ЗАЛУЧЕННЯ ПРАКТИКІВ В ЯКОСТІ РЕЦЕНЗЕНТІВ НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЙ

ЗАЛУЧЕННЯ ПРАКТИКІВ В ЯКОСТІ РЕЦЕНЗЕНТІВ НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЙ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Цзяньян Ґена «Наукові журнали мають активніше залучати спеціалістів-практиків до рецензування».

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Цзяньян Ґена «Наукові журнали мають активніше залучати спеціалістів-практиків до рецензування».

У ній автор наголошує, що досвід практичної роботи в міжнародних компаніях на різних посадах дає йому унікальну перспективу у галузі рецензування наукових матеріалів, засновану на практичному системному мисленні, знанні операційних реалій та фаховому досвіді,  що стане прекрасним доповненням традиційного  академічного підходу до рецензування.  Він свого часу отримав запрошення виступити рецензентом наукового рукопису і сумнівався, чи може відповідати академічним очікуванням видавця. Але тепер, маючи великий досвід рецензування усвідомив, що коментарі практиків часто резонують з думками академічних рецензентів та цінуються ними, дозволяють будувати діалог між дослідниками та практиками.  Експерти-практики можуть зробити істотний внесок в оцінювання результатів наукових робіт, особливо тих, що мають прикладне спрямування. Практичний досвід дозволяє переосмислити наукові ідеї в реальному контексті, виявляти непомічені науковцями обмеження, уточнювати контекст і таким ином покращувати якість наукової дискусії. Разом із тим не слід хвилюватись, що такі рецензенти просувають корпоративні інтереси, – адже  вони працюють від власного імені й дотримуються професійної етики, використовуючи загальнодоступну інформацію. Наразі практиків у пулі рецензентів надзвичайно мало. Щоб це змінити, журнали мають більш проактивно звертатися до професійних асоціацій і галузевих конференцій, а також прямо вказувати у запрошеннях, що цінуються рецензенти-практики. Було б доречно підготувати коротку ознайомчу програму для новачків-практиків, щоб вони краще розуміли очікування академічного сектору від  їхнього рецензування. Звісно, робота практиків у галузі рецензування може відрізнятись від того, що роблять науковці. Вони частіше зосереджуються на глибокому аналізі проблеми та обґрунтуванні викладенні думки, зазвичай вимагають більше часу на підготовку відгуку. Але чи це є недоліком? Ні, скоріше відображенням їхнього звичного професійного підходу.  Автор закликає редакторів наукових журналів та видавництв цінувати такі внески від практиків та розглядати їх в якості повноцінних учасників процесу рецензування. Така співпраця може сприяти не лише більш якісній науковій оцінці, а й підвищенню впливовості досліджень.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/journals-should-make-more-use-practitioners-peer-review

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ВідкритаНаука #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_НауковіВидання_новини #НРАТ_TimesHigherEducation  

2026-03-02
Поширити
РЕЦЕНЗУВАННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ МАЄ ЛИШАТИСЯ ЛЮДСЬКОЮ СПРАВОЮ

РЕЦЕНЗУВАННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ МАЄ ЛИШАТИСЯ ЛЮДСЬКОЮ СПРАВОЮ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Ахкіла Бхардваджа «ШІ не не має здійснювати рецензування».
РЕЦЕНЗУВАННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ МАЄ ЛИШАТИСЯ ЛЮДСЬКОЮ СПРАВОЮ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Ахкіла Бхардваджа «ШІ не не має здійснювати рецензування».

У ній автор розглядає роль генеративного штучного інтелекту у процесі академічного рецензування та наголошує, що повноцінне рецензування досліджень залишається виключно людською функцією, яку машина не здатна виконати з тією ж глибиною розуміння і відповідальністю. Широке упровадження ШІ у різні елементи дослідницької діяльності, такі як пошук та узагальнення матеріалів й підготовка чернеток рецензій, не означає, що генеративні моделі мають епістемний контекст, притаманний лише людині. Справжній рецензент — це досвідчений науковець, який не лише виявляє помилки, а й розуміє аргументацію, знає добре по місце роботи у поточних дебатах у рамках відповідної наукової дисципліни та володіє методологією досліджень, що неможливо відтворити через статистичне узагальнення мовних зразків. Ключова цінність рецензування полягає в діалозі наукової спільноти, коли рецензент звертає увагу на тонкі змістовні речі, слабкі місця аргументації та надає критичні зауваження на основі власного розуміння предметної галузі. Саме цей процес забезпечує творення науки. Застосування ШІ для автоматичного формування оцінок робіт може призвести до перетворення рецензування на технічну послугу, в якій втрачається сенс діалогу та відповідального судження. На відміну від людини-рецензента, штучний інтелект не має жодного «інтелектуального інтересу» в тому, чи є дослідження істинним, переконливим чи новаторським. ШІ не є частиною академічної спільноти, він не бере участі в глибоких дискусіях, отже з особливою гостротою постає проблема відповідальності: коли рішення щодо подальшої видавничої долі рукопису формується алгоритмом, важко визначити, хто несе відповідальність і на основі яких критеріїв прийняте таке рішення. Людське рецензування не ідеальне і має свої недоліки, серед яких  — затримка в реагуванні, упередженості, неякісні оцінки. Але це невід’ємна частина наукового процесу, що сприяє розвитку аргументації та самокритики. Замість того щоб замінювати людей, технології мають підтримувати рецензентів, дозволяючи їм концентруватися на глибших аспектах оцінювання, а кінцеве рішення має залишатися за людиною. Рецензування наукових досліджень – це практика академічного діалогу та відповідального судження людей, не алгоритмів.  Якщо пріоритетом у рецензуванні стане швидкість, зручність та відсутність бар’єрів, це ослабить культуру аргументації, що лежить в основі наукового знання, та поставить під питання саму цінність участі людини в оцінюванні досліджень.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/P5YRV  

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_НауковіВидання_новини #НРАТ_TimesHigherEducation 

2026-02-11
Поширити
НАУКА МІЖ ЕТИКОЮ ТА КОНТРАКТОМ: СКЛАДНА ПОЗИЦІЯ СУЧАСНОГО ДОСЛІДНИКА

НАУКА МІЖ ЕТИКОЮ ТА КОНТРАКТОМ: СКЛАДНА ПОЗИЦІЯ СУЧАСНОГО ДОСЛІДНИКА

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джона Росса «Права фінансуючих організацій на перегляд результатів досліджень ставлять науковців у складну позицію»
НАУКА МІЖ ЕТИКОЮ ТА КОНТРАКТОМ: СКЛАДНА ПОЗИЦІЯ СУЧАСНОГО ДОСЛІДНИКА

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джона Росса «Права фінансуючих організацій на перегляд результатів досліджень ставлять науковців у складну позицію»

У ній автор говорить про вимоги державних і публічних інституцій щодо обов’язкового перегляду наукових результатів до публікації можуть суперечити принципам академічної доброчесності та етичним зобов’язанням дослідників. Права грантодавців на редагування або затвердження результатів досліджень суттєво різняться залежно від інституції. В окремих випадках йдеться лише про технічні або стилістичні правки, однак іноді ситуація буває гіршою: доходить до вимог примусового перегляду висновків або навіть блокування оприлюднення небажаних результатів. Відмова науковців щодо виконання таких вимог може трактуватися як порушення дослідницьких зобов’язань, тоді як згода на них буде відступом від етичних стандартів. Найбільш гострою є ситуація з дослідженнями, які залежать не від прямого фінансування, а від доступу до даних або інституційної інфраструктури, адже за таких умов дослідник фактично позбавлений рівноправних механізмів захисту. Наявні університетські процедури дотримання доброчесності не завжди можуть врегулювати таке питання. Створюється «сіра зона» відповідальності, де втручання у зміст досліджень може залишатися непоміченим або формально допустимим. Такого роду проблеми наразі майже не обговорюються у контексті академічної доброчесності, оскільки основна увага традиційно зосереджена на комерційних спонсорах, тоді як державні та публічні організації можуть мати репутаційні мотиви для впливу на наукові висновки. Автор наводить аргументи на користь необхідності запровадження більш чітких і прозорих правил рецензування (строки, процедури), порядку оскарження та протидії пропозиціям приховування або викривлення результатів. Збереження автономії у науці потребує не лише індивідуальної відповідальності дослідника, а й системних змін у політиках фінансування та управління дослідженнями. Без чітко визначених меж втручання з боку фінансуючих організацій ризик підміни наукової експертизи адміністративним контролем зростає, ставлячи під загрозу довіру до результатів досліджень.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/LOkpz

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_TimesHigherEducation 

2026-02-03
Поширити
НОВІ ПРАВИЛА ФОРМУВАННЯ ПЕРЕЛІКУ НАУКОВИХ ФАХОВИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ

НОВІ ПРАВИЛА ФОРМУВАННЯ ПЕРЕЛІКУ НАУКОВИХ ФАХОВИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ

Міністерство освіти і науки України оприлюднило нові правила формування переліку наукових фахових видань України.
НОВІ ПРАВИЛА ФОРМУВАННЯ ПЕРЕЛІКУ НАУКОВИХ ФАХОВИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ

Міністерство освіти і науки України оприлюднило нові правила формування переліку наукових фахових видань України.

Відповідний  наказ МОН від 19 січня 2026 року №56,  зареєстрований у Міністерстві юстиції 28 січня 2026 року за № 129/45523 доступний на офіційному вебсайті МОН. Це рішення спрямоване на підвищення якості вітчизняних наукових видань, публікації у яких зараховуються при здобутті наукових ступенів, отриманні вчених звань, ліцензуванні освітніх програм. Нові правила ґрунтуються міжнародних стандартах  публікаційної етики,  прозорих і чітких критеріях оцінювання та принципах академічної доброчесності. Оновлення правил спричинене значним зниженням якості наукових публікацій та видань, поширенням недоброчесних видавничих практик (продаж авторства публікацій, недоброчесне примусове збільшення цитувань, маніпуляції з метриками, датами публікацій, імітації процесів рецензування) і відсутністю ефективних інструментів моніторингу та контролю. Ключові зміни полягають у цифровізації процесів, оновленні правил рейтингування, запровадженні  кластерного підходу. Чинні наукові періодичні фахові видання категорії «Б» залишаються у  «Переліку…»  до 1 червня 2026 року.  Засновники видань мають подати заявки до МОН через систему URIS до 30 квітня 2026 року, використовуючи інструкції, які будуть розміщені у відкритому доступі  2 лютого 2026 року. Заявки, подані для внесення наукового періодичного видання до категорії «Б» Переліку, перевірятимуться упродовж травня поточного року в системі URIS на відповідність формальним вимогам. Відбуватиметься експертне оцінювання заявок комісією з питань публікаційної етики, ⁠формування рейтингового списку наукових періодичних видань у межах кожного кластеру, а  остаточне рішення про внесення наукових періодичних видань до Переліку та присвоєння категорії «Б» буде затверджуватись на термін три роки.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/Rrwnl, https://qrpage.net/qr/l6cqz, https://nauka.gov.ua/information

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_НауковіВидання_новини #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_Бібліотекарям

2026-01-30
Поширити
ЛІТЕРАТУРНІ ОГЛЯДИ, ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ТА ЦИТУВАННЯ: У ЧОМУ ПРОБЛЕМА

ЛІТЕРАТУРНІ ОГЛЯДИ, ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ТА ЦИТУВАННЯ: У ЧОМУ ПРОБЛЕМА

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Девіда Джойнера «Від колапсу моделей до колапсу цитування: ризики надмірної залежності від ШІ в академічному середовищі».
ЛІТЕРАТУРНІ ОГЛЯДИ, ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ТА ЦИТУВАННЯ: У ЧОМУ ПРОБЛЕМА

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Девіда Джойнера «Від колапсу моделей до колапсу цитування: ризики надмірної залежності від ШІ в академічному середовищі».

У ній автор розглядає потенційні негативні наслідки, які можуть виникати у науковій роботі через надмірну довіру до генеративного штучного інтелекту при написанні оглядів літератури та пошуку джерел для досліджень. Явище, відоме як колапс, характерне для генеративних моделей штучного інтелекту, коли вони дедалі частіше навчаються на власних матеріалах замість людських даних. Це призводить до втрати різноманітності відповідей, посилення помилок, упереджень і зниження якості генерації. Дослідники пишуть огляди літератури, причому дедалі частіше користуються сучасними інструментами штучного інтелекту, які знаходять джерела із великою кількістю цитувань, пропонувати передусім саме їх.  У результаті посилюється так званий «ефект Матфея», коли вже відомі й цитовані роботи отримують ще більше уваги, незалежно від їхньої актуальності чи новизни.  Як наслідок, посилюється ризик, що наукові огляди дедалі більше будуть спиратись на роботи, які були популярними на момент створення вихідних даних моделей (зазвичай це матеріали до 2022 року), і менше будуть враховувати сучасні відкриття та нові підходи. Це може призвести до «колапсу цитування» — ситуації, коли літературні огляди дедалі частіше посилаються на старі та широко цитовані джерела, створюючи замкнений цикл, який стримує розвиток нових ідей. Автор підкреслює, що контроль дослідника у цьому процесі є критично важливим: роль людини полягає не в тому, щоб просто приймати перші результати, які пропонує штучний інтелект, а фільтрувати їх, критично оцінювати їхню релевантність, перевіряти, піддавати сумніву, залучати нові публікації. Це стає важливою умовою для підтримки динамічного розвитку науки, а не застою в рамках минулого. Також автор звертає увагу на роль журнального рецензування і академічних видань у протидії цим трендам. Він наголошує, що процеси рецензування мають заохочувати використання актуальних і значущих джерел, а не лише покладатися на автоматизовані пошукові стратегії. Науковці можуть уникнути ситуації, коли надмірна залежність від технологій штучного інтелекту призводить не до розширення знань, а до закріплення домінування усталених джерел, що може гальмувати інновації і формування нових теоретичних підходів у науці.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/YBgYT

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_Бібліотекарям #НРАТ_TimesHigherEducation 

2026-01-29
Поширити
НАУКОВЦІ-ДЕТЕКТИВИ: ПОШУК ФАЛЬСИФІКАЦІЙ В АКАДЕМІЧНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

НАУКОВЦІ-ДЕТЕКТИВИ: ПОШУК ФАЛЬСИФІКАЦІЙ В АКАДЕМІЧНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Ґроува «Науковий детектив: чи не краще провести вечір за викриттям фальсифікацій, ніж за переглядом Netflix?».

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Ґроува «Науковий детектив: чи не краще провести вечір за викриттям фальсифікацій, ніж за переглядом Netflix?».

У ній автор розповідає про наукових дослідників і волонтерів, які у свій вільний час уважно аналізують наукові публікації з метою виявлення маніпуляцій, фальсифікацій та помилок. Му Янг із Колумбійського університету каже, що може проводити до 30 годин на тиждень, аналізуючи зображення та графіки у наукових роботах, шукаючи дублікати або ознаки штучної обробки. Для цього не обов’язково мати глибоку предметну експертизу: як правило, достатньо уважного погляду і базових інструментів роботи із зображеннями. У одному з виявлених випадків один і той самий графік з’являвся у 72 різних публікаціях, що нібито представляли різні дослідження. Результати роботи таких «детективів» не лишаються без наслідків. Їхні публічні зауваження на порталі pubpeer.com привертають увагу до робіт у різних галузях знань. Детективи запропонували свої відгуки на сотні статей, серед яких були праці відомого науковця, який втратив посаду після перевірки. Іноді виявлення фальсифікацій призводить до юридичних наслідків. Так, британський розслідувач Шолто Девід у справі проти дослідників з Dana-Farber Cancer Institute використав закон США про помилкові твердження, що дозволяє подавати позови від імені уряду. Внаслідок позову інститут погодився виплатити компенсацію, частину якої отримав і сам Девід.  Попри те, що більшість розслідувачів працюють без винагороди й часто стикаються з критикою, багато хто сподівається, що їхні успіхи підвищать престиж і визнання цього виду діяльності. Однак щодо «наукових детективів» залишається багато питань: більшість фальсифікацій залишається непоміченими, майже немає централізованого механізму розслідування,  реакції видавців та університетів на виявлені проблеми часто бувають повільними або формальними. Дехто вважає, що для ефективної боротьби з маніпуляціями слід удосконалити первинне рецензування і змінити культуру наукових публікацій, більш активно протидіяти академічним порушенням. Автор статті вважає, що добровільні «наукові детективи» відіграватимуть все більш помітну роль у підтримці академічної етики.

Детальніше:  https://qrpage.net/qr/qkCK2

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ПопуляризаціяНауки #НРАТ_ВідкритаНаука #НРАТ_НауковіВидання_новини #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation  

2026-01-19
Поширити
РЕДАКЦІЙНА ЕНДОГАМІЯ ТА ЕНДОГЕНІЯ: ТРУДНОЩІ НА ШЛЯХУ ДО DOAJ

РЕДАКЦІЙНА ЕНДОГАМІЯ ТА ЕНДОГЕНІЯ: ТРУДНОЩІ НА ШЛЯХУ ДО DOAJ

На сторінці блогу DOAJ опублікована стаття   Марини Назаровець та Сергія Назаровця «Редакційна ендогамія та ендогенія: труднощі на шляху до DOAJ».

На сторінці блогу DOAJ опублікована стаття   Марини Назаровець та Сергія Назаровця «Редакційна ендогамія та ендогенія: труднощі на шляху до DOAJ».

Автори наголошують, що найбільш поширеною проблемою при подачі заявок на включення у DOAJ є ендогенія (надто часте розміщення статей членами редколегії у власних журналах) та обговорюють те, як видавці університетських журналів можуть відстоювати редакційну незалежність й уникати кумівства. Університетські журнали часто починають свій шлях до DOAJ, будучи сповнені енергії та оптимізму, перед цим повністю переробивши сайт, оновивши правила та добре відформатувавши метадані. Здається, все йде гладко, й очікується, що заявку буде схвалено без будь-яких серйозних проблем. Проте виникають перешкоди, характерні для університетських публікацій, які рідко ураховуються, але можуть уповільнити або навіть зупинити процес включення у DOAJ. Багато редакцій навіть не підозрюють про ці перешкоди, поки не розпочинають підготовку заявки. Саме на цьому етапі приходить усвідомлення, що редколегія майже повністю складається з колег із того ж університету, де видається журнал. Це явище, відоме як редакційна ендогамія, викликає побоювання щодо незалежності редакційних рішень. Якщо головний редактор, заступники редактора, члени редколегії та технічні редактори – усі чи більшість із них – представляють той самий університет чи факультет, ризик інституційного впливу зростає. Керівництво DOAJ з подання заявок рекомендує уникати ситуацій, коли всі члени редколегії представляють один і той самий виш. Університетським журналам потрібно переглянути редакційну практику та структуру управління, децентралізувати владу у редакційній структурі; запровадити прозору й відкриту систему редакційного відбору; уникати «довічних» призначень; забезпечити значний зовнішній внесок у процес рецензування; розвивати культуру залучення зовнішніх авторів; документувати, публікувати та дотримуватись політики щодо конфліктів інтересів; просувати журнал як академічну платформу, а не інструмент для локальних цілей; створити міжнародну мережу партнерств. Ендогамія та ендогенія не є вироком для університетського журналу. Навпаки, вони є дзеркалом, що допомагає визначити, в яких питаннях редакція може стати більш відкритою, різноманітною та збалансованою. Університетські журнали відіграють ключову роль у розвитку відкритої науки і часто є яскравими прикладами стійких, незалежних, діамантових ініціатив відкритого доступу. Тому демонстрація прозорості та незалежності роботи журналу — важливий та цілком досяжний крок.

Детальніше:  https://qrpage.net/qr/SD4oD

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ВідкритаНаука #НРАТ_ВідкритіДані #НРАТ_ПопуляризаціяНауки #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_Інноваторам_новини #НРАТ_Бібліотекарям #НРАТ_НауковіВидання_новини

2025-12-05
Поширити
КОНКУРСНИЙ ДОБІР УКРАЇНСЬКИХ НАУКОВИХ ФАХОВИХ ВИДАНЬ, ІНДЕКСОВАНИХ У SCOPUS ТА/АБО WEB OF SCIENCE CORE COLLECTION

КОНКУРСНИЙ ДОБІР УКРАЇНСЬКИХ НАУКОВИХ ФАХОВИХ ВИДАНЬ, ІНДЕКСОВАНИХ У SCOPUS ТА/АБО WEB OF SCIENCE CORE COLLECTION

Міністерство освіти і науки України розпочало конкурсний добір наукових фахових видань України, що індексуються в Scopus та/або Web of Science Core Collection, дотримуються найкращих видавничих практик і публікаційної етики та мають категорію «А» у «Переліку наукових фахових видань України».  

Міністерство освіти і науки України розпочало конкурсний добір наукових фахових видань України, що індексуються в Scopus та/або Web of Science Core Collection, дотримуються найкращих видавничих практик і публікаційної етики та мають категорію «А» у «Переліку наукових фахових видань України».  

Участь у конкурсі можуть взяти заклади вищої освіти, наукові установи або інші юридичні особи, які є засновниками / співзасновником і видавцями наукового фахового видання України, що зареєстроване як друковане або онлайн-медіа; індексується в Scopus та/або Web of Science Core Collection не менше двох років поспіль; належить до квартилів Q1–Q4 (SCImago або Journal Citation Reports); має категорію «А» у переліку наукових фахових видань України. Претендети зобов’язуються забезпечити безоплатне опублікування статей українських авторів та авторок; надання МОН фінансових звітів та інформації, потрібної для моніторингових / оцінювальних місій Європейської комісії. Критерії відбору: відповідність видавничої та редакційної політики принципам академічної доброчесності; дотримання стандартів COPE, DOAJ, OASPA, EASE, WAME; дотримання принципів DORA, відкритої науки (BOAI, I4OC, I4OA, Barcelona Declaration); наявність відкритого доступу; належність до категорії «А»; відсутність співпраці з недоброчесними організаціями, що пропонують монетизовані чи маніпулятивні послуги. Видання-переможці за результатами конкурсу отримають фінансову підтримку упродовж 2026–2027 років у розмірі 350 тис. грн на рік, яку можна спрямувати на заходи міжнародної інтеграції, індексації, відкритого доступу, підвищення якості видавничих процесів та дотримання європейських стандартів.  Зазначені кошти можуть бути використані на удосконалення редакційних процесів, рецензування, переклад, локалізацію, програмне забезпечення, маркетинг, оновлення обладнання, участь у наукових заходах, підвищення кваліфікації редакторів і рецензентів. Конкурс проводиться відповідно до урядової Постанови від 26 серпня 2025 року № 1032, а також «Положення про конкурсну комісію» та «Методики оцінювання заявок, затверджених наказом МОН від 26 вересня 2025 року № 1291». Заявку на участь можна подати до 5 січня 2026 року.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/xYnp0, https://qrpage.net/qr/29Zy1, https://nauka.gov.ua/information/cfv25

Фото: МОН

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ГрантиМіжнароднаПідтримка #НРАТ_НауковіВидання_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_ новини #НРАТ_Інноваторам_ новини #НРАТ_Бібліотекарям

2025-12-03
Поширити
REVIEW COMMONS: НОВА МОДЕЛЬ РЕЦЕНЗУВАННЯ РУКОПИСІВ

REVIEW COMMONS: НОВА МОДЕЛЬ РЕЦЕНЗУВАННЯ РУКОПИСІВ

Сервіс Review Commons було створено в результаті реалізації спільного проєкту неприбуткової ініціативи ASAPbio (заснована 2015 року для просування відкритого обміну біомедичними дослідженнями, у т.ч. через розвиток практик публікації препринтів і відкритого рецензування) та Європейської організації молекулярної біології EMBO (що підтримує дослідження, публікації та розвиток наукових стандартів у галузі молекулярних наук).

Сервіс Review Commons було створено в результаті реалізації спільного проєкту неприбуткової ініціативи ASAPbio (заснована 2015 року для просування відкритого обміну біомедичними дослідженнями, у т.ч. через розвиток практик публікації препринтів і відкритого рецензування) та Європейської організації молекулярної біології EMBO (що підтримує дослідження, публікації та розвиток наукових стандартів у галузі молекулярних наук).

Його призначення – забезпечення рецензування препринтів у галузі біологічних та медичних наук із перспективою їхнього подальшого подання до опублікування у наукових журналах. Ідея полягала в тому, щоб дозволити авторам спершу опублікувати препринт, потім отримати критику експертів, і вже з цим «рецензованим препринтом» звертатися до журналів-партнерів, які підтримують Review Commons. Стартувала ініціатива у 2019 році, а вже у березні 2021 року сервісом скористались  для  отримання експертизи для 500 рукописів і виявили зацікавленість працювати з ним понад 1000 рецензентів. Автори розміщують свій рукопис у е-архіві (наприклад, у bioRxiv або medRxiv), подають заявку до Review Commons за спеціально визначеною процедурою. Після цього відбувається первинна редакційна оцінка на предмет відповідності тематиці й потенційної наявності достатніх експертів, потім визначається редактор з наукового рецензування, який запрошує рецензентів і забезпечує перший раунд рецензування. В результаті формується пакет у складі рукопису із звітами про рецензування і відповіддю автора на зауваження та пропозиції рецензента, який передається на сервер препринтів із публікацією рецензій  або на запит для подальшого опублікування у науковому журналі. Рецензентів модерує команда Review Commons / EMBO Press з акцентом на такі критерії, як  експертиза, репутація, географічне і вікове розмаїття. Ураховуються побажання авторів щодо виключення рецензентів, дозволено залучати «допоміжних» рецензентів-ранніх дослідників за умови, що головний рецензент відповідає за якість. Відомості про рецензентів та рецензії  можуть бути передані журналу-партнеру або опубліковані. Є дані, що приблизно третина поданих рукописів, які пройшли рецензування, були опубліковані. Наразі сервіс має майже 3 десятки журналів-партнерів від EMBO Press, PLOS, eLife, The Company of Biologists тощо. Використання цього сервісу має ряд суттєвих переваг: економія часу автора (він подається до журналу вже з рецензіями, що дозволяє уникнути повторного рецензування в декількох журналах); рецензенти можуть зосередитись суто на науковому змісті, а не на «підходить чи ні до журналу»; прозорість підвищує якість рецензування та зворотного зв’язку; журнали-партнери можуть приймати рішення з меншими затримками, бо процес рецензування вже завершений. Разом із тим, не можна не вказати на ряд проблемних моментів: сервіс орієнтується на обмежене коло наукових дисциплін (біологія, медицина); у разі звернення автора до журналів, які не є афілійованими до сервісу, можливо знадобиться повторна експертиза; наразі недостатньо масштабована ініціатива та складно робити висновки про можливість у такий спосіб замінити традиційний підхід до рецензування (потрібно більше даних); немає стимулів для рецензентів; сам по собі факт позитивного проходження рецензування не гарантує автоматичного прийняття редколегією журналу, – автори мають спілкуватись з редакцією, обговорювати, переконувати й доопрацьовувати рукописи. Отже, Review Commons – цікава нова модель гнучкого та прозорого рецензування препринтів, яка має потенціал для розвитку, але не є універсальним рішенням для всіх наук і не замінює повністю традиційну систему. Це важливий елемент сучасного етапу еволюції наукової комунікації.

Детальніше:, https://qrpage.net/qr/7jMQT, https://qrpage.net/qr/CtFaS,  https://qrpage.net/qr/DCXSZ

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ВідкритаНаука #НРАТ_НауковіВидання_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_Бібліотекарям

2025-11-14
Поширити
ЄДИНА БАЗА ГРАНТОВИХ ЗАЯВОК: ЯК ЗМЕНШИТИ ВИТРАТИ НАУКИ

ЄДИНА БАЗА ГРАНТОВИХ ЗАЯВОК: ЯК ЗМЕНШИТИ ВИТРАТИ НАУКИ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Михайла Співакова «Чи є TEF тим рішенням, яке нарешті допоможе подолати проблему?».

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Михайла Співакова «Чи є TEF тим рішенням, яке нарешті допоможе подолати проблему?».

У ній автор розглядає ситуацію значних витрат часу та ресурсів дослідників й грантодавців через багаторазове повторне подання ґрантових заявок та пропонує створити загальну базу перевірених заявок як один із шляхів підвищення ефективності наукового фінансування. Адже у багатьох країнах біля половини заявок, які рецензенти вважають придатними для фінансування, фактично не отримують грантової підтримки через обмежені бюджети. Разом із тим, ці заявки науковці часто переписують і подають повторно до інших фондів, що призводить до витрачання часу, зусиль, дублювання роботи експертів у рамках системи рецензування. Створення репозиторію перевірених заявок, який фонди могли б використовувати для пошуку найкращих пропозицій, дозволило б зменшити чисельність повторних подань, скоротити витрати часу та прискорити процес фінансування.  Це нагадує процес академічних публікацій. Наприклад, у галузі природничих наук діє мультижурнальна система «Review Commons», яка дозволяє подавати рецензовану статтю до декількох журналів без повторного рецензування. Аналогічний підхід можна застосувати й до ґрантових заявок. Це дозволить оптимізувати наукове фінансування  без збільшення бюджетів: інституційні інновації зроблять процес подання, рецензування і перенаправлення заявок менш витратним, більш прозорим і орієнтованим на результат.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/fUkLI

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини 

#НРАТ_TimesHigherEducation 

2025-11-14
Поширити