Освітянам

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Моси Мошабели «Рейтинги не варто відкидати, проте вони мають продовжувати еволюціонувати».

У ній автор стверджує, що глобальні університетські рейтинги залишаються впливовим інструментом, який формує суспільне сприйняття, спрямовує фінансування, впливає на вибір студентів і непомітно коригує інституційні пріоритети. Але маємо розуміти, що ключове питання – не в тому, піднімається чи опускається заклад у черговому рейтингу, а в тому, чи вимірюємо ми те, що дійсно має значення. Рейтинги спрощують оцінювання, винагороджують гарний бекграунд, але погано враховують специфіку та реальні досягнення. Університети, вважає автор публікації, повинні зайняти своє місце за столом переговорів та активно ставити під сумнів критерії, якими визначають академічну якість, досконалість та вплив. Рейтинги не помічають викладача, який витрачає додаткові години, щоб першокурсники з родин без університетської традиції не «випали» з навчання; місцеву лабораторію, яка працює над ендемічними хворобами; випускника-підприємця, чий бізнес підтримує цілий район. Найглибший вплив університетів як живих інституцій, укорінених у своїх спільнотах, регулярно вислизає зі стандартних формул оцінювання. Повністю відкидати кількісне оцінювання не вірно, отже треба підходити до рейтингів вдумливо, вони мають стимулювати чесну внутрішню рефлексію, підвищувати інституційну прозорість і давати базову точку відліку. Методологія рейтингів постійно змінюється: зворотний зв’язок від університетів вже спонукав системи оцінювання вийти за межі традиційного підрахунку цитувань і поступово включати показники сталості, суспільного впливу та міждисциплінарних досліджень. Історія судитиме університети не за місцем у рейтингу, а за зроблені відкриття, успіхи в покращенні життя людей, змінення суспільств. Тому немає сенсу беззастережно приймати або повністю відкидати цінність рейтингів: необхідна критична участь самих університетів, спрямована на вдосконалення інструментів оцінювання, щоб вони краще відображали різноманітність місій і контекстів університетів з усього світу.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/rankings-should-not-be-dismissed-they-must-keep-evolving

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Сехер Асаф «Між традицією та інноваціями немає напруги».

У ній автор представляє позицію ректора Болонського університету Джованні Моларі, що успіх найстарішого безперервно діючого університету Західного світу ґрунтується на здатності адаптуватися до викликів кожної історичної епохи та на міцних зв’язках із містом. На його думку, традиція та інновації не суперечать одна одній. Університет Болоньї, заснований близько 1088 року, ніколи не припиняв роботу й нині залишається найстарішим університетом. Його девіз — Alma Mater Studiorum. Довголіття закладу не означає музейної консервації, адже від самого початку університет був відкритий до світу: його заснували іноземні студенти, які об’єдналися в universitas scholarium, щоб домовлятися з містом про свої права та наймати викладачів на власних умовах. Сьогодні Болонський університет має найвищий рейтинг серед італійських закладів у World University Rankings від Times Higher Education. Заклад використав кошти Національного плану відновлення та стійкості Італії й спрямував близько 80 мільйонів євро на лабораторії, обладнання, нові будівлі для сільського господарства, інженерії, медицини, хімії. Університет поглиблює співпрацю з промисловістю: створює спільні лабораторії та дослідницькі проєкти з приватними компаніями. Це дає науковцям прямий шлях від лабораторії до комерційного застосування, а бізнесу — ранній доступ до наукових розробок. Важливим елементом університетської стратегії розвитку стала інтернаціоналізація: частка іноземних студентів становить 13 %. Водночас фінансування залишається обмеженням, оскільки в Італії майже немає традиції благодійних пожертв університетам, а державні інвестиції відіграють особливо важливу роль у здатності закладів конкурувати на міжнародному рівні. Серед головних викликів для європейських університетів буде адаптація до зміни клімату, розвиток штучного інтелекту, енергетичний перехід та квантові обчислення. У ширшому контексті дискусій про майбутнє європейської вищої освіти досвід Болонського університету ілюструє, як глибока історична традиція може поєднуватися з активною адаптацією до сучасних технологічних, економічних і геополітичних змін без втрати ідентичності.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/bologna-rector-no-tension-between-tradition-and-innovation

Фото: unibo.it

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation