Я ВТОМИВСЯ ВІД АКАДЕМІЧНОЇ ДОРОГИ В НІКУДИ
Sorry, this entry is only available in Українська.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття «Я втомився від академічної дороги в нікуди – але вже надто пізно з неї зійти».
У ній наголошується, що для науковця, що досяг середини кар’єри, нестабільність стає нестерпною, але наявний досвід занадто великий, щоб повернутись до попередніх посад і недостатньо ресурсів для заняття керівних. Якщо ви застрягли «десь між недостатнім і недосяжним», то маєте негативний досвід подання заявки на роботу, на яку ви об’єктивно заслуговуєте (яка відповідає дослідницькому, викладацькому та лідерському досвіду), але не отримуєте нічого окрім ігнору. Автор описує особливості розвитку кар’єри науковця від самого початку – з аспірантури, посади молодшого наукового співробітника, який повний віри у систему і в те що заклад, де він працює, цінує його зусилля. Шлях, наповнений проблемами, пов’язаними з неповним фінансуванням досліджень, невдалим публікаційним досвідом та очікуванням постійної посади, дуже виснажує. Перспективні дослідження відкладаються, лабораторії закриваються, наукові керівники та постдокторанти втрачають роботу, студенти залишаються без наставників. Найм без показників – це ідеал, але на практиці визначення найкращого кандидата без них неможливе. Якщо у кожного є ступінь доктора філософії, кілька пристойних статей, стипендія, грант – як обрати лише одного з численних претендентів на посаду? Теоретично роботодавець має оцінювати «потенціал» та «придатність», але відсутність жорстких фільтрів не робить процес відбору більш справедливим, натомість ускладнюючи процес. Без прозорих, структурованих способів оцінювання кандидатів експертні комітети знов і знов повертаються до критеріїв престижу, публікацій, впливу. Потрібно змінювати підхід. Спонсори повинні почати ураховувати кар’єрну динаміку; потрібні стратегії забезпечення стабільності та перспектив для постдоків. Бо неуважне ставлення призводить до марнування не лише витрачених грошей, а й людей, їхнього потенціалу, ідей та врешті-решт – майбутнього.
Детальніше: https://ukrintei.ua/y/Nx0tF
Фото: pixabay.com
#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини
