Sorry, this entry is only available in Українська.

Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала  робочій документ «Адаптація учнів з особливими освітніми потребами в рамках PISA: результати пілотного дослідження» із серії «Робочі документи ОЕСР з питань освіти».

У ньому зазначається, що Програма міжнародного оцінювання учнів (PISA) забезпечує кожні чотири роки проведення глобального оцінювання компетентності 15-річних учнів у читанні, математиці, природничих науках та інноваційній сфері. PISA дотримується суворих правил щодо участі учнів з особливими освітніми потребами, пропонуючи лише обмежений спектр інструментів (адміністрування у малих групах, використання аудіодопоміжних засобів, читання інструкцій мовою жестів). Деякі пристосування, такі як пристрої для збільшення або читання вголос, категорично заборонені, що унеможливлює участь в оцінюванні учнів з певними інвалідностями або потребами (наприклад, порушеннями зору).  Це викликає занепокоєння щодо загальної справедливості оцінювання, особливо з огляду на те, що багато з цих учнів користуються пристосуваннями під час відповідних національних оцінювань. У цьому дослідженні представлені результати оцінювання доцільності та сприйняття ефективності доступної форми PISA для учнів з помірними труднощами зору, специфічними труднощами читання та труднощами з концентрацією уваги і контролем поведінки, проведені у семи країнах. Це дослідження включало тестування, що охоплювало адаптовані завдання PISA з природничих наук та інструменти доступності для вивчення залученості учнів, використання та сприйняття пристосувань, а також їхнього впливу на успішність у навчанні. Результати показали, що учні були належним чином залучені та вважали інструменти корисними, особливо – функції читання вголос, контрастності тексту (з відмінностями у використанні інструментів та сприйнятій корисності для різних потреб). Експерти наголошують, що учні з особливими освітніми потребами можуть змістовно брати участь у PISA, якщо забезпечується їхній доступ до відповідних пристосувань.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/4QvyZ, https://qrpage.net/qr/oNoat,  https://doi.org/10.1787/256c6e12-en

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_OECD #НРАТ_Інклюзивність  #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_Інноваторам_новини

Опубліковано:

Sorry, this entry is only available in Українська.

У блозі Організації економічного співробітництва та розвитку опублікована стаття Андреаса Шлейхера «Як зробити навчання безперервним для всіх».

У ній зазначається, що у світі, який швидко змінюється, навчання упродовж життя стало ключем до збереження актуальності набутих знань і навичок.  Воно дає людям змогу відповідати новим вимогам роботодавців, змінювати роботу та повноцінно брати участь у житті суспільства. Саме тому експерти ОЕСР зосереджують свою увагу на питаннях мобільності кваліфікованих кадрів та забезпечення навчання упродовж життя. Важливо, щоб кожен дорослий мав можливість продовжувати навчання, однак у країнах ОЕСР та за їх межами участь у навчанні стагнує й залишається дуже нерівною. Виявляється, що дорослі з нижчим рівнем освіти та доходу найменш схильні брати участь у такому навчанні. Але за допомогою відповідної політики можна побудувати ефективні системи навчання дорослих. Андреас Шлейхер систематизує основні проблеми розвитку систем навчання упродовж життя у світі та пропонує огляд засобів й інструментів їх вирішення. Серед проблем особливо гострими є застій та нерівна участь. Якщо навчання дорослих залишатиметься привілеєм небагатьох (40% дорослих щороку беруть участь у формальному або неформальному навчанні), то соціальна нерівність поглиблюватиметься, а економіка відчуватиме нестачу критично важливих навичок. Головна причина, яку дорослі називають для відмови від навчання – брак часу. Щоб вирішити цю проблему, деякі країни надали працівникам захищений час для навчання. Наприклад, Швеція дозволяє працівникам середньої ланки пройти до 44 тижнів оплачуваної освіти упродовж кар’єри для перепідготовки. Ще однією перешкодою навчання є його  вартість. Для підтримки перекваліфікації у Франції Служба кадрів надає працівникам щорічну допомогу на навчання, яку вони можуть використовувати для визначених курсів. Ще одна проблема – маргіналізація: ті, хто найбільше потребує навчання, часто його не отримують. За останнє десятиліття розрив в участі серед малозабезпечених груп загалом зменшився, але щоб змінити курс на цілеспрямоване навчання, доступ до нього має бути інклюзивним. Це означає пропонування гнучких, локальних варіантів та усунення практичних і мотиваційних бар’єрів. Одним із прикладів вирішення цієї проблеми є норвезька ініціатива Skills Plus, яка просуває базову грамотність, математику та цифрове навчання на робочих місцях. Основний посил – «Короткострокові курси, довгострокові шляхи». Сьогоднішній освітній ландшафт дедалі більше наповнений короткостроковими курсами та мікросертифікатами. Один із способів підтримки навчання – офіційне визнання мікроакредитацій та їхня інтеграція у національні рамки кваліфікацій. Так, у Новій Зеландії діє система, яка дозволяє ураховувати короткострокові курси при отриманні більших кваліфікацій, отже умовний тижневий курс навчання може стати важливим кроком до отримання повної кваліфікації. Очевидно, що інвестування у навчання упродовж життя – це не просто економічна необхідність, а й соціальний імператив. Політикам необхідно зробити навчання дорослих центральним елементом порядку денного освіти та забезпечити його доступність для всіх. Нагородою стане більш кваліфіковане, інклюзивне та адаптивне суспільство.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/7okrD, https://g20.org/track/education/

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_OECD #НРАТ_Інклюзивність  #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_Інноваторам_новини