На сайті Times Higher Education опублікована тематична добірка статей «Навички, яких потребує кожен академік на початку кар’єри: що потрібно знати початківцям, щоб досягти успіху в усіх аспектах своєї університетської кар’єри».
На сайті Times Higher Education опублікована тематична добірка статей «Навички, яких потребує кожен академік на початку кар’єри: що потрібно знати початківцям, щоб досягти успіху в усіх аспектах своєї університетської кар’єри».
Наголошується, що вчені та дослідники на початку кар’єри потребують низки навичок, які виходять далеко за межі лабораторії чи лекційного залу, зокрема, як опублікуватись, як просуватися по службі. Добірка містить двадцять дев’ять статей, які охоплюють ключові поради щодо кар’єри, мережевого зв’язку, роботи на міжнародному рівні, заявки на фінансування та грантів, наставництва, управління часом, збереження здоров’я та стратегії орієнтування у складному світі академічних кіл. Зокрема, читачі можуть ознайомитись зі статтями: Як перейти від дослідницької лабораторії до стартапу в Кремнієвій; Вам як досліднику, потрібна особиста стратегія…чи можуть допомогти бізнес-структури; Поради для співробітників університету щодо успішної роботи з HR; Поради вченого щодо навігаційного ризику; Академічний «третій шлях»: стати професором, орієнтованим на освіту; Дослідники занадто критичні – нам потрібно дати собі (та іншим) відпочити; Інструкція з написання грантових пропозицій тощо.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Джека Гроува «Наступне покоління вчених-гуманітаріїв «під загрозою» через скорочення докторів наук».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Джека Гроува «Наступне покоління вчених-гуманітаріїв «під загрозою» через скорочення докторів наук».
У ній наголошується, що фінансування Дослідницької ради з мистецтва та гуманітарних наук «було свого роду оазисом, але зараз воно теж швидко припиняється». Плани Дослідницької ради з мистецтва та гуманітарних наук Великої Британії (AHRC) скоротити число докторантів майже на третину були описані лідерами сектору як «нищівна новина» для майбутнього гуманітарних досліджень, які попередили, що вони серйозно стурбовані тим, як буде підтримано наступне покоління вчених у цій галузі. Відповідно до змін в докторській програмі, про які було оголошено 20 вересня 2023 року, AHRC заявила, що скоротить кількість докторів наук, які вона фінансує, з 425 до 300 на рік до 2029-30 років, тобто на 29 відсотків. Ці скорочення відбулися після суттєвого зменшення операційного бюджету AHRC цього року, спричиненого головним чином втратою приблизно 9 млн фунтів стерлінгів, пов’язаних із неосновними потоками доходів. Дослідницька рада також повинна буде профінансувати вищу стипендію доктора філософії, яку Управління досліджень та інновацій Великобританії (UKRI) підвищило на 5 відсотків до 18,6 тис фунтів стерлінгів на 2023-24 роки, збільшивши її в попередньому році на 10 відсотків. Скорочення стосуватиметься головним чином партнерства з підготовки докторантів (DTP) AHRC із виділенням додаткових ресурсів для підтримки кількості докторів наук у партнерствах з докторантури (CDP), у яких музеї та бібліотеки співпрацюють з університетами для підготовки докторантів. Автор наводить міркування та висловлювання відносно цього рішення Джонатана Кросса, директора програми стипендій для випускників гуманітарних наук Оксфордського університету Ертегун, Ендрю МакКрей, декана післядипломних досліджень Університету Ексетера, Елісона Фіппс, професора мов і міжкультурних досліджень в Університеті Глазго. Такі скорочення «вже не дивують» у світлі ухваленого в березні 2021 року рішення скоротити річне фінансування дослідницьких проєктів, що підтримуються Дослідницьким фондом глобальних викликів, що, за її словами, «зруйнувало життєво важливу програму розвитку потенціалу на початку кар’єри в глобальному масштабі». Оголошуючи про зміни, Крістофер Сміт, виконавчий голова AHRC, визнав, що ці плани стануть «серйозною зміною для багатьох установ, і це не те рішення, яке ми прийняли легковажно».
На сайті Times Higher Education опублікована тематична добірка статей «Show time: як бути привабливим учителем: поради щодо налагодження контактів зі студентами та підвищення відвідування занять».
На сайті Times Higher Education опублікована тематична добірка статей
«Show time: як бути привабливим учителем: поради щодо налагодження контактів зі студентами та підвищення відвідування занять».
Наголошується, що останнім часом багато вчених борються зі зменшенням відвідуваності офлайн занять, не кажучи вже про зниження мотивації та взаємодії серед тих, хто їх відвідує. Ситуація посилюється переходом в онлайн-режим: схоже, що для багатьох встановлення взаєморозуміння і залучення студентів раніше не було такою проблемою. Хоча може виникнути деяка розбіжність в тому, що саме означає залучення студентів, ця колекція ресурсів показує, що існує загальне розуміння того, що створення захопливих інтерактивних уроків, навчання спілкуванню зі студентами та ефективне використання технологій, є ключовими відправними точками для впровадження навчання. Добірка містить двадцять одну статтю, які охоплюють ключові аспекти взаємодії зі студентами. Читачі мають можливість ознайомитись з ними та отримати поради щодо: способів зацікавлення студентів; миттєвої відповіді на складні питання; думок про онлайн-залучення; створення присутності викладачів, щоб краще залучити студентів; як утримати увагу студентів; викладання складних понять через комікси; ChatGPT і генеративного штучного інтелекту; використання VR для зміни ставлення студентів-медиків до літніх пацієнтів; використання емоційного навчання для сприяння залученості та критичного мислення; як гумор стимулює критичне мислення, креативність і комунікативні; як використовувати гумор для покращення розуміння студента; мистецтва привнесення гумору в клас; знайомства зі створенням квестів; як відеоігри можуть допомогти залучити студентів; використання цифрових квестів для сприяння залученню студентів тощо.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Джорджини Чамі «Штучний інтелект та академічна чесність: досягнення балансу».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Джорджини Чамі «Штучний інтелект та академічна чесність: досягнення балансу».
У ній наводиться погляд на те, як університети можуть заохочувати етичне та прозоре використання інструментів штучного інтелекту для підтримки навчання, водночас захищаючи від неправомірних дій. Наголошується, що нинішня хвиля генеративного штучного інтелекту спричинила великі дебати та дискусії у сфері вищої освіти. Авторські статті, блоги та стрічки соціальних мереж сповнені запитань без чітких відповідей, проте викладачам необхідно зрозуміти, як адаптуватися та що прийняти. Джорджини Чамі вважає, що вкрай важливо вирішити потенційні етичні проблеми, які супроводжують інтеграцію ШІ і викликають питання, зокрема: який потенційний вплив ШІ на академічну чесність; чи будуть технології сприяти шахрайству; якою мірою дані або інструменти, створені ШІ, мають бути дозволені для викладання і навчання в університетах; як адаптувати навчання у світі, де більшість людей можуть звернутися до технологій за відповіддю. Розглядаючи ці проблеми, автор доходить до висновків: текст, згенерований штучним інтелектом – це новітнє зрушення у вищій освіті, яке спонукає замислитися над тим, що означає навчання зараз і в майбутньому; ШІ підвищує доступність інформації та може розв’язувати складні задачі, аналізувати великі обсяги даних і ухвалювати рішення з мінімальною участю людини; використання ШІ та інших технологічних інструментів за своєю суттю не перешкоджає навчанню, вирішальним фактором є те, як використовувати технологію, зберігаючи при цьому академічну чесність; незважаючи на обмеження, важливо вивчити потенціал технологій для підвищення продуктивності студентів та покращення їхнього досвіду навчання; в академічному письмі використання таких інструментів, як Quillbot і Grammarly, допомагають студентам покращити свою письмову роботу, зокрема, виразу мови та виправляючи орфографічні, граматичні помилки, пунктуаційні помилки або незручні формулювання. Такі інструменти, як ChatGPT-3 і GPT-4, також можуть допомогти в ефективному написанні; ШІ може і має бути доповненням до навчання студентів, а не його заміною. Здатність критично оцінювати текст є важливою академічною навичкою, яка ставатиме дедалі ціннішою в міру того, як студенти знайомитимуться з великою кількістю контенту, створеного ШІ; майбутні зусилля мають бути зосереджені на визначенні «належного використання» інструментів ШІ. Студенти повинні бути обізнані не тільки про можливості, а й про обмеження ШІ. Таким чином, університети виховуватимуть покоління студентів, які вміють використовувати технології, але також володіють критично важливими навичками для розуміння та ефективного застосування. Університети, які вдумливо використовують ШІ для забезпечення збереження людської взаємодії, критичного мислення та цінності поглибленої освіти, імовірно, процвітатимуть у цьому новому освітньому ландшафті. Важливо знайти баланс, за якого ШІ покращує і підтримує, а не порушує процес навчання.
На сайті Times Higher Education, одної із найбільш впливових рейтингових агенцій світу, опубліковано чергові результати галузевого рейтингу «World University Rankings 2024 by subject».
На сайті Times Higher Education, одної із найбільш впливових рейтингових агенцій світу, опубліковано чергові результати галузевого рейтингу «World University Rankings 2024 by subject».
Предметний рейтинг, як і світовий, ранжується на основі 18 показників, які є складовими 5 ключових показників вищої освіти: викладання, дослідницьке середовище, якість досліджень, співпраця з індустрією, а також міжнародні перспективи. Українськи університети представлені з дев’яти предметів, серед яких найкращими є: комп’ютерні науки – Національний університет «Львівська політехніка», Харківський національний університет радіоелектроніки, Харківський авіаційний інститут; фізичні науки – Сумський державний університет, Національний університет «Львівська політехніка», Львівський національний університет імені Івана Франка; інженерія: Сумський державний університет, Харківський національний університет радіоелектроніки, Національний університет «Львівська політехніка»; бізнес та економіка – Сумський державний університет, Національний університет «Львівська політехніка», Національний університет біоресурсів і природокористування України; суспільні науки – Сумський державний університет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний університет «Львівська політехніка»; науки про життя – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний університет біоресурсів і природокористування України; мистецтво та гуманітарні науки – Київський національний університет імені Тараса Шевченка; право – Київський національний університет імені Тараса Шевченка; клініка та здоров’я – Київський національний університет імені Тараса Шевченка.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Керолайн Грін і Вільяма Е. Дональда «Зробити конференції більш інклюзивними: можливості, перешкоди та отримані уроки».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Керолайн Грін і Вільяма Е. Дональда «Зробити конференції більш інклюзивними: можливості, перешкоди та отримані уроки».
У ній автори ділиться власним досвідом організації одноденної конференції з питань розвитку карєри, яка збирає вчених, професійних спеціалістів і політиків для спілкування та обміну найкращими практиками, Зокрема, автори прагнуть сприяти інклюзивності, відповідаючи на постійні заклики, щоб забезпечити доступ до цінних просторів обміну знаннями для якомога більшої кількості людей. Як організатори та амбасадори заходу, вони окреслюють три дії, які вжили, щоб зробити захід максимально інклюзивним, три перепони, з якими зіткнулися при цьому, і три напрямки, які потрібно вдосконалити під час проведення майбутніх заходів. Отже дії, які вжиті, щоб зробити захід максимально інклюзивним: доступна ціна – не всі вчені, професіонали або політики мають фінанси для відвідування конференцій; повністю віртуальний захід – з огляду на зазначене, формат заходу та ціна взаємопов’язані; різноманітність доповідачів – це означає пошук високоякісних доповідачів із різних професій та дисциплін, щоб представляти різноманіття секторів вищої освіти та кар’єри. Перешкоди, з якими зіткнулися, щоб зробити конференцію інклюзивною: забезпечення спонсорства – проведення онлайн-одноденного заходу потребує спонсорства, щоб компенсувати витрати, включно з ліцензіями на технологіями; підвищення обізнаності про подію – щоб зробити її фінансово життєздатною, організовуючи подію з доступною ціною квитків; збалансування різноманітності доповідачів – збалансувати різноманітність із заданою кількістю слотів для доповідачів і висвітленням тем. Сфери для вдосконалення під час виконання майбутніх подій: покращення віртуального досвіду – технології можуть бути дорогими, але завжди існує ризик технологічного сбою; залучення вчених, професіоналів і політиків – захід має бути доступним для якомога більшої кількості людей із сектору вищої освіти та за його межами; прислухання до відгуків – довгострокова життєздатність заходу залежить від постійного вдосконалення процесу, керованого різноманітними відгуками. Підсумовуючи, автори висловили сподівання, що враховуючи їх досвід, інші організатори зможуть покращити інклюзивність своїх заходів.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Мередіта Вілкінсона «Зробити університети інклюзивними для людей з обмеженими можливостями, частина перша: зворотній зв’язок, доступ і мова».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Мередіта Вілкінсона «Зробити університети інклюзивними для людей з обмеженими можливостями, частина перша: зворотній зв’язок, доступ і мова».
Автор пропонує поради щодо сприяння інклюзивності для студентів та персоналу університетів з обмеженими можливостями. Університетам важливо врахувати їх, зважаючи на те, що кількість таких людей зростає. Керівники вищої ланки, які не мали відповідного досвіду, повинні знати як можна зробити свої університети більш інклюзивними, щоб повністю підтримувати студентів і співробітників з обмеженими можливостями. У першій частині роботи поради стосуються отримання зворотного зв’язку від студентів та персоналу, підвищення доступності та підхід до мови щодо інвалідності. Зокрема пропонується: використання досвіду спілкування зі студентами та персоналом з обмеженими можливостями – ймовірно, в університеті є експерти, до яких можна звернутися за порадою та підтримкою; зробити свій кампус і заходи доступними – слід враховувати: чи придатні під’їзди та внутрішні частини будівель для людей на інвалідних візках, чи достатньо туалетів для людей з обмеженими можливостями, чи оборудовано роздягальні та підйомник, чи достатньо широкі двері, щоб вмістити інвалідні візки, чи логічно розташовані простори та чи вільні вони від перешкод, які можуть спричинити нещасні випадки, чи працюють доступні двері. Інші способи зробити свої події доступнішими: наявність кімнат відпочинку для відвідувачів, заздалегідь надання учасникам матеріалів до заходів, чітке маркування їжі для відвідувачів з особливими дієтичними вимогами, включення регулярних перерв продовж усього заходу, зробити мережеві сеанси доступними, включивши місця для сидіння та столи; використання правильної мови – використання таких термінів, як «інвалід» і «інвалідність», є цілком прийнятним, але слід уникати висловлювань, які призводять до того, що особа стає жертвою через її інвалідність; уникання припущень – важливо не робити припущень щодо того, що студенти та співробітники можуть/не можуть робити. Припущення можуть дуже засмучувати людей з обмеженими можливостями. Стратегії включають постановки відкритих питань, таких як: вплив інвалідності на роботу, що я/університет можуть зробити, щоб краще підтримати вас, що ви вважаєте корисним/некорисним, як би ви хотіли повідомити про будь-які труднощі, з якими ви стикаєтеся. Взявши до уваги ці поради, можна почати вживати заходів, щоб зробити навчальний заклад більш доступним для студентів і персоналу з обмеженими можливостями, чи то шляхом забезпечення більшої доступності будівель і заходів, використання правильної мови чи запобігання припущенням. У другій частині цієї серії автор планує зосередитись на тому, як керівники закладів вищої освіти можуть робочим навантаженням студентів і співробітників зробити процеси просування більш справедливими.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Ібхам Веза та Мохд С’яйфуддін Мохд «Впровадження проектного навчання: практичний посібник».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Ібхам Веза та Мохд С’яйфуддін Мохд «Впровадження проектного навчання: практичний посібник».
У ній автори надають практичні рекомендації та методології для впровадження проєктного навчання та описують його потенційний вплив на студентів. «Проектне навчання» (PBL) являє собою значне зрушення в освітній методології, яке фундаментально змінює підхід до процесів викладання та навчання. PBL перетворює студентів із пасивних одержувачів знань на активних учасників, які активно аналізують та оцінюють інформацію. Цей підхід заохочує навички критичного мислення, усуваючи розрив між теоріями, які викладають в академічних колах, та їхнім практичним застосуванням у реальних сценаріях. Це допомагає студентам активно займатися предметом, що зрештою призводить до глибшого і ретельнішого розуміння предмета. У статті надаються роз’яснення щодо PBL та процесу його реалізація. Автори розглядають основні процедури ефективної інтеграції PBL в освітнє середовище та надають поради щодо їх реалізації, зокрема: визначення проекту: створення плану навчання (переконайтеся, що цілі проєкту збігаються з освітніми цілями курсу і будь-якими застосовними реальними контекстами, керуйте очікуваннями – дуже важливо точно встановити графік проєкту, важливі моменти прогресу і кінцеві результати, розробіть критерії оцінювання, що охоплюють як кінцевий результат, так і процедурні аспекти (процес), щоб створити середовище, що сприяє всебічному навчанню); сприяння співпраці та груповій роботі (щоб виховати почуття причетності та відповідальності, бажано розподіляти обов’язки, що відповідають унікальним талантам кожного учня; розвивайте командну атмосферу, яка сприяє відкритому спілкуванню та інклюзивним протоколам прийняття рішень; розвивайте культуру, яка сприяє взаємній повазі між людьми, цінує різноманітні точки зору та сприймає конструктивну критику як невід’ємну частину обговорення); встановлення зв’язку теорії та практики (переконайтеся, що теми проєктів відповідають змісту курсу та сприяють використанню теоретичних знань учнів; заохочуйте участь студентів у рефлексивних практиках, пропонуючи їм можливість встановити зв’язок між своїм проєктним досвідом та академічним навчанням); сприяння самосвідомості та розвитку критичного мислення за допомогою зворотного зв’язку (доцільно включати періодичні цикли зворотного зв’язку протягом усього проєкту, надаючи учням можливість брати участь у роздумах та ітераціях; одним із потенційних підходів до поліпшення досвіду навчання та глибшого розуміння цілей проєкту є інтеграція механізмів зворотного зв’язку між колегами); використання технологій (використовуйте онлайн-інструменти спільної роботи для управління проєктами та проведення досліджень; щоб підвищити якість результатів проєкту, рекомендується мотивувати учнів використовувати інструменти та програмне забезпечення візуалізації. Наприкінці статті, Ібхам та Мохд наводять висновок: назустріч майбутньому з PBL. PBL – це багатообіцяючий підхід до майбутнього. Значна увага приділяється розвитку навичок критичного мислення, здатності розв’язувати проблеми, спільній роботі та розвитку творчих здібностей, що сприяє набуттю знань. Крім того, він підходить для всіх форм навчання, даючи змогу всім студентам досягти успіху та продемонструвати своє розуміння. PBL – це дуже корисний підхід, який пропонує винагороду як викладачам, так і студентам. Сприяння їх зусиллям і спостереження за набуттям ними ідей, здібностей і впевненості в собі – це надзвичайно приємний аспект викладання.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Джулія Фріланд Фішер «Три кроки, щоб розкрити приховану програму нетворкінгу».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття
Джулія Фріланд Фішер «Три кроки, щоб розкрити приховану програму нетворкінгу».
У ній автор розмірковує над питанням: як підтримати студентів у розвитку мережевих навичок, які покращать їхні майбутні кар’єрні перспективи. Дані свідчать, що студентам потрібні мережі. За даними опитування випускників університету Strada-Gallup, проведеного у 2020 році, майже половина з них, на питання про яку навичку, що не набули в університеті, найбільше шкодують, відповіли «Нетворкінг». На жаль, несправедлива реальність така, що величезна роль мереж залишається в основі прихованої навчальної програми, яка могла б допомогти деяким випускникам перетворити зароблені важкою працею ступені у кар’єру. Але є способи демістифікувати побудову мереж і зробити доступ до соціального капіталу більш явною і справедливою особливістю навчання студентів в університеті. Джулія Фріланд Фішер радить застосовувати три кроки, які виведуть цю приховану навчальну програму на світло для всіх студентів кампусу: навчити студентів мережевої взаємодії як навички в рамках кар’єрних послуг;
намагаючись залучити власний капітал, зробити побудову мережі кредитною; щоб підвищити рентабельність інвестицій, підвищити соціальний капітал у рамках стратегії всього кампусу. Додатковий бал: оцініть свої результати – у всіх цих зусиллях ключовим моментом є вимірювання прогресу. Це означає, що потрібно приділяти більше уваги кількості, якості та структурі студентських мереж, а також тому, чи підвищують вони свою здатність мобілізувати ці мережі. Більшість університетів не соромляться позиціонувати себе як центри зв’язків. Але якщо університети дбають про рівність і доступ, перед ними стоїть більш глибоке завдання: використати шанс цих зустрічей і гарантувати, що студенти випускаються з мережею зв’язків, а не лише з дипломом про освіту.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Адріана Раудашль «Долаючи академічні бар’єри: мовні моделі та майбутнє пошуку».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Адріана Раудашль «Долаючи академічні бар’єри: мовні моделі та майбутнє пошуку».
У ній наголошується, що істинний потенціал генеративного ШІ та великих мовних моделей залишається недостатньо вивченим у наукових колах. Ці технології можуть запропонувати більше, ніж просто відповіді. Автор аналізує: як ідеї, які вони пропонують, можуть революціонізувати академічний пошук і відкриття. У сьогоднішньому академічному світі, що швидко змінюється, вчені стикаються з безліччю дослідницьких статей, тому їм потрібні інструменти пошуку, здатні виконувати більше функцій, ніж просто пошук документів. Майбутнє пошуку – це не тільки пошук; а й отримання глибокої інформації, яка допоможе вченим використовувати величезну кількість знань. Elsevier працює з академічною спільнотою над створенням пошукових систем, що відповідають науковим потребам. У поєднанні з надійними академічними базами даних ці моделі перетворюються на передові механізми знань. Вони можуть аналізувати величезні бази даних, встановлювати зв’язки між розрізненими галузями і навіть пропонувати нові напрямки досліджень. Таким чином, вони не просто знаходять інформацію, а й допомагають зрозуміти її ширший контекст і значення, розкриваючи весь потенціал академічних ресурсів. В якості прикладу Адріана Раудашль наводить Bing ChatGPT від Microsoft, який демонструє вражаюче застосування LLM у пошуку, та практичні способи використання великих мовних моделей для роздумів: ставки не можуть бути вищими – у міру розширення знань дослідники повинні звузити сферу своєї діяльності й оволодіти зростаючою спеціалізованою мовою своїх галузей; обмеження великих мовних моделей для академічних досліджень – важливо зазначити, що, хоча програми LLM пропонують багато, вони не є панацеєю. LLM призначені для створення тексту, а не для створення фактичних тверджень, часто званих «галюцинаціями». По-друге, ці моделі обмежені даними, на яких вони навчалися, а це означає, що їхні «знання» можуть швидко застаріти, особливо в дисциплінах, що швидко розвиваються. На думку автора, LLM являють собою перший значний прогрес у сфері пошуку і відкриттів за останні десятиліття. LLM дозволить вийти за рамки простого спогаду, сприяючи контекстуальному розумінню та інноваційним відкриттям. Отже, метою має бути не просто створення більш досконалих пошукових систем, а й створення більш інтелектуальних, інтуїтивно зрозумілих інструментів, які збагачують пошук знань.
