Штучний інтелект

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю П. Варнестала «Оцінювання потребує розвитку: що означають процес і недосконалість для вищої освіти».

У ній автор говорить про необхідність перепроектування системи оцінювання у вищій освіті і про те, як підтримати навички молодих людей критично мислити й аналізувати інформацію. Він говорить: ГШІ виявив те, що вища освіта приховувала десятиліттями, а саме – одержимість кінцевим продуктом.   Ідеальний твір   став «золотим стандартом», але тепер його може згенерувати машина, витративши на це лічені секунди, причому вона ніколи не читала тексти, не боролася з невизначеністю і взагалі нічого не вивчала. Велика мовна модель  може це робити на відповідний запит, але це не є інтелектуальним досягненням. Не можна припускатись помилки й плутати форму зі змістом, стилістично гарний текст з його глибоким розумінням, а продукт – з навчанням. Автор статті пропонує встановити рамки: коли ми заохочуємо використання штучного інтелекту і  як ми будемо оцінювати мислення студентів. Дизайнерські дисципліни вже роблять це, запроваджують критичні сесії замість перевірки. Варнестал говорить: оцінюйте траєкторію, а не артефакт; оцінюйте виправлення, а не подання; оцінюйте якість мислення, а не відшліфованість результату. Слід робити ітеративну роботу обов’язковою та оцінювання еволюції освітнього досвіду студента. Тепер чернетки – не символічна паперова робота, а демонстрація пройденого шляху. Попросіть учнів виконати кілька ітерацій для досягнення кінцевого результату та винагородіть концептуальний рух через переформулювання (як студенти  переосмислюють  проблему або змінюють кут свого дослідження), реакцію студентів на критику, зроблені уточнення та наведені обґрунтування. Звісно,  студенти можуть  створювати чернетки за допомогою ГШІ, але ілюзія руйнується, коли чернетки супроводжуються критичними обговореннями, контрольними пунктами в аудиторії,   персоналізованими  раундами зворотного зв’язку або короткими усними поясненнями. Робота, створена штучним інтелектом, переосмислюється у той момент, коли викладачі спостерігають за публічним мисленням в аудиторії. Треба переглянути підходи до семінарів, які стали звичними церемоніальними заходами з начебто перевірки успішності. Студенти представляють слайди, викладачі кивають, і всі знають, що справжня оцінка буде винесена пізніше, оскільки семінари рідко роблять дійсні міркування студентів видимими.  Сесії критичного обговорення мають значення і вони повинні стати простором, де аналізуються незавершені роботи, вивчаються невдачі та визначаються наступні кроки. Коли критика має значення, студенти ставляться до неї серйозно. Інструктаж для кожного завдання та рефлексія можуть закріпити освітній прогрес. Отже, слід спочатку оцінювати шлях навчання, а вже потім – продукт. Оцінювання може бути таким: 50–70 % – процес, ітерація, рефлексія; 50-30 % – остаточний артефакт. Бездоганний кінцевий результат без належного оцінювання історії його створення зараховується як невдача.   Справжню вагу в оцінюванні має задокументований процес, а не відшліфований кінцевий результат, адже так студенти розкривають своє справжнє мислення. Викладач має практикувати те, чого навчає, обговорювати невдалі чернетки, заохочувати ризики, віддавати належне продуктивним невдачам.  Звісно, це суттєво збільшує робоче навантаження викладачів, коли виникає «більше чернеток» та «більше критики», – додаткове обговорення, усні пояснення, коментарі, розшифровка підсумкових робіт,  розслідування порушень. Питання не в тому, чи може собі це дозволити університет.   А в тому, чи може ЗВО дозволити собі продовжувати оцінювати лише кінцевий продукт, який не показує набуття знань студентами. Освіта ніколи не була фабрикою ідеальних результатів. Студенти навчаються через досвід, чернетки, виправлення, перезапуск.    ГШІ просто позбавив нас ілюзії, що ідеально сформульоване есе може замінити весь процес його підготовки.    Якщо ми цінуємо навчання, система оцінювання  має бути іншою, вона має вийти за рамки оцінювання остаточного результату та зосередитись на процесі мислення.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/9VFwm

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю «Як університети можуть використати ШІ та цифрові інструменти для забезпечення впливу».

У ній автори розглядають, яким чином заклади вищої освіти можуть не просто упроваджувати штучний інтелект у свою діяльність, а перетворювати цифрові технології на дієві інструменти для посилення навчання, наукової діяльності та суспільного впливу.  Цифровізація не є механічним процесом додавання нових інструментів до усталених процесів, – вона впливає на саму природу навчання й наукової роботи. Цифрові технології дозволяють автоматизувати рутинні завдання, підсилювати персоналізовану підтримку студентів, оптимізувати дослідницькі процеси й розширювати доступ до освітніх ресурсів, особливо для тих, хто навчається або працює віддалено. Справжній ефект від цифрової трансформації з’являється, коли університети ставлять у центр перетворень саме людину (студента, викладача), а не просто «вмикають» новий інструмент. Технології мають допомагати людям глибше розуміти матеріал, ефективніше співпрацювати та творити нові знання, а не замінювати традиційні педагогічні підходи. Прикладами можуть слугувати використання цифрових рішень для автоматизації системи аналізу даних про навчання, які допомагають виявляти слабкі місця в програмах й адаптувати їх до потреб різних груп, або інтеграція ШІ до адміністративних процесів для зменшення поточного навантаження на викладачів, вивільнення ресурсів для викладання й наукової роботи. Технології сприяють більшій інклюзивності: студенти з різними потребами можуть користуватися адаптивними платформами, які підлаштовують освітній контент під індивідуальні стилі навчання. Також успішне використання ШІ  та різноманітних цифрових інструментів потребує посиленої уваги до етики, справедливості та безпеки даних. Тому університетам важливо не лише впроваджувати інструменти, а й розробляти політики їх відповідального використання. Цифрові та ШІ-технології мають величезний потенціал для освіти, досліджень і наукових обмінів, але цей потенціал розкриється на повну силу лише за умови, що цифрові рішення поєднуються з чіткою стратегією, підпорядковуються освітній меті та мають «людську» складову інновацій.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/RQEBV

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation