Times Higher Education Архіви

«ТИХА» ТОКСИЧНІСТЬ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЧОМУ АКАДЕМІЧНА СИСТЕМА ІГНОРУЄ ЗЛОВЖИВАННЯ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джульєт Роуселл «Тонкі, але постійні зловживання владою в академічному середовищі, уникають санкцій».

У ній йдеться про результати дослідження, автори якого встановили, що значна частина зловживань у вищій освіті залишається поза межами формальних дисциплінарних процедур внаслідок прихованого і системного характеру таких практик. Мова не лише про широковідомі випадки дискримінації чи насильства, а й про менш помітні форми впливу, які підспудно формують атмосферу залежності та професійної вразливості. Академічне середовище побудоване на асиметричних відносинах між викладачами й студентами, керівниками та молодими науковцями, університетами й так званими «зірковими» дослідниками, здатними залучати значні грантові ресурси. Це створює умови, за яких зловживання можуть залишатися непомітними або трактуватися як звичайні особливості академічної культури. Особливо вразливими є аспіранти і дослідники на початкових етапах кар’єри, які дуже сильно залежать від рекомендацій, доступу до наукових мереж, участі у проєктах і підтримки своїх наукових керівників. Прикладами такого прихованого тиску може бути виключення з дослідницьких груп, блокування участі у грантових заявках, відмова в рекомендаціях або ігнорування професійних звернень. Автори дослідження підкреслюють, що навіть відсутність відповіді чи систематичне замовчування можуть перетворюватися на інструмент контролю, який впливає на подальшу академічну долю людини. Традиційні механізми реагування переважно орієнтовані на окремий зафіксований інцидент, тоді як значна частина таких практик має накопичувальний характер. Через це потерпілі не можуть довести системність проблеми або побоюються професійних наслідків після офіційного звернення з цього приводу. Університетам і науковим закладам необхідно максимально уважно працювати над формуванням атмосфери безпеки всередині академічних колективів, створювати умови, за яких молоді науковці матимуть більше можливостей для зміни наукових керівників чи роботи з кількома наставниками одночасно. Джульєт Роуселл наголошує, що дискусія про якість академічного середовища дедалі частіше виходить за межі формальних правил і охоплює питання неформальної влади, професійної залежності та внутрішньої культури університетів.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/subtle-persistent-power-abuse-academia-evades-sanction

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-05-20

92% СТУДЕНТІВ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ШІ: ЯК УНІВЕРСИТЕТАМ НА ЦЕ РЕАГУВАТИ?

На сайті Times Higher Educationопубліковано статтю Тома Вільямса «Майже повсюдне використання ШI студентами призводить до поляризації поглядів».

У ній ідеться про результати дослідження того, як відбувається використання генеративного штучного інтелекту студентами британських університетів, а також пропонується обговорити неоднозначну реакцію академічної спільноти на стрімке поширення таких технологій. Згідно зі звітом Higher Education Policy Institute та компанії Kortext генеративним ШI користуються 92 % студентів, тоді як рік тому цей показник становив 66 %. Найчастіше студенти використовують ChatGPT та інші системи для пояснення складних тем, підготовки коротких викладів матеріалу, пошуку ідей і структурування письмових робіт. Частина респондентів описує ШI як «постійно доступного навчального помічника», що допомагає працювати у власному темпі та швидко отримувати пояснення без необхідності чекати консультацій викладача. Поширення ГШI дедалі більше поляризує викладачів: частина з них розглядає такі інструменти як можливість переосмислити викладання й оцінювання, розвивати нові цифрові компетентності студентів, тоді як інші висловлюють занепокоєння через ризики для академічної доброчесності, зниження рівня самостійної роботи та поступову втрату навичок академічного письма. Для багатьох студентів використання ШI вже стало звичною частиною навчання, а не винятковою практикою, частина опитаних вважає генеративний ШI таким самим базовим інструментом, якими раніше стали пошукові системи або сервіси автоматичної перевірки тексту. Том Вільямс з тривогою говорить про те, що університети досі не виробили єдиного підходу до регулювання використання ШI. Одні заклади освіти активно інтегрують такі інструменти у навчальний процес і змінюють формати оцінювання, тоді як інші намагаються обмежувати або контролювати їхнє використання. Це створює ситуацію невизначеності як для студентів, так і для викладачів. Суттєву проблему становить також нерівність доступу: платні версії ШI-сервісів часто забезпечують більш широкі можливості й вищу якість результатів, а це може формувати нові освітні переваги для частини студентів. Отже, генеративний штучний інтелект наразі став невід’ємною частиною сучасного студентського середовища, тому університети мають адаптуватись до нової реальності, визначати нові правила академічної етики.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/near-universal-student-ai-use-leading-polarised-views

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_ВідкритіДані #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-05-19

ЦИФРОВА ЕКОНОМІКА ПІД ТИСКОМ КОПІРАЙТУ: НОВА ДИСКУСІЯ ЩОДО ДОСЛІДЖЕНЬ, ДАНИХ ТА ШI

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Бенджаміна Вайта «Максималізм щодо авторського права стримуватиме дослідницько-орієнтовану цифрову економіку».

У ній розглядаються наслідки політики авторського права для розвитку штучного інтелекту, цифрових технологій і наукової діяльності у Великій Британії. Автор зазначає, що британський уряд після тривалих консультацій щодо регулювання штучного інтелекту та авторського права вирішив відкласти остаточні рішення для додаткового збору доказів. Дискусія навколо ШI та копірайту є значно складною, ніж буквальне протиставлення технологічних компаній та індустрії розваг. Сучасна цифрова економіка значною мірою залежить від можливості аналізувати великі масиви інформації. У Великій Британії навіть організації, які мають законний доступ до матеріалів, часто змушені отримувати додаткові дозволи для машинного аналізу текстів і даних. Це створює серйозні бар’єри для розвитку досліджень, інновацій і технологічного підприємництва. Ряд країн Азії (зокрема – Сінгапур, Японія, Індія, Південна Корея) наразі активно адаптують власне законодавство про авторське право до потреб цифрової економіки та розвитку ШI. Вони прагнуть створити більш гнучкі механізми використання даних і захищених авторським правом матеріалів для машинного навчання й цілей проведення наукових досліджень. Проблема ліцензування даних для навчання AI-моделей є надзвичайно гострою: система добровільного ліцензування може посилювати домінування великих технологічних компаній, які мають достатньо ресурсів для придбання прав на використання великих масивів даних. Натомість малі компанії, стартапи й дослідницькі організації можуть опинитися у менш вигідному становищі. Існує ризик обмеження різноманіття навчальних даних для штучного інтелекту. Адже невиправдано жорсткі обмеження у цій сфері можуть звужувати доступ до інформації та підвищувати ризик упередженості ШI-систем через недостатню репрезентативність даних. Бенджамін вважає, що американський принцип fair use – найкраще рішення, як і створення систем обов’язкового ліцензування, які б ураховували масштаби й характер діяльності організацій в епоху даних та ШІ. Для університетських і медичних досліджень використання матеріалів у ШI-розробках не повинно супроводжуватися додатковими ліцензійними платежами. Політика авторського права дедалі більше впливає не лише на розвиток культурної сфери та медіа, а й на науковий розвиток в цілому, упровадження інновацій та конкурентоспроможність держав. У ширшому контексті стаття порушує питання про те, як поєднати захист прав авторів із потребами дослідницько-орієнтованої цифрової економіки.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/copyright-maximalism-will-stifle-research-intensive-digital-economy

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_ВідкритаНаука #НРАТ_ВідкритіДані #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-05-18

ЯК СТРІМКО УНІВЕРСИТЕТИ ВТРАЧАЮТЬ СТАБІЛЬНІСТЬ І ДОВІРУ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Пола Джампа «Він дав мені гарну кар’єру. Але зараз ситуація просто жахлива».

У ній обговорюються результати другої частини опитування щодо скорочень у британських університетах та їхнього впливу на працівників, які залишилися в системі вищої освіти. Автор наголошує, що хвиля скорочень в університетах Великої Британії суттєво вплинула не лише на тих, хто втратив роботу, а й на колег, які продовжують працювати в ЗВО. Нинішній загальний стан галузі характеризується низьким моральним духом, перевантаженням і зростанням недовіри до управлінських рішень. Опитування, проведене Times Higher Education, охопило понад тисячу респондентів. Більшість говорить про атмосферу постійної напруги, невизначеності та «синдрому вцілілого», коли збереження робочого місця супроводжується зростанням навантаження і психологічним тиском. Керівництво університетів у багатьох випадках сприймається працівниками як відірване від реалій життя, а скорочення кадрів супроводжуються різким збільшенням навантаження, браком підтримки та внутрішнім відчуттям, що персонал розглядається адміністративними працівниками лише як чергова стаття витрат. Глибокими особистими наслідками таких скорочень стало емоційне виснаження, втрата відчуття професійної стабільності, неприйнятно високий психологічний тиск і загальна криза робочого середовища у вищій освіті. Значна частина скорочень є результатом зростання фінансових труднощів університетів та структурними змінами, які наразі відбуваються в секторі освіти. Але працівники ставлять під сумнів той спосіб ухвалення рішень, який був задіяний – закритість процедур та обмежена участь академічної спільноти в управлінських процесах.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/depth/he-has-given-me-good-career-my-word-its-terrible-situation-now,

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-05-15

«МОДУЛЬНА» ОСВІТА ЗАМІСТЬ ТРАДИЦІЙНОГО ДИПЛОМА: ЧИ ГОТОВА ДО ЦЬОГО БРИТАНІЯ?

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Гелен Пакер «Чи скористається хтось в Англії своїм правом на навчання упродовж життя?».

У ній розглядаються перспективи запровадження системи забезпечення права на навчання упродовж життя за рахунок державного фінансування (Lifelong Learning Entitlement / LLE), яка має надати громадянам можливість використовувати державне фінансування для гнучкого здобуття освіти протягом усього життя. Такий інструмент розглядається британським урядом як важливий елемент підтримки професійної адаптації в умовах швидких технологічних змін і трансформації ринку праці, зокрема – внаслідок поширення технологій штучного інтелекту. Система передбачає надання еквівалента чотирьох років фінансування навчання на бакалаврському рівні, який можна буде використовувати не лише для набуття повного ступеня вищої освіти, а й для опанування окремих модулів і проходження коротких програм у різні періоди життя. Гелен Пакер підкреслює, що попри масштабність реформи, інтерес до неї наразі залишається обмеженим як серед потенційних студентів, так і серед закладів вищої освіти. Вона наводить результати опитування, згідно з якими лише 12 % населення знають про існування LLE. Водночас багато закладів вищої освіти не готові активно інвестувати у створення нових форматів навчання через фінансову нестабільність і невизначеність щодо майбутнього попиту на LLE. У статті наголошується, що найбільші труднощі пов’язані з переходом до модульної системи освіти, оскільки університетам необхідно не лише переглядати структуру навчальних програм, а й адаптувати саму систему організації навчання для дорослих, які поєднують освіту з основною роботою та сімейними обов’язками. Представники сектору підкреслюють, що традиційний формат денного навчання не відповідає потребам такої аудиторії. Високорейтингові університети стримано віднеслись до цієї реформи, адже вони наразі і без того стабільно залучають студентів на традиційні трирічні програми. Для таких університетів короткі модульні курси можуть виглядати фінансово менш привабливими та організаційно більш складними. Існують також регуляторні й технічні проблеми: невизначеність механізмів оцінювання якості модульних програм, правил трансферу кредитів та фінансування. А постійні зміни в політиці та затримки з оприлюдненням детальних правил ускладнюють підготовку до запуску системи. LLE може стати важливим кроком до побудови більш гнучкої та доступної моделі вищої освіти. Представники Open University та спеціалізованих закладів наголошують, що модульне навчання здатне розширити доступ до освіти для людей, які не можуть або не хочуть проходити повний традиційний цикл навчання. Lifelong Learning Entitlement наразі є однією з наймасштабніших реформ британської системи вищої освіти за останні роки, однак її успіх значною мірою залежатиме від готовності університетів, держави і самих студентів прийняти цю нову модель навчання, покликану адаптувати систему вищої освіти до нагальних потреб суспільства, у якому професійне перенавчання стає постійною необхідністю.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/depth/will-anyone-england-take-their-lifelong-learning-entitlement

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-05-14

ЩЕ ОДИН АСПЕКТ ДОБРОЧЕСНОСТІ: ПОВІДОМЛЯТИ ГРАНТОДАВЦІВ ПРО ВІДКЛИКАННЯ СТАТЕЙ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува «Науковців можуть зобов’язати повідомляти про відкликання своїх публікацій при поданні заявок на грантове фінансування».

У ній пропонується поговорити про ідею запровадження обов’язкової вимоги інформувати майбутніх грантодавців про факти відкликання наукових публікацій за останні 5 років та пояснення причин такого відкликання учасниками конкурсів на отримання дослідницьких грантів. Питання ретракцій дедалі активніше обговорюється у контексті наукової доброчесності та процедур оцінювання дослідників. Частина експертів вважає доцільним включення інформації про відкликані статті до грантових заявок, оскільки це може підвищити прозорість і відповідальність у науковому середовищі. Прихильники такої ідеї пропонують розглядати ретракції не лише як ознаку порушень, а і як елемент відкритого наукового процесу. У публікації зазначається, що причини відкликання статей можуть суттєво відрізнятися — від навмисних маніпуляцій до чесного виявлення помилок авторами. Саме тому, як наголошують окремі співрозмовники автора, механічне трактування ретракцій як доказу недоброчесності може бути проблематичним. У матеріалі також звертається увага на зростання кількості ретракцій у наукових журналах. Це частково пов’язано з більшою відкритістю у науковому середовищі, активнішим виявленням порушень і розвитком інструментів перевірки даних та публікацій. Разом із тим, нинішня академічна культура часто сприймає відкликання статті як серйозний репутаційний удар незалежно від обставин. Запровадження «карального» підходу може створити небажані наслідки для наукової спільноти, внаслідок чого науковці будуть уникати добровільного виправлення помилок або відкликання проблемних робіт через страх втратити можливості для подальшого фінансування або кар’єрного просування. Отже, система має відрізняти випадки свідомого шахрайства від ситуацій, коли автори самостійно визнають помилки. У статті також порушується питання, як саме грантодавці мають оцінювати інформацію про ретракції, адже універсальних критеріїв наразі немає, а запровадження механізму декларування вимагає ретельного аналізу академічної репутації та напрацювання відповідної практики. Дискусія навколо декларування ретракцій відображає поточні зміни у розумінні наукової доброчесності та академічної відповідальності. Автор говорить про те, як поєднати вимоги прозорості з підтримкою культури відкритого визнання помилок у дослідженнях.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/scientists-made-declare-retractions-when-seeking-grant-funding

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ВідкритаНаука #НРАТ_ВідкритіДані #НРАТ_Рецензування #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-05-13

ОРІЄНТАЦІЯ НА ЕЛІТАРНІ СПИСКИ ЖУРНАЛІВ ОБМЕЖУЄ РОЗВИТОК ОСВІТИ ТА ДОСЛІДЖЕНЬ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Андре Спайсер «Елітарні списки журналів підривають суспільне призначення бізнес-шкіл».

У ній розглядається вплив систем оцінювання наукової діяльності бізнес-шкіл на тематичну спрямованість наукових досліджень, дієвість академічних стимулів та здатність університетів реагувати на суспільні виклики. Автор зазначає, що у багатьох бізнес-школах кар’єрне просування, фінансування та професійна репутація значною мірою залежать від публікацій у невеликій групі високорейтингових журналів. Така система стимулює дослідників орієнтуватися насамперед на вимоги цих видань, а не на практичну або суспільну значущість власної роботи. Журнали, які вважаються «елітними», часто надають перевагу вузькоспеціалізованим і методологічно складним дослідженням, що може віддаляти бізнес-школи від реальних економічних і соціальних проблем, зокрема – вивчення питань нерівності, зміни клімату або умов праці. Дослідники змушені адаптувати тематику і стиль своїх робіт до очікувань редакцій та рецензентів з цього пулу, а домінування рейтингових списків впливає специфічним чином на усю академічну культуру. Молоді науковці швидко засвоюють систему стимулів, у якій головною метою стає публікація у визначеному переліку журналів, а не науковий результат. Це, як правило, зменшує інтерес до міждисциплінарних досліджень, широкої відкритої публічної комунікації та співпраці з бізнесом і державними структурами. Питання глобальної нерівності в академічному середовищі стає більш гострим, оскільки провідні журнали здебільшого базуються у США або Великій Британії та орієнтуються на англомовний академічний контекст. На думку автора це створює додаткові бар’єри для дослідників з інших регіонів і звужує тематичне та методологічне різноманіття наукових публікацій. Проблема полягає не у самих академічних журналах, а в їхньому надмірному впливі на поточну систему оцінювання. Необхідно орієнтуватись на суспільний вплив досліджень, якість викладання та взаємодію з професійними спільнотами, а не лише на публікаційну активність науковців у вузькому переліку схвалених інституціями видань. Нинішня модель академічного оцінювання у вузькому сенсі послаблює здатність бізнес-шкіл виконувати суспільну функцію, а в широкому – спотворює академічну конкуренцію та знижує цінність орієнтації науковців на виконання суспільно значущих досліджень.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/elitist-journal-lists-undermine-social-purpose-business-schools

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_НауковіВидання_новини #НРАТ_Валоризація знань #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-05-12

УНІВЕРСИТЕТИ ПОВИННІ УРАХУВАТИ НОВІ ПРАВИЛА РОБОТИ З ШІ ПІД ВПЛИВОМ EU AI ACT

На сайті Times Higher Educationопубліковано статтю Сегер Асаф «Новий закон ЄС про ШІ може змусити університети «змінити все»».

У ній розглядаються можливі наслідки упровадження Європейського акта про штучний інтелект (EU AI Act) для університетів та виклики, пов’язані з використанням генеративного ШІ у навчанні, оцінюванні й дослідженнях. Автор зазначає, що нове європейське регулювання може суттєво вплинути на вже сформовані практики використання ШІ у вищій освіті. Він посилається на позицію директора з координації політики та форсайту Європейської асоціації університетів Томаса Йоргенсена, який попереджає: частина нинішніх підходів університетів не відповідає новим вимогам законодавства, зокрема – в частині оцінювання результатів навчання. Відповідно до EU AI Act системи штучного інтелекту, які застосовуються для оцінювання студентів, належать до категорії високого ризику, що означає необхідність дотримання надзвичайно жорстких вимог щодо прозорості, контролю даних і відповідальності. Остаточні рекомендації від офісу ШІ Європейської Комісії ще не оприлюднені, однак уже зараз існує обґрунтований сумнів щодо законності окремих форм використання ГШІ викладачами. Після появи генеративних ШI-інструментів у 2022–2023 роках багато університетів створили робочі групи, розробили внутрішні політики та оприлюднили власні рекомендації щодо відповідального використання ГШІ. Наступним етапом стане їх адаптація до нових регуляторних вимог ЄС, що вимагатиме масштабного перегляду вже запроваджених практик щодо ШІ як в освіті, так і в наукових дослідженнях. Наразі ШI активно застосовується у STEM-галузях для роботи з великими масивами даних, але залишається відкритим питання конфіденційності й захисту даних, особливо – у сфері медицини та охорони здоров’я. Крім того, існує проблема залежності європейських університетів від американських мовних моделей. У звіті EUA наголошується, що домінування англомовних моделей, натренованих переважно на американських даних, може послаблювати інтелектуальне різноманіття європейського академічного простору. В якості альтернативи пропонується проєкт EuroLLM, орієнтований на створення європейських мовних моделей. Таким чином, упровадження EU AI Act може стати для університетів не лише юридичним чи технічним викликом, а й чинником трансформації системи академічного управління в цілому.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/looming-eu-ai-act-could-force-universities-change-everything

Фото: pixabay.com

2026-05-11

КРИЗА СКОРОЧЕНЬ У БРИТАНСЬКИХ УНІВЕРСИТЕТАХ: ЛЮДСЬКИЙ ВИМІР АКАДЕМІЧНИХ ЗВІЛЬНЕНЬ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Пола Джампа «Я не думаю, що колись зможу бути поряд з колишніми колегами».

У ній аналізуються результати опитування THE щодо масових скорочень у британських університетах та їхнього впливу на професійний і психологічний стан працівників вищої освіти. Автор зазначає, що хвиля скорочень у британському секторі вищої освіти набула масштабного характеру: упродовж останніх трьох років університети Великої Британії втратили понад 30 тисяч робочих місць. Опитування, проведене навесні 2026 року, охопило університетських викладачів, дослідників, адміністративний персонал і менеджерів. Його результати засвідчують не лише фінансові чи організаційні наслідки скорочень, а й глибокий особистий вплив на працівників (атмосфера страху, виснаження, втрата професійної гідності). Частина респондентів описує сучасне університетське середовище як «токсичне», а окремі працівники повідомляють про серйозне погіршення психічного здоров’я після звільнення або вимушеного переходу на іншу роботу. Найбільш уразливими виявилися працівники гуманітарних дисциплін, а також співробітники з нестабільними або викладацько-орієнтованими контрактами. Значна частина тих, хто залишив університетський сектор, повідомили, що не прагнуть повернення до нього, що пов’язано з недовірою до керівництва університетів, перевантаженням та втратою сенсу академічної праці. Скорочення негативно вплинули на кар’єрні перспективи та особисте життя працівників внаслідок вимушеного переходу на нижче оплачувані посади, втрати можливостей для досліджень або необхідності змінювати професію. Навіть ті працівники, які зберегли роботу, часто демонструють низький рівень довіри до керівництва університетів й доволі песимістично оцінюють майбутнє цього сектору. Усі кажуть про зростання перевантаження, моральне виснаження та підвищення внутрішньої напруги, що відчувають навіть ті, хто залишився працювати в університетах. Автор робить висновок, що проблема – у нинішньому стані академічної культури, довірі до університетів як освітніх інституцій та нездатності сектору зберігати професійну солідарність в умовах тривалого фінансового й організаційного тиску.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/depth/i-dont-think-ill-ever-be-able-be-same-room-former-colleagues

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-05-08

КІНЕЦЬ ЕПОХИ ЛЕКЦІЙ ТА ЕСЕ: КЛАСИЧНА МОДЕЛЬ ВИКЛАДАННЯ ВТРАЧАЄ АКТУАЛЬНІСТЬ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Патріка Джека «Модель лекцій та есе – не виживе…».

Автор пропонує обговорити майбутнє університетського навчання і неминучу докорінну трансформацію традиційних форм викладання й оцінювання. На думку ректора Університету Кента Карен Кокс модель, заснована переважно на лекціях і письмових есе, не відповідає новим потребам студентів, оскільки під впливом розвитку цифрових технологій і способів отримання знань відбуваються зміни поза університетськими стінами, які не можна ігнорувати. Університети будуть вимушені пропонувати більш інтерактивні та різноманітні формати навчання, які поєднують різні види діяльності й краще відповідають сучасним освітнім очікуванням. Звісно, не йде мова про повну відмову від лекцій, а лише про їхнє переосмислення у новій системі навчання, які і про необхідність перегляду підходів до оцінювання. Традиційні письмові роботи дедалі частіше ставляться під сумнів у контексті поширення цифрових інструментів, зокрема – генеративного штучного інтелекту, який змінює практики академічного письма. Ці зміни відбуваються на тлі більш глобальних викликів, пов’язаних із фінансуванням та конкуренцією між університетами, очікуваннями студентів. Отже, адаптація освітніх моделей – необхідна умова збереження актуальності вищої освіти. Дискусія про майбутнє лекцій та есе є частиною масштабного процесу трансформації вищої освіти, який розгортається на наших очах. Вона відображає зміну уявлень про те, як створюється і передається знання, а також про роль університетів в цифровому середовищі.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/lectures-and-essays-model-will-not-survive-says-departing-v-c

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-05-07