OECD

Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала звіт «Власність і корпоративне управління державними підприємствами».

У документі представлено аналіз діяльності державних підприємств у світовій економіці та практики управління ними у 58 країнах-членах ОЕСР та країнах-партнерах. Розглядаються різні моделі державної власності, фінансової звітності, роботи наглядових рад, вимог до сталого розвитку та механізмів запобігання корупції. За даними Глобального набору даних ОЕСР про державні підприємства близько 34 тис. великих державних підприємств сукупно володіли активами на 141 трлн дол. США, що еквівалентно 126% світового валового внутрішнього продукту. Фінансові підприємства становили майже чверть їхньої загальної кількості, але зосереджували понад 70% активів. Нефінансові підприємства, навпаки, забезпечували близько трьох чвертей зайнятості у державному секторі. Найбільша частка активів і зайнятості припадала на країни з ринками, що формуються. Середня медіанна рентабельність власного капіталу державних підприємств становила 4,7%, тоді як приватних — 6,4%. Державні підприємства також загалом мали вищий рівень боргового навантаження та менше інвестували у дослідження і розробки. Лише 43% країн мають єдину загальнодержавну політику, яка визначає цілі та обґрунтування володіння підприємствами. У 57% країн до державних підприємств застосовуються ті самі правові правила, що й до приватних компаній. В інших випадках винятки можуть стосуватися, зокрема, банкрутства, державних закупівель, конкуренції та регуляторного нагляду, створюючи відмінні умови роботи на ринку. Лише у 54% країн передбачено мінімальну кількість незалежних членів наглядових рад державних підприємств, у 73% країн деякі або всі такі підприємства зобов’язані звітувати про сталий розвиток, відповідні вимоги до управління ризиками та розкриття інформації застосовуються нерівномірно. Експерти ОЕСР рекомендують більш чітко розмежовувати функції держави як власника, регулятора та розробника політики, забезпечувати прозорі процедури призначення керівників, посилювати незалежність наглядових рад і відкритість фінансової та нефінансової звітності.

Детальніше:  https://www.oecd.org/en/publications/ownership-and-governance-of-state-owned-enterprises-2026_b72bf04c-en.html, https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2026/10/ownership-and-governance-of-state-owned-enterprises-2026_a229752f/b72bf04c-en.pdf, https://doi.org/10.1787/b72bf04c-en

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_OECD

Організація економічного співробітництва та розвитку оприлюднила  інтерактивну базу «Навички для роботи», яка дозволяє працювати з актуальними  даними, аналізувати дисбаланси між попитом і пропозицією робочої сили в різних професіях, галузях економіки та у розрізі окремих навичок.

Ресурс охоплює відомості щодо 38 країн. Користувач може зіставляти показники щодо кількості працівників та якості навичок, переглядати дані окремої країни або порівнювати ситуацію між країнами. Особливість підходу ОЕСР полягає в тому, що дефіцит навичок визначають не за одним показником, наприклад кількістю вакансій. Методика поєднує кілька сигналів ринку праці: динаміку заробітної плати й відпрацьованих годин, рівень безробіття, зміни в частці працівників із недостатньою для посади кваліфікацією, зростання зайнятості та кількість оголошень про вакансії в інтернеті. Сукупність цих даних допомагає оцінити, наскільки попит на певні професії та навички відповідає наявній пропозиції. Цифровізація, поширення штучного інтелекту, старіння населення та перехід до низьковуглецевої економіки змінюють вимоги до працівників. Нестача потрібних компетентностей може обмежувати впровадження технологій, розвиток інновацій та підвищення продуктивності, тоді як частина працівників не знаходить застосування своїм знанням і кваліфікації. Дані бази можуть бути корисними для розроблення освітніх програм, планування професійної підготовки й перенавчання дорослих, а також для визначення пріоритетів політики зайнятості. Порівняння країн допомагає виявляти спільні тенденції та відмінності, хоча результати потрібно тлумачити з урахуванням національних особливостей ринку праці.

Детальніше: https://www.oecd.org/en/data/dashboards/skills-for-jobs.html, https://www.oecd.org/en/publications/mapping-skill-shortages-in-oecd-countries_735f9485-en.html

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_OECD

Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала звіт «Погляд на освіту 2026: показники ОЕСР».

У документі представлено міжнародні порівняльні дані про освітні системи, зокрема – рівень освіти населення, участь у навчанні, фінансування та організація освіти. Особливу увагу приділено дефіциту вчителів та можливим заходам для забезпечення шкіл кваліфікованими педагогічними кадрами. Дефіцит учителів не завжди проявляється у великій кількості незаповнених вакансій. У багатьох країнах кадрові проблеми компенсують залученням педагогів, які не мають повної кваліфікації. За даними ОЕСР, у 2024/2025 навчальному році таких учителів у початковій та середній освіті було 9,1%, тоді як 6,4% кваліфікованих учителів залишили професію. Проблема нерівномірно розподілена між регіонами та предметами. Вакансії частіше виникають у віддалених і соціально неблагополучних районах, а також у галузі математики та природничих наук. Здатність залучати й утримувати педагогів залежить не лише від рівня оплати праці. Важливим є робоче навантаження, стосунки з учнями, батьками та керівництвом, атмосфера в навчальному закладі, професійна автономія й суспільне визнання. 85% учителів у країнах ОЕСР задоволені своєю роботою, однак ситуація істотно різниться між країнами. Додатковим джерелом кадрів можуть стати фахівці, які переходять до викладання з інших професій. У середній освіті 8,4% учителів у країнах ОЕСР належать до цієї категорії. Демографічні зміни мають свій вплив:  зменшення кількості дітей не гарантує автоматичного подолання дефіциту вчителів, оскільки потреби шкіл змінюються нерівномірно, а значна частина педагогів наближається до пенсійного віку. Необхідно більш гнучко розподіляти кадри, створювати привабливі умови праці та розширювати шляхи підготовки нових учителів.

Детальніше: https://www.oecd.org/en/publications/education-at-a-glance-2026_b4968bbc-en.html, https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2026/09/education-at-a-glance-2026_3bce4131/b4968bbc-en.pdf, https://doi.org/10.1787/b4968bbc-en

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_OECD

Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала звіт «Правосуддя як державна послуга: досягнення кращих результатів».

У документі містяться унікальні матеріали комплексного аналізу того, як країни упроваджують підходи до правосуддя, орієнтованого на потреби людей. Експерти дослідили правові проблеми громадян, доступ до допомоги та результати розв’язання цих проблем у контексті державної політики та організації систем правосуддя. Типовою є ситуація, коли не менше чотирьох  людей з десяти стикаються щонайменше з однією суттєвою правовою проблемою упродовж двох років. Приблизно половина тих, кого це стосується, зазнає додаткових наслідків для фінансів, роботи, здоров’я або особистих стосунків. Водночас медіанний показник розв’язання проблем становить 70%: приблизно троє з десяти людей не вважають свою проблему повністю вирішеною після проходження відповідних процедур. Лише 60% опитаних повідомляють, що процес розв’язання проблеми був справедливим. Існує розрив між доступністю інформації та можливістю отримати реальну правову допомогу: лише 67% людей, які зіткнулися з правовими проблемами, знають, де знайти відповідну інформацію, а серед тих, хто потребує індивідуальної допомоги чи консультації, лише 38% її отримують. Таким чином проблема не лише у наявності інформації, а й можливості її знайти та отримати фахову підтримку. Суди, служби правової допомоги, адміністративні органи, омбудсмени та альтернативні механізми врегулювання спорів нерідко працюють у межах окремих процедур і систем управління. Через це людині доводиться самостійно з’ясовувати, куди звертатися, повторно подавати інформацію та шукати іншу установу, якщо перша не може допомогти. Система, орієнтована на потреби людей, має забезпечувати зрозумілий маршрут від первинної інформації до консультації та належного механізму розв’язання проблеми. Електронне подання документів, цифрові портали та дистанційні слухання вже поширені, однак технології часто лише переводять наявні процедури в онлайн, не спрощуючи самих послуг. За оцінкою ОЕСР, лише третина охоплених оцінюванням країн демонструє підхід, за якого цифрові рішення від початку проєктують з урахуванням потреб користувачів. Цифрові канали не повинні витісняти особисте спілкування та інші способи отримання допомоги для людей, яким складно користуватися онлайн-сервісами. ОЕСР рекомендує країнам більш системно використовувати дані про правові потреби громадян, узгоджувати роботу установ, пов’язувати фінансування з результатами та залучати людей до вдосконалення послуг.

Детальніше: https://www.oecd.org/en/publications/justice-as-a-public-service_d002d5b4-en.html, https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2026/10/justice-as-a-public-service_184d93be/d002d5b4-en.pdf, https://doi.org/10.1787/d002d5b4-en

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_OECD

Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала звіт «Подолати застій у державному управлінні: наступний рубіж трансформації уряду».

У ньому міститься аналіз чинників, які заважають урядам швидко адаптуватися до технологічних, економічних і суспільних змін, а  також визначено напрями системної трансформації державного управління. Документ спирається на порівняльні дані країн ОЕСР та результати опитування 40 країн щодо трансформації урядів. Однією з проблем автори називають послаблення зв’язку між громадянами та державними інституціями. У 2025 році лише 31% опитаних вважали, що політична система дає таким людям, як вони, можливість впливати на урядові рішення. Тому необхідно розширювати змістовну участь громадян у формуванні політики, зокрема – через громадянські асамблеї та загальнонаціональні діалоги. Іншим бар’єром є накопичення регуляторних вимог, процедур і внутрішніх бюрократичних процесів. Надмірним регулювання та бюрократію вважають 72% опитаних представників урядових структур та  бізнес-організацій. Серед запропонованих напрямів змін: спрощення регулювання, оцінювання ризиків, орієнтація послуг на потреби людей, скорочення зайвих внутрішніх процедур. Також необхідно посилювати спроможність урядів переглядати бюджетні рішення та визначати, які напрями потребують першочергового фінансування. Ключовий напрямок змін – перехід до більш підготовленого й проактивного державного управління. Цифрові технології, дані, штучний інтелект і прогнозування можуть допомагати виявляти ризики раніше та краще координувати роботу установ. Окрім сучасних технологій та сумісних інформаційних систем, необхідний чіткий розподіл повноважень, компетентні державні службовці та належні механізми відповідальності.

Детальніше: https://www.oecd.org/en/publications/2026/10/government-unstuck_dcbcbf9a.html, https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2026/10/government-unstuck_dcbcbf9a/464c0cff-en.pdf,  https://doi.org/10.1787/464c0cff-en

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_OECD