Книжкова палата України на власному сайті у розділі «Видання для фахівців» оновила інформацію про нові надходження книг і брошур.
Книжкова палата України на власному сайті у розділі «Видання для фахівців» оновила інформацію про нові надходження книг і брошур.
У ньому представлені публікації з видавничої справи та редагування, книгознавства, документознавства, бібліології, бібліографії та бібліографознавства, а також галузеві науково-методичні та методичні розробки. Список видань формується на основі електронної бази даних обов’язкового примірника документів.
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Шелдона Г. Джейкобсона «Рецензування за допомогою ШІ має пройти належну перевірку».
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Шелдона Г. Джейкобсона «Рецензування за допомогою ШІ має пройти належну перевірку».
У ній автор порушує питання використання інструментів штучного інтелекту для рецензування наукових праць і наголошує, що перед тим, як запроваджувати відповідні практики, потрібно ретельно перевірити надійність і здатність ШІ адекватно виконувати ці завдання. Автор звертає увагу, що нині існують десятки тисяч наукових журналів, і процес оцінювання рукописів вимагає величезних витрат ресурсів часу та зусиль фахівців. Якщо кожну статтю мають рецензувати кілька незалежних експертів, то загальний обсяг роботи вимірюється мільйонами годин на рік. Саме тому зростає інтерес до можливостей штучного інтелекту як інструмента, який міг би зменшити таке навантаження. Будь-який процес рецензування наукової праці зводиться до трьох основних питань: чи є дослідження новим, чи коректними є отримані результати та чи додає робота вагомий інтелектуальний внесок у відповідну сферу знань. У кращому випадку технології штучного інтелекту можуть більш-менш успішно визначати рівень новизни, порівнюючи рукописи з наявною базою знань. Однак оцінка коректності та інтелектуальної цінності дослідження потребує глибокого контексту і часто пов’язана з суб’єктивними судженнями, що робить завдання значно складнішим. Джейкобсон застерігає: алгоритми навчаються на даних, які вже містять певні неточності й помилки, тому ймовірність упереджень дуже висока. Крім того, існує ризик, що система ігноруватиме роботи, які виходять за межі усталених підходів, натомість надаючи перевагу тим, що розвивають уже добре відомі напрямки. Це може посилити так званий «груповий ефект», коли інноваційні ідеї не отримують належної уваги. Щоб уникнути таких проблем, автор пропонує не замінювати людей автоматизованими рішеннями, а звернутись до гібридної моделі: статті оцінюють рецензенти, але паралельно ті самі рукописи проходять перевірку штучним інтелектом. Порівняння результатів дозволить з’ясувати, в яких галузях збіг між оцінками людей і алгоритмів може бути досить високим, а де навпаки — різниця виявиться суттєвою. Лише після такого тестування можна говорити про поступове розширення ролі технологій. Ключовий висновок полягає в тому, що системи ШІ самі мають пройти своєрідне «рецензування». Наразі немає доказів їхньої стабільної роботи без значних похибок і упереджень, тому їхнє застосування в офіційному процесі рецензування слід відтермінувати. Майбутнє науки може виграти від технологічної підтримки, однак це відбудеться лише за умови, що надійність таких інструментів буде перевірена так само суворо, як і будь-яке інше дослідницьке нововведення.
На сторінці блогу DOAJ опубліковано матеріал Метт Ходжкінсон «Переосмислення рецензування в епоху штучного інтелекту», приурочений до «Тижня рецензування-2025», який проходить з 15 по 19 вересня 2025 року.
На сторінці блогу DOAJ опубліковано матеріал Метт Ходжкінсон «Переосмислення рецензування в епоху штучного інтелекту», приурочений до «Тижня рецензування-2025», який проходить з 15 по 19 вересня 2025 року.
У ньому йдеться про те, як штучний інтелект починає змінювати глобальний ландшафт рецензування та, зокрема – процес рецензування наукових публікацій. Люди все більше цінують переваги автоматизованих інструментів, у тому числі сервісів генеративного штучного інтелекту, причому легкість їх використання спричиняє зниження, а подекуди – навіть вимкнення критичного мислення. Коли ChatGPT вперше було відкрито для широкого загалу наприкінці 2022 року, з’явився цілий шквал наукових статей, у яких інструмент був вказаний як автор/співавтор, незважаючи на те, що цей по суті інструмент явно не мав здатності брати на себе відповідальність за будь-які згенеровані результати. На щастя, здоровий глузд було відновлено, і швидко сформувався консенсус щодо того, що автоматизовані інструменти не можуть бути авторами. Однак люди все ще знаходять нові способи зловживання такого роду інструментами. Цьогоріч DOAJ змушений був відхилити заявку журналу, який використовує штучний інтелект для обрання рецензентів. Це була не єдина проблема з журналом, але вона була головною, що засвідчила більш широкий пласт видавничих проблем з публікаційною етикою. Використання автоматизованих алгоритмів для підбору потенційних рецензентів здійснюється вже багато років, для чого використовуються бази даних видавців та зовнішніх джерела (наприклад, Publons як частина Web of Science). Однак, експертів DOAJ вразило у політиці журналу те, що використаний алгоритм жодним чином не був описаний, тобто він був «чорною скринькою», над якою повністю відсутній людський контроль. З огляду на цей досвід Метт Ходжкінсон звертає увагу на цінність оновлення посібника із подання заявок, до якого було додано розділ про штучний інтелект та інші автоматизовані інструменти. Тепер DOAJ вимагатиме від журналів чіткої та прозорої політики використання ШІ, яка повинна включати наступні аспекти: як автори повинні розкривати використання ШІ (окрім перевірки орфографії, граматики тощо); як автори нестуть відповідальність за результат роботи з інструментами ШІ (авторами можуть виступати лише люди); чи повинен ГШІ цитуватися; чи мають рецензенти використовувати генеративний штучний інтелект для написання своїх звітів тощо. Журнал повинен розкривати використання інструментів ШІ, здійснювати належну перевірку та пропонувати людям перевіряти результати рецензування. Ці пропозиції по суті своїй не нові, бо спираються на позицію COPE, Асоціації STM, AME та інших авторитетних організацій. Нові правила ураховують нинішній консенсус щодо ШІ і пропонують запобіжні заходи, при цьому не надто обмежуючи експерименти з автоматизацією процесів.
Copyscape являє собою сервіс онлайн-перевірки контенту на плагіат, який використовується для порівняння з текстами в мережі інтернет, зокрема – у рамках одного сайту.
Copyscape являє собою сервіс онлайн-перевірки контенту на плагіат, який використовується для порівняння з текстами в мережі інтернет, зокрема – у рамках одного сайту.
Він був запущений у 2004 році компанією Indigo Stream Technologies Ltd як один з сервісів оповіщень для інтернет-ресурсів. Згодом цей сервіс еволюціонував у повноцінний інструмент для пошуку плагіату в інтернеті. Сервіс допомагає власникам сайтів відстежувати випадки крадіжки контенту та виявляти шахрайство, коли старий контент видається за новий. Користувачі можуть перевіряти, чи є певний текст або матеріали певного сайту на інших інтернет-ресурсах. Copyscape дозволяє налаштувати моніторинг за певним контентом, наприклад, чи хтось публікує певні матеріали без дозволу та відповідних посилань. Також сервіс може здійснювати порівняння текстів, знаходити дублікати контенту та безкоштовно здійснювати пошук копій веб-сторінок. Він автоматично сканує мережу інтернет на предмет знаходження копій сайту і надсилає власнику ресурсів відповідне повідомлення про виявлені збіги. Сервіс гарно працює з більшістю алфавітних мов, але не підтримує ієрогліфіку. Copyscape порівнює контент із великою базою даних веб-сторінок, використовує пошукові системи Google та Bing. Велика кількість клієнтів – провідних компаній у видавничій справі, сфері штучного інтелекту, контент-маркетингу, SEO, освіті, дослідженнях та інших галузях, – довіряють Copyscape як галузевому стандарту корпоративного рівня для виявлення онлайн-плагіату. Йдеться як про контент, створений людьми, так і згенерований ШІ. Copyscape пропонує безкоштовний інструмент перевірки на плагіат для пошуку копій веб-сторінок, а також три більш потужні професійні платні рішення для запобігання крадіжці контенту та шахрайству з ним – для перевірки унікальності завантажених файлів, пакетного пошуку, індивідуального повідомлення, відстеження використання контенту у мережі або на власних базах даних (у т.ч. локально або у приватній хмарі), постійне автоматичне сканування мережі, розміщення на сайтах банерів з попередженням про неприпустимість плагіату. Також компанія пропонує набір корисних посилань із посібниками по боротьбі з плагіатом для навчання й уникнення порушення доброчесності.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Харві Граффа «Автори, ви упевнені, що нове видання вашої книги – єдине на ринку?».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Харві Граффа «Автори, ви упевнені, що нове видання вашої книги – єдине на ринку?».
У ній автор говорить про те, що коли великі видавництва купують невеликі, вони також отримують їхні права на книги, але не завжди ці права дозволяють перевидання книжок згоди автора. Харві розповідає про випадок з власного життя, коли кілька років тому він готував нові видання двох своїх раніше виданих книжок і зіткнувся із тим, що воні вже перевидані без будь-якого на це законного дозволу з боку автора. Це, вважає Харві, – символ 21-го століття і поточної трансформації видавничої справи. Коли відбувається поглинання великими міжнародними видавничими конгломератами малих видавництв, здається, що для цих гігантів нормально перевидавати раніше видані та готувати нові видання книг зі спадку малих видавництв. Але дуже часто вони не перевіряють достатньо ретельно (а чи перевіряють взагалі?) статус відповідних авторських прав. У випадку, що розглядається, видавництво «Transaction» було придбано «Taylor and Francis» у 2016 році. Переговори з видавництвом щодо негайного вилучення несанкціонованих видань з друку та продажу й надання офіційної заяви про визнання законних авторських прав та повернення їх були важкими. Зрештою ця історія закінчилася добре, але такі інциденти є непоодинокими. Харві Графф каже, що майже все, чому він навчився у галузі прав інтелектуальної власності упродовж чотирьох десятиліть своєї наукової публікації понад 30-ти книг, тепер виглядає абсолютно застарілим знанням. Він виніс багато нових уроків з ситуації незаконної публікації своїх творів та закликає усіх бути обережними, знати свої права, регулярно перевіряти статус усіх опублікованих книг, зокрема – шляхом пошуку в інтернеті за назвою книги та актуальними списками видавців. Також слід вчасно попереджати своїх аспірантів робити те саме, коли вони почнуть публікувати свої роботи. Адже видавничі стандарти у майбутньому, ймовірно, лише погіршуватимуться, оскільки видавнича справа дедалі більше еволюціонуватиме від сумлінного невеликого виробництва до хрестоматійного прикладу небезпек монополістського капіталізму.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Девіда Сандерса «Спростування статті про «життя на основі миш’яку» – це добре, але сам процес був отруйним».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Девіда Сандерса «Спростування статті про «життя на основі миш’яку» – це добре, але сам процес був отруйним».
У ній йдеться про недоліки спільної роботи рецензентів, редакторів, журналістів та авторів, що призвели до 15-річної боротьби за відкликання статті, яку взагалі не слід було публікувати. Автор задається питанням, чи створює відкликання статті з причин, відмінних від неправомірних дій, небезпечний прецедент? Він вважає, що ні і пояснює чому. У складі прес-релізу Національного управління з аеронавтики та дослідження космічного простору США (NASA) було повідомлення про «астробіологічне відкриття, яке вплине на пошук доказів існування позаземного життя» – йшлося про «відкриття» мікроба, здатного жити навіть за відсутності фосфату – елементу, який раніше вважався необхідним для життя. Бактерія, про яку йде мова, нібито могла рости за відсутності фосфату та включати миш’як замість фосфору до своєї ДНК та РНК. Прозвучало багато гучних заяв про значення дослідження, описаного у статті, одночасно опублікованій в онлайн-журналі Science. Слід зауважити, що навіть під час цієї, відверто кажучи, незручної події, пролунали тривожні дзвіночки: один з учасників дискусії м’яко заперечив проголошені твердження. Назвавши себе буркотливим, хімік Стівен Беннер спокійно та доброзичливо показав, що мало місце ненаукове обґрунтування і тим самим зруйнував його правдоподібність. Більшість наукової спільноти одразу зрозуміла, що стаття – безглузда, вона порушує усталені хімічні норми, а докази – нічим не підтверджені. Але більшість ЗМІ некритично розрекламували цю статтю, назвавши її провісником наукової революції. Навіть деякі вчені долучилися до цього: один фізик-коментатор написав у «The Wall Street Journal», що стаття «означає, що тепер кожен підручник з біології має бути переглянутий. Навіть саме визначення життя, можливо, доведеться змінити». Інші науковці запекло чинили опір, наприклад мікробіолог Розі Редфілд, наголошував на відсутності реальних доказів включення миш’яку до бактеріальної ДНК, він писав про це у своєму блозі у рамках післяпублікаційної дискусії. Іштван Чабай та Еорс Сатмарі, як і Девід, виявили, що розрахунки та статистика, які використовували автори, були підозрілими. Насправді автори статті про миш’як знали про ці проблеми, але очевидно, були настільки захоплені своїми гіпотезами, що бажали позбутися критичного ставлення до фактів – ретельної перевірки результатів та їх належної інтерпретації. І навіть зараз, коли статтю нарешті відкликали, автори все ще не бажають визнати, що вона була принципово недосконалою, хоча цей факт був очевидним вже у момент публікації. Під тиском численних критичних публікацій у публічному аналізі цієї статті журнал змушений був опублікувати поряд з нею безпрецедентні вісім «технічних коментарів», які повністю вичерпали майже кожен її аспект. Позиція авторів була надзвичайно слабкою, відповіді на закиди рецензентів – нещирими та здебільшого недоречними, хоча і вони також були опубліковані. Чому видання, що розрекламувало результати дослідження з хибними висновками у 2010 році, не заявило про неправдивість наведених фактів і висновків, коли це стало незаперечним? Тут є підстава для важливих для нас уроків щодо академічної доброчесності, залучення наукової громадськості, забезпечення довіри до науки.
Рішенням учасників Генеральної конференції Research4Life, що відбулася наприкінці липня поточного року в Оксфорді продовжено безкоштовний доступ до провідних наукових ресурсів для закладів вищої освіти і наукових установ України.
Рішенням учасників Генеральної конференції Research4Life, що відбулася наприкінці липня поточного року в Оксфорді продовжено безкоштовний доступ до провідних наукових ресурсів для закладів вищої освіти і наукових установ України.
Research4Life – міжнародний проєкт, що реалізується Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Продовольчою та сільськогосподарською організацією, Програмою ООН з навколишнього середовища, Всесвітньою організацією інтелектуальної власності, а також майже 200-ми науковими видавництвами (зокрема – Elsevier, Springer Nature, Wiley, Taylor & Francis, Emerald, Sage Publications, Oxford University Press, Cambridge University Press, IOP Publishing) та провідними університетами світу. У розпорядженні Research4Life база даних, що включає 164,9 тис. книжок, 18,7 тис. наукових журналів, 67 довідкових ресурсів у галузях охорони здоров’я, сільського господарства, довкілля, прикладних наук та права. Доступ забезпечується через п’ять спеціалізованих платформ: Hinari – медицина та охорона здоров’я; AGORA – сільське господарство; OARE – довкілля; ARDI – розвиток та інновації; GOALI – право та глобальна справедливість. За період, що минув від моменту долучення України до Research4Life у 2023 року понад 600 українських установ отримали безкоштовний онлайн-доступ до ресурсів цієї бази наукової інформації. Національним координатором програми в Україні виступає Державна науково-технічна бібліотека України.
На сторінці блогу сайту DOAJ розміщена публікація Донна Ковентрі та Лукмана Гейса «Тухера: зобов’язання щодо відкритого доступу і сталому та справедливому суспільству знань».
На сторінці блогу сайту DOAJ розміщена публікація Донна Ковентрі та Лукмана Гейса «Тухера: зобов’язання щодо відкритого доступу і сталому та справедливому суспільству знань».
У ній розглядається цінність Tuwhera – платформи відкритого доступу, що підтримується Оклендським технологічним університетом у Новій Зеландії. Назва платформи на мові маорі означає «відкритість», що максималоьно точно характеризує призначення цього інституційного репозитарію. Сервіс було засновано у 2016 році як платформу відкритих публікацій двох журналів, а наразі він охоплює вже 21 рецензований журнал з діамантовим відкритим доступом, що використовує OJS. Тематична спрямованість дуже широка – фінанси, архітектура, охорона здоров’я, мистецтво і дизайн, готельне господарство. Крім того, на платформі представлені електронні книги видавництва Open Monograph Press. Матеріали, актуальні для певного регіону, часто не публікуються великими комерційними видавництвами. Тому є цінним міждисциплінарний журнал, присвячений охороні здоров’я та навколишньому середовищу Азіатсько-Тихоокеанського регіону (відповідна регіональна проблематика майже не висвітлювалася раніше у комерційних журналах). Журнал «Робота вчителів» має на меті поширення новозеландських та міжнародних досліджень, присвячених викладачам-практикам. Відкритий діамантовий доступ надає редакторам можливість працювати з різними форматами публікацій, наприклад, включати творчі роботи чи публікувати короткі огляди досліджень замість повних статей. «Етнографічна епоха» заохочує динамічні способи поширення знань, «Тихоокреанські медіа» пропонує широкий спектр матеріалів – від фоторепортажів і спеціальних репортажів до традиційних дослідницьких статей. Активно підтримуються роботи молодих дослідників. Відкритий доступ важливий, оскільки він для авторів та читачів забезпечує рівний доступ до результатів досліджень, дозволяє уникнути фінансових бар’єрів («зелені» та «діамантові» публікації) й сприяє інклюзивності у науковій комунікації. Подальший розвиток сервісу Tuwhera буде пов’язаний з підтримкою стійких відкритих досліджень. Він і надалі орієнтуватиметься на індексацію в DOAJ завдяки авторитетності та легкості пошуку, надійному довіднику, інтеграції з бібліотечними пошуковими системами.
Державна науково-технічна бібліотека України опублікувала матеріал, у якому інформує вітчизняних дослідників, що у рамках партнерства з провідними міжнародними науковими платформами та консорціумами (зокрема, Clarivate, EIFL, Elsevier, Research4Life, Bentham Science) існує унікальна можливість здійснювати публікації наукових статтей у відкритому доступі зі знижкою або взагалі без плати за обробку статті APC /Article Processing Charges.
Державна науково-технічна бібліотека України опублікувала матеріал, у якому інформує вітчизняних дослідників, що у рамках партнерства з провідними міжнародними науковими платформами та консорціумами (зокрема, Clarivate, EIFL, Elsevier, Research4Life, Bentham Science) існує унікальна можливість здійснювати публікації наукових статтей у відкритому доступі зі знижкою або взагалі без плати за обробку статті APC /Article Processing Charges.
Ці угоди спрямовані на підтримку наукової спільноти України, причому українські дослідники можуть обрати журнал зі списку, що підтримує пільгові умови для авторів з України, ознайомитися з детальними умовами публікації для кожного видавця та отримати знижку на оплату APC для власної публікації.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Емілі Діксон «Редактори масово звільняються після продажу академічного видавництва».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Емілі Діксон «Редактори масово звільняються після продажу академічного видавництва».
У ній йдеться про звільнення багатьох редакторів видавництв Амстердамського університету, які виступили з відкритим листом і висловились проти продажу комерційному видавництву «Taylor & Francis», оскільки його прибуток є «рентою, отриманою від досліджень, що фінансуються платниками податків». AUP – видавництво Амстердамського університету, що публікує книги різними мовами, зокрема – англійською, нещодавно оголосило, що «більшу частину своєї англомовної книжкової програми продає видавництву «Taylor & Francis»». 30 редакторів та членів редакційних колегій оголосили про свій вихід з AUP, заявивши, що вони проти роботи в «комерційному академічному видавничому конгломераті» під керівництвом компанії Informa. AUP було приватизовано у 2019 році і стало офіційно незалежним від Амстердамського університету, але по суті воно продовжувало функціонувати саме як університетське видавництво. Редактори зазначають, що видавництво залишається «видавничим підприємством, яке прагне сприяти дослідженням та обміну в глобальній науковій спільноті, а не мотивується метою отримання прибутку». Вінценц Хедігер, колишній редактор серії книг «Теорія кіно в історії медіа» та один із авторів листа, говорить: «Якщо в бізнес-моделі [AUP] виникла криза, слід було організовувати зустрічі з людьми, які інвестували свій досвід в AUP, щоб обговорити, як можна віднайти найкраще стале рішення». Вказуючи на неетичні практики «Taylor & Francis» (наприклад, угода 2024 року, яка дозволила Microsoft використовувати їхні дані для навчання ШІ) Хедігер наголошує, що «корпоративне поглинання наукових публікацій» зменшило «етично виправдані альтернативи». Він додав, що комерційні публікації посилили «структурну нерівність у доступі до знань та їхньому виробництві по всьому світу». Щоб отримати доступ до наукових робіт, університети чи сторонні проекти, зокрема ті, що фінансуються державою чи Європейським Союзом, часто платять величезні гонорари за статті. «Це невиправдане використання коштів платників податків або тягар, який дослідницькі установи повинні нести. Нам потрібно провести широку дискусію про стан академічного видавництва і про те, як його можна переосмислити». Зі свого боку, речник «Taylor & Francis» говорить: «Ми були розчаровані, отримавши новину про ці відставки, і наразі відкриті для обговорення з будь-ким із редакторів, щоб зменшити їхні занепокоєння. «Taylor & Francis» – це чудова домівка для них та інших видань. Мотивація кожного співробітника «Taylor & Francis» полягає в тому, щоб служити спільнотам дослідників, які публікуються у нас, за підтримки операційної моделі, яка дозволяє нам інвестувати в те, як знання поширюються у великих масштабах у швидкозмінному цифровому середовищі».
Збереження набору наукових даних відбувається в два етапи:
1.) Створення набору даних
Введіть назву набору, короткий опис набору (анотацію) та натисніть кнопку «Створити набір». Після цього автоматично буде створено чернетку набору даних, яку Ви можете зберігати для подальшої роботи з набором. Система перенаправить Вас на сторінку «Інформація про набір даних».
2.) Заповнення даних
На сторінці «Інформація про набір даних» Вам необхідно заповнити всі поля щодо набору даних і завантажити файли.
Зверніть увагу! Кожен файл завантажується окремо. Це зроблено для стабільної роботи системи.
Після того як Ви заповнили інформацію про набір наукових даних та додали необхідні файли, Ви можете зберегти чернетку або відправити дані в систему.
Зверніть увагу! Якщо дані відправлені Ви не можете їх змінювати.
Чернетки необхідні для зберігання набору даних і його редагування до моменту відправки.
Верифікація акаунту за афіліацією
Всі акаунти на сайті НРАТ проходять стандартну процедуру реєстрації і є верифікованими. Однак для того, щоб отримати додаткові можливості, такі як публікація відкритих рецензій на академічні тексти, необхідна верифікація за афіліацією.
В особистому кабінеті відображається поточний статус верифікації за афіліацією.
Щоб отримати статус «верифікований», необхідно змінити основну адресу електронної пошти на корпоративну, яка прив’язана до наукової установи або закладу освіти.
Наприклад: user@ukrintei.ua, user@nas.gov.ua
Для завершення процесу верифікації за афіліацією необхідно заповнити інформацію про себе в персональному кабінеті.
Обов’язковими є такі поля:
– ім’я,
– прізвище,
– науковий ступінь,
– вчене звання.
Всі інші поля є необов’язковими, але бажано їх заповнювати.
Після підтвердження корпоративної електронної скриньки та заповнення обов’язкових полів ваш акаунт буде автоматично верифіковано за афіліацією.
Якщо статус верифікаціїї не змінився одразу, спробуйте перезавантажити сторінку.
Якщо ваша електронна адреса є корпоративною і всі обов’язкові поля заповнені, але акаунт не має позначки верифікації, вам необхідно написати нам на електронну скриньку NRAT@ukrintei.ua. Після перевірки ми додамо вашу адресу в базу даних, і ваш акаунт буде верифіковано.
Після проходження процедури верифікації за афіліацією Ви можете змінити основну адресу електронної скриньки на зручну для вас, не втративши при цьому статусу верифікації.
Проходити верифікацію за афіліацією необхідно лише один раз.
* Ми використовуємо корпоративні адреси з Єдиної державної бази з питань освіти та Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави
