News for educators

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джеймі Робертс «Обережність англійських університетів щодо права на навчання упродовж життя навряд чи є несподіванкою».

У ній автор аналізує перспективи впровадження в Англії системи Lifelong Learning Entitlement (LLE) та пояснює, чому значна частина університетів поки що не поспішає активно долучатися до нової моделі фінансування модульного навчання для дорослих.  LLE передбачає можливість для громадян отримувати державну підтримку на опанування окремих модулів і участь у коротких освітніх програмах упродовж життя, а не лише на отримання повного університетського ступеня. Нещодавно право на це отримали 130 освітніх інституцій, однак реальна участь університетів у проєкті виявилася нижчою, ніж очікувалось – учасниками стали лише вісім із двадцяти університетів групи Рассел та менше половини закладів, що входять до складу організації Universities UK. Така ситуація є цілком закономірною з огляду на поточні фінансові труднощі сектору освіти та невизначеність щодо реального попиту з боку потенційних слухачів.  Саме попит на новий формат навчання є критичним чинником. Під час пілотного проєкту 2021–2022 років чотири з п’яти курсів не були відкриті через недостатню кількість охочих навчатися. Замість прогнозованих двох тисяч учасників на ста курсах було зафіксовано лише 125 зарахувань на сімнадцять програм. Наступне випробування моделі, на яке було витрачено близько п’яти мільйонів фунтів стерлінгів, також продемонструвало значно нижчі результати набору, ніж очікувалося. Додатковою проблемою стала низька обізнаність населення: згідно з нещодавнім опитуванням, про існування LLE знали лише 12 % респондентів.  Крім того, існують суперечності у механізмі фінансування. Однією з ключових переваг LLE вважається поширення системи студентських кредитів на короткі й модульні програми. Водночас в умовах економічної нестабільності багато потенційних слухачів можуть не захотіти брати на себе додаткові боргові зобов’язання. Для працівників, які вже мають роботу, привабливішою альтернативою можуть виявитися інші державні механізми підвищення кваліфікації, що не потребують особистого кредитування.  Багато закладів вищої освіти працюють в умовах серйозного фінансового тиску, отже наразі скорочують витрати та переглядають бюджети, що не дозволяє їм інвестувати значні кошти у створення нових модульних програм, коли немає переконливих доказів попиту на них.  Разом із тим, університети давно займаються навчанням дорослих у різних формах: короткі курси, програми підвищення кваліфікації, професійна освіта, університетські стажування. Зокрема, University of Oxford, UCL, University of Nottingham та King’s College London пропонують широкий спектр можливостей для професійного розвитку дорослих слухачів. Отже, університетський сектор в цілому схильний до підтримки ідеї безперервного навчання, однак наразі він очікує більш чітких сигналів щодо попиту, пояснення механізму фінансування та узгодження нової програми з іншими державними ініціативами.  Подальша доля LLE стане показником того, наскільки ефективно система вищої освіти зможе адаптуватися до потреб дорослого населення та ринку праці, який швидко змінюється.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/english-universities-caution-about-lle-hardly-surprising

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation 

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Фадіме Сахін «Британська академія ризикує перетворитися на систему з двома категоріями персоналу».

У ній автор аналізує зміни в структурі академічної зайнятості у британських університетах за останнє десятиліття і робить висновок, що основне зростання відбулося не в традиційних викладацько-дослідницьких посадах, а в категоріях працівників із меншою стабільністю зайнятості, нижчою оплатою праці та обмеженішими можливостями кар’єрного просування. За даними Higher Education Statistics Agency кількість академічних працівників у Британії зросла на 23 % за 2014-2024 роки, але це зростання виявилось нерівномірним: мало місце стрімке збільшення кількості посад, орієнтованих виключно на викладання, – їх частка у загальній структурі академічної зайнятості підвищилася з 26 до 35 %, а частка традиційних посад, що поєднують викладання та дослідження, – зменшилась. Хоча за останні роки частка безстрокових контрактів у секторі загалом зросла, викладацькі посади значно частіше залишаються пов’язаними з неповною зайнятістю: майже дві третини працівників цієї категорії працювали на умовах часткової зайнятості, тоді як серед викладачів-дослідників таких було менше п’ятої частини. Це створює стійкий структурний поділ між різними групами академічного персоналу. У статті також аналізується зв’язок між типом зайнятості, оплатою праці та кар’єрним просуванням. Більшість найвищих академічних посад залишаються пов’язаними з повною зайнятістю та безстроковими контрактами. Водночас саме ті категорії працівників, які демонстрували найбільше зростання чисельності, були зосереджені переважно в нижчих і середніх зарплатних групах. Фадіме Сахін звертає увагу також на гендерний вимір проблеми: жінки частіше працюють на умовах неповної зайнятості та становлять більшість працівників на викладацьких посадах без дослідницької складової. Попри поступове збільшення частки жінок на старших академічних посадах, вони досі меншою мірою представлені серед професорів і частіше зосереджені у сегментах академічного ринку праці з нижчим рівнем оплати. Автор вважає, що нинішня трансформація британської вищої освіти відбувається не лише через скорочення фінансування та скорочення студентського попиту, а й через поступове формування різних моделей академічної кар’єри, які можуть істотно відрізнятися за рівнем стабільності, винагороди та можливостями професійного розвитку.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/depth/uk-academia-risks-becoming-two-tier-workforce

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation