Команда UGEN у рамках проєкту «Uni-Biz Bridge» підготувала поради з тайм-менеджменту «Що допомагає вам «встигати все» під час сесійного періоду».

Зокрема, пропонується: виставляти пріоритети – використання матриці Ейзенхауера. Матриця пріоритетів – один з найбільш відомих інструментів для управління своїм часом. Її запровадив Дуайт Ейзенхауер, 34-й президент США. Матриця Ейзенхауера дозволяє швидко й ефективно розібратися зі списком справ, розподіливши ці справи за категоріями. В результаті людина ясно бачить всі найважливіші справи, а також ті справи, що взагалі не варті його уваги. Крім того, команда UGEN радить не забувати за сон – сидіти по десять годин над роботою, нікому не робить краще: організм виснажується і з більшою ймовірністю можна допустити помилки, тому не забувайте відпочивати та висипатися під час екзаменаційного періоду; максимально усувати фактори, які будуть відволікати – починати планувати робочий календар із особистих справ, щоб уникнути вигорання. Повідомлення електронною поштою, в MS Teams, повідомлення в соціальних мережах – усе це відволікає увагу і не дає сконцентруватися на роботі. Можна виділити спеціальний час щодня на перевірку листів та повідомлень, щоб не відволікатися на них протягом дня. Ці поради можуть допомогти «встигати все» під час сесійного періоду.

Детальніше: https://t.me/ugen_UBB/598, https://planer.in.ua/matritsya-ejzenhauera-v-planuvanni.html

Фото: UGEN

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Тан Чін Пей «Хочете покращити самонавчання студентів: подивіться на дизайн вашого курсу».

У ній наголошується, що включення самонавчання у гібридні курси допоможе студентам набути впевненості в собі. Автор описує необхідні структури та підтримку. Загальним аргументом того, чому змішане навчання, що поєднує в собі найкраще з онлайн- та очних уроків, не працює, полягає у тому, що студенти не вмотивовані до самонавчання, тому вони завжди будуть недостатньо підготовленими до очних уроків. Однак планування уроків може сприяти, а не перешкоджати самонавчанню (або саморегульованому навчанню), включивши підзвітність на індивідуальному або груповому рівні. Студенти, які володіють саморегулюванням, можуть ставити перед собою реалістичні цілі та керувати своїм часом і ресурсами, усвідомлюючи водночас будь-які необхідні коригування, щоб завершити підготовчу роботу до уроку або здати завдання раніше встановленого терміну. Будь-який студент, погано обізнаний зі змістом, може легко бути приголомшений тим, скільки йому потрібно вивчити і зрозуміти. Тан Чін Пей наводить поради як можна підійти до планування навчання, щоб підтримати саморегулювання навчання студентів під час планування, моніторингу та оцінювання їхнього навчального процесу. На її думку необхідно: ставити цілі навчання – будь-яка підготовча робота має бути цілеспрямованою та мати чіткі цілі, не слід давати розпливчасті інструкції, просто перераховуючи матеріали для читання або навчальні ресурси; слідкувати за прогресом навчання – розбиття матеріалу на частини – це ключова стратегія, що допомагає студентам відстежувати свої досягнення; поміркувати над процесом навчання – графічні органайзери, як-от концептуальні карти та діаграми Венна, не тільки корисні для надання огляду обсягу навчання, а й також можуть спонукати студентів замислитися над своїм індивідуальним або груповим прогресом у навчанні. Автор вважає, що змішане навчання – це коли найкращі онлайн- та очні методи навчання доповнюють один одного, допомагаючи студентам навчатися. Надання структури для підтримки розвитку самонавчання студентів, як у підготовчій роботі, так і у виконанні завдань, надасть їм упевненість у тому, що вони зможуть заглиблюватися в новий матеріал і працювати над складнішими проєктами.

Детальніше: https://is.gd/wMOGUD, https://is.gd/UnEdGP

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Лін Р. Кіт «Поради щодо ефективного інформування про вплив вашого дослідження».

У ній наголошується, що пошук способів повідомлення про результати дослідження іноді може бути проблематичним. Автор описує способи ефективного подолання цієї перешкоди та розширення інформування про результати дослідницької роботи. В академічних колах дослідження є основою для формування знань і стимулювання інновацій. Однак вплив досліджень полягає не лише в самому відкритті, а й у тому, як про нього повідомляють і діляться зі світом. Важливою у цьому питанні є дослідницька комунікація, яка включає мистецтво передачі результатів, ідей та задумів різнім аудиторіям, та усуває розрив між академічною роботою та цільовою аудиторією. Для науковців-початківців оволодіння дослідницькою комунікацією є не просто цінною навичкою, а й ключовим фактором впливу університетських досліджень. З власного досвіду Лін Р. Кіт надає роз’яснення щодо важливості дослідницької комунікації та пропонує поради щодо ефективного інформування про результати досліджень. Автор радить: найти свою аудиторію – зрозуміти, з ким спілкуєтеся, і адаптувати своє повідомлення відповідно до рівня їхніх знань, інтересів і потреб; вибрати відповідний засіб комунікації – розглянути можливість диверсифікації каналів зв’язку, використовувати академічні журнали для наукового визнання і публічні блоги, інфографіку або повідомлення в соціальних мережах; створити переконливу розповідь – дотримуватись методів розповіді, які зазвичай використовують у літературі та журналістиці, щоб створювати розповіді, які захоплять аудиторію і зроблять дослідження цікавішим; візуалізувати дані – вивчити методи візуалізації даних і використовувати такі програмні інструменти, як Tableau або Adobe Illustrator, для створення привабливих візуальних зображень, що доповнюють дослідження; взаємодіяти з громадськістю – активно шукати можливості взаємодії з неспеціалізованою аудиторією. Крім того, автор пропонує оцінити вплив дослідження традиційними показниками (кількість цитувань, активність у соціальних мережах і практичне застосування досліджень, індекс Гірша та альтернативна метрика); не обмежувати оцінку лише традиційними показниками, для більш повного розуміння зусиль із залучення громадськості розглянути можливість відстеження нетрадиційних показників (кількість переглядів, лайків, репостів і передплатників, яких отримує контент, а також кількість коментарів до повідомлень у блозі або відео на YouTube); зібрати відгуки учасників публічних виступів і заходів; використовувати повторне поширення візуального контенту. Автор вважає, що дослідницьку комунікацію необхідно розглядати як компас, що спрямовує академічну подорож до значущого результату. Знаючи свою аудиторію, обираючи правильні засоби масової інформації, розповідаючи переконливі історії, взаємодіючи з громадськістю, створюючи мережі та використовуючи соціальні мережі, можна розширити охоплення та актуальність свого дослідження.

Детальніше: https://is.gd/zG02ir, https://is.gd/i8WiNp

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини