Post image ШІ-ПОМІЧНИК НА ПОРТАЛІ НРАТ: РОЗУМНИЙ ПОШУК ТА НАВІГАЦІЯ

ШІ-ПОМІЧНИК НА ПОРТАЛІ НРАТ: РОЗУМНИЙ ПОШУК ТА НАВІГАЦІЯ

Цифрова інфраструктура відкритої науки вимагає швидких рішень та ефективного управління великими масивами інформації. Щоб зробити взаємодію з ресурсами Національного репозитарію академічних текстів (НРАТ) ще більш комфортною, на офіційному вебпорталі розпочинає роботу інтерактивний ШІ-помічник.

Цифрова інфраструктура відкритої науки вимагає швидких рішень та ефективного управління великими масивами інформації. Щоб зробити взаємодію з ресурсами Національного репозитарію академічних текстів (НРАТ) ще більш комфортною, на офіційному вебпорталі розпочинає роботу інтерактивний ШІ-помічник.

Цифровий інструмент на основі штучного інтелекту створений для оперативної підтримки науковців, освітян, експертів та всіх користувачів платформи. Основне його завдання –  спростити навігацію порталом, зробити використання його можливостей більш зручним та ефективним для відвідувачів та користувачів. Система працює у форматі діалогового вікна і здатна надавати точні й структуровані відповіді на широке коло організаційних і процедурних запитань. Зокрема, він допоможе оперативно зорієнтуватися в тому, як здійснити реєстрацію та авторизацію (покроковий супровід створення кабінету, налаштування профілю користувача тощо); розкаже про наявні на порталі цифрові сервіси та  переваги їх застосування; надасть консультацію щодо інформаційної інтеграції НРАТ із локальними репозитаріями, правил подання та оприлюднення матеріалів. Завдяки автоматизації базових запитів відвідувачі порталу зможуть отримувати необхідні підказки миттєво, у режимі 24/7, що дозволить службі технічної підтримки НРАТ більше часу приділяти індивідуальній комунікації в рамках вирішення нестандартних питань. Упровадження інтелектуальних агентів є черговим кроком у розвитку Нацрепозитарію в рамках загальної стратегії розвитку цифрової грамотності, розширення доступу до наукових знань та формування прозорого і зручного дослідницького простору. Новий сервіс уже доступний в режимі бета-тестування на головній сторінці вебпорталу НРАТ.

Детальніше: https://nrat.ukrintei.ua, https://nrat.ukrintei.ua/service-updates/, https://nrat.ukrintei.ua/service-updates/na-vebportali-nrat-zapushheno-shi-pomichnyka/

Фото: НРАТ

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_Інноваторам_новини   #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_Бібліотекарям #НРАТ_НауковіВидання_новини #НРАТ_ВідкритаНаука

2026-07-22
Share
Post image ЯК ЗМІЦНИТИ ДОВІРУ ДО УНІВЕРСИТЕТСЬКИХ ДИПЛОМІВ? СЛІД ПЕРЕВІРЯТИ НЕ ПРОЦЕДУРИ, А РЕАЛЬНІ РЕЗУЛЬТАТИ НАВЧАННЯ

ЯК ЗМІЦНИТИ ДОВІРУ ДО УНІВЕРСИТЕТСЬКИХ ДИПЛОМІВ? СЛІД ПЕРЕВІРЯТИ НЕ ПРОЦЕДУРИ, А РЕАЛЬНІ РЕЗУЛЬТАТИ НАВЧАННЯ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Алана Фінкеля «Університети слід перевіряти на предмет досягнення результатів навчання».

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Алана Фінкеля «Університети слід перевіряти на предмет досягнення результатів навчання».

У ній автор розмірковує над тим, як стрімке поширення генеративного штучного інтелекту змінює підходи до оцінювання якості вищої освіти і пропонує запровадити незалежний аудит, який підтверджував би, що випускники дійсно опанували компетентності, передбачені освітніми програмами. Наразі традиційні механізми забезпечення якості все менше відповідають новим реаліям, в яких студенти широко використовують генеративний штучний інтелект під час навчання. Якщо раніше основна увага приділялася організації освітнього процесу, змісту програм і дотриманню встановлених процедур, то сьогодні ключовим питанням стає підтвердження того, що студент дійсно досяг визначених результатів навчання незалежно від інструментів, які використовувалися під час підготовки. Автор наголошує, що університетські дипломи мають залишатися суспільною гарантією сформованих знань і компетентностей. Зовнішнє забезпечення якості має оцінювати не лише відповідність освітнього процесу нормативним вимогам, а й фактичне досягнення випускниками результатів навчання, – університет має нести відповідальність за кінцевий результат. Боротьба з використанням ШІ  й спроби повністю його заборонити в навчальній аудиторії навряд чи можуть стати довгостроковим рішенням. Необхідно переосмислити систему оцінювання, зосередившись на компетентностях здобувача освіти в умовах контрольованого оцінювання. Рішенням може стати запровадження незалежної системи міжнародного аудиту результатів навчання. Йдеться не про перевірку окремих студентів зовнішніми аудиторами, а про оцінювання того, наскільки ефективно сам університет забезпечує достовірність власної системи оцінювання та відповідність присвоєної кваліфікації реальному рівню підготовки. Тоді студенти отримуватимуть диплом, цінність якого підтверджена незалежною оцінкою; роботодавці матимуть більше упевненості у професійній підготовці випускників; університети отримають можливість зміцнити власну репутацію; а суспільство — додаткові гарантії того, що система вищої освіти ефективно виконує свою місію. Університети мають приділяти більше уваги розвитку критичного мислення, здатності аналізувати інформацію, аргументувати власну позицію, приймати обґрунтовані рішення та застосовувати знання в нових ситуаціях. Саме такі компетентності  повинні стати основою сучасних результатів навчання. Автор пропонує переосмислити саму філософію зовнішнього забезпечення якості вищої освіти: якщо сьогодні системи акредитації переважно оцінюють організацію освітнього процесу та відповідність установленим вимогам, то надалі акцент має зміститись на підтвердження реальних освітніх результатів.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/universities-should-be-audited-whether-learning-outcomes-are-met

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_TimesHigherEducation  #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини 

2026-07-22
Share
Post image РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖЗАМОВЛЕННЯ У СФЕРІ ОСВІТИ

РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖЗАМОВЛЕННЯ У СФЕРІ ОСВІТИ

Кабінет Міністрів України ухвалив рішення щодо формування в Україні державного замовлення на підготовку фахівців на основі довгострокового прогнозу потреб ринку праці.

Кабінет Міністрів України ухвалив рішення щодо формування в Україні державного замовлення на підготовку фахівців на основі довгострокового прогнозу потреб ринку праці.

Відповідна постанова від 13 липня 2026 року № 906 розміщена на урядовому порталі. Документ започатковує реформу державного замовлення у сфері освіти: відтепер його формування базуватиметься не лише на пропозиціях державних замовників, а насамперед – на прогнозі того, яких фахівців потребуватиме економіка України у майбутньому. Це перший в Україні довгостроковий прогноз потреб економіки у фахівцях, підготовлений на основі економічного моделювання. Наразі український ринок праці характеризується суттєвим структурним дисбалансом: попит роботодавців і пропозиція робочої сили не співпадають, має місце невідповідність знань, навичок і кваліфікацій потребам реальної економіки. Для подолання цього дисбалансу необхідно системно прогнозувати, які фахівці та компетентності будуть потрібні Україні у найближчі роки та відповідно адаптувати систему освіти. Новий підхід буде застосовано до державного замовлення на 2026-2027 роки. Постанова запроваджує три взаємопов’язані елементи нового підходу до формування державного замовлення: довгострокове прогнозування потреб ринку праці; оцінювання потреб економіки у нових фахівцях; новий підхід до формування державного замовлення. Надалі прогноз планується оновлювати на регулярній основі, щоб державне замовлення могло оперативно реагувати на зміни в економіці та на ринку праці. Довгострокова мета реформи – зробити прогноз потреб ринку праці відкритим і доступним інструментом для держави, закладів освіти, роботодавців і майбутніх вступників.

Детальніше: https://www.kmu.gov.ua/news/uriad-reformuie-pidkhid-do-derzhzamovlennia-u-sferi-osvity, https://me.gov.ua/News/Detail/83ab1339-654c-408d-a96f-5756aa383013?lang=uk-UA&title=UriadReformuPidkhidDoDerzhzamovlenniaUSferiOsviti, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/906-2026-%D0%BF#Text

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини 

2026-07-22
Share
Post image INTO CHANGE AWARD 2026

INTO CHANGE AWARD 2026

Національний фонд досліджень України повідомляє про старт прийому номінацій на Into Change Award 2026.

Національний фонд досліджень України повідомляє про старт прийому номінацій на Into Change Award 2026.

Це – європейська премія, що відзначає видатні дослідницькі групи, які здійснюють вагомий внесок у розвиток науки, інновацій та суспільства. Премія присуджується за підтримки Міністерства науки, вищої освіти та цифрових справ Данії та покликана підтримати внесок науки та інновацій у здатність Європи відповідати на глобальні виклики, знаходити спільні рішення, сприяти сталому розвитку, створювати позитивні зміни. Особливий акцент – на міжнародній співпраці, що об’єднує дослідників із різних країн, наукових дисциплін та установ. Взяти участь у конкурсі можуть дослідницькі групи з усіх галузей науки, що працюють у європейських установах та складаються з 3-8 активних дослідників. Критерії відбору дослідницьких команд: виняткові наукові досягнення або значний внесок у розвиток відповідної галузі знань; вагомий суспільний вплив, сприяння розв’язанню викликів у сферах довкілля, безпеки, демократії, конкурентоспроможності, розвитку суспільного добробуту, державних сервісів і публічних дискусій; відданість ключовим цінностям наукової діяльності – допитливості, співпраці, відповідальності, взаємоповаги та відкритості. Загальний розмір премії у 2026 році становить 8 млн данських крон. Кожен із членів команди-переможця отримає почесну винагороду в розмірі 100  тис. данських крон, а решта коштів буде у вигляді рамкового гранту надана дослідницькій групі. Заявку  на участь у конкурсі можна подати до 14 серпня 2026 року.

Детальніше: https://ufsn.dk/english/research-and-innovation/communicating-research/into-change-awards/into-change/,

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ГрантиМіжнароднаПідтримка #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_Інноваторам_новини 

2026-07-22
Share
Post image ОЕСР: ЧОМУ ОСВІТА ТА ЗНАННЯ ВЧИТЕЛІВ ВАЖЛИВІ

ОЕСР: ЧОМУ ОСВІТА ТА ЗНАННЯ ВЧИТЕЛІВ ВАЖЛИВІ

У блозі Організації економічного співробітництва та розвитку опублікована стаття Хівун Бе «Чому освіта та знання вчителів важливі: висновки з опитування щодо знань вчителів».

У блозі Організації економічного співробітництва та розвитку опублікована стаття Хівун Бе «Чому освіта та знання вчителів важливі: висновки з опитування щодо знань вчителів».

У ній зазначається, що знання предмету мають фундаментальне значення для вчителів, цього замало, оскільки гарний учитель — це не просто «ходяча енциклопедія». Знання того, як розв’язувати математичні задачі, не означає, що ви знаєте, як навчити розв’язувати задачі учнів і зробити це водночас цікавим. Предметні знання вчителів доповнюються їхніми знаннями з викладання, навчання та оцінювання, відомими як загальна педагогіка. Результати нещодавньо проведеного опитування щодо загальних педагогічних знань (ЗПЗ) вчителів, показали, що вчителі з вищим рівнем ЗПЗ витрачають більше часу на заняття, займаючись фактичним викладанням та навчанням, і менше часу – дисциплінарними чи адміністративними завданнями. У країнах, де вчителі мають вищі бали ЗПЗ, учні, як правило, мають кращі результати з математики та читання відповідно до результатів PISA. Наявність педагогічних знань також підтримує благополуччя вчителів: ті, хто мають більші педагогічні знання у більшості країн, як правило, повідомляють про менший стрес від поведінки учнів тому, що вони можуть обмежити деструктивну поведінку в класах. Вчителі, які більше знають про загальну педагогіку, менше стресують від тиску, пов’язаного з підзвітністю, підтримкою різноманітних навчальних потреб, адаптацією до реформ та професійним навчанням. Для багатьох вчителів початкова педагогічна освіта – перше знайомство з педагогічними теоріями та практикою. Але для деяких вчителів навчання на початкову кваліфікацію може навіть не передбачати таких практик. Майже половина вчителів у Саудівській Аравії заявили, що почали викладати лише з предметною кваліфікацією. У Марокко кожен п’ятий вчитель заявив, що почав викладати, маючи лише предметну підготовку. Вчителі, які мають лише предметну кваліфікацію, мають нижчий середній бал знань учнів  у Хорватії, Чилі та Португалії.

Детальніше: https://oecdedutoday.com/why-teacher-education-and-knowledge-matter-insights-from-the-teacher-knowledge-survey/, https://www.oecd.org/en/publications/results-from-the-teacher-knowledge-survey_5542e88a-en.html

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_OECD #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини 

2026-07-22
Share
Post image РЕЦЕНЗОВАНІ ЖУРНАЛИ ПОТРЕБУЮТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

РЕЦЕНЗОВАНІ ЖУРНАЛИ ПОТРЕБУЮТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува ««Зламана система журналів» потребує державного нагляду, вважає нобелівський лауреат».

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува ««Зламана система журналів» потребує державного нагляду, вважає нобелівський лауреат».

У ній йдеться про позицію лауреата Нобелівської премії Томаса Зюдгофа щодо нагальної потреби у запровадженні державного регулювання діяльності наукових журналів, які позиціонують себе як рецензовані, а також його оцінка сучасної системи академічного видавництва та механізмів забезпечення якості наукових публікацій. Під час Ліндауської зустрічі нобелівських лауреатів 2026 року професор нейронаук Стенфордського університету, лауреат Нобелівської премії Томас Зюдгоф, заявив, що сучасна система наукових журналів не забезпечує достатньої прозорості та підзвітності. Сьогодні будь-яке видання безперешкодно може називати себе рецензованим, оскільки відсутні загальновизнані обов’язкові вимоги, які б підтверджували належну якість процедур експертного оцінювання. Мінімальні стандарти для журналів мають встановлювати не видавці, а державні органи. У числі таких вимог має бути обов’язкове оприлюднення рецензій разом зі статтями, а також щорічне опублікування переліку всіх рецензентів, які співпрацювали з журналом. Це дасть можливість науковій спільноті та суспільству переконатися, що оцінювання здійснюють фахівці відповідної кваліфікації. Він проводить аналогію з фармацевтичною галуззю: лікарські засоби можуть виходити на ринок лише після проходження державного регулювання та контролю, тоді як наукові журнали можуть продавати свої видання під виглядом рецензованих без будь-якої зовнішньої перевірки. Для наукового видавничого сектору необхідно створити систему регулювання, подібну до тієї, яку в США здійснює Управління з контролю за продуктами й лікарськими засобами. А спроби галузі самостійно забезпечувати належні стандарти публікаційної етики, наприклад, через Committee on Publication Ethics, він сприймає критично, оскільки організація насамперед представляє інтереси видавничої індустрії. Також скептично він оцінює діяльність незалежних дослідників, які аналізують уже опубліковані роботи та публікують зауваження на платформі PubPeer. Анонімні коментарі нерідко сприяють формуванню антинаукових настроїв, переслідують авторів через незначні помилки, безпідставно руйнують наукову репутацію, спричиняють втрату цінних результатів досліджень. Він навіть провів історичну паралель із переслідуванням учених за часів Галілея. Та головною проблемою залишається не діяльність окремих критиків, а відсутність єдиних правил функціонування рецензованих журналів. Через це дедалі важче відрізнити авторитетне наукове видання від журналу з низькими стандартами експертизи, внаслідок чого суспільство втрачає здатність оцінювати достовірність опублікованих результатів, а довіра до науки поступово послаблюється. Тому будь-який журнал, що заявляє про рецензування, повинен мати документальні підтвердження проходження цієї процедури та нести відповідальність за її якість. Сучасній системі наукового видавництва необхідна прозора нормативна основа, яка забезпечить зрозумілі правила для всіх учасників процесу та дозволить чітко відрізняти дійсно рецензовані публікації від тих, що лише декларують відповідність заявленим стандартам. Стаття порушує актуальну дискусію про майбутнє академічного рецензування, баланс між саморегулюванням наукової спільноти та державним наглядом, а також про механізми зміцнення суспільної довіри до результатів наукових досліджень.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/broken-journal-system-needs-government-oversight-says-nobelist

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_TimesHigherEducation  #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_ВідкритаНаука #НРАТ_Рецензування #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_НауковіВидання_новини #НРАТ_Бібліотекарям

2026-07-21
Share
Post image ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ОЗНАКИ НАЯВНОСТІ АКАДЕМІЧНОГО ПЛАГІАТУ, ФАЛЬСИФІКАЦІЇ, ФАБРИКАЦІЇ В АКАДЕМІЧНОМУ ТВОРІ

ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ОЗНАКИ НАЯВНОСТІ АКАДЕМІЧНОГО ПЛАГІАТУ, ФАЛЬСИФІКАЦІЇ, ФАБРИКАЦІЇ В АКАДЕМІЧНОМУ ТВОРІ

Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти затвердило «Примірний порядок (розділ) розгляду повідомлення про ознаки наявності академічного плагіату, фальсифікації, фабрикації в академічному творі (академічних творах) на підставі чи з урахуванням якого (яких) особі було присуджено науковий ступінь, ступінь доктора мистецтва, ступінь вищої освіти або присвоєно вчене звання».

Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти затвердило «Примірний порядок (розділ) розгляду повідомлення про ознаки наявності академічного плагіату, фальсифікації, фабрикації в академічному творі (академічних творах) на підставі чи з урахуванням якого (яких) особі було присуджено науковий ступінь, ступінь доктора мистецтва, ступінь вищої освіти або присвоєно вчене звання».

Документ визначає процедуру розгляду закладом освіти, науковою установою, його уповноваженим органом, повідомлення про ознаки наявності академічного плагіату, фальсифікації, фабрикації в академічному творі (академічних творах) на підставі чи з урахуванням якого (яких) особі було присуджено науковий ступінь, ступінь доктора мистецтва, ступінь вищої освіти або присвоєно вчене звання; процедуру розгляду рішення НАЗЯВО про встановлення (невстановлення) наявності академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації в академічному творі (академічних творах), на підставі чи з урахуванням якого (яких) особі присуджено науковий ступінь, ступінь доктора мистецтва, присвоєно вчене звання; процедуру розгляду скарги на рішення уповноваженого органу. НАЗЯВО рекомендує закладам вищої освіти та науковим установам використовувати цей «Примірний порядок…» у своїй практичній діяльності під час розбудови внутрішніх систем забезпечення академічної доброчесності та врегулювання процедур розгляду відповідних повідомлень.

Детальніше: https://naqa.gov.ua/2026/07/%d0%b7%d0%b0%d1%82%d0%b2%d0%b5%d1%80%d0%b4%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f-%d0%bf%d1%80%d0%b8%d0%bc%d1%96%d1%80%d0%bd%d0%be%d0%b3%d0%be-%d0%bf%d0%be%d1%80%d1%8f%d0%b4%d0%ba%d1%83-%d1%80%d0%be%d0%b7/,https://naqa.gov.ua/wp-content/uploads/2026/07/%D0%94%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA-4-%D0%B4%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%83-%E2%84%96-12-103-%D0%B2%D1%96%D0%B4-07.07.2026.pdf

Фото: НАЗЯВО

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

2026-07-21
Share
Post image ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ОСВІТИ В ЕПОХУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ОСВІТИ В ЕПОХУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Юридичний факультет Чиказького університету оприлюднив меморандум щодо розвитку юридичної освіти в епоху штучного інтелекту.

Юридичний факультет Чиказького університету оприлюднив меморандум щодо розвитку юридичної освіти в епоху штучного інтелекту.

Документ  ґрунтується на результатах консультацій, набутому у попередні три роки досвіді та прагне встановити рамки для адаптації юридичної освіти до ери штучного інтелекту. Ключовими є три питання: 1) формування педагогіки та оцінювання, стійких до штучного інтелекту; 2) підвищення рівня «основних людських» навичок, які відрізняють кращих юристів; 3) навчання відповідальному, ефективному та етичному використанню ШІ.  Замість того, щоб намагатися заборонити штучний інтелект або ігнорувати його ризики для навчання, педагогіка та системи оцінювання повинні бути розроблені таким чином, щоб студенти навчилися критично мислити та вирішувати юридичні проблеми з обґрунтованим професійним судженням. Таким чином, нам потрібно забезпечити, щоб наші студенти не покладалися на спрощені інструменти ШІ, які допомагають їм знаходити прості відповіді, але гальмують інтелектуальний розвиток. Це вимагає переосмислення технологій, які ми дозволяємо використовувати в наших класах, завдань, які ми даємо нашим учням, і способів оцінювання їхньої успішності. Потрібна педагогіка, стійка до штучного інтелекту, – йдеться про способи взаємодії в класі та оцінювання успішності, які винагороджують старанну й постійну взаємодію учнів з матеріалом і не перекладають роботу на інструменти штучного інтелекту. Це не означає спроби запобігти використанню штучного інтелекту всіма учнями, а навпаки – фокусування зусиль на залученості учнів. Штучний інтелект може трансформувати юридичну професію, але багато аспектів юридичної практики, ймовірно, залишаться прерогативою людей не лише тому, що люди добре в них розбираються, а й тому, що клієнти, роботодавці, судді та суспільство бажатимуть, щоб люди їх виконували. Серед іншого, ці аспекти юридичної практики, ймовірно, включатимуть усну адвокатську діяльність, стратегічне судження, критичне мислення, розвиток і підтримку відносин з клієнтами та зацікавленими сторонами. Звичайно, існують способи, за допомогою яких штучний інтелект може допомогти людям у виконанні цих завдань. Але юридична освіта повинна зосереджуватись на підготовці студентів до тих аспектів юридичної практики, для яких люди, ймовірно, залишатимуться необхідними. ШІ вже є поширеною частиною юридичної практики і надалі ставатиме ще більш поширеною. Нереалістично думати, що студенти та юристи не використовуватимуть штучний інтелект. Але юридичні технології швидко змінюються, і немає жодної гарантії, що конкретні інструменти чи методи штучного інтелекту, які є популярними сьогодні, будуть корисними, коли студенти почнуть практикувати. Таким чином, навчання навичкам роботи зі штучним інтелектом вимагає більше, ніж просто підготовки студентів, які можуть використовувати інструменти, що вже є частиною юридичної практики. Юридичні школи повинні надати студентам аналітичні навички й теоретичний інструментарій для адаптації до зміни технологій. Студенти мають навчатись використовувати штучний інтелект відповідально, ефективно та етично. Ці три компоненти стратегічного бачення узгоджуються з зобов’язанням юридичного факультету щодо ретельної юридичної підготовки, новими дослідженнями щодо ролі ШІ в освіті, а також місією Чиказького університету. Відповідно перший рік навчання (перший курс) визнається вирішальним періодом формування студентів-юристів. Він закладає основу для розвитку критичного мислення, навичок юридичного письма та стратегічного судження упродовж всього терміну навчання в юридичній школі та у подальшому професійному житті. Під час навчання на першому курсі цінність наполегливої ​​праці, навіть з концепціями, які є другою натурою для досвідчених юристів, є надзвичайно важливою. Студентський досвід в оцінці якості результатів штучного інтелекту знаходиться на найнижчому рівні. Потреба у співпраці викладачів для створення послідовного, стійкого до штучного інтелекту підходу до педагогіки є особливо гострою в цьому контексті. З цієї причини юридичний факультет приймає правила, які встановлюють узгоджені норми для викладання та оцінювання, стійкого до штучного інтелекту, у всіх розділах першого курсу в усіх основних курсах першого курсу (цивільний процес, делікти, елементи права, договори, майно, кримінальне право, конституційне право, тлумачення статутних норм та транзакційне право). Упродовж 2026–2027 навчального року буде пілотуватись скоординований підхід до аудиторних занять та іспитів в рамках основної навчальної програми. Забороняється використання електронних пристроїв (таких, як ноутбуки, планшети, телефони) в аудиторії. З цієї політики будуть деякі винятки: наприклад, викладачі можуть призначити класних «писарів», які можуть використовувати електронні пристрої для ведення нотаток під час заняття, викладачі можуть дозволити використання електронних пристроїв для певних технологічно підготовлених заходів (таких як інтерактивні опитування в аудиторії), буде забезпечено урахування потреб людей з інвалідністю відповідно до чинного законодавства. Іспити проводитимуться в аудиторії без доступу до інтернету, електронних файлів чи додатків. І найголовніше, буде продовжена давня традиція наголосу на методі Сократа як частині цих курсів. Такий скоординований підхід відображає наш досвід та науковий консенсус щодо того, що активна особиста участь сприяє навчанню. Залежність від пристроїв для ведення нотаток або допомоги у відповідях на запитання, як правило, гальмує рефлексію та міркування. По мірі того, як студенти переходять від базової підготовки з обов’язкових предметів першого рівня до факультативних курсів, потреба в координації між розділами зменшується, а переваги гетерогенності зростають. У навчальній програмі вищого рівня та факультативних курсах, які студенти першого рівня проходять навесні, акцент зміщується на надання рекомендацій та сприяння експериментам: використання методу Сократа, політики заборони пристроїв та іспитів без доступу в аудиторії залишаться, але як правила за замовчуванням, а не як обов’язкові політики. У всіх факультативних курсах ми будемо заохочувати викладачів експериментувати з педагогікою. Деякі методи навчання та оцінювання мають підвищену цінність як методи, стійкі до штучного інтелекту. Це методи формувального оцінювання – проміжні іспити, групові проекти, усні презентації, взаємний зворотний зв’язок. Водночас сам штучний інтелект створює можливості для нових форм навчання та оцінювання. Наші викладачі вже почали експериментувати з такими інструментами, як користувацькі чат-боти, що служать навчальними посібниками, практичні задачі, згенеровані штучним інтелектом, тощо. Жоден з цих конкретних методів навчання та оцінювання не є обов’язковим, але ми підтримуватимемо експерименти з такими методами. Зростає потреба в курсах із відповідального, ефективного та етичного використання штучного інтелекту. Письмо є надзвичайно важливим для юридичної практики. Більшість юристів не лише займаються значним обсягом письмової роботи, але й сама практика письма культивує глибоке, стійке та критичне мислення. Однак основні способи письма в навчальній програмі вищого рівня — дослідницькі роботи та реакційні роботи — перебувають під тиском у світі, де штучний інтелект може створювати правдоподібні та змістовні академічні роботи без людського втручання, яке передбачається для написання робіт. Це особливо складний виклик. Деякі рішення, такі як вимога щодо написання текстів під наглядом у класі, враховують необхідність розвитку практики, забезпечуючи водночас оригінальні людські зусилля. Однак такі вимоги втрачають важливий аспект письмової практики, який полягає в тривалих та самостійних зусиллях протягом годин, днів і тижнів для створення гарного змістовного твору. Це цінна формувальна вправа для мислителів та юристів, і ми не можемо повністю відмовитися від неї на користь методів письма, які легше застосовувати за допомогою штучного інтелекту. Таким чином, ми розробляємо підхід, який впроваджує елементи дизайну, стійкого до штучного інтелекту, водночас підтримуючи навчання студентів із виконанням амбітних та самостійних письмових проектів. Ключове тут – самостійне дослідження, оригінальні ідеї, врахування відгуків викладачів та ітерація чернеток. Ще одна вимогу – всі студенти повинні взяти участь в усному обговоренні своєї роботи (індивідуально або у вигляді презентації в класі у стилі академічного семінару). Усна дискусія передбачатиме відповіді студента на запитання щодо аргументації та висновків. Ця вимога робить письмові роботи більш стійкими до штучного інтелекту, зосереджуючись на перевірці мислення студента  та забезпечує розвиток цінних для юридичної практики навичок академічного життя (пояснювати, захищати свої ідеї особисто у в режимі реального часу). Усне обговорення є способом утвердити культуру семінарів та експериментування. Для всіх письмових завдань вищого рівня ми заохочуємо викладачів експериментувати з різними способами структурування письмових завдань, стійкими до штучного інтелекту: класні семінари студентів з написання робіт; підготовка робіт-реакцій або частин довших робіт під наглядом студентів у класі;  групові презентації або панельні дискусії студентів на відповідні теми робіт-реакцій;  індивідуальне або групове ведення дискусії; індивідуальне обговорення дослідницької роботи з професором поза аудиторією. Існує багато інших можливостей, і сенс експериментів полягає в тому, щоб знайти варіанти, які  найкраще гарантують, що наші студенти набудуть навичок письма та критичного мислення. Основні принципи змін в освіті: 1) забезпечення прозорості, чіткості та пояснення правил щодо ШІ (кожен викладач повинен чітко викласти свою політику щодо ШІ в навчальній програмі курсу та описати цю політику на заняттях); 2) підтримувати обізнаність щодо нових інструментів штучного інтелекту та найкращих практик їх використання (співпраця з випускниками, роботодавцями, технологічними фірмами, навчання викладачів, обмін інформацією про використання ШІ); 3) регулярний перегляд та оновлення правил відповідно до стрімких змін технологій та юридичної практики.

Детальніше: https://www.law.uchicago.edu/news/ai-strategy-statement, https://www.law.uchicago.edu/sites/default/files/2026-07/UChicago%20AI%20Strategy%20Statement_Final.pdf

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

2026-07-21
Share
Post image ОЕСР: УПРАВЛІННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ СКЛАДНИХ ПРІОРИТЕТІВ

ОЕСР: УПРАВЛІННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ СКЛАДНИХ ПРІОРИТЕТІВ

Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала звіт «Розбудова потенціалу держапарату для управління та реалізації складних пріоритетних завдань» із серії «Огляди державного управління ОЕСР».

Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала звіт «Розбудова потенціалу держапарату для управління та реалізації складних пріоритетних завдань» із серії «Огляди державного управління ОЕСР».

У ньому зазначається, що уряди реалізують складні міждисциплінарні пріоритети в середовищі, що швидко змінюється, в умовах дефіциту ресурсів, зростаючих очікувань громадян і обмеженої суспільної довіри. Результати досліджень показують, що низький рівень довіри зумовлений тим, що  люди вважають урядові структури нездатними ефективно вирішувати довгострокові політичні завдання.  У звіті розглядається, яким чином урядові інституції можуть зміцнити свій потенціал в управлінні, координації та забезпеченні реалізації проектів в умовах дедалі більш фрагментованого й мінливого політичного середовища. Спираючись на приклади Болгарії, Естонії, Греції, Ірландії, Польщі та Португалії, експерти показують шляхи забезпечення процесів планування та аналітичної підтримки цільових заходів, розглядають функції центрів управління за трьома наступними вимірами. Перший – оцінка того, як здійснюється узгодження механізму управління з пріоритетами уряду. Другий – планування та вирішення поточних проблем, таких,  як фрагментовані стратегії, недостатні зв’язки з ресурсами та обмежена ієрархія між ініціативами. Третій – аналіз можливостей ефективної координації та розробки політики. Також у звіті подаються реальні приклади та варіанти політики, ролі та функції урядових структур.

Детальніше: https://www.oecd.org/en/publications/building-centre-of-government-capabilities-to-steer-and-deliver-complex-priorities_9899e2fe-en.html, https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2026/07/building-centre-of-government-capabilities-to-steer-and-deliver-complex-priorities_f1233bfc/9899e2fe-en.pdf, https://doi.org/10.1787/9899e2fe-en

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_OECD #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_Інноваторам_новини 

2026-07-21
Share
Post image КРИЗА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ: УСПІШНИЙ ДОСЛІДНИК — НЕ ОБОВ’ЯЗКОВО ГАРНИЙ ВИКЛАДАЧ

КРИЗА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ: УСПІШНИЙ ДОСЛІДНИК — НЕ ОБОВ’ЯЗКОВО ГАРНИЙ ВИКЛАДАЧ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Арджуна Аппадурая «Недостатня підготовка викладачів — це прихований скандал академічної спільноти».

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Арджуна Аппадурая «Недостатня підготовка викладачів — це прихований скандал академічної спільноти».

У ній автор стверджує, що однією з найсерйозніших, але майже не обговорюваних проблем сучасної вищої освіти є відсутність системної педагогічної підготовки науковців, які приходять працювати до університетів.  Нинішні дискусії про вдосконалення університетського викладання часто залишають поза увагою головне питання: більшість науковців ніколи не проходять спеціального навчання педагогічній майстерності. Аппадурай згадує, що після захисту докторської дисертації він був одразу поставлений перед необхідністю викладати широкий спектр дисциплін, не маючи для цього ані відповідної педагогічної підготовки, ані достатнього досвіду. На його переконання, успішність перших років роботи значною мірою забезпечували особисті комунікативні здібності, ораторська майстерність і впевненість під час публічних виступів, а не професійне розуміння того, як організовувати навчальний процес. Він критично оцінює традиційну практику використання студентських опитувань як основного інструменту оцінювання якості викладання, оскільки такі опитування радше відображають популярність викладача або суб’єктивне ставлення студентів, ніж справжню педагогічну майстерність. Більшість молодих викладачів змушені самостійно опановувати професію, наслідуючи старших колег, запозичуючи їхні навчальні програми, окремі методичні прийоми й стиль викладання. До появи сучасних цифрових ресурсів така неформальна передача досвіду здійснювалася через особисті контакти, телефонні розмови, поштове листування та копіювання матеріалів. Проте навіть сьогодні, попри доступність численних інформаційних ресурсів, університетська система не створила повноцінного механізму професійної педагогічної підготовки викладачів.  Щоб утримувати увагу студентів, багато хто компенсує нестачу педагогічної підготовки харизмою, особистими історіями, спрощеними аналогіями чи розважальними елементами, однак такі прийоми не можуть замінити професійних знань у галузі методології та психології навчання.  Університетські центри підвищення кваліфікації мають доволі обмежені можливості, а значна частина викладачів просто не має часу для повноцінного проходження таких програм. Проблема має системний характер і підсилюється тим, що сучасний університет одночасно виконує дедалі більше функцій: проводить дослідження, забезпечує навчання, виконує соціальні, культурні та громадські завдання. Отже, настав час переглянути традиційне уявлення про нерозривність викладання і наукових досліджень. Університетам варто критично переосмислити, чи всі викладачі обов’язково повинні поєднувати інтенсивну дослідницьку діяльність із викладанням.  Необхідно формувати нові партнерські відносини між академічними дисциплінами та педагогічною освітою, повернути повагу до професійної майстерності викладача.  Стаття фокусує увагу читача на питанні балансу між дослідницькою та освітньою місіями університету.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/depth/our-lack-teaching-training-professoriates-secret-scandal

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_TimesHigherEducation  #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

2026-07-20
Share