Best practices

Sorry, this entry is only available in Українська.

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Аміна Абуаомара «Як галузева сертифікація може активізувати навчання».

У ній наголошується, що швидкі перетворення, які відбуваються в ІТ-секторі, кидають виклик традиційному університетському викладанню, оскільки воно має встигати за нововведеннями, але не завжди це спрацьовує. Отже, чому б не спробувати сертифікацію, узгоджену з ІТ-галуззю, запитує автор публікації? Він вважає, що в його університеті  знайшли ефективне рішення, запровадивши схеми сертифікації, визнані галуззю, у  освітню програму з інформаційних технологій.  Це дозволило не лише подолати розрив між академічним навчанням і практикою, але й надав студентам надзвичайно цінні для майбутньої  роботи навички.  Отже, важливо не лише якісно навчати фундаментальних питань, а й забезпечувати гнучкість у навчальних планах. Для підсилення досвіду потрібні майстер-класи та конкурси, які виявилися надзвичайно цінними для підвищення залученості здобувачів освіти. Семінари стають мостом між концепціями класу та практичним застосуванням. Також не можна нехтувати таким аспектом, як   академічне оцінювання – його потрібно переосмислювати: традиційних письмових іспитів недостатньо для вимірювання технічної кваліфікації студента. Завдяки галузевим партнерствам та інтеграції сертифікації у навчальні програми академічне навчання стає дуже гнучким та сприйнятливим до актуальних вимог реальної економіки.  На науково-педагогічних працівниках  лежить відповідальність за постійну адаптацію, упровадження інновації та збереження відкритості до нових способів навчання. Застосовуючи гнучкий, інклюзивний галузевий підхід, університети можуть надати своїм студентам не лише дипломи, але й надзвичайно корисні знання й навички, які підкріплюють перспективи їхнього процвітання у світі, що постійно змінюється.

Детальніше: https://ukrintei.ua/y/dar0K

Фото: pixabaу.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_Освітянам_КращіПрактики

Sorry, this entry is only available in Українська.

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Села Джарвіса та Джорджа Роудса «Чи є співпраця ключем до цифрової доступності?».

У ній автори наголошують, що цифрова доступність є етично важливою та юридично обов’язковою вимогою. Реалізація її на практиці вимагає прикладання багатьох зусиль. Університети можуть співпрацювати у цій сфері, об’єднувати свій досвід щоб зробити вищу освіту е-доступною. У якості приклада наводять проєкт «Make Things Accessible», який був ініційований Вестмінстерським університетом і наразі є результатом співпраці цілої мережі університетів. Було сформовано спільноту практиків, створено веб-сайт і започатковано архів корисних ресурсів щоби зробити успішні рішення доступними для усіх. Веб-сайт Make Things Accessible містить 85 посібників і цей список постійно зростає. Вказівки у цих посібниках спрямовані на те, щоб допомогти легше виконувати завдання розвитку цифрового середовища, як у контексті програмного забезпечення, вирішення організаційних питань, так і здійснення закупівель (відбір постачальників, формулювання контракту тощо).  цей ресурс має понад 40 тис. переглядів сторінок на місяць, що підтверджує вплив міжінституційних спільнот практиків на  розвиток і утвердження цифрових стандартів.

Детальніше: https://ukrintei.ua/y/RRRQP, https://www.makethingsaccessible.com/

Фото: pixabaу.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_Освітянам_КращіПрактики

Sorry, this entry is only available in Українська.

Центр міжнародних проєктів «Євроосвіта» на основі інформації з відкритих джерел підготував та оприлюднив рейтинг ефективності участі українських ЗВО у конкурсах наукових проєктів, які відбулися минулого року.

Для цього було задіяно дані інформаційної системи ЄС CORDIS (Community Research and Development Information Service), платформи EACEA Projects Results, Міністерства освіти і науки України та Національного фонду досліджень України. Оцінювання проводилося за раніше складеною та апробованою методикою, у якій здійснене незначне коригування у бік значення участі у проєктах програми «Горизонт Європа». Отримані результати засвідчують наступне. Київський національний університет імені Тараса Шевченка  здобув перемогу у відборі 49 проєктів і відповідно став лідером у всіх шести номінаціях, посівши перше місце у національному рейтингу. Національний університет «Львівська політехніка» має 27 вдалих проєктів у всіх шести номінаціях, відповідно посів другу сходинку рейтингу. Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», торішній лідер, наразі займає третє місце з  виграшними проєктами у п’яти номінаціях. Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна – на четвертому місці, Національний університет біоресурсів і природокористування України – п’яте.

Детальніше: https://ukrintei.ua/y/HqFXD, https://euroosvita.net

Фото: pixabaу.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_Освітянам_КращіПрактики

Sorry, this entry is only available in Українська.

На сайті Times Higher Education опублікована стаття «Емоції та навчання: яку роль відіграють емоції в тому, як і чому студенти навчаються?».

Автори наголошують: якщо педагоги розуміють чинники, які взаємодіють з емоційними станами, щоб впливати на навчання, вони можуть працювати з цим, щоб покращити досвід навчання своїх студентів. Пропонується використовувати ряд стратегій управління емоціями, оскільки вони можуть як підсилювати зацікавленість у навчанні, так і заважати освітньому процесу. Отже, поради. По-перше, емоції відіграють певну роль у тому, як і чому учні навчаються, тому як педагоги, так і студенти повинні визнати невід’ємну роль емоцій у навчанні. По-друге, потрібно постійно відслідковувати індивідуальні та групові емоційні стани. По-третє, слід формувати навчальну практику таким чином, щоб вона включала численні та різноманітні дії, які залучають емоційні стани слухачів та надають можливості для діалогу, саморефлексії, метапізнання (зокрема – через оцінювання, що поєднує з раніше набутими нові знання та навички), приємній атмосфері навчання, створюють відчуття контролю учнів над ситуацією, розвивають почуття зацікавленості та причетності до курсу. По-четверте, слід використовувати емоції для інформування про навчальний досвід, для мотивації та підвищення успішності студента. Визнання ролі емоцій у навчанні може призвести до покращення освітнього процесу та підвищення залученості здобувачів освіти.

Детальніше: https://ukrintei.ua/y/vf38E

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини#НРАТ_Освітянам_КращіПрактики

Sorry, this entry is only available in Українська.

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Рахіма Сомані «Поза межами екзаменаційної паніки: переосмислення мети оцінювання».

У ній автор провокує читачів наступним запитанням: «студенти отримують в університеті оцінки за стресостійкість, чи за результати навчання?» Щоб відповісти на це питання, потрібно почути голоси самих студентів. А вони говорять, що реагують на тиск академічних оцінок продумано, використовуючи стратегії адаптації, коригування навчальних звичок і застосовують різні підходи залежно від запропонованого типу оцінювання. Звісно, дехто покладається на наполегливість,  оволодіння методами управління часом  і структуровані навчальні плани, щоб залишатися на високому рівні. Уповільнення темпу, зосередження на дрібних деталях або навіть зміна оточення іноді допомагають пройти сесію, залишатися спокійними та продуктивними. Бесіди Рахіма зі студентами показали йому важливість розуміння складнощів процесу  академічного оцінювання не лише з боку викладачів, а й з боку здобувачів освіти. Адже за кожною оцінкою стоїть історія індивідуальних зусиль, стратегії та емоційної праці. Та чи  підтримує система оцінювання більшу якість навчання? Коли студенти відчувають тиск, пов’язаний з виконанням завдань, це в якийсь момент починає заважати їх цікавості у навчанні й навіть перекреслює його мету. Отже, потрібно відштовхуватись саме від продуктивності та мети вищої освіти, переосмислити систему оцінювання для надання студентам цілісного досвіду навчання; ураховувати, як стрес впливає на глибоке навчання; переходити від традиційного вимірювання до нових форм, які здатні розширити освітні можливості. Майбутнє, на переконання Рахіма Сомані, залежить не від того, наскільки добре студенти складають іспити, а від того, наскільки добре вони навчилися мислити.

Детальніше: https://ukrintei.ua/y/Tqt9y

Фото: pixabaу.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_Освітянам_КращіПрактики

Sorry, this entry is only available in Українська.

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Джеймі Раш  «Що відрізняє університетську програму підвищення кваліфікації?».

У ній наголошується, що запровадження цілісного підходу до курсів підвищення кваліфікації, який включає легкий доступ до інформації, персоналізовану підтримку, допомогу в розвитку робочої сили та взаємодію, допоможе установам досягати мети й підвищувати власну конкурентоспроможність на «перегрітому» ринку. Наразі переповнений ландшафт університетських програм підвищення кваліфікації вимагає не лише пропонувати якісні курси, щоб виділитися серед інших гравців: надійний освітній контент залишається важливим, але він дуже часто схожий у різних закладах освіти.  Раш вважає, що необхідна диверсифікація програм, ключ до якої – у досвіді тих, хто навчає, а не лише у змісті курсу. Програми підвищення кваліфікації розширюють горизонти  освіти, виходячи за межі традиційних шляхів навчання. Будучи розробленими для практикуючих професіоналів, які знаходяться на шляху зміни кар’єри, нової роботи, або здійснюють навчання упродовж життя (підприємці, власники бізнесу, корпоративні і державні службовці), ці програми стають мостом між академічним середовищем і ринком робочої сили. Вони мають справу з особами, які не мають часу або фінансових ресурсів, щоб пройти повну програму отримання ступеня, але потребують нових навичок, пов’язаних з кар’єрним розвитком. Для них потрібне проактивне охоплення та персоналізоване залучення, – вирішальні чинники забезпечення позитивного досвіду учасників. Високу ефективність демонструє індивідуальне галузеве партнерство, коли університети напряму співпрацюють з місцевими підприємствами та організаціями для розроблення програм, що гарантує актуальність вмісту курсу і надає учасникам доступ до досвіду професіоналів галузі. Для  учасників курсів підвищення кваліфікації також важливе значення має простота доступу до інформації; наявність зручних та інформативних веб-сайтів з інтуїтивно зрозумілою навігацією; підтримка постійної взаємодії упродовж всього навчального процесу.

Детальніше: https://ukrintei.ua/y/OSwmZ

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини#НРАТ_Освітянам_КращіПрактики