Академічна доброчесність Архіви

ЯК ЗМІЦНИТИ ДОВІРУ ДО УНІВЕРСИТЕТСЬКИХ ДИПЛОМІВ? СЛІД ПЕРЕВІРЯТИ НЕ ПРОЦЕДУРИ, А РЕАЛЬНІ РЕЗУЛЬТАТИ НАВЧАННЯ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Алана Фінкеля «Університети слід перевіряти на предмет досягнення результатів навчання».

У ній автор розмірковує над тим, як стрімке поширення генеративного штучного інтелекту змінює підходи до оцінювання якості вищої освіти і пропонує запровадити незалежний аудит, який підтверджував би, що випускники дійсно опанували компетентності, передбачені освітніми програмами. Наразі традиційні механізми забезпечення якості все менше відповідають новим реаліям, в яких студенти широко використовують генеративний штучний інтелект під час навчання. Якщо раніше основна увага приділялася організації освітнього процесу, змісту програм і дотриманню встановлених процедур, то сьогодні ключовим питанням стає підтвердження того, що студент дійсно досяг визначених результатів навчання незалежно від інструментів, які використовувалися під час підготовки. Автор наголошує, що університетські дипломи мають залишатися суспільною гарантією сформованих знань і компетентностей. Зовнішнє забезпечення якості має оцінювати не лише відповідність освітнього процесу нормативним вимогам, а й фактичне досягнення випускниками результатів навчання, – університет має нести відповідальність за кінцевий результат. Боротьба з використанням ШІ й спроби повністю його заборонити в навчальній аудиторії навряд чи можуть стати довгостроковим рішенням. Необхідно переосмислити систему оцінювання, зосередившись на компетентностях здобувача освіти в умовах контрольованого оцінювання. Рішенням може стати запровадження незалежної системи міжнародного аудиту результатів навчання. Йдеться не про перевірку окремих студентів зовнішніми аудиторами, а про оцінювання того, наскільки ефективно сам університет забезпечує достовірність власної системи оцінювання та відповідність присвоєної кваліфікації реальному рівню підготовки. Тоді студенти отримуватимуть диплом, цінність якого підтверджена незалежною оцінкою; роботодавці матимуть більше упевненості у професійній підготовці випускників; університети отримають можливість зміцнити власну репутацію; а суспільство — додаткові гарантії того, що система вищої освіти ефективно виконує свою місію. Університети мають приділяти більше уваги розвитку критичного мислення, здатності аналізувати інформацію, аргументувати власну позицію, приймати обґрунтовані рішення та застосовувати знання в нових ситуаціях. Саме такі компетентності повинні стати основою сучасних результатів навчання. Автор пропонує переосмислити саму філософію зовнішнього забезпечення якості вищої освіти: якщо сьогодні системи акредитації переважно оцінюють організацію освітнього процесу та відповідність установленим вимогам, то надалі акцент має зміститись на підтвердження реальних освітніх результатів.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/universities-should-be-audited-whether-learning-outcomes-are-met

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_TimesHigherEducation #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

2026-07-22

РЕЦЕНЗОВАНІ ЖУРНАЛИ ПОТРЕБУЮТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува ««Зламана система журналів» потребує державного нагляду, вважає нобелівський лауреат».

У ній йдеться про позицію лауреата Нобелівської премії Томаса Зюдгофа щодо нагальної потреби у запровадженні державного регулювання діяльності наукових журналів, які позиціонують себе як рецензовані, а також його оцінка сучасної системи академічного видавництва та механізмів забезпечення якості наукових публікацій. Під час Ліндауської зустрічі нобелівських лауреатів 2026 року професор нейронаук Стенфордського університету, лауреат Нобелівської премії Томас Зюдгоф, заявив, що сучасна система наукових журналів не забезпечує достатньої прозорості та підзвітності. Сьогодні будь-яке видання безперешкодно може називати себе рецензованим, оскільки відсутні загальновизнані обов’язкові вимоги, які б підтверджували належну якість процедур експертного оцінювання. Мінімальні стандарти для журналів мають встановлювати не видавці, а державні органи. У числі таких вимог має бути обов’язкове оприлюднення рецензій разом зі статтями, а також щорічне опублікування переліку всіх рецензентів, які співпрацювали з журналом. Це дасть можливість науковій спільноті та суспільству переконатися, що оцінювання здійснюють фахівці відповідної кваліфікації. Він проводить аналогію з фармацевтичною галуззю: лікарські засоби можуть виходити на ринок лише після проходження державного регулювання та контролю, тоді як наукові журнали можуть продавати свої видання під виглядом рецензованих без будь-якої зовнішньої перевірки. Для наукового видавничого сектору необхідно створити систему регулювання, подібну до тієї, яку в США здійснює Управління з контролю за продуктами й лікарськими засобами. А спроби галузі самостійно забезпечувати належні стандарти публікаційної етики, наприклад, через Committee on Publication Ethics, він сприймає критично, оскільки організація насамперед представляє інтереси видавничої індустрії. Також скептично він оцінює діяльність незалежних дослідників, які аналізують уже опубліковані роботи та публікують зауваження на платформі PubPeer. Анонімні коментарі нерідко сприяють формуванню антинаукових настроїв, переслідують авторів через незначні помилки, безпідставно руйнують наукову репутацію, спричиняють втрату цінних результатів досліджень. Він навіть провів історичну паралель із переслідуванням учених за часів Галілея. Та головною проблемою залишається не діяльність окремих критиків, а відсутність єдиних правил функціонування рецензованих журналів. Через це дедалі важче відрізнити авторитетне наукове видання від журналу з низькими стандартами експертизи, внаслідок чого суспільство втрачає здатність оцінювати достовірність опублікованих результатів, а довіра до науки поступово послаблюється. Тому будь-який журнал, що заявляє про рецензування, повинен мати документальні підтвердження проходження цієї процедури та нести відповідальність за її якість. Сучасній системі наукового видавництва необхідна прозора нормативна основа, яка забезпечить зрозумілі правила для всіх учасників процесу та дозволить чітко відрізняти дійсно рецензовані публікації від тих, що лише декларують відповідність заявленим стандартам. Стаття порушує актуальну дискусію про майбутнє академічного рецензування, баланс між саморегулюванням наукової спільноти та державним наглядом, а також про механізми зміцнення суспільної довіри до результатів наукових досліджень.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/broken-journal-system-needs-government-oversight-says-nobelist

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_TimesHigherEducation #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_ВідкритаНаука #НРАТ_Рецензування #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_НауковіВидання_новини #НРАТ_Бібліотекарям

2026-07-21

Зображення запису ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ОЗНАКИ НАЯВНОСТІ АКАДЕМІЧНОГО ПЛАГІАТУ, ФАЛЬСИФІКАЦІЇ, ФАБРИКАЦІЇ В АКАДЕМІЧНОМУ ТВОРІ

ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ОЗНАКИ НАЯВНОСТІ АКАДЕМІЧНОГО ПЛАГІАТУ, ФАЛЬСИФІКАЦІЇ, ФАБРИКАЦІЇ В АКАДЕМІЧНОМУ ТВОРІ

Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти затвердило «Примірний порядок (розділ) розгляду повідомлення про ознаки наявності академічного плагіату, фальсифікації, фабрикації в академічному творі (академічних творах) на підставі чи з урахуванням якого (яких) особі було присуджено науковий ступінь, ступінь доктора мистецтва, ступінь вищої освіти або присвоєно вчене звання».

Документ визначає процедуру розгляду закладом освіти, науковою установою, його уповноваженим органом, повідомлення про ознаки наявності академічного плагіату, фальсифікації, фабрикації в академічному творі (академічних творах) на підставі чи з урахуванням якого (яких) особі було присуджено науковий ступінь, ступінь доктора мистецтва, ступінь вищої освіти або присвоєно вчене звання; процедуру розгляду рішення НАЗЯВО про встановлення (невстановлення) наявності академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації в академічному творі (академічних творах), на підставі чи з урахуванням якого (яких) особі присуджено науковий ступінь, ступінь доктора мистецтва, присвоєно вчене звання; процедуру розгляду скарги на рішення уповноваженого органу. НАЗЯВО рекомендує закладам вищої освіти та науковим установам використовувати цей «Примірний порядок…» у своїй практичній діяльності під час розбудови внутрішніх систем забезпечення академічної доброчесності та врегулювання процедур розгляду відповідних повідомлень.

Детальніше: https://naqa.gov.ua/2026/07/%d0%b7%d0%b0%d1%82%d0%b2%d0%b5%d1%80%d0%b4%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f-%d0%bf%d1%80%d0%b8%d0%bc%d1%96%d1%80%d0%bd%d0%be%d0%b3%d0%be-%d0%bf%d0%be%d1%80%d1%8f%d0%b4%d0%ba%d1%83-%d1%80%d0%be%d0%b7/,https://naqa.gov.ua/wp-content/uploads/2026/07/%D0%94%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA-4-%D0%B4%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%83-%E2%84%96-12-103-%D0%B2%D1%96%D0%B4-07.07.2026.pdf

Фото: НАЗЯВО

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

2026-07-21

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЗАХОПИВ 30% ДОСЛІДНИЦЬКИХ ВІДКРИТТІВ

На сайті Kudos опублікована стаття Чарлі Раппл «Штучний інтелект захопив третину дослідницьких відкриттів».

Вона присвячена результатам дослідження видавничої сфери в епоху ШІ та рекомендаціям стосовно того, як зробити контент видимим. Звіт Kudos про першу фазу проєкту «Приборкання крокодила» показує, що штучний інтелект вже захопив третину наукового пошуку інформації, причому багато дослідників не усвідомлюють, якою мірою їхнє сприйняття наукової літератури зараз опосередковане штучним інтелектом. Документ містить аналіз результатів двох опитувань, в яких взяли участь понад 11,5 тис. дослідників та 200 бібліотекарів, сканування понад 300 джерел, а також висновки та рекомендації для маркетингових, редакційних, відділів обслуговування клієнтів, управління обліковими записами та технологічних команд, а також дорожню карту довгострокових стратегічних дій. Встановлено, що наразі як мінімум третина дослідників починає пошук інформації за допомогою ШІ; 40% помилково вважають, що огляди, згенеровані ШІ, були створені або куровані людиною. Видавці мають відігравати активну роль у забезпеченні точного представлення наукового контенту системами штучного інтелекту. Необхідно узагальнювати найкращі практики роботи з ШІ, розробляти схеми базового аналізу та відстеження видимості ШІ, забезпечувати оптимізацію пошукових систем та належну видимість у графах знань та індексах; надавати ціннісні пропозиції щодо курованих публікацій; забезпечувати ефективне управління знаннями, включно з криптографічним підтвердженням для довірчого використання. У рамках наступної фази дослідження відбудеться перехід від діагностики до скоординованого реагування: бенчмаркінг того, як відкриття, засновані на штучному інтелекті, впливають на використання та доходи видавців; як вивчати поведінку дослідників для задоволення їхніх очікувань; як спільні стандарти необхідно розробити та запровадити для контенту (розмітки, машинозчитувані сигнали), щоб системи штучного інтелекту коректно отримували, інтерпретували та атрибували наукові матеріали.

Детальніше: https://blog.growkudos.com/news/ai-discovery-study-sets-out-actions-required-for-publishers-to-make-content-visible-via-new-channels, https://info.growkudos.com/croc-pu, https://3cxvc.share.hsforms.com/2Zkn8u513RXeavugD0GjT0A

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_НауковіВидання_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_Бібліотекарям

2026-07-20

НАУКОВІ ЖУРНАЛИ МАЮТЬ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ВІДКРИТІСТЬ ДОСЛІДНИЦЬКИХ ДАНИХ ДО ОПУБЛІКУВАННЯ СТАТЕЙ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува «Науковим журналам радять посилити контроль за виконанням правил обміну даними».

У ній розглядаються причини низької ефективності політик відкритого поширення дослідницьких даних та пояснюється, чому формальні вимоги без належного контролю не забезпечують прозорості й відтворюваності наукових результатів. Попри те, що дедалі більше наукових журналів вимагають від авторів робити вихідні дані досліджень доступними, фактичне виконання цих вимог залишається низьким. На це звертає увагу група дослідників з Канади та Швеції які стверджують, що слабкий контроль за дотриманням політик відкритості призвів до формування «кризи прозорості» в академічному світі. Більшість журналів декларують політики обміну даними, однак їх виконання майже не перевіряється. Як наслідок, значна частина наборів даних залишається недоступною для незалежної перевірки. Аналіз 7750 біомедичних статей, опублікованих у 2015–2020 роках, показав, що лише 9 % авторів пообіцяли зробити всі дані відкритими, а виконали це зобов’язання лише 3 %. Журнали майже не публікують інформацію про те, як саме контролюють виконання власних вимог щодо відкритості даних, що негативно позначається на дослідницькій доброчесності як окремих публікацій, так і наукових видань в цілому. Однією з причин такого стану є нечіткість формулювання політик відкритості, які допускають різне тлумачення. Для підвищення ефективності контролю слід використовувати однозначні вимоги, зокрема – міжнародні стандарти CONSORT, працювати зі стандартизованими контрольними списками замість загальних декларацій про відкритість. Не слід покладатись на практики, за яких журнали дозволяють авторам обмежуватися формулюванням «дані будуть надані за запитом», оскільки це не забезпечує реального доступу до інформації (фактично більшість подібних запитів залишається без відповіді). Журнали мають перевіряти доступність вихідних даних ще до прийняття статті до публікації та контролювати виконання цієї вимоги. Загалом відсутність відкритих даних призводить до неповних узагальнень доказів, дублювання досліджень, неефективного використання державних ресурсів і ухвалення клінічних рішень на основі неповної доказової бази. Проблему неможливо розв’язати окремими ініціативами окремих журналів або добровільним дотриманням рекомендацій. Хоча деякі видання (The BMJ, PLOS Medicine) запровадили обов’язкові вимоги щодо відкритого поширення даних і програмного коду, масштабні зміни потребуватимуть більш рішучих кроків з боку великих міжнародних видавничих груп. Системний контроль за виконанням політик відкритості може стати важливою умовою підвищення прозорості, перевірюваності та надійності сучасних наукових досліджень.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/tackle-weak-enforcement-data-sharing-rules-journals-told

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_TimesHigherEducation #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_ВідкритаНаука #НРАТ_ВідкритіДані #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_НауковіВидання_новини

2026-07-15

ДЕТЕКТОРИ ШІ СТВОРИЛИ НОВИЙ ТІНЬОВИЙ РИНОК ПОСЛУГ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Бенджаміна Люка Мурхaуса та Джеймса Міана Цзя «Університети мають припинити діяльність нелегальної економіки навколо детекторів штучного інтелекту».

У ній розглядається питання широкого упровадження систем виявлення текстів, створених за допомогою генеративного штучного інтелекту та формування неофіційного ринку відповідних послуг із перевірки студентських робіт на «ймовірність використання ШІ», а також обговорюються наслідки для академічної доброчесності та освітнього процесу в цілому. Після появи ChatGPT постачальники антиплагіатних систем швидко інтегрували до своїх продуктів функції визначення ймовірності використання штучного інтелекту. У багатьох університетах отримані показники вже використовуються під час розгляду справ про можливі порушення академічної доброчесності, а окремі заклади навіть визначають порогові значення, перевищення яких може стати підставою для дисциплінарних процедур. Водночас студентам не завжди достатньо чітко пояснюють, як саме інтерпретуються такі результати та яке місце вони займають у процедурі оцінювання. Невизначеність породжує тривожність, а вона стає підґрунтям для появи нового ринку. На популярних електронних платформах з’явилися продавці, які за невелику плату пропонують здійснити детекцію ШІ у студентських роботах, причому здобувачі освіти можуть багаторазово надсилати свої тексти, редагувати їх відповідно до отриманого показника й лише після цього подавати остаточну версію через офіційну систему навчального закладу для перевірки. Постачальники подібних послуг запевняють клієнтів, що завантажені тексти не зберігатимуться в базах даних антиплагіатних систем, проте жодних гарантій цьому немаєВідомі ситуації, коли після використання таких сервісів роботи здобувачів освіти зберігались в цих системах і були доступні при перевірці університетами на плагіат та ШІ. Процес доопрацювання академічного тексту традиційно допомагає студентам уточнювати аргументацію, критично переосмислювати власні висновки та вдосконалювати стиль академічного письма. Проте дедалі частіше редагування перетворюється на спробу будь-якою ціною знизити показник «ШI-ймовірності». У соціальних мережах активно поширюються поради, націлені не на покращення змісту роботи, а на те, як зробити текст менш схожим на створений штучним інтелектом, іноді – навіть шляхом навмисного внесення граматичних помилок. Звісно, університети не мали наміру створювати «економіку детекторів ШІ», однак їхня практика використання таких інструментів стала одним із чинників появи цього ринку послуг. Водночас є і позитивні приклади: ряд університетів вже відмовився від використання функції розпізнавання текстів, створених штучним інтелектом, або суттєво обмежив їх застосування. Переосмислення ролі інструменту детекції ШІ, відкритий діалог зі студентами та зрозумілі правила використання генеративного штучного інтелекту мають в комплексі підтримувати академічну доброчесноість. Упровадження нових цифрових інструментів здатне породжувати не лише нові можливості, а й неочікувані економічні, соціальні та освітні наслідки. У сфері академічної доброчесності задіяння технологічних рішень має бути прозорим, побудованим на довірі та чітких правилах.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/universities-must-help-shut-down-illicit-ai-detection-economy

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-07-10

САНКЦІЇ ЗА АКАДЕМІЧНІ ПОРУШЕННЯ: ЯК ЗНАЙТИ БАЛАНС МІЖ ПОКАРАННЯМ ТА СПРАВЕДЛИВІСТЮ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува «Чи потрібні більш жорсткі санкції за порушення академічної доброчесності?».

У ній автор розмірковує про те, чи відповідають традиційні механізми реагування на наукові порушення – сучасним викликам, спричиненим поширенням технологій ГШІ, що вже призвело до масової появи недоброякісних наукових публікацій та зростання кількості відкликаних статей. Поштовхом стало рішення сервера препринтів arXiv про запровадження річної заборони на подання рукописів авторами, у роботах яких виявлено вигадані бібліографічні посилання. Частина дослідників підтримала жорсткі санкції, вважаючи їх необхідною відповіддю на поширення недобросовісних практик. Інші застерігають від прирівнювання ненавмисних помилок до свідомого шахрайства. Один з критиків суворого підходу вважає, що поява неіснуючих посилань у тексті не завжди свідчить про намір обманути наукову спільноту. Дедалі більше наукових організацій переглядають підходи до академічної доброчесності. У В’єтнамі запроваджуються правила протидії науковим порушенням із можливістю повернення грантових коштів та заборони участі у майбутніх дослідницьких проєктах. В Індії заявники на грантове фінансування незабаром повинні будуть повідомляти про відкликання своїх публікацій за попередні п’ять років, а національний рейтинг університетів враховуватиме концентрацію відкликаних статей у конкретних закладах. У Китаї окремі науковці вже втратили свої посади після виявлення порушень. У США суд тимчасово відсторонив адвокатів, які подавали процесуальні документи з вигаданими судовими прецедентами, створеними штучним інтелектом. Нездатність автора перевірити бібліографію ставить під сумнів достовірність усього дослідження, а відкликання статті є не покаранням, а механізмом очищення наукової літератури від ненадійних результатів. Інші експерти закликають до більш виваженого підходу, адже наукові роботи часто створюються великими авторськими колективами, проходять багато етапів редагування, а окремі помилки можуть виникати без злого наміру. Надмірно жорсткі санкції можуть призвести до небажаних наслідків: університети стануть менш зацікавленими у добровільному відкликанні проблемних публікацій, а дослідники — у відкритому визнанні власних помилок. Окреме місце в матеріалі займає питання відкликаних статей та як це впливає на професійну кар’єру дослідника. Таке відкликання має виправляти корпус знань, а не бути виключно підставою для адміністративних рішень щодо фінансування, кар’єрного просування чи руйнування репутації науковця. Матеріал показує, що поява генеративного штучного інтелекту змушує університети, видавців, грантові організації та самих дослідників переосмислювати межі академічної відповідальності. Пошук балансу між захистом доброчесності, справедливістю санкцій та підтримкою довіри до наукових результатів стає одним із ключових викликів сучасної дослідницької системи.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/depth/do-we-need-harsher-sanctions-research-misconduct

Фото: pixabay.com

2026-07-09

ГРОМАДСЬКЕ ОБГОВОРЕННЯ ПРОЄКТУ ПОРЯДКУ ПОЗБАВЛЕННЯ СТУПЕНЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ ТА ВІДПОВІДНОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ

Міністерство освіти і науки пропонує до публічного громадського обговорення проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку позбавлення ступеня вищої освіти та відповідної кваліфікації (кваліфікацій)».

Документ розроблений відповідно до Закону України «Про академічну доброчесність» від 18 грудня 2025 року та має забезпечити уніфікований порядок позбавлення особи ступеня вищої освіти та відповідної кваліфікації (кваліфікацій) у разі встановлення факту академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації у кваліфікаційній роботі, на підставі якої особі присуджено відповідний ступінь вищої освіти. Дія «Порядку…» поширюється на рішення про присудження ступенів вищої освіти «молодший бакалавр», «бакалавр» і «магістр» та присвоєння відповідних кваліфікацій. Внаслідок рішення про позбавлення особи ступеня вищої освіти та відповідної кваліфікації (кваліфікацій) можуть бути визнані недійсними на підставі частини восьмої статті 40 Закону України «Про академічну доброчесність» пізніше видані документи про вищу освіту, наукові ступені, ступінь доктора мистецтва, вчені звання. Зауваження та пропозиції до проєкту можна подати до 15 липня 2026 року.

Детальніше: https://mon.gov.ua/news/mon-proponuie-do-hromadskoho-obhovorennia-proiekt-postanovy-kmu-pro-zatverdzhennia-poriadku-pozbavlennia-stupenia-vyshchoi-osvity-ta-vidpovidnoi-kvalifikatsii-kvalifikatsii, https://mon.gov.ua/static-objects/mon/sites/1/gromadske-obgovorennya/2026/07/01/poriadok-pozbavlennia-stupenia-vo-projekt-2026-06-30.docx

Фото: МОН

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_Науковцям_обговорення #НРАТ_Освітянам_обговорення

2026-07-03

ПІВСОТНІ УНІВЕРСИТЕТІВ ЗАБОРОНИЛИ У СЕБЕ ДЕТЕКТОРИ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

На сайті Detection Drama опубліковано матеріал «Університети, які заборонили детектори штучного інтелекту: повний список 2026».

У ньому стверджується, що станом наразі більше 50 університетів з різних країн світу вже заборонили, відключили або офіційно не рекомендували використовувати інструменти автоматичного виявлення текстів, згенерованих за допомогою штучного інтелекту. Разом із тим, близько 40 % коледжів США продовжують застосовувати такі системи, а ще 35 % розглядають можливість їх запровадження. Основною причиною перегляду університетської політики щодо ШІ автори називають недостатню надійність сучасних детекторів. Так, результати незалежного дослідження 14-ти інструментів виявлення текстів, створених за допомогою штучного інтелекту показали, що жоден з них не має точності понад 80 %, що ставить під сумнів можливість використання таких систем як самостійного доказу академічної недоброчесності. Існує також проблема хибнопозитивних результатів, яку наочно продемонструвало дослідження Стенфордського університету: 61,3 % автентичних есе, написаних англійською мовою неносіями мови, були помилково визначені як згенеровані за допомогою ШІ. Навіть OpenAI відмовився від власного експериментального детектора ШІ після того, як він продемонстрував лише 26 % точності. Разом із тим, проблема використання генеративного штучного інтелекту в освіті продовжує швидко загострюватись. За статистикою Turnitin, із квітня 2023 року сервіс проаналізував понад 200 мільйонів студентських робіт, 15 % яких містять понад 80 % тексту, створеного за допомогою штучного інтелекту. Генеративні моделі отримали значне поширення у навчальному процесі, тоді як немає надійних інструментів його виявлення. Австралійський католицький університет повідомив про 6 тис. випадків підозри на несанкціоноване використання штучного інтелекту за період з 2024 року, однак 25 % подібних підозр згодом було скасовано після додаткової перевірки. Лише 18 % опитаних викладачів вважають, що сучасні детектори ГШІ є достатньо точними та ефективними. Публікація містить не лише перелік університетів, які відмовилися від використання детекторів ШІ або обмежили їх застосування, а й огляд наукових досліджень щодо точності таких інструментів, аналіз проблеми хибнопозитивних результатів, приклади реальних випадків, що призвели до зміни університетської політики, інформацію про використання у практиці ЗВО систем автоматичного виявлення текстів, створених штучним інтелектом. Дискусія в академічному середовищі поступово зміщується від питання масового запровадження детекторів до пошуку більш надійних і справедливих способів забезпечення академічної доброчесності.

Детальніше: https://detectiondrama.com/universities-that-banned-ai-detectors/

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

2026-07-02

ФРАНЦУЗЬКИЙ СКАНДАЛ ІЗ ПЛАГІАТОМ ТА ЙОГО НАСЛІДКИ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Сехер Асаф «Заклики до більшої прозорості після французького скандалу з плагіатом».

У ній висвітлюється резонансна справа французького фізика, популяризатора науки та філософа науки Етьєна Кляйна, після якої наукова спільнота почала жваво обговорювати, наскільки відкрито університети мають проводити розслідування випадків академічної недоброчесності та яким чином інформувати суспільство про їхні результати. Поштовхом стало рішення Паризького університету про позбавлення Етьєна Кляйна докторського ступеня після внутрішнього розслідування, яке підтвердило масштабні запозичення у його докторській дисертації з філософії науки 1999 року. Перевірку було ініційовано після журналістського розслідування, яке виявило присутність численних фрагментів тексту, запозичених без належних посилань. Університетське розслідування тривало більше року, однак його повний звіт не був оприлюднений для широкого загалу. Університет ухвалив окреме рішення щодо цієї справи, але відмовився детально коментувати його зміст. Така позиція стала предметом критики з боку експертів з академічної доброчесності, які наголошують, що за дотримання необхідних умови вимог стосовно конфіденційності та прав, більша відкритість прийнятого рішення могла би посилити довіру до інституційних процедур. Керівник французького офісу з питань доброчесності досліджень Мішель Дюбуа зазначає, що випадки позбавлення докторського ступеня у Франції залишаються надзвичайно рідкісними. Він позитивно оцінює роль незалежних дослідників і журналістів, які виявляють можливі академічні порушення, зосереджуючи увагу на тому, що ключове значення має не те, хто саме повідомляє про порушення, а те, як на це реагують академічні установи. Необхідно забезпечувати захист осіб, які повідомляють про можливі порушення академічної доброчесності, а процедури перевірки мають бути зрозумілі, а комунікація з суспільством після завершення розслідувань – відкритою. Професор філософії науки Стефані Рюфі звертає увагу на те, що серед авторів, чиї тексти були некоректно використані в дисертації Етьєна Кляйна без належного цитування, були й члени дисертаційної ради. Це свідчить про важливість не лише індивідуальної відповідальності автора, а й належного виконання експертами своїх функцій під час оцінювання дисертаційних робіт. Матеріал актуалізує дискусію про те, що питання академічної доброчесності не обмежуються виявленням порушень, – потрібна належна увага до інституційних процедур розгляду випадків недоброчесності, – прозорість, процесуальна послідовність і зрозуміла комунікація ухвалених рішень.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/calls-more-transparency-after-french-plagiarism-scandal

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-07-01