Національний репозитарій академічних текстів

Новини

ОСВІТНІЙ СЕРІАЛ «ТЕНДЕРИ PROZORRO ДЛЯ ПОЧАТКІВЦІВ»

На платформі ДіяОсвіта доступний новий освітній серіал «Тендери Prozorro для початківців».

Він містить покрокову інструкцію з успішної участі в державних закупівлях та орієнтований на підприємців, які прагнуть розширити ринки збуту, знайти стабільне джерело доходу та впевнено працювати з державою. У серіалі розглядаються основні кроки, які необхідно пройти для участі у закупівлі: пошук актуальних тендерів на Prozorro; дослідження й передбачення планів замовників; аналіз закупівлі; як підготувати успішну тендерну пропозицію; відмінності у типах процедур закупівлі; рекомендації з підготовки до аукціону. Проєкт розроблено Мінцифри та компанією Zakupivli.Pro.

Детальніше: https://thedigital.gov.ua/news/business/iak-biznesu-zarobliaty-na-derzzakupivliakh-diiaosvita-ta-zakupivlipro-zapustyly-novyy-osvitniy-serial, https://osvita.diia.gov.ua/courses/prozorro-tenders-for-beginners

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_ОсвітаОнлайн

2026-06-11

КОЖЕН ТРЕТІЙ НАУКОВЕЦЬ НЕ МАЄ ДОСТУПУ ДО КВАНТОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

На сайті Організації об’єднаних націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) опубліковано інформаційний матеріал «Кожен третій дослідник не має доступу до інфраструктури квантових досліджень, що не дозволяє суспільству повною мірою реалізувати цей потенціал».

Увагу зосереджено на матеріалах та висновках доповіді ЮНЕСКО «Квантовий момент: Глобальна доповідь за підсумками міжнародного року квантової науки й технологій». Відсутність доступу науковців до інфраструктури квантових досліджень стримує розвиток квантових технологій та їхнє поширення у таких галузях, як охорона здоров’я, обчислювальні науки, кібербезпека та кліматичне моделювання. Існує також значний географічний розрив: у Європі та Північній Америці за рік на кожну країну припадало в сім разів більше заходів у галузі квантової науки, ніж в Африці. Квантові комп’ютери здатні одночасно аналізувати величезну кількість варіантів розв’язання задач подібно пошуку виходу з лабіринту шляхом тестування всіх шляхів відразу, а не послідовно, як це робить класичний комп’ютер. Таке застосування квантової фізики значно збільшує обчислювальну потужність і може спричинити революцію у вирішенні складних завдань – від розробки нових ліків та високоточного моделювання кліматичних систем до підвищення рівня кібербезпеки фінансових операцій та телекомунікацій. Однак без цілеспрямованих та скоординованих дій переваги цієї трансформації можуть виявитися сконцентрованими в обмеженій кількості країн, що не усуне, а лише посилить глобальну нерівність. Дослідження побудоване на інформації щодо 1300 зареєстрованих заходів у галузі квантової науки у 83 країнах за участю понад 1,2 млн осіб, а також результатах глобального опитування 590 експертів з 81 країни й даних провідних міжнародних наукових організацій, таких як Американське фізичне товариство. Для подолання нерівності у доступі до квантових досліджень ЮНЕСКО запустила Глобальну квантову ініціативу — рамкову програму для урядів, академічної спільноти, представників індустрії та громадянського суспільства, спрямовану на інклюзивний та етичний розвиток квантових технологій і забезпечення участі всіх країн у формуванні квантового майбутнього.

Детальніше: https://www.unesco.org/ru/articles/kazhdyy-tretiy-issledovatel-ne-imeet-dostupa-k-infrastrukture-dlya-kvantovykh-issledovaniy-chto-ne?hub=701, https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000398055.locale=en, https://www.unesco.org/en/global-quantum-initiative

Фото: ЮНЕСКО

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_UNESCO #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_Інноваторам_новини

2026-06-11

ОЕСР: СПІВПРАЦЯ З ПИТАНЬ ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ДІЛОВОЇ ПОВЕДІНКИ

Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала звіт «Економічне обґрунтування співпраці з Національними контактними пунктами з питань відповідальної ділової поведінки».

У ньому зазначається, що згідно «Керівних принципів ОЕСР для багатонаціональних підприємств» функціонує 52 національних контактних пункти відповідного профілю, уповноважених діяти як державні позасудові механізми вирішення суперечок. З 2000 року ці НКП розглянули понад 700 справ щодо діяльності компаній щодо дотримання прав людини, трудових відносин, охорони навколишнього середовища тощо. Незважаючи на гарну репутацію НКП у вирішенні суперечок, багато компаній вважають за краще не звертатись до НКП. У документі розглядається механізм діяльності НКП при вирішенні складних питань, який допомагає компаніям уникнути зайвих витрат, мотивація (зниження репутаційних ризиків, право на державну підтримку тощо) та показано, як цей процес може зміцнити відносини між зацікавленими сторонами в рамках комплексної перевірки компанії для забезпечення відповідності вимогам регулятора, ділових партнерів та інвесторів.

Детальніше: https://www.oecd.org/en/publications/the-business-case-for-engaging-with-the-national-contact-points-for-responsible-business-conduct_aaff4c16-en.html, https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2026/06/the-business-case-for-engaging-with-the-national-contact-points-for-responsible-business-conduct_358c15d7/aaff4c16-en.pdf, https://doi.org/10.1787/aaff4c16-en

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_OECD #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_Інноваторам_новини

2026-06-11

ЛАБОРАТОРІЇ ТРИМАЮТЬСЯ НЕ ЛИШЕ НА ДОСЛІДНИКАХ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Пета Метарома та Сача Джаясінгхе «Працівники дослідницької інфраструктури повинні мати такі самі умови праці, як і науково-педагогічні працівники».

У ній автори стверджують, що сучасні університетські дослідження дедалі більше залежать від висококваліфікованих технічних і наукових спеціалістів, однак чинні системи класифікації посад і трудових відносин не відображають реальної ролі цих працівників у науковому процесі. Автори звертають увагу на те, що складне лабораторне обладнання, високопродуктивні обчислення, біобанки, дослідницькі платформи та інші елементи сучасної наукової інфраструктури потребують постійного супроводу фахівців із вузькоспеціалізованими знаннями. Такі працівники не лише забезпечують функціонування технічних систем, а й часто беруть участь у плануванні експериментів, розробленні методик, аналізі результатів та навчанні молодих дослідників. Попри це, у багатьох випадках їх відносять до професійного або адміністративного персоналу, а не до академічної спільноти. Так, в Австралії чинні підходи до класифікації працівників університетів сформувалися в період, коли наукові дослідження значною мірою спиралися на індивідуальну роботу окремих учених. Сьогодні все більше проєктів реалізуються великими міждисциплінарними командами, у яких спеціалісти з дослідницької інфраструктури виконують критично важливі функції, але кадрові моделі до цих перетворень не встигли адаптуватися. Не можна нехтувати той факт, що ця недосконалість має свої негативні наслідки: різниця у статусі науково-педагогічних співробітників та працівників інфраструктурних підрозділів проявляється в обмежених можливостях кар’єрного просування, нижчому рівні професійного визнання, меншому доступі до механізмів підтримки розвитку тощо. Це створює труднощі з утриманням висококваліфікованих кадрів і може ускладнювати залучення нових спеціалістів у сферу дослідницької інфраструктури. Проблема виходить за межі окремих університетів, оскільки наразі це загальне явище для усього світу. Якщо інституції освіти та науки не забезпечуватимуть конкурентних умов праці та зрозумілих кар’єрних траєкторій, вони ризикують втрачати досвідчених працівників, які обератимуть кар’єрний трек у промисловості, державному та приватному секторі. Одним із можливих рішень може стати перегляд систем класифікації посад із визнанням того, що персонал дослідницької інфраструктури є невід’ємною частиною наукового процесу. Це дозволить забезпечити більш справедливі умови праці та краще відобразити внесок таких фахівців у створення наукових результатів. Адже успішність сучасних досліджень дедалі більше залежить не лише від окремих учених, а й від широкого кола фахівців, які підтримують довгострокову стійкість дослідницької системи.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/depth/research-infrastructure-staff-should-be-same-terms-academics

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_Бібліотекарям #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-06-10

ПРОГРЕС У ВИКОНАННІ ПРІОРИТЕТІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСЛІДНИЦЬКОГО ПРОСТОРУ ТА СТРУКТУРНІ ПРОБЛЕМИ

На сайті Європейської Комісії у розділі «Дослідження та інновації» опубліковано матеріал «Спостерігається постійний прогрес у виконанні пріоритетів Європейського дослідницького простору, але структурні проблеми залишаються».

У ньому зазначається, що ЄС, його держави-члени та країни, асоційовані з програмою «Горизонт Європа», у період з 2010 по 2023 рік досягли значного прогресу у ключових сферах досліджень та інновацій. За допомогою актуального Табло показників Європейського дослідницького простору (ERA) за 2025 рік та Інформаційної панелі ERA усі зацікавлені можуть долучитись до даних моніторингу ERA. Звіт містить інформацію про прогрес, досягнутий на рівні ЄС та на національному рівні за чотирма пріоритетами ERA: поглиблення функціонального внутрішнього ринку знань; здійснення «зеленого» та цифрового переходу та розширення суспільної участі в ERA; розширення доступу до передового досвіду досліджень та інновацій по всьому ЄС; просування узгоджених інвестицій та реформ у дослідження та інновації. Фіксується значний прогрес у ряді підпріоритетів ERA: інвестиції в дослідження та розробки, відкрита наука, гендерна рівність, кар’єра та мобільність дослідників, глобальна взаємодія. Позитивні зрушення також очевидні в синергії з галузевою та промисловою політикою, у залученні громадян та суспільства до досліджень та інновацій. Разом із тим, обмежений прогрес та навіть стагнація мають місце у ряді ключових сфер, включаючи наукове лідерство, дії в галузі досліджень та розробок, орієнтовані на вирішення проблем, координацію інвестицій у дослідження та розробки, а також синергію з політикою в галузі освіти та навичок. Залишаються значними відмінності між країнами, особливо – щодо потенціалу співпраці та інтеграції на основі досконалості. Загалом Табло показників ERA 2025 підтверджує, що Європейський дослідницький простір продовжує просуватися у напрямку координації дій та спільних політичних рамок, однак структурні дисбаланси та недостатня конвергенція ризикують підірвати довгострокову конкурентоспроможність Європи. У висновках підкреслюється важливість сталих інвестицій, узгодженості політики, посилення співпраці між країнами та секторами для повної реалізації потенціалу Європейського наукового простору. Також у документі йдеться про наступні кроки, зокрема: Табло показників ERA буде доповнено аналітичними матеріалами моніторингу у рамках окремих країн, а Єврокомісія у 2026 році має прийняти Закон про ERA.

Детальніше: https://research-and-innovation.ec.europa.eu/news/all-research-and-innovation-news/continuous-progress-across-european-research-area-priorities-structural-challenges-remain-2026-06-01_en, https://op.europa.eu/en/publication-detail/-/publication/675add95-5bcc-11f1-aa6d-01aa75ed71a1/language-en

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ЄС #НРАТ_ЄДП #НРАТ_ВідкритіДані #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_Інноваторам_новини

2026-06-10

ОЕСР: ОБМІН ІНФОРМАЦІЄЮ У СФЕРІ КОНКУРЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ

Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала аналітичний документ «Обмін інформацією у сфері конкурентної політики» із серії «Круглі столи ОЕСР з політичних документів у сфері конкурентної політики».

У ньому зазначається, що обмін інформацією між фактичними чи потенційними конкурентами порушує складні питання конкурентної політики. Йдеться про комерційно важливу інформацію для конкурентів, включаючи ту, яка передається через посередників, зовнішні е-платформи, автоматизовані інструменти та публічне розкриття. Кожна з цих форм розкриття інформації може покращити функціонування ринку за рахунок зниження невизначеності, скорочення транзакційних витрат та підтримки планування, знизити стратегічну невизначеність, але, разом із тим, і послабити конкуренцію, полегшити координацію чи сприяти картельній поведінці. Оскільки ризики та вигоди залежать від безлічі специфічних аспектів обміну інформацією та її контексту, розроблення чітких керівних вказівок є складним завданням. Дослідження процесів обміну інформацією важливе з наступних причин: 1) економічні дослідження тепер мають у своєму розпорядженні удосконалені евристичні методи, які показали, що інформація, яка часто розглядається як менш ризикована (особливо агреговані дані) може сприяти координації дій конкурентів; 2) правозастосовна практика засвідчує, що у низці юрисдикцій обмін інформацією визнається самостійним порушенням, проте зберігаються розбіжності у правовій характеристиці, порогових значеннях, підходах та ефектах; 3) технологічні зміни роблять ринки більш концентрованими та цифровими. У документі розглядається, як різні форми обміну інформацією впливають на стимули розвитку підприємств та ринкові результати; аналізуються підходи антимонопольних органів країн ОЕСР через правозастосування, прецедентне право та керівні вказівки; показані основні чинники конкурентного ризику.

Детальніше: https://www.oecd.org/en/publications/information-sharing-in-competition-policy_ecbf13e9-en.html, https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2026/06/information-sharing-in-competition-policy_7b14e98f/ecbf13e9-en.pdf, https://doi.org/10.1787/ecbf13e9-en

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_OECD #НРАТ_ВідкритіДані #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_Інноваторам_новини

2026-06-10

«МІКРОШАХРАЙСТВО» В НАУЦІ: МІЖ НЕДБАЛІСТЮ ТА НЕЧЕСНІСТЮ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува ««Ендемічне мікрошахрайство» серед науковців залишається безкарним».

У ній автор висловлює своє занепокоєння поширенням дрібних, але систематичних порушень академічної доброчесності, які в епоху ШІ майже перестали бути предметом офіційних розслідувань, тоді як по суті є грубим порушенням академічної культури та негативно впливають на якість наукових досліджень. Поштовхом для дискусії стала публікація декана факультету Педагогічного університету Брюса Макфарлейна, який стверджує, що нині увага університетів та суспільства в цілому значною мірою зосереджена на використанні студентами генеративного штучного інтелекту, тоді як численні сумнівні практики серед науковців часто залишаються поза належною увагою. Навколо студентського використання ШІ виникла своєрідна «моральна паніка», яка відволікає від глибших проблем академічної доброчесності. Стало массовим «мікрошахрайство» – не відверта фальсифікація даних або плагіат, а менш помітні дії, що порушують принципи доброчесності, яке проявляється в надмірному самоцитуванні, формальному включенні до списку літератури праць, що фактично не були використані під час дослідження, символічному цитуванні відомих авторів без належного звернення до їхніх ідей та інші практики, спрямовані на покращення показників публікаційної активності чи академічної репутації. Подібні дії складно кваліфікувати як грубі порушення, тому вони рідко стають предметом дисциплінарних процедур. Але їхня поширеність має значний накопичувальний ефект: саме такі практики поступово формують середовище, в якому дотримання високих стандартів дослідницької роботи починає сприйматися як менш важливе, ніж досягнення кількісних показників ефективності. Системи оцінювання, орієнтовані на кількість публікацій, цитованість й різноманітні наукометричні індикатори, створюють стимули для поведінки, яка формально не порушує правила, але суперечить духу академічної доброчесності. Університети значно ефективніше реагують на поодинокі випадки очевидного порушення правил, ніж на поширені практики, які перебувають у «сірій зоні» між припустимою поведінкою та недоброчесністю. Саме тому багато фактів «мікрошахрайства» тривалий час залишаються без наслідків для їхніх учасників. Стаття закликає замислитись над тим, як академічне середовище визначає межі доброчесності та які стимули формують повсякденну поведінку дослідників, адже довіра до науки залежить не лише від боротьби з найбільш резонансними порушеннями, а й від ставлення до численних дрібних практик, які поступово впливають на якість наукової роботи.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/endemic-micro-cheating-academics-going-unpunished

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-06-09

НЕОБХІДНО ВІДНОВИТИ РОБОТУ НАД ДИРЕКТИВОЮ ПРО ТРАНСКОРДОННІ ОБ’ЄДНАННЯ У ВИЩІЙ ОСВІТІ

Європейська асоціація університетів оприлюднила свою позицію щодо нещодавно відкликаної Європейською комісією пропозиції щодо директиви про європейські транскордонні об’єднання.

Рішення про доцільність підготовки цього документу було прийняте у 2023 році з огляду на необхідність підтримки створення некомерційних асоціацій в усіх державах-членах ЄС, незалежно від місця їхньої реєстрації. Наразі підготовлений та попередньо узгоджений документ, який отримав підтримку Європейського парламенту, знято з розгляду. Транскордонне співробітництво є важливим для розвитку європейських університетів: ця співпраця підвищує якість навчання та викладання і часто є передумовою досягнення високих результатів у дослідженнях. Упродовж останнього десятиліття в Європі відбувалось поглиблення цього типу співпраці, у тому числі – завдяки ініціативі сотень університетів, які беруть у ній участь. Можливість створення асоціацій, що діють на європейському рівні, відображатиме та сприятиме цій дедалі глибшій співпраці. Транскордонні асоціації мають значний потенціал для європейської вищої освіти та досліджень, а також для зміцнення стійкості європейської демократії. Тому Європейська асоціація університетів закликає Раду ЄС, Європейський парламент та Європейську комісію продовжувати свою роботу, щоб втілити цей варіант у реальність.

Детальніше: https://eua.eu/news/eua-news/revive-the-directive-on-cross-border-associations-to-make-cooperation-easier-across-the-eu.html

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ЄAУ #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

2026-06-09

ОЕСР: ОНОВЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ CLIMATE CLUB

Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала звіт «Оновлення фінансового інструментарію Climate Club на 2026 рік.

Економічні ризики та фінансові інструменти декарбонізації промисловості». У ньому зазначається, що на промисловий сектор припадає біля 40% загального обсягу глобальних викидів вуглецю, а на металургійну, цементну та хімічну промисловість – 70%. Досягнення нульових викидів до середини століття вимагає швидкого та стійкого нарощування масштабів запровадження низьковуглецевих промислових технологій. Уряди, промисловість та фінансовий сектор працюють над трансформацією промислових виробничих систем задля покращення екологічних показників, зниження кліматичних ризиків, забезпечення конкурентоспроможності та підвищення стійкості. Тим не менш, поточний рівень інвестицій у низьковуглецеві технології суттєво відстає від необхідного. За даними спільної доповіді ОЕСР-МЕА, щорічні глобальні інвестиції в технології з майже нульовим рівнем викидів для сталеливарної та цементної промисловості мають досягти щонайменше 500 млрд дол. США у період з 2026 по 2035 рік, а це у 25 разів більше, ніж нинішній рівень. При цьому не менше 67% цих інвестицій необхідні в країнах з економікою, що розвивається. На Китай припадає понад 75% світового виробництва сталі і понад 85% всього світового виробництва цементу. Мобілізація інвестицій такого масштабу вимагає активізації фінансування з усіх джерел – державного, приватного, міжнародного та внутрішнього. При цьому очікується, що приватний сектор надасть більшу частину необхідного капіталу. У звіті представлено всебічний огляд доступних фінансових рішень з декарбонізації промисловості як у розвинених країнах, так і на ринках, що розвиваються; проаналізовано нові фінансові інструменти; наведено актуальні тематичні дослідження, що ілюструють конкретні приклади політики та програм із покращення доступу до фінансування, підвищення привабливості проектів для інвесторів (зокрема – приватних), які мають гарний потенціал для масштабування.

Детальніше: https://www.oecd.org/en/publications/climate-club-financial-toolkit-2026-update_df71ab89-en.html, https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2026/05/climate-club-financial-toolkit-2026-update_77981878/df71ab89-en.pdf, https://doi.org/10.1787/df71ab89-en

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_OECD #НРАТ_ЦСР_SDG #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_Інноваторам_новини

2026-06-09

АКАДЕМІЧНА ДИПЛОМАТІЯ ПРАЦЮЄ, КОЛИ ПОЛІТИКА РОЗ’ЄДНУЄ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Сегер Асаф ««Академічна дипломатія» може долати політичні розбіжності, вважає голова Європейської асоціації університетів».

У ній йдеться про зростаюче занепокоєння європейських університетів впливом геополітичної напруженості на міжнародну наукову співпрацю та пропонується обговорити роль академічного середовища у підтримці діалогу між країнами навіть тоді, коли офіційні політичні відносини ускладняються. Президент EUA Жузеп Гаррель представляє організацію, що об’єднує близько 900 університетів Європи. Він фіксує нову реальність: якщо ще кілька років тому керівники закладів вищої освіти найчастіше говорили про фінансування та інституційну автономію, то нині дедалі більше уваги вони приділяють наслідкам геополітичних конфліктів для науки й освіти. Серед ключових викликів – питання дослідницької безпеки та невизначеність щодо майбутніх умов міжнародної співпраці. Університети дедалі частіше висловлюють занепокоєння можливою втратою самостійності у виборі міжнародних партнерів. Ідеться про ризик того, що рішення стосовно співпраці з іноземними науковцями або закладами будуть ухвалюватись не академічними інституціями, а державними структурами залежно від розвитку політичної ситуації. Університети прагнуть зберігати право самостійно визначати коло партнерів для наукових і освітніх проєктів. Це підтверджують і результати нового опитування EUA: вони співпрацюють не лише з партнерами в межах Євросоюзу, а й з установами Північної Америки, Азії, Африки, Латинської Америки, Близького Сходу та Океанії. Але останнім часом такі зв’язки дедалі частіше опиняються під пильною увагою урядів через побоювання щодо передачі чутливих технологій або результатів досліджень іноземним державам. Університети залишаються прихильниками відкритої співпраці та неохоче сприймають обмеження, засновані лише на географічному походженні потенційних партнерів. «Академічна дипломатія», як здатність університетів підтримувати професійні та наукові контакти навіть у періоди погіршення міждержавних відносин, надзвичайно важлива та виходить наразі на перший план. Заклади вищої освіти є важливим елементом «м’якої сили», вони забезпечують збереження каналів спілкування та взаєморозуміння між суспільствами, а їхні зв’язки можуть залишатися дієвими навіть тоді, коли офіційний політичний діалог суттєво обмежений. Гаррель наголошує, що сучасним керівникам закладів вищої освіти доводиться одночасно реагувати на виклики цифрової трансформації, розвитку штучного інтелекту, фінансових змін, екологічної стійкості та геополітичної нестабільності. У цих умовах здатність університетів підтримувати міжнародний діалог дедалі більше розглядається як важлива складова їхньої суспільної місії та внеску у збереження глобальних наукових зв’язків.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/academic-diplomacy-can-bridge-political-divides-says-eua-head

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_БезпекаДосліджень #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-06-08