На сайті Times Higher Education опублікована стаття Керолайн Болл «Друкована сторінка, як і раніше, важлива для вчених і студентів».
У ній автор пояснює, чому незважаючи на те, що університетські бібліотеки вкладають значні кошти у цифрові ресурси, звичайні паперові книги, як і раніше, життєво важливі для досліджень, викладання і збереження знань. Академічні бібліотеки та архіви зберігають і забезпечують доступ до наукової інформації та освітніх текстів. Але ця місія в епоху цифрових технологій ускладнюється та зазнає численних викликів, – у першу чергу через те, що студенти майже повністю покладаються на онлайн-ресурси. Придбання бібліотеками звичайних книг та передбачає повне володіння ними, зберігання, переформатування колекцій та вільний обмін. Тоді як електронні книги та онлайн-журнали, як правило, передбачають обмежене ліцензування, що може поставити під загрозу довгостроковий доступ до освіти. Керолайн зосереджує увагу на різниці у доступі до фізичних книжок та цифрового контенту, впливі на здоров’я, витратах на обладнання, які в сукупності поглиблюють освітню нерівність, а також проблемах сприймання мозком складних концепцій способів навчання, бюджетному тиску та умовах доступу у період пандемії. До недоліків цифрового контенту автор відносить залежність студентів та науковців від ресурсів, які можуть стрімко зникнути з доступу через корпоративні рішення, бізнес-політики, інші обмеження та непередбачувані обставини. Це входить у протиріччя з роллю академічних кіл як зберігачів знань попередніх і нинішнього поколінь. Під загрозою опинились не лише підручники, а й першоджерела, рідкісні книги, спеціальні колекції унікальних знань та історії. Керолайн Болл вважає, що бібліотеки повинні розглянути інноваційні моделі, які будуть здатні збалансувати зручність та обмеження. Наприклад, можна скористатись тим, що законодавство про авторські права дозволяє змінювати формат цифрових текстів для архівних цілей; переглядати умови ліцензування для цілей освіти для сприяння обміну та збереженню; звільнити бібліотеки від управління цифровими правами (DRM) та обмежень авторських прав на цифрове архівування; забезпечити державне фінансування оцифровки рідкісних друкованих видань і спеціальних колекцій; проводити політику, що вимагає безперервного доступу до академічних ресурсів, які припинили своє існування; надавати субсидії та гранти бібліотекам для збереження друкованих колекцій, доступних для громади; розвивати міжбібліотечні партнерства для збереження друкованих еквівалентів важливих цифрових ресурсів. Академічні бібліотеки також повинні досліджувати альтернативні цифрові моделі, такі як відкриті освітні ресурси (OERs). Слід пам’ятати, що друковані видання мають незамінну роль для поглибленого читання та надійного довготривалого доступу. Тому треба використовувати сильні сторони кожного формату у змішаній моделі. Академічна спільнота повинна використовувати цифрові пропозиції на розумних умовах, а не підтримувати максимізацію прибутків видавців. Інклюзивний доступ до інформації уможливлює соціальну мобільність, відкритість та зростання. Зручність не повинна переважати над сталістю: бібліотеки та університети служать суспільству, а не акціонерам.
Детальніше: https://is.gd/kehNrS, https://is.gd/sWZQ2I
Фото: pixabay.com
#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Бібліотекарям #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини