4 березня 2026 року стартує освітня програма «Lab2Market AgroTech», орієнтована на науковців, винахідників та інноваторів у сфері аграрних технологій.
4 березня 2026 року стартує освітня програма «Lab2Market AgroTech», орієнтована на науковців, винахідників та інноваторів у сфері аграрних технологій.
Вона має на меті підтримати процес комерціалізації результатів наукових досліджень і технологічних розробок в агросфері, навчити та допомогти винахідникам пройти шлях від ідеї або прототипу до готового ринкового рішення, надати експертний та менторський супровід, познайомити з практичними інструментами комерціалізації технологій, допомогти у формуванні стійкої бізнес-моделі, здійснити підготовку до пілотування та тестування рішень. Програма охоплює наступні напрями: землеробство, сталий розвиток сільського господарства, автоматизовані та роботизовані рішення, агродрони, технології для тваринництва, агрофінанси, цифрові сервіси для агросектору. Взяти участь у програмі можуть науковці, дослідники, інноватори, підприємці та стартапери, які працюють у сфері аграрних технологій. Програма реалізується УКРНОІВІ за сприяння МОН, Українського фонду стартапів, UNIT.City, SKRA. Подати заявку можна до 27 лютого 2026 року.
У блозі Організації економічного співробітництва та розвитку опублікуваний матеріал «Як змусити ШІ працювати: чому інвестиції у розвиток навичок мають значення».
У блозі Організації економічного співробітництва та розвитку опублікуваний матеріал «Як змусити ШІ працювати: чому інвестиції у розвиток навичок мають значення».
У ній зазначається, що навички стають ключовим чинником впливу ШІ на продуктивність та зростання. Дефіцит кваліфікованих кадрів уповільнює впровадження ШІ, разом із тим ШІ змінює попит роботодавців, відповідно навчання співробітників є ключем до ефективного використання ШІ – як для бізнесу, так і для працівників. Штучний інтелект часто розглядається у контексті проривних технологій та інвестиційних показників. Але не можна нехтувати той факт, що він продовжує трансформувати робочі місця і набуває вирішального значення для розвитку економіки. Останні дані показують, де саме нестача відповідних навичок стримує використання ШІ, як саме ШІ змінює типи навичок, затребуваних роботодавцями, а також за яких умов навчання може забезпечити підвищення продуктивності праці завдяки ШІ. Проблеми, пов’язані з упровадженням ШІ, у першу чергу пов’язані з неготовністю робітників, що особливо відчутно для малих підприємств та працівників з обмеженими можливостями. Освоєння нових навичок матиме вирішальне значення для запобігання поглибленню існуючої нерівності у контексті переходу до широкого застосування технологій штучного інтелекту. ШІ також може допомогти вирішити проблему нестачі кваліфікованих кадрів – він не лише створює попит на нові навички, а й допомагає підприємствам справлятися з нестачею кадрів, підвищує планку майстерності (він найбільш поширений у тих сферах де доповнює, а не замінює співробітників) і збільшує попит на більш високі навички (програмування, управлінські, уміння вирішувати проблеми, креативність та новаторство, соціальні та емоційні навички, емпатія, комунікабельність, вміння працювати в команді залишаються важливими у багатьох професіях). У Німеччині, Франції, Італії та Іспанії керівники підприємств частіше вважають, що алгоритмічні інструменти управління знижують їхню потребу в емпатії (20%), а не підвищують її (12%). Отже, зусилля у сфері політики мають бути зосереджені на моніторингу потреб у навичках, зокрема – у навичках для роботи з ШІ, підтримці безперервного навчання та перекваліфікації упродовж життя.
У ній автор аналізує виклики оцінювання ефективності Агенції передових досліджень та інновацій Великої Британії (ARIA) — державної установи, створеної для фінансової підтримки ризикових і потенційно проривних наукових досліджень. Очікується, що ARIA працюватиме швидко, гнучко і з мінімальними адміністративними бар’єрами, але саме ці особливості ускладнюють коректне всеохоплююче визначення результатів її діяльності за допомогою традиційних академічних метрик (зокрема – за кількістю публікацій та цитувань). Система фінансування ARIA та її цільові показники суттєво відрізняються від інших інституцій підтримки наукової діяльності, тому важливо зрозуміти, які саме індикатори можуть найкраще відобразити внесок ARIA у науковий прогрес. Багато потенційних проривів у фундаментальних дослідженнях можуть бути непомітними у короткій перспективі, тому покладатися виключно на звичні показники наукової продуктивності недоцільно. Автор пропонує використовувати більш широкий спектр критеріїв, які будуть враховувати не лише академічні результати, а й вплив на інноваційну екосистему, міждисциплінарну співпрацю та внесок у вирішення стратегічних соціальних проблем. Питання підзвітності й прозорості також є важливим викликом, оскільки ARIA має працювати автономно і при цьому зберігати довіру наукової спільноти та громадськості до своїх рішень. Як знайти баланс між автономією агенції і вимогами підзвітності, не обмежуючи здатності підтримувати ризикові, але потенційно проривні проєкти? Ефективне оцінювання ARIA — це не лише питання створення нових метрик, а й дискусія про те, що саме в науці вважається «успіхом» та як поєднувати академічність і довгостроковий вплив.
Європейський фонд освіти оголосив про старт конкурсу «Зелені навички 2026».
Європейський фонд освіти оголосив про старт конкурсу «Зелені навички 2026».
Він спрямований на пошук ініціатив, які сприятимуть реальним змінам у «зеленому» переході в освіті, на робочих місцях, у громадах, а також допомагають людям розвивати екологічні навички для справедливого, сталого та ресурсоефективного майбутнього. Конкурсні заявки будуть оцінюватись за критеріями впливу (реальні, вимірювані зміни, які вже досягнуті), оригінальності та інноваційності (нові підходи, які можуть стати прикладом для наслідування), масштабованість (можливість відтворення або адаптації в інших контекстах). Йдеться про завершені ініціативи, результати яких наочні, конкретні й можуть бути перевірені. Переможці отримують медійну підтримку від Європейської комісії та Європейської служби зовнішніх дій у форматі професійних фільмів-розповідей, що висвітлюють проєкти для широкої аудиторії; реклама під час основних заходів ЄС, включаючи «Зелений тиждень ЄС» та «Саміт навичок ETF». Взяти участь у конкурсі можуть організації та учасники, що займаються розвитком або просуванням «зелених» навичок. У кожній категорії буде свій переможець: роботодавці, малі та середні підприємства, що інтегрують «зелені» навички в реальну роботу; соціальні партнери та неурядові організації, що надають підтримку; освітні організації, що перетворюють декарбонізацію на практичне навчання; служби зайнятості, які відкривають шляхи до справедливих «зелених» робочих місць. Заявку на участь у конкурсі можна подати до 27 березня 2026 року.
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала робочий документ «Об’єднання прямих іноземних інвестицій та малих і середніх підприємств для підвищення продуктивності та впровадження інновацій у Європі».
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала робочий документ «Об’єднання прямих іноземних інвестицій та малих і середніх підприємств для підвищення продуктивності та впровадження інновацій у Європі».
У ньому зазначається, що продовж десятиліть багатонаціональні підприємства відігравали важливу роль у виробничій структурі Європи, підтримуючи робочі місця, інновації та регіональне зростання. Наразі обсяг прямих іноземних інвестицій у ЄС-27 становить близько 12,4 трлн дол. США або понад третину сукупних показників країн ОЕСР та чверть від світового ринку. Проте вони стали дедалі більш нестабільними, що зумовлено зовнішніми геополітичними чинниками та зростанням напруженості у світовій торгівлі. Відбуваються структурні зрушення у бік швидкозростаючих цифрових і «зелених» галузей, що створює як можливості, так і проблеми для малих та середніх підприємств. Грунтуючись на даних субнаціональних регіонів та підприємств, звіт дає уявлення про те, де виникають зв’язки між ПІІ та МСП, як вони впливають на продуктивність та інновації, а також які саме політичні заходи можуть сприяти поширенню цих переваг по всьому ЄС. Експерти аналізують вплив прямих іноземних інвестицій на внутрішні показники продуктивності, інновацій, зайнятості серед малих та середніх підприємств Німеччини, Італії та Румунії, трансформацію інвестиційних моделей, регіональні умови, показники концентрації ПІІ відповідно до навичок, інноваційного потенціалу, транспортної інфраструктури та екосистеми МСП.
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Патріка Джека «Чи залишаються університети Великої Британії рушіями соціальної мобільності?».
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Патріка Джека «Чи залишаються університети Великої Британії рушіями соціальної мобільності?».
У ній автор розглядає зміну ролі університетів у контексті суспільних перспектив зростання та соціального підйому. Він стверджує, що традиційна модель «університет як шлях у краще життя» зазнає дедалі більш серйозних випробувань. В історії Великої Британії вища освіта була інструментом отримання нових можливостей: підвищенню доходів, кар’єрному зростанню та ширшому доступу до престижних професій. Проте останнім часом кореляція між університетською освітою та соціальним підйомом не є такою очевидною. Причинами таких змін стали ринкові механізми фінансування вищої освіти, різна якість доступу до ресурсів та психологічний тиск на вибір престижних університетів, що забезпечує концентрацію можливостей для привілейованих груп. Це відображається у статистиці вступу, завершення навчання та подальшого працевлаштування, де студенти з нижчих соціально-економічних верств часто мають гірші шанси досягти очікуваних результатів. Існують і структурні перешкоди, серед яких нерівність у доступі до підготовчих програм, менторської підтримки і мережі професійних зв’язків, що підсилює існуючі соціальні бар’єри і створює ситуацію, коли університети вже не виконують свою історичну функцію «соціального ліфта», як це було раніше. Необхідно переосмислити роль університетів у контексті сучасного суспільства, а для збереження соціальної мобільності як цінності вищої освіти потрібні політики, спрямовані на розширення доступу, зниження бар’єрів і підтримку студентів з різних соціальних прошарків.
На сайті Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) опублікована стаття Аньеса Бардона «Знання корінних народів: внесок у розвиток науки».
На сайті Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) опублікована стаття Аньеса Бардона «Знання корінних народів: внесок у розвиток науки».
У ній автор звертаєувагу на той факт, що тривалий час знання корінних народів залишалися поза увагою науковців. Ці знання, накопичені завдяки тривалому уважному та зацікавленому спостереженню за навколишнім середовищем передавались усно крізь століття і тепер настав час оцінити їхню цінність для побудови стійкого майбутнього. Декларація ООН 2007 року «Про права корінних народів» закріплює право громад зберігати, контролювати й розвивати свої традиційні знання. У рамках програми «Системи знань місцевого та корінного населення» ЮНЕСКО підтримує обмін досвідом між носіями традиційних знань і вченими у сфері екології, водокористування, профілактики стихійних лих тощо. Такий підхід відображає важливі зрушення в тому, як ці знання сприймаються в академічному середовищі. Звичаї, знання та навички, що передаються з покоління в покоління, охороняються Конвенцією «Про охорону нематеріальної культурної спадщини». Знання корінних народів – це не просто скарбничка емпіричних даних. Вони змушують переглянути наукові принципи з погляду етики та взаємовідносин людини і природи. У сфері сільського господарства, традиційної медицини та кліматології ці знання вже призвели до цікавих інновацій, причому іноді – більш стійких, ніж суто технологічні рішення. Проте одного лише визнання недостатньо, – потрібна добровільна й усвідомлена згода корінних громад, справедливий розподіл вигод та захист від незаконного присвоєння, щоб знання корінних народів не поглиналися домінуючою науковою системою знання, а взаємодіяли з наукою на рівних для всіх. Якщо ми хочемо зрозуміти і зберегти навколишній світ, нам слід прислухатися до мудрості всіх народів. Наш світ багатогранний, і ми повинні прагнути до такої науки та етики, які враховують досвід усього людства у всій його різноманітності.
Міжнародний фонд Івана Франка оголосив про старт прийому наукових робіт на здобуття Премії імені Івана Франка у 2026 році.
Міжнародний фонд Івана Франка оголосив про старт прийому наукових робіт на здобуття Премії імені Івана Франка у 2026 році.
Ця премія покликана продемонструвати суспільне визнання вагомих здобутків у галузі соціально-гуманітарних наук та сприяти всеохоплюючому вивченню творчої, наукової, громадської діяльності Івана Франка. Вимоги до робіт, які подаються на здобуття премії: міжнародне значення результатів з осмислення історичних або сучасних процесів в культурі, політиці та суспільному житті України, належність до соціально-гуманітарних дисциплін, публікація у 2023-2025 роках, ISBN. Взяти участь у конкурсі можуть академічні установи, заклади вищої освіти України та інших країн, з якими Україна має дипломатичні відносини. Заявку на участь у конкурсі можна подати до 01 березня 2026 року.
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала робочий документ «Вивчення можливих траєкторій розвитку ШІ до 2030 року».
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала робочий документ «Вивчення можливих траєкторій розвитку ШІ до 2030 року».
У ньому зазначається, що технологія штучного інтелекту останніми роками стрімко розвивається, стають більш досконалими. Розуміння того, як ШІ може розвиватися до 2030 року, допоможе урядам розробляти політику, яка дозволить отримати вигоду від ШІ та підготуватися до пов’язаних із ним потенційних ризиків. Фахівці ОЕСР на основі відповідної експертизи та наявних фактичних даних розробили сценарії розвитку ШІ до 2030 року. Їх чотири: зупинка прогресу – коли розвиток технологій ШІ значною мірою зупиняється, а можливості залишаються практично незмінними, як і проблеми стійкості, галюцинацій та надійності; уповільнення прогресу – коли поступовий прогрес у найсучасніших системах ШІ забезпечує постійний, але доволі повільний прогрес, системи ШІ матимуть глибоку базу знань, зможуть швидко виконувати чітко визначені завдання; подальший прогрес, що відбувається постійно і високими темпами; швидкий прогрес, за якого системи ШІ виконують завдання як люди або їх перевершують, можуть працювати з високим рівнем автономії та когнітивних здібностей, автономно досягають широких стратегічних цілей, обмірковують та співпрацють з людьми там, де це необхідно. Наразі інформації недостатньо, щоб відкидати будь-який зі названих сценаріїв або їх варіації. Прогрес ШІ до 2030 року у запропонованих сценаріях має правдоподібний діапазон від сповільнення до швидкого вдосконалення.
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Яна Пальмовського «Після Давосу європейські дослідження мають адаптуватися до нового світового порядку».
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Яна Пальмовського «Після Давосу європейські дослідження мають адаптуватися до нового світового порядку».
У ній аналізується взаємозв’язок між геополітичними змінами та політикою у сфері науки, зокрема – в частині міжнародної співпраці. Автор вважає, європейські університети та національні наукові системи країн ЄС мають переосмислити академічні стратегії, щоб залишатися конкурентоспроможними й відкритими у новому світі. Зовнішня політика США впливає на європейські інституції та наукові структури, що стало предметом дискусій на Всесвітньому економічному форумі в Давосі. Зміна «світового порядку» має прямі наслідки для фінансування, стратегічних пріоритетів і кооперації у сфері наукових досліджень. Економічна конкурентоспроможність та геополітичне позиціювання тісно пов’язані з інвестиціями в ДіР на національному і наднаціональному рівнях. Майбутні програми фінансування досліджень, зокрема – FP10, мають відображати ці стратегічні вимоги, забезпечуючи підтримку науки не лише усередині Європи, а й у глобальному контексті. Для успішної адаптації до змін необхідно посилити співпрацю не лише країн ЄС, а й активно залучати інші держави за межами Європи через «Горизонт Європа» та інші ініціативи, спрямовані на стимулювання обміну знаннями. Також потрібна адаптація внутрішніх європейських програм фінансування до глобальних цілей, створення справжнього «альянсу досліджень», в якому відкритість та партнерство стають ключовими цінностями. Університети і дослідницькі інституції будуть адаптуватись до зовнішніх викликів щоб при формуванні нових моделей співпраці зберегти відкриту, інклюзивну і конкурентоспроможну наукову екосистему Європи.
