News for educators

Sorry, this entry is only available in Українська.

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Патрика Джека «Захист академічних свобод не допомагає у «війні з постійними посадами».

У ній йдеться про проблеми забезпечення академічної свободи та аргументи, які можуть бути знайдені для подальшої підтримки довгострокових контрактів. Такі довгострокові контракти для викладачів, які мають забезпечити їхній  захист від звільнення, останнім часом все частіше стають об’єктом критики як ознака заохочення лінощів, застою та небажання змін. Політичні діячі та адміністрації ряду університетів намагаються обмежити або скасувати такі контракти, аргументуючи це необхідністю підвищення ефективності. Традиційна стратегія захисту цих контрактів як засобу забезпечення академічних свобод (мовляв, без цього неможливі вільні дослідження) виявилась недостатньо переконливою для широкої публіки. В США, де трудове право часто передбачає можливість звільнення працівника практично з будь-якої причини, захист довгострокових контрактів як важливої складової трудового права, набуває особливого значення. У новій книзі «The War on Tenure» наголошується, що довгостроковий контракт не є чимось виключним або елітарним, – він є формою соціального захисту працівника перед системними загрозами. Академічна спільнота часто використовує оборонні наративи про «унікальність академічної професії», що інколи сприймається у суспільстві як привілей. Це підживлює критику, бо у суспільстві посилюється  враження, що академія — закрита кастова система, яка є «ворогом» трудових реформ. Тому дискусія про такі контракти не повинна обмежуватись лише професійними рамками, адже навіть ті, з ким ці контракти укладені, залишаються вразливими до змін у структурі університетів, скорочень бюджетів, конкурсів чи реорганізацій. Довгостроковий контракт на думку автора приносить користь не лише окремим викладачам, а й всій системі вищої освіти, оскільки стимулює стабільність, довіру й здатність до інтелектуального ризику, що насправді вигідно також і  студентам і ЗВО. Отже, говорячи про довгострокові контракти, немає сенсу обмежуватись аргументами академічної свободи, – слід розглядати їх у більш широкому контексті – трудовому, соціальному вимірі, справедливості, стабільності.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/VIPQy

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини 

Sorry, this entry is only available in Українська.

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Емілі Діксон «Працевлаштування студентів – головний пріоритет для рад університетів».

У ній автор аналізує результати дослідження пріоритетів керівних рад університетів, які засвідчили найвищий рівень зацікавленості у працевлаштуванні випускників, що розглядається як головний показник ефективності вищої освіти. Йдеться про вивчення позицій майже восьмисот членів університетських рад у Фінляндії, Польщі, Португалії та Швеції. Питання працевлаштування студентів посіло за результатами опитування перше місце серед усіх стратегічних пріоритетів університетів. Незалежно від того, чи є респондент представником академічної спільноти, чи запрошеним членом ради, більшість назвала підготовку випускників до професійного життя ключовим завданням закладу вищої освіти. Академічна свобода стоїть на другому місці, а державні політичні орієнтири, зовнішні рейтинги та пошук додаткового фінансування  – на наступних. Такий розподіл пріоритетів свідчить про зміщення акцентів у діяльності університетів: вони дедалі більше орієнтуються на конкретні результати освіти і на здатність студентів максимально повно реалізувати свій потенціал на ринку праці. Дослідження спростовує поширене припущення, що зовнішні члени рад віддалені від академічних питань: їхнє бачення розвитку університету загалом збігається з поглядами представників академічного середовища.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/rhAkZ

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини