22 квітня 2026 року в онлайн-форматі відбудеться лекція «OpenAlex – найбільша відкрита база наукових робіт».
22 квітня 2026 року в онлайн-форматі відбудеться лекція «OpenAlex – найбільша відкрита база наукових робіт».
Вона стане площадкою для інформування дослідників, бібліотекарів, аналітиків та усіх, хто працює з науковими даними, про відкриту альтернативну комерційну наукометричну платформу OpenAlex, що об’єднує мільйони публікацій, містить відкриті дані та доступна через API. Планується розглянути наступні питання: як працює пошук в OpenAlex; що відомо про якість даних, їхні обмеження і викривлення; чому відкритість не означає точність; як правильно використовувати OpenAlex для досліджень і оцінювання; як OpenAlex вписується в сучасну екосистему відкритої науки й чому питання сьогодні вже не в доступі до даних, а в їхній інтерпретації. Організатор – Науково-технічна бібліотека КПІ ім. Ігоря Сікорського.
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Емілі Картер «Видавництво як засіб комунікації: уроки створення університетського видавництва».
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Емілі Картер «Видавництво як засіб комунікації: уроки створення університетського видавництва».
У ній розглядається досвід формування інституційного університетського видавництва та ключові аспекти його розвитку в рамках взаємодії з академічною спільнотою. Автор наголошує, що успіх університетського видавництва визначається не стільки технічними платформами чи бізнес-моделями, скільки якістю комунікації. Рішення щодо розвитку видавничих практик мають ґрунтуватися на постійному діалозі з дослідниками, бібліотекарами та іншими представниками університетського середовища. Це дозволяє виявити проблеми традиційного академічного видавництва, серед яких – складність процедур, залежність від неоплачуваної праці тощо та врахувати їх при розробленні нових моделей. Емілі Картер звертає увагу на необхідність гнучкості видавничих ініціатив: запити академічної спільноти сигналізують про нові потреби та напрями розвитку, а їх систематичне опрацювання сприяє формуванню довгострокової стратегії та розширенню форматів наукової комунікації. Окремо наголошується на цінності критики як невід’ємного елементу становлення видавництва. Зауваження щодо якості, репутації чи сталості не слід ігнорувати, оскільки саме вони сприяють удосконаленню редакційної політики, процедур рецензування та загальної довіри до видання. Робота з критичними оцінками є показником зрілості інституції. Крім того, важливе значення має розвиток співпраці з іншими інституційними видавцями та професійними мережами. Такі зв’язки створюють умови для обміну досвідом, спільного вирішення проблем і формування більш широкої екосистеми відкритого наукового видавництва, що особливо актуально в нинішніх умовах трансформації академічної комунікації та зростання ролі відкритого доступу. Отже, розвиток університетського видавництва є по суті процесом побудови стійких зв’язків між людьми, ідеями та інституціями, що забезпечує ефективне поширення знань та формує більш відкриту та інклюзивну систему наукової комунікації.
На сайті Європейської Комісії у розділі «Дослідження та інновації» опубліковано статтю «Нова ера для Open Research Europe».
На сайті Європейської Комісії у розділі «Дослідження та інновації» опубліковано статтю «Нова ера для Open Research Europe».
У ній розглядається одноіменна платформа ЄК з відкритим доступом до публікацій досліджень, що фінансуються усіма програмами ЄС. Запущена у 2021 році для просування інноваційних безкоштовних публікацій з відкритим доступом, платформа Open Research Europe (ORE) наразі готується до чергового етапу свого розвитку. За фінансової підтримки, яка сягає майже 17 мільйонів євро, що будуть виділені у період з 2026 по 2031 роки та співфінансування Європейською Комісією на суму до 10 мільйонів євро, ORE трансформується у колективно підтримувану видавничу службу, якою керуватиме CERN та національні дослідницькі організації з 11 країн – Австрії, Франції, Німеччини, Італії, Нідерландів, Норвегії, Португалії, Словенії, Іспанії, Швеції та Швейцарії. Окрім дослідників, які отримують гранти ЄС, колективне фінансування також дозволить дослідникам з країн-учасниць публікувати свої роботи безкоштовно, що значно розширить можливості авторів. ORE було задумано в рамках політики Європейського дослідницького простору (ERA) з метою забезпечення відкритого доступу до високоякісних результатів досліджень, що фінансуються ЄС, зміцнення вільного обігу знань та максимізації впливу досліджень, фінансування яких здійснюється з державного бюджету країн-учасниць та фондів ЄС. Упродовж п’яти років з моменту запуску платформа демонструє стабільне зростання та популярність у дослідницької спільноти: тут опубліковано понад 1,2 тис. статей 6,3 тис. авторів з понад 3 тис. установ по всьому світу. Платформа розпочала свою роботу з метою переосмислити наукові публікації. Вона не лише пропонує дослідникам безкоштовну платформу відкритого доступу, але й збагачує громадські знання та сприяє довірі до науки за допомогою інноваційної моделі публікації, що характеризується ретельним та відкритим рецензуванням. Наразі активізувалися зусилля щодо перетворення ORE на колективно фінансовану, масштабну платформу відкритого доступу, яка слугує суспільному благу. Упровадження відкритої та рівноправної практики публікацій у дослідницьких установах є новим етапом розвитку Open Research Europe, – інклюзивної платформи, що підтримує прозорість, підзвітність й транскордонну співпрацю в наукових дослідженнях.
У блозі Організації економічного співробітництва та розвитку опублікована стаття «Вікові обмеження для дітей у соціальних мережах: чому вони зростають і що буде далі».
У блозі Організації економічного співробітництва та розвитку опублікована стаття «Вікові обмеження для дітей у соціальних мережах: чому вони зростають і що буде далі».
У ній зазначається, що двадцять п’ять країн-членів ОЕСР та країн-кандидатів на вступ зараз мають чинні, введені в дію або такі, що активно розглядаються вікові обмеження на використання соціальних мереж, тоді як ще три роки тому це було запроваджено лише у одній країні. Соціальні мережі можуть пропонувати дітям можливості для спілкування та творчості, вони також можуть становити серйозну загрозу: заклопотаність, втеча від реальності, конфлікти онлайн зростають і особливо негативно впливають на дітей. Імпульс законодавчих дій відображає зростаюче усвідомлення того, що багато платформ не були розроблені з урахуванням безпеки чи благополуччя дітей і не змогли ефективно забезпечити дотримання власних мінімальних вікових вимог. Більшість країн прагне встановити мінімальний вік для використання соцмереж на рівні 15 або 16 років. Існують відмінності у правових традиціях, регуляторних культурах та політичному контексті, але майже всі країни приймають такі вікові обмеження за основу. Австралія, яка першою встановила 16-річний поріг, стала рушійною силою для розгортання дискусії. Невелика кількість юрисдикцій розглядає нижчі пороги (13–14 років): Австрія, Канада, Таїланд, США. Три країни (Австралія, Бразилія, Індонезія) вже прийняли відповідні закони, в інших країнах це питання обговорюється. Вікові обмеження для соціальних мереж не є оптимальним чи єдиним вірним рішенням. Роль ОЕСР полягає в тому, щоб запропонувати країнам надійний форум для розроблення політики на основі фактичних даних, забезпечити узгодженість, дотримання прав та ефективність прийнятих заходів для дітей. Наступні кілька років будуть вирішальними зі збільшення кількості законодавчих актів відповідного спрямування, докази зростатимуть, а політичний вибір урядових структур формуватиме безпечне цифрове середовище для дітей.
12 травня 2026 року відбудеться вебінар «Розумний обмін ресурсами: швидший доступ».
12 травня 2026 року відбудеться вебінар «Розумний обмін ресурсами: швидший доступ».
Він покликаний поінформувати слухачів про те, як академічні бібліотеки можуть забезпечити найкращу відповідність зростаючим очікуванням користувачів щодо швидкого та легкого доступу до необхідних їм ресурсів. Планується, що під час заходу бібліотекарі з університетів Аризони, Вірджинії та Флориди розкажуть, як вони переосмислили питання спільного доступу до ресурсів за допомогою Rapido; продемонструють шляхи спрощення робочих процесів для підвищення продуктивності роботи бібліотекарів та забезпечення користувачів необхідними матеріалами. Організатори: Сhoice, Clarivate.
21 квітня 2026 року в онлайн-форматі відбудеться семінар «Ліцензії Creative Commons: шлях до відкритої науки для українських авторів та видавців».
21 квітня 2026 року в онлайн-форматі відбудеться семінар «Ліцензії Creative Commons: шлях до відкритої науки для українських авторів та видавців».
Захід покликаний надати слухачам інформацію про спільноту Creative Commons, яка розробляє відкриті ліцензії та інструменти, що забезпечують для авторів можливість легально ділитися своїми творами, науковими результатами та даними досліджень. Ліцензії Creative Commons використовуються у світі для підтримки відкритої науки, освіти та доступу до знань. Планується обговорити наступні питання: відкрита наука – глобальний контекст та перехід до прозорих моделей дослідження; відкрите ліцензування – практичне застосування інструментів Creative Commons для легального поширення результатів; управління дослідницькими даними – культура поводження з науковою інформацією та даними; міжнародний досвід використання ліцензій; механізми впровадження відкритих ліцензій в українських університетах. Організатори: Науково-технічна бібліотека КПІ ім. Ігоря Сікорського, Creative Commons.
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джульєт Роуселл «Чи є масове списування неминучим наслідком поширення штучного інтелекту?».
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джульєт Роуселл «Чи є масове списування неминучим наслідком поширення штучного інтелекту?».
У ній автор запрошує до дискусії про негативні аспекти та загрози, які несе використання інструментів ШІ у вищій освіті, зокрема – академічної недоброчесності. Автор розглядає поширені побоювання викладачів, пов’язані з появою інструментів, здатних автоматично створювати тексти та виконувати навчальні завдання. Дійсно, нові технології значно ускладнюють виявлення списування, що створює відчуття втрати контролю над оцінюванням і навіть формує уявлення про можливу девальвацію навчальних результатів. Але проблема не обмежується лише технологіями. Частина експертів вважає, що штучний інтелект лише загострив вже наявні структурні суперечності у вищій освіті, зокрема – масовізацію навчання, орієнтацію на формальні результати та зростання адміністративного тиску. За таких умов спокуса спрощення оцінювання або формального виставлення балів може виникати не лише у студентів, а й у самих викладачів. Нинішня практика обмежується зазвичай «формальними» підходами, а відповідь на ШІ, як правило, зводиться до посилення контролю або повернення до традиційних форм оцінювання. Такі рішення не враховують зміну природи навчального процесу, в якому цифрові інструменти стають невід’ємною частиною роботи з інформацією. Необхідно переглядати освітні практики, змінювати форму завдань, способи перевірки знань, актуалізувати формат взаємодії між викладачем і студентами. Питання масового списування не можна пояснювати лише впливом штучного інтелекту, його потрібно розглядати у більш широкому контексті трансформації університетської освіти, де технологічні зміни підсилюють уже наявні тенденції та вимагають системного переосмислення цілей і механізмів навчання.
Проєкт RIFF оголосив про відкритий відбір заявок для включення українських дослідницьких інфраструктур до першої Дорожньої карти.
Проєкт RIFF оголосив про відкритий відбір заявок для включення українських дослідницьких інфраструктур до першої Дорожньої карти.
Учасники конкурсу матимуть можливість взяти участь в заходах проекту RIFF, зокрема – навчанні для керівників дослідницької інфраструктури, семінарах, тематичних самітах, літніх школах, програмі стипендій, навчальних візитах, зможуть налагодити зв’язки з науково-дослідними інститутами ЄС для спільних проектів у майбутньому та, можливо, отримати фінансування на розвиток дослідницькх інфраструктур. Заявники мають представляти референтні дослідницькі організації вже існуючих в Україні дослідницькх інфраструктур. Для роз’яснення умов конкурсу будуть проведені відповідні інформаційні заходи 21 квітня та 5 червня 2026 року. Подати заявку можна до 13 липня 2026 року.
На сайті Європейської асоціації університетів опубліковано звіт «Розвиток персоналу та транснаціональна співпраця».
На сайті Європейської асоціації університетів опубліковано звіт «Розвиток персоналу та транснаціональна співпраця».
У ньому йдеться про те, як матеріальні (ресурси) та нематеріальні (цінності) чинники впливають на успішність діяльності закладів вищої освіти щодо транснаціонального розвитку наукового та науково-педагогічного персоналу. Досліджувались умови, що сприяють розвитку персоналу та покращенню міжінституційної співпраці у двох взаємозалежних вимірах: академічна та інституційна система цінностей; політика та ресурси. Вони однаково важливі: система цінностей установи має обмежений ефект без адекватної політики та ресурсів, які перетворять цінності на реальність, та навпаки. З огляду на сказане потрібен стратегічний взаємозв’язок між цими двома вимірами на інституційному рівні, причому кожен з них розглядається через призму трьох ключових елементів. Встановлено, що для успішного налагодження транснаціонального розвитку персоналу установі необхідна складна екосистема та загальна сприятлива рамка, що охоплює інституційну політику, структуру ресурсів, цінності навчання та викладання, інструменти розвитку персоналу та підтримки його інтернаціоналізації.
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала робочий документ «Розвиток потенціалу у прогнозуванні технологічних перспектив: посібник для політиків» із серії «Робочі документи ОЕСР з науки, технологій та промисловості».
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала робочий документ «Розвиток потенціалу у прогнозуванні технологічних перспектив: посібник для політиків» із серії «Робочі документи ОЕСР з науки, технологій та промисловості».
Зазначається, що уряди наразі стикаються з подвійним завданням: передбачати розвиток та оцінити наслідки появи нових конвергентних технологій, одночасно забезпечуючи стійкість національної політики в умовах швидких змін. Сканування горизонтів розвитку пропонує один із способів вирішення цього завдання, дозволяючи виявляти ранні сигнали, визначати технологічні тенденції та безпосередньо пов’язувати їх із політичними питаннями. При інтеграції у процес прийняття рішень сканування горизонтів розвитку дає урядам перевагу на ранньому етапі: підготуватися до викликів, найкращим чином скористатися можливостями, що виникають, узгодити інвестиції в науку, технології та інновації з довгостроковими національними пріоритетами. Однак осмислення ранніх сигналів про потенційні можливості є ключовою проблемою, з якою стикаються різні учасники процесу сканування горизонтів розвитку як у приватному, так і державному секторах. Щоб визначити, коли сканування горизонтів розвитку технологій є відповідним інструментом, важливо розуміти, що може дати цей інструмент, хто може його використовувати, які його очікувані результати та потенціал залежно від політичного контексту і наявних ресурсів. У цьому документі розглядається, як можна допомогти урядам передбачити появу нових і конвергентних технологій та і реагувати на них. Ґрунтуючись на великому масиві практичних даних, накопичених за 2020–2025 роки, експерти пропонують різноманітні підходи для державних органів та міжнародних ініціатив, поглиблюють методологію та показують, як можна інтегрувати в цю аналітику інструменти штучного інтелекту. У документі визначено ключові технології (передові матеріали, квантові технології, біоінженерія тощо) та описано їх політичні наслідки для безпеки, стійкості, екологічності. Висвітлюються проблеми інтерпретації ранніх сигналів та демонструється необхідність запровадження надійних стандартів та міжнародного співробітництва для забезпечення ефективного використання аналізу перспектив у формуванні політики й прийняття політичних рішень у галузі науки, технологій та інновацій.
