакцинувати» студентів від наукової дезінформації, створеної штучним інтелектом».
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Еллісар Гергес «Як «вакцинувати» студентів від наукової дезінформації, створеної штучним інтелектом».
У ній розглядається проблема дезінформації, створеної генеративним штучним інтелектом, а також відповідь університетів на ці виклики, зокрема – розвиток критичного мислення і формування у студентів навичок оцінювання наукових тверджень. Новий тип дезінформації відрізняється від попередніх форм фейкового контенту: раніше недостовірні матеріали часто містили очевидні помилки або упередженість, а ГШІ продукує тексти, цитування, пояснення та візуалізації, які виглядають професійно й переконливо. Такі матеріали можуть містити вигадані джерела, хибні посилання або неповні дані, однак зовнішньо імітують академічний стиль. І студентам дедалі складніше відрізняти достовірні наукові матеріали від «галюцинацій» ШІ. Еллісар пропонує використовувати підхід, заснований на теорії «інокуляції» — психологічній моделі формування стійкості до маніпулятивної інформації. Йдеться про контрольоване ознайомлення студентів із прикладами дезінформації з подальшим аналізом та спростуванням використаних маніпулятивних прийомів. Авторка проводить аналогію з вакцинацією: попереднє зіткнення з «ослабленою» формою дезінформації допомагає сформувати здатність розпізнавати її в майбутньому. Важливо розвивати наукову медіаграмотність як міждисциплінарну компетентність. Критичне оцінювання наукової інформації не повинно залишатися виключно завданням природничих дисциплін. Політичні науки, бізнес-освіта, літературознавство також можуть навчати студентів аналізувати способи представлення наукових тверджень у медіа, соціальних мережах та ШI-системах. Студенти мають знати, як формується науковий консенсус, чому рекомендації можуть змінюватися з появою нових даних і чим наукова невизначеність відрізняється від недостовірності. Ефективне навчання медіаграмотності потребує міждисциплінарної підготовки самих викладачів, значних витрат часу на розроблення спеціальних курсів і створення професійних спільнот для обміну досвідом. Не можна обмежуватись лише разовими тренінгами з медіаграмотності: короткі, але регулярні вправи з аналізу ШI-контенту мають бути інтегровані в освітні програми упродовж усього навчального процесу. Університети не здатні повністю усунути дезінформацію, однак можуть підготувати студентів до відповідального оцінювання наукових тверджень у цифровому середовищі. Необхідна трансформація академічної грамотності, – наразі критичне мислення та перевірка джерел стають не додатковими, а базовими складовими вищої освіти.
Федеральне міністерство з питань досліджень, технологій та космонавтики Німеччини оголосило про старт конкурсу програми «Німецько-українські партнерства для структурного зміцнення української системи досліджень та інновацій».
Федеральне міністерство з питань досліджень, технологій та космонавтики Німеччини оголосило про старт конкурсу програми «Німецько-українські партнерства для структурного зміцнення української системи досліджень та інновацій».
Програма покликана підтримати систему досліджень і трансферу технологій в Україні, сприяти розробленню ринково орієнтованих рішень та ефективному використанню наявного інноваційного потенціалу України, її інтеграції до Європейського простору досліджень та інновацій. Підтримка надаватиметься німецько-українським проєктам, орієнтованим на стратегічний розвиток у сфері трансферу технологій, розроблення заохочувальних заходів трансферної діяльності; створення структур, пов’язаних із трансфером технологій; оптимізацію управління науковою діяльністю; розроблення пілотних моделей ефективного трансферу технологій між наукою та економікою; поширення кращих практик; розроблення механізмів ефективнішої співпраці між наукою та економікою; створення та зміцнення інноваційних мереж, наукових і технологічних парків, а також регіональних кластерів; використання міжнародного співробітництва для створення спільного простору для обміну перевіреними практиками менеджменту, спільного пошуку / залучення інвестицій та інтеграції у глобальні інноваційні мережі та ланцюги створення доданої вартості; зміцнення регіональних центрів трансферу технологій, стратегій S3; формування структур та інструментів підтримки інноваційних стартапів та спінофів; застосування цифрових рішень в управлінні стартап-проєктами на різних етапах розвитку. Відібрані за результатами конкурсу проєкти отримають гранти у формі безповоротної допомоги обсягом до 500 тис. євро терміном до 36 місяців. Заявку на участь можна подати до 24 червня 2026 року.
На сайті Європейського фонду освіти опубліковано звіт «Ключові зміни в політиці освіти, навчання та зайнятості».
На сайті Європейського фонду освіти опубліковано звіт «Ключові зміни в політиці освіти, навчання та зайнятості».
У ньому йдеться про результати щорічного моніторингу розвитку освіти, навичок та зайнятості, які мають стати основою обґрунтованих управлінських рішень. Цей документ є звітом за 2025 рік, підготовленим для України. Він заснований на порівняних даних у галузі демографії, економіки, освіти та зайнятості від ЮНЕСКО, Світового банку, ОЕСР, Євростату та України. Реформи у сфері освіти, професійної підготовки та політики на ринку праці демонструють значний прогрес, але є необхідність зосередження зусиль щодо забезпечення верховенства права, боротьби з корупцією та посилення інституційних реформ.
У блозі Організації економічного співробітництва та розвитку опубліковано матеріал «Біотехнологічні стартапи в Європі: чому ЄС відстає від конкурентів і що можуть з цим зробити політики?».
У блозі Організації економічного співробітництва та розвитку опубліковано матеріал «Біотехнологічні стартапи в Європі: чому ЄС відстає від конкурентів і що можуть з цим зробити політики?».
У ньому наголошується, що Закон ЄС «Про біотехнології» став важливим поштовхом для зміцнення європейського біотехнологічного сектору. Нове тематичне дослідження ОЕСР пропонує актуальну оцінку поточного стану біотеху. Наразі Європа відстає від конкурентів у створенні біотехнологічних стартапів, патентуванні та венчурному фінансуванні. Гнучке регулювання та ефективні інструменти фінансування можуть допомогти ЄС створити більш конкурентоспроможну екосистему біотехнологічних стартапів. Біотехнології можуть здійснювати стимулюючий вплив на економічне зростання, створення високотехнологічних робочих місць, розвиток методів лікування тощо. Експерти вивчали, чому європейські біотехнологічні дослідження не сприяють появі стартапів; які саме недоліки є в системі європейського патентування та венчурного фінансування; як регулювання ЄС у сфері біотехнологій впливає на інновації та інвестиції; що можуть зробити політики ЄС для підвищення конкурентоспроможності біотехнологічних стартапів. Вони вважають, що регулювання має стати більш гнучким та максимально адаптованим до специфіки галузевих стартапів в частині швидкості реакції, спрощення доступу до засобів підтримки.
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Ендрю Шентона «Отримали PhD? Час підкорювати новий академічний Еверест».
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Ендрю Шентона «Отримали PhD? Час підкорювати новий академічний Еверест».
У статті розглядається роль вищих докторських ступенів у системі вищої освіти та причини поступового зниження їхньої популярності в академічному середовищі. Автор наголошує, що для більшості науковців PhD сприймається як найвищий академічний ступінь, але у Великій Британії існують і вищі докторські кваліфікації. Зокрема – Doctor of Letters (DLitt) присуджуэться не за окрему дисертацію, а за сукупність опублікованих наукових праць та їхній вплив на відповідну галузь знань. Коли дослідник систематично працює, формує своє дослідницьке портфоліо, відстежує цитування, рецензії на свої праці, їхні переклади іншими мовами та інші показники академічного впливу,- це створює важливі стимули для саморозвитку. Те, що вищі докторські ступені залишаються маловідомими навіть в академічній спільноті, пов’язано з відсутністю чіткого розуміння їхнього статусу у кваліфікаційних системах різних університетів. Деякі ЗВО прирівнюють їх до звичайних докторських ступенів, інші використовують їх лише як почесні відзнаки. Наразі майже відсутні сучасні дослідження на цю тему, а на практиці відбувається поступове згортання відповідних програм у низці британських університетів, зокрема – в Оксфорді. Ендрю критично ставиться до ідеї реформувати систему вищих докторських ступенів за моделлю формалізованих професійних програм із навчальними модулями та планами професійного розвитку, оскільки це може послабити головний принцип таких кваліфікацій — оцінювання реального дослідницького внеску та впливу опублікованих праць. Цінність вищої докторантури полягає саме у можливості підтвердити довготривалий розвиток наукової діяльності після завершення PhD. Разом із тим, не можна припускатись надмірної «елітаризації» системи, коли вищі докторські ступені розглядатимуться виключно як інструмент кар’єрного просування професорів. Цей шлях має бути відкритим і для тих, хто здобув вищу освіту і праціє поза класичною академічною кар’єрою, але продовжує активну наукову діяльність. Вищі докторські ступені можуть відігравати важливу роль у підтримці довготривалої дослідницької культури та стимулювати науковців розвивати власний академічний доробок після завершення PhD.
На сайті Європейської Комісії у розділі «Дослідження та інновації» опубліковано статтю «Нові кандидати зміцнюють федерацію EOSC та підтримують Європейський дослідницький простір».
На сайті Європейської Комісії у розділі «Дослідження та інновації» опубліковано статтю «Нові кандидати зміцнюють федерацію EOSC та підтримують Європейський дослідницький простір».
У ній йдеться про те, що Європейська хмара відкритої науки продовжує розширювати свої операційні можливості за рахунок додавання нових учасників інфраструктури EOSC, що знаменує значний прогрес у розвитку федеративної, інтероперабельної системи дослідницьких даних та послуг по всій Європі. Розширення Федерації EOSC зміцнює її стратегічну роль у Європейському дослідному просторі як чинника розвитку відкритої науки, підтримки транскордонного співробітництва та принципів обміну, доступу та повторного використання результатів досліджень. На відкритий конкурс організацій, зацікавлених у створенні вузла EOSC, було подано 14 заявок від національних, тематичних та електронних інфраструктурних спільнот. Усі вони розглядались незалежними експертами, обговорювались на засіданні комітету EOSC та отримали схвалення. Відтепер 14 нових учасників доповнюють EOSC, увійшовши до федерації EOSC, яка працює задля забезпечення безперебійного та надійного середовища для обміну та повторного використання дослідницьких даних і цифрових ресурсів у різних країнах та наукових дисциплінах. Вона прагне підвищити ефективність дослідницьких інфраструктур та сховищ даних у Європі, максимізуючи цінність досліджень, що фінансуються з державного бюджету. Це врешті-решт дозволяє користувачам отримувати більш широкий портфель послуг. Федерація відкрита для приєднання нових учасників, на засадах скоординованого, сталого та інклюзивного розвитку, підтримання високих стандартів сумісності та якості даних та послуг.
