На сайті Times Higher Education опублікована стаття Керолайн Грін і Вільяма Е. Дональда «Зробити конференції більш інклюзивними: можливості, перешкоди та отримані уроки».

У ній автори ділиться власним досвідом організації одноденної конференції з питань розвитку карєри, яка збирає вчених, професійних спеціалістів і політиків для спілкування та обміну найкращими практиками, Зокрема, автори прагнуть сприяти інклюзивності, відповідаючи на постійні заклики, щоб забезпечити доступ до цінних просторів обміну знаннями для якомога більшої кількості людей. Як організатори та амбасадори заходу, вони окреслюють три дії, які вжили, щоб зробити захід максимально інклюзивним, три перепони, з якими зіткнулися при цьому, і три напрямки, які потрібно вдосконалити під час проведення майбутніх заходів. Отже дії, які вжиті, щоб зробити захід максимально інклюзивним: доступна ціна – не всі вчені, професіонали або політики мають фінанси для відвідування конференцій; повністю віртуальний захід – з огляду на зазначене, формат заходу та ціна взаємопов’язані; різноманітність доповідачів – це означає пошук високоякісних доповідачів із різних професій та дисциплін, щоб представляти різноманіття секторів вищої освіти та кар’єри. Перешкоди, з якими зіткнулися, щоб зробити конференцію інклюзивною: забезпечення спонсорства – проведення онлайн-одноденного заходу потребує спонсорства, щоб компенсувати витрати, включно з ліцензіями на технологіями; підвищення обізнаності про подію – щоб зробити її фінансово життєздатною, організовуючи подію з доступною ціною квитків; збалансування різноманітності доповідачів – збалансувати різноманітність із заданою кількістю слотів для доповідачів і висвітленням тем. Сфери для вдосконалення під час виконання майбутніх подій: покращення віртуального досвіду – технології можуть бути дорогими, але завжди існує ризик технологічного сбою; залучення вчених, професіоналів і політиків – захід має бути доступним для якомога більшої кількості людей із ​​сектору вищої освіти та за його межами; прислухання до відгуків – довгострокова життєздатність заходу залежить від постійного вдосконалення процесу, керованого різноманітними відгуками. Підсумовуючи, автори висловили сподівання, що враховуючи їх досвід, інші організатори зможуть покращити інклюзивність своїх заходів.

Детальніше: https://is.gd/VQjmmc, https://is.gd/oX4OqP, https://is.gd/SbFCRq

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_Інклюзивність

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Мередіта Вілкінсона «Зробити університети інклюзивними для людей з обмеженими можливостями, частина перша: зворотній зв’язок, доступ і мова».

Автор пропонує поради щодо сприяння інклюзивності для студентів та персоналу університетів з обмеженими можливостями. Університетам важливо врахувати їх, зважаючи на те, що кількість таких людей зростає. Керівники вищої ланки, які не мали відповідного досвіду, повинні знати як можна зробити свої університети більш інклюзивними, щоб повністю підтримувати студентів і співробітників з обмеженими можливостями. У першій частині роботи поради стосуються отримання зворотного зв’язку від студентів та персоналу, підвищення доступності та підхід до мови щодо інвалідності. Зокрема пропонується: використання досвіду спілкування зі студентами та персоналом з обмеженими можливостями – ймовірно, в університеті є експерти, до яких можна звернутися за порадою та підтримкою; зробити свій кампус і заходи доступними – слід враховувати: чи придатні під’їзди та внутрішні частини будівель для людей на інвалідних візках, чи достатньо туалетів для людей з обмеженими можливостями, чи оборудовано роздягальні та підйомник, чи достатньо широкі двері, щоб вмістити інвалідні візки, чи логічно розташовані простори та чи вільні вони від перешкод, які можуть спричинити нещасні випадки, чи працюють доступні двері. Інші способи зробити свої події доступнішими: наявність кімнат відпочинку для відвідувачів, заздалегідь надання учасникам матеріалів до заходів, чітке маркування їжі для відвідувачів з особливими дієтичними вимогами, включення регулярних перерв продовж усього заходу, зробити мережеві сеанси доступними, включивши місця для сидіння та столи; використання правильної мови – використання таких термінів, як «інвалід» і «інвалідність», є цілком прийнятним, але слід уникати висловлювань, які призводять до того, що особа стає жертвою через її інвалідність; уникання припущень – важливо не робити припущень щодо того, що студенти та співробітники можуть/не можуть робити. Припущення можуть дуже засмучувати людей з обмеженими можливостями. Стратегії включають постановки відкритих питань, таких як: вплив інвалідності на роботу, що я/університет можуть зробити, щоб краще підтримати вас, що ви вважаєте корисним/некорисним, як би ви хотіли повідомити про будь-які труднощі, з якими ви стикаєтеся. Взявши до уваги ці поради, можна почати вживати заходів, щоб зробити навчальний заклад більш доступним для студентів і персоналу з обмеженими можливостями, чи то шляхом забезпечення більшої доступності будівель і заходів, використання правильної мови чи запобігання припущенням. У другій частині цієї серії автор планує зосередитись на тому, як керівники закладів вищої освіти можуть робочим навантаженням студентів і співробітників зробити процеси просування більш справедливими.

Детальніше: https://is.gd/J7u8IG, https://is.gd/jdEzDn

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Інклюзивність #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини