8-9 червня 2026 року у Ганновері на базі Інформаційного центру науки і технологій Лейбніца відбудеться «Глобальний форум видавців сірої літератури».
8-9 червня 2026 року у Ганновері на базі Інформаційного центру науки і технологій Лейбніца відбудеться «Глобальний форум видавців сірої літератури».
Він покликаний стати платформою для усіх зацікавлених у розвитку сірої літератури. Очікується, що видавці сірої літератури, які представляють різні сектори та рівні – урядові, громадські, академічні та бізнес-структури візьмуть участь у дискусії стосовно цінності та таксономії документів сірої літератури, обговорять тенденції, пріоритети, тематичні напрямки, особливості наукової комунікації та поширення інформації про сіру літературу, особливості її рецензування, збагачення метаданих, використання постійних ідентифікаторів. Організатори: TIB (Інформаційний центр науки і технологій Лейбніца), GreyNet International.
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Ніколаса Б. Кріла «Викладачі мають рацію, що результати штучного інтелекту є посередніми. Та вони помиляються щодо причин».
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Ніколаса Б. Кріла «Викладачі мають рацію, що результати штучного інтелекту є посередніми. Та вони помиляються щодо причин».
У ній автор аналізує поширене в академічному середовищі уявлення про низьку якість текстів, створених за допомогою генеративного штучного інтелекту та пропонує власне бачення. Твердження про «посередність» результатів ШІ є частково коректним, однак зазвичай хибно інтерпретується. Проблема полягає не в самій технології, а у рівні підготовки користувачів, які її застосовують. Штучний інтелект функціонує як інструмент-підсилювач: він здатен підвищити продуктивність і швидкість роботи, але водночас відтворює і масштабує рівень мислення того, хто ним користується. Для менш досвідчених студентів використання ШІ може покращити формальні характеристики підготовлених матеріалів, однак не здатне компенсувати відсутність глибокого розуміння теми або навичок критичного аналізу. Як наслідок, створений текст залишається поверховим, навіть якщо виглядає більш структурованим і стилістично завершеним. Натомість досвідчені дослідники мають принципово іншу ситуацію: вони використовують ШІ як допоміжний інструмент, задаючи чіткі параметри, структуру та логіку очікуваного результату, вони здатні оцінити якість згенерованого тексту, відредагувати його та довести до належного рівня якості. Таким чином, штучний інтелект здатен навіть підсилити вже наявну експертизу. Результати проведених досліджень свідчать про асиметричний вплив ШІ. Початківці отримують приріст продуктивності, однак це не означає відповідного зростання якості, тоді як експерти мають сінергію від ШІ. У результаті різниця між рівнем роботи новачків і експертів з одним і тим самим інструментом стає разючою. Отже, якщо штучний інтелект підсилює наявні когнітивні здібності, то ключовим завданням освіти стає розвиток саме тих навичок, які дозволяють ефективно оцінювати, інтерпретувати й удосконалювати результати. Йдеться передусім про критичне мислення, здатність до аргументації та міждисциплінарного аналізу. Таким чином, проблема «посередності» результатів використання технології штучного інтелекту є не технологічною, а освітньою. ШІ не знижує рівень академічної роботи, а лише робить більш помітними відмінності у підготовці користувачів. У цих умовах значення університетської освіти полягає не у протистоянні технологіям, а у формуванні здатності працювати з ними на високому інтелектуальному рівні.
Національний фонд досліджень України оголосив про старт конкурсу проєктів з виконання наукових досліджень «Прикладна наука для стійкості та відновлення України».
Національний фонд досліджень України оголосив про старт конкурсу проєктів з виконання наукових досліджень «Прикладна наука для стійкості та відновлення України».
Конкурс спрямований на підтримку наукоємних та конкурентоспроможних науково-технічних продуктів з високою потенційною доданою вартістю та/або соціальною цінністю, які можуть бути впроваджені у виробництві та соціальній сфері. Йдеться про прикладні наукові дослідження або науково-технічні (експериментальні) розробки, метою яких є вироблення науково обґрунтованих рішень для зміцнення стійкості України за пріоритетними напрямами, визначеними пунктами 1, 3-7 статті 3 Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки». Тематичні напрями: нові технології, матеріали та інженерні рішення для забезпечення стійкості та відновлення промислових і технологічних систем та функціонування нових галузей економіки України; інформаційні, цифрові та математичні методи для моделювання, оптимізації і керування процесами в умовах обмежених ресурсів та підвищених ризиків; екологічна безпека та інноваційні технології збереження, відновлення та збалансованого використання природних ресурсів; біомедичні технології, медична інженерія та системи реабілітації; нові або істотно вдосконалені соціально-економічні, організаційно-управлінські, інституційні і сервісні рішення, моделі, системи, методики та цифрові інструменти для забезпечення стійкості, відновлення і розвитку України; протидія дезінформації та маніпуляціям в інформаційному просторі та культурному дискурсі, спрямовані на посилення інформаційної, культурної та комунікативної безпеки України. Тривалість реалізації проєктів – до 2-х років, загальний обсяг фінансування – до 310,8 млн грн (в 2027 році – до 160,8 млн грн, у 2028 році – до 150,0 млн грн). Заявку на участь можна подати до 11 травня 2026 року.
Київський академічний університет запрошує усіх зацікавлених до участі у Програмі відкритих інновацій Academ.City «Наука-Бізнес».
Київський академічний університет запрошує усіх зацікавлених до участі у Програмі відкритих інновацій Academ.City «Наука-Бізнес».
Її стратегічна мета полягає у формуванні сталої інноваційної екосистеми, де наука стає драйвером конкурентоспроможності, а бізнес отримує доступ до передових технологій. Ініціатива спрямована на розбудову відкритої інноваційної екосистеми через встановлення прямих зв’язків між науковими установами НАН України, розробниками інноваційних рішень та суб’єктами господарювання, пропонуючи механізм прямої взаємодії між академічною наукою та реальним сектором економіки. Підприємства-учасники отримують доступ до наукових компетенцій та дослідницької інфраструктури, а науковці долучаються до вирішення прикладних технологічних завдань і забезпечують упровадження своїх розробок. Програма охоплює наступні етапи: картування інноваційного попиту (ідентифікація технологічних викликів підприємств та формування кейсів для розробки рішень); мобілізація наукового потенціалу (пошук дослідницьких команд для напрацювання рішень на сформований інноваційний запит); формування проблемно-орієнтованих груп (створення партнерських груп для розробки технологічних рішень); спільна розробка рішень R&D (спільна робота науковців і бізнесу над створенням прикладних технологічних рішень, прототипів і пілотних зразків). Учасники отримають менторську підтримку КАУ ьа Academ.City, можливості презентації (пітч-день) і пошуку партнерів (підписання договорів про науково-технічне співробітництво, ліцензійних угод, узгодження дорожніх карт упровадження тощо); масштабування та комплексний супровід для поширення результатів і масштабування інноваційної моделі співпраці; комплексна підтримка проектних команд на етапі комерціалізації та інтеграції технологічних рішень у виробничі процеси. Тривалість програми – 3 місяці, долучитись до неї можуть науковці, представники бізнесу, органів влади та місцевого самоврядування, громадянського суспільства, міжнародних організацій та всі зацікавлені у розбудові інноваційної екосистеми. Заявку на участь можна подати до 1 травня 2026 року.
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала робочий документ «До вимірювання соціального капіталу для перетворення територій: ідеї та міркування щодо створення локалізованої системи показників ОЕСР» із серії «Документи ОЕСР щодо розвитку місцевої економіки та зайнятості».
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала робочий документ «До вимірювання соціального капіталу для перетворення територій: ідеї та міркування щодо створення локалізованої системи показників ОЕСР» із серії «Документи ОЕСР щодо розвитку місцевої економіки та зайнятості».
У ньому зазначається, що соціальний капітал, – соціальні норми, спільні цінності, інституційні домовленості, громадянська активність та соціальні зв’язки, – сприяє співпраці між групами населення та відіграє ключову роль у локальних трансформаціях. Це не просто «соціальні стосунки» в абстрактному вигляді, а стосунки, вбудовані в конкретні просторові, інституційні та культурні контексти. Громади формують та підтримують соціальний капітал через повторювані щоденні взаємодії, сприяючи перетворенню довіри та спільних зв’язків на відчутні колективні дії. Соціальний капітал має місцевий вимір, сприяє економічному розвитку та стійкості, може покращувати доступ до якісних робочих місць через створення мереж, підтримувати місцеве підприємництво та інновації. У кризові часи він зміцнює стійкість, сприяючи координації та співпраці на різних рівнях управління, що особливо цінно для регіонів, що стикаються з промисловим переходом, де працівники повинні перекваліфіковуватися, мігрувати і інші сектори та адаптуватися до нових економічних реалій. Соціальний капітал є ключовим компонентом добробуту людей, що сприяє якості життя шляхом зміцнення зв’язків у громаді та безпеки, а також створенню сприятливого та здорового середовища. Разом із тим, він може генерувати й негативні ефекти, а його вплив залежить від контексту: міцні соціальні зв’язки можуть підтримувати колективні дії та одночасно – норми виключення, опір економічним та екологічним змінам, поширення дезінформації, досягнення шкідливих цілей (таких, як організована злочинність або шкідливий тиск з боку однолітків). У документі розглядаються рамки вимірювання соціального капіталу та пропонуються шляхи розроблення більш коректної системи індикаторів для регіонів та міст ОЕСР, яка може полегшити оцінювання впливу соціального капіталу на трансформацію територій.
23 квітня 2026 року відбудеться міжнародна науково-практична конференція «Менеджмент ХХІ століття: глобалізаційні виклики».
23 квітня 2026 року відбудеться міжнародна науково-практична конференція «Менеджмент ХХІ століття: глобалізаційні виклики».
Захід присвячений пам’яті завідувача кафедри менеджменту Полтавської аграрної академії Маркіної Ірини Анатоліївни. Планується обговорити наступні питання: управління організацією як соціально-економічною системою; менеджмент ресурсів в умовах глобалізаційних викликів; HR-менеджмент та соціальний менеджмент; правове забезпечення діяльності підприємства; галузеві та регіональні аспекти сучасного менеджменту; публічне управління; аграрний менеджмент; менеджмент туристичного бізнесу; міжнародний менеджмент та менеджмент зовнішньоекономічної діяльності; управління ризикозахищеністю, безпекою та конкурентоспроможністю підприємства; маркетинговий менеджмент; цифровий менеджмент та інтелектуальні інформаційні технології в умовах глобалізації; сучасні підходи до освітнього менеджменту. Організатори: Полтавський державний аграрний університет, ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААН України, Державна установа «Інститут економіки та прогнозування НАН України», Наукова установа «Науково-дослідний центр сталого розвитку», ГО «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку», Національний університет біоресурсів і природокористування України, Сумський національний аграрний університет Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця.
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Кетрін Габбард і Демієна Пейджа «Навіть у складні часи викладацький персонал є цінним активом, а не витратами, яких слід позбутися».
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Кетрін Габбард і Демієна Пейджа «Навіть у складні часи викладацький персонал є цінним активом, а не витратами, яких слід позбутися».
У ній автори наголошують, що скорочення викладацького складу в умовах фінансового тиску є стратегічно хибним рішенням, яке підриває основи функціонування університетів. Викладання – основа діяльності університету та ключове джерело доходів. У секторі вищої освіти Великої Британії надходження від освітньої діяльності університетів перевищують доходи від досліджень і в багатьох випадках є визначальними для фінансової стабільності інституцій. Саме викладацький персонал відіграє центральну роль не лише у навчальному процесі, а й у забезпеченні економічної життєздатності ЗВО. Внесок викладачів не обмежується проведенням занять: вони здійснюють проєктування освітніх програм, оцінювання результатів навчання, супровід навчального шляху студентів, підтримують їхню академічну мотивацію. Саме це забезпечує залучення і подальше утримання студентів. Разом із тим, наразі існує системна проблема, суть якої – недооцінка викладацької праці. Попри формальне зростання уваги до якості викладання та розвитку освітніх траєкторій, значна частина викладачів працює в умовах нестабільної зайнятості, зокрема – на тимчасових або часткових контрактах. Така практика підриває професійну стабільність і негативно впливає на якість освітнього процесу через зростання стресу, ризик професійного вигорання та плинність кадрів. Причому викладачі, орієнтовані виключно на освітню діяльність, частіше працюють на умовах неповної зайнятості. Поділ академічного персоналу на «викладацький» і «дослідницький» є умовним і не відображає реальної складності їхньої діяльності. Багато викладачів активно займаються науковою та методичною роботою, беруть участь у професійних спільнотах і роблять суттєвий внесок у розвиток освітніх практик, однак ці види діяльності часто залишаються недостатньо визнаними на інституційному рівні. Кетрін і Демієн підкреслюють, що викладацький персонал є ключовим ресурсом університетів, а не не допоміжним елементом, і саме від нього залежить якість освіти та фінансова стабільність ЗВО. Економічні проблеми не повинні призводити до скорочення саме цієї категорії працівників, оскільки такі рішення підривають довгострокову спроможність університетів виконувати свою місію.
У блозі Організації економічного співробітництва та розвитку оприлюднено аналітичний матеріал «Багатонаціональні підприємства: нові дані ОЕСР-ООН щодо сталого розвитку зміцнюють відкриті докази».
У блозі Організації економічного співробітництва та розвитку оприлюднено аналітичний матеріал «Багатонаціональні підприємства: нові дані ОЕСР-ООН щодо сталого розвитку зміцнюють відкриті докази».
У ньому зазначається, що багатонаціональні підприємства відіграють все більш важливу роль у світовій економіці. Вони визначають структуру торгівлі, інвестиційні потоки та виробництво у різних країнах, проте їх складні організаційні структури важко відобразити за допомогою традиційних статистичних джерел. Для вирішення цієї проблеми була розроблена Платформа інформації про багатонаціональні підприємства. Цей онлайновий ресурс надає максимально повне уявлення про такого роду підприємства і їхні транскордонні мережі, об’єднуючи усі доступні дані в єдиному структурованому середовищі (у т.ч. дані про дочірні компанії, зв’язки щодо власності, цифрову присутність, основні корпоративні події). Завдяки цьому користувачі можуть отримати цілісне уявлення про організацію багатонаціональних корпорацій та тенденції їхнього розвитку. Платформа підтримує аналітику стосовно динаміки бізнесу, продуктивності, переміщення прибутку, оподаткування, міжнародної торгівлі, інвестицій. Це в сукупності допомагає уповноваженим органам у формуванні політики. На платформі наразі представлена інформація про 500 найбільших транснаціональних корпорацій, їхній цифровий реєстр, присутність компаній в мережі інтернет, а також має вбудований інструмент відстеження значущих структурних подій (злиття, поглинання, реорганізація).
17-19 червня 2026 року у змішаному форматі відбудеться міжнародна науково-практична конференція «Стратегії розвитку бібліотек: від ідеї до втілення».
17-19 червня 2026 року у змішаному форматі відбудеться міжнародна науково-практична конференція «Стратегії розвитку бібліотек: від ідеї до втілення».
Тема цьогорічного заходу – «Лідерство в умовах соціальних змін». Конференція стане площадкою для обговорення того, як на практиці сучасні бібліотеки можуть відповідати на виклики часу, зберігати стійкість і розвиватися разом зі своїми спільнотами. Планується розглянути наступні питання: лідерство як суспільний та управлінський феномен; стилі лідерства у період суспільних трансформацій; лідерські якості для змін; лідерство та стратегічне управління; роль цінностей у лідерстві; відповідальність лідера; роль лідера у формуванні та розвитку організаційної культури. Організатори: Науково-технічна бібліотека ім.Г.І. Денисенка Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», ВГО «Українська бібліотечна асоціація».
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джульєт Роуселл «Університет, що запровадив чотириденний робочий тиждень, повідомляє про позитивні результати, однак скептицизм зберігається».
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джульєт Роуселл «Університет, що запровадив чотириденний робочий тиждень, повідомляє про позитивні результати, однак скептицизм зберігається».
У ній автор аналізує досвід упровадження скороченого робочого тижня у Лондонському кампусі Університету Сандерленда та реакцію академічної спільноти на цю ініціативу. ЗВО запровадив чотириденний робочий тиждень зі збереженням попереднього рівня оплати праці. Значна частина опитаних про результати цього експерименту співробітників засвідчила зростання продуктивності, зниження рівня захворюваності та покращення загального самопочуття. Також мало місце зменшення витрат, пов’язаних із наймом персоналу. Важливою особливістю організації роботи стало те, що вихідні дні співробітників розподілені упродовж тижня, що дозволяє установі функціонувати у звичному режимі без скорочення часу обслуговування студентів. Такий підхід демонструє можливість поєднання гнучких умов праці з безперервністю освітнього процесу. Водночас, попри загальні позитивні оцінки, більшість університетів не поспішають запроваджувати подібні зміни, посилаючись на фінансові та інституційні труднощі. Деякі експерти звертають увагу на те, що чотириденний робочий тиждень поряд із перевагами має недоліки, оскільки скорочення кількості робочих днів не супроводжується зменшенням загального навантаження, отже зберігається ризик інтенсифікації праці. Дискусія навколо чотириденного робочого тижня відображає пошук нових моделей організації праці у системі вищої освіти, яка все більше потерпає від проблем перевантаження персоналу, стресу та обмежених ресурсів.
