На сайті Times Higher Education опублікована тематична добірка «Професійні поради від Сіаньського університету Цзяотун-Ліверпуль».
На сайті Times Higher Education опублікована тематична добірка «Професійні поради від Сіаньського університету Цзяотун-Ліверпуль».
Вона містить півсотні статей, що охоплюють широкий спектр актуальних питань наукового та освітнього життя. Зокрема, розглядаються проблеми коректного оцінювання, захищеного від маніпуляції з інструментами штучного інтелекту; поширення екологічних знань для боротьби зі зміною клімату; заохочення колегіальної оцінки в рамках онлайн-курсів; продуктивне обговорення зі студентами їхніх письмових творчих робіт; використання штучного інтелекту для підтримки самостійного навчання; автентичний дизайн оцінювання для магістерських курсів з комп’ютерного програмування; залучення студентів за допомогою стендових презентацій; використання ChatGPT для відгуків стосовно студентських робіт; емоційна складова як чинник покращення результатів навчання; активізація навичок мислення вищого порядку тощо.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Джульєтт Роуселл «Потік досліджень за допомогою штучного інтелекту послаблює якість науки».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Джульєтт Роуселл «Потік досліджень за допомогою штучного інтелекту послаблює якість науки».
У ній наголошується, що хвиля низькоякісних статей загрожує перевантажити журнали та рецензентів, заважаючи їм оцінювати більш змістовні дослідження. Згідно з новими даними, інструменти штучного інтелекту, розроблені для допомоги у дослідницькому процесі шляхом машинної обробки інформації спричинили потік псевдонаукових робіт низької якості, які загрожують основам наукової творчості. Дослідницька група з Університету Суррея розглянула статті NHANES для визначення зв’язку між станом здоров’я, способом життя та клінічними результатами. Кількість таких досліджень зросла за останні роки з чотирьох одиниць у 2014-2021 роках до 190 у 2024 році. Багато з цих робіт були об’єктивно низької якості, використовували поверхневий та спрощений підхід до аналізу, зосереджуючись на окремих змінних ігноруючи суттєві тенденції. У статті, опублікованій у PLOS Biology, міститься застереження: оскільки штучний інтелект робить аналіз даних набагато доступнішим, а великі мовні моделі можуть допомогти у написанні робіт, «кількість штучних публікацій може перевищити кількість легітимних публікацій у певних галузях, що базуються на даних». Це може призвести до зростання «ризиків розповсюдження безпідставних, оманливих висновків щодо наукової літератури», буде спотворювати дослідження та послаблювати якість науки загалом. Дослідники, редакційні колегії журналів та рецензенти мають поставити це питання головним у нинішньому порядку денному. Дослідникам рекомендується використовувати повні набори даних, доступні їм, якщо немає чіткої та добре аргументованої причини для протилежного, а також прозоро зазначати, які частини даних використовувалися, протягом яких періодів часу та для яких груп. Журнали повинні посилити рецензування, залучаючи більше дослідників зі статистичним досвідом, частіше використовувати раннє відхилення поданих рукописів статей, щоб зменшити кількість низькоцінних статей, що направляються потім на рецензування. «Наші пропозиції являють собою прості речі, які можуть допомогти поставити заслон на шляху слабких або оманливих досліджень, не блокуючи при цьому переваги штучного інтелекту та відкритих даних. Ці інструменти залишаться з нами. Але потрібно діяти зараз, щоб захистити довіру до досліджень!».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Натана Десеті «Американським університетам потрібно усвідомити той факт, що світ змінився назавжди».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Натана Десеті «Американським університетам потрібно усвідомити той факт, що світ змінився назавжди».
У ній наголошується: незалежно від того, як суди та виборці відреагують на дії Д.Трампа, фінансові можливості уряду будуть скорочуватись. Багато американських науковців вважають, що фінансування врешті-решт повернеться до «нормального» стану, яким воно було раніше. Вони очікують, що у короткостроковій перспективі суди блокуватимуть більш жорсткі дії адміністрації, а в довгостроковій перспективі повноваження нинішнього президента закінчиться і все буде добре. Однак ці очікування хибні, заклади вищої освіти повинні це усвідомити й розпочати діяти відповідно. Наразі становище американських університетів є скрутним унаслідок ослаблення фінансування з боку донорів, зниження довіри інвесторів, реалізації урядових рішень. Університети, вважає Натан, повинні негайно розпочати структурні зміни, щоб забезпечити своє виживання. Спочатку їм слід зосередитись на адаптації місії, удосконаленні адміністративних процесів та підвищенні технологічної ефективності. Вони повинні забезпечити підтримку своїх основних ціннісних пропозицій кожним доларом, уважно розглядаючи співвідношення витрат і вигоди. Дослідження 4,5 тис. програм ЗВО, опубліковане у 2022 році, показало, що 28 % ступенів бакалавра мають негативну дохідність від інвестицій упродовж життя. Хмарні системи планування ресурсів та інформаційні системи для студентів допоможуть відмовитись від надлишкових процесів (наприклад, університети можуть об’єднати відділи людських ресурсів, фінансів та обліку студентів на єдиній платформі, позбавляючись від зайвих витрат внаслідок відмови від ручного управління та дорогих застарілих методів). Управління закупівлями та постачальниками може бути удосконалене за допомогою інтеграції інструментів штучного інтелекту (наприклад, Pipefy, Coupa). Цифрове самообслуговування для студентів може зменшити необхідність підтримки бек-офісу. Університети як мінімум повинні усвідомити той факт, що світ змінився назавжди. Підготувавшись до цього зараз, вони зможуть забезпечити своє виживання у світі з дефіцитом ресурсів.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Тайлера Волтерса «Переосмислення університетської бібліотеки на 2025 рік і надалі».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Тайлера Волтерса «Переосмислення університетської бібліотеки на 2025 рік і надалі».
У ній автор наголошує, що навіть в умовах постійного науково-технічного прогресу, появи всесвітньої мережі, цифровізації та штучного інтелекту, мета бібліотек у підтримці успіху своїх користувачів залишається незмінною. Це: підтримка студентів та викладачів у викладанні, навчанні та дослідженнях шляхом інформаційного забезпечення та комунікації. Разом із тим, академічні бібліотеки повинні трансформувати свої послуги, щоб задовольнити потреби, які постійно змінюються. В сучасному світі університетська бібліотека як фізичний простір для книг та мовчазного навчання має змінюватись, стаючи динамічним, технологічно орієнтованим центром, що підтримує дослідження, навчання та інновації. У бібліотеках не перший рік відбувається цифрова трансформація, поширюються відкриті наукові дослідження. Тайлер пропонує власне бачення того, як університетські бібліотеки можуть трансформувати свої послуги та усю діяльність задля максимально повного задоволення потреб студентів і викладачів. Вони мають змінити роль – з утримувача фізичних колекцій та архівів – до цифрових кураторів; створити відкриті стипендіальні центри; інвестувати в експертизу у галузі науки про дані; створювати спільні простори для підтримки успішності студентів; розробляти нові стратегії. Бібліотека має перетворитися на адаптивний, дослідницький та студентоорієнтований простір, готовий до швидкозмінної цифрової ери. Керівництво університетів повинно інвестувати у фахівців з інформації, даних, мультимедіа, технологій, а також вкладати кошти у розбудову інфраструктури та розроблення нових політик, які дозволять новим бібліотекам процвітати. Майбутнє університетської бібліотеки — це не лише інформація, а й зв’язок, співпраця та інновації.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Чонг Фан «Встановлення меж необхідне для благополуччя викладачів».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Чонг Фан «Встановлення меж необхідне для благополуччя викладачів».
У ній наголошується, що практика турботи про себе та уміння говорити «ні» є надзвичайно цінною та може допомогти викладачам університетів впоратися зі зростаючими вимогами щодо викладання, знайти сталий баланс між роботою та особистим життям. Межа, що розділяє життя та роботу, стає дедалі більш розмитою. Мобільні засоби зв’язку – ноутбуки, смартфони, планшети – змінили методи роботи та надали багатьом людям більш гнучкий робочий графік і мобільність на робочому місці. Разом із тим, вони розмили межі між роботою та відпочинком. Наразі переважна більшість педагогів та науковців працюють більше встановлених норм, причому з більш високою інтенсивністю, ніж раніше. Вони беруть роботу додому та постійно перевіряють службову електронну пошту, не обмежуючись лише робочим графіком, що є наразі одним з провідних чинників виснаження. Дехто вважає, що така гнучкість дозволяє їм поєднувати роботу та особисте життя, щоб найкраще задовольнити свої потреби. Але більшість говорить, що відчуває стрес, виснаження та перевантаження. Сучасні вимоги щодо педагогічного навантаження роблять викладачів вразливими до виснаження, яке є емоційною реакцією на тривалий тиск. Його симптоми: деперсоналізація (відчужене та песимістичне ставлення до оточення); емоційне виснаження (брак розумових ресурсів внаслідок емоційного перевантаження); зниження особистих досягнень; низька продуктивність; зниження відданості викладанню; висока плинність кадрів; фізичні захворювання. Встановлення меж – це один зі способів підтримувати здоровий баланс між роботою та життям поза роботою. Необхідно в першу чергу самостійно проаналізувати ситуацію та визначити, де найбільше потрібні зміни; встановити збалансовані відносини з людьми; захистити себе від нереалістичних очікувань. Сприймайте межі як необхідні для життя чітко визначені правила або обмеження, встановлені для безпеки та благополуччя. Їх необхідно не лише визначити для себе, а й повідомити про це інших. Необхідно прикласти зусилля для створення комфортної атмосфери.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Бейтінг Хе «Навчання від щирого серця за 13 кроків».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Бейтінг Хе «Навчання від щирого серця за 13 кроків».
У ній наголошується, що залучення студентів до навчання через емпатію вимагає від викладачів, щоб вони щиро ділилися власними історіями, відверто говорили про вразливості і при цьому всебічно безпечний простір для навчання. Автор надає власні поради щодо створення відповідної атмосфери у навчальній аудиторії. Викладач, який проявляє емпатію, на думку Бейтінг, стає на місце своїх студентів, орієнтуючись у їхніх емоціях, страхах та прагненнях. Окрім традиційної ролі інструктора, він також стає провідником, культивуючи атмосферу довіри та відкритості, що розвиває як інтелект, так і характер. Співчутливий викладач – це вмілий оповідач, який використовує наративи, щоб поєднати знайоме з невідомим, відоме з тим, що потребує відкриття. У цьому просторі лекції та семінари не можуть бути звичайним монологом, а мають ставати динамічними розмовами, що адаптуються до ритму студентів. Труднощі навчання з емпатією Бейтінг бачить у тому, що у світі, який швидко змінюється, де технологічний прогрес та інформаційне перевантаження надвисокі, – вони можуть затьмарити людський дотик. 13 способів привнесення емпатії до занять, які пропонує Бейтінг, дозволять більше ефективно залучати здобувачів освіти, використовуючи емпатію. Йдеться про пізнання своїх учнів; практику активного слухання; використання власних особистих історій; виявлення співчуття у діалогах; створення безпечного простору, де кожен може проявити себе; формування інклюзивного середовища, де студенти почуватимуться комфортно, не боячись осуду власної точки зору; надання студентам можливості вибору завдань або проектів; організацію активного обговорення у малих групах; призначення завдань на рефлексію; використання рольових ігор або симуляцій; ув’язка навчальних матеріалів із реальними життєвими проблемами; заохочення підтримки з боку класу. Використання цих підходів допоможе створити у класі середовище, яке сприяє емпатії та емоційному зв’язку, що призводить до більшої зацікавленості та мотивації студентів. Навчання від щирого серця через емпатію – це надзвичайно важливий трансформаційний досвід, який формує не лише інтелект, а й дозволяє достукатись до кожного учня.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття М. Чжан «Як упровадити критичне мислення: від розроблення курсу до оцінювання».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття М. Чжан «Як упровадити критичне мислення: від розроблення курсу до оцінювання».
У ній автор наголошує, що критичне мислення – це надзвичайно важлива людська навичка, її треба формувати й підтримувати під час навчання. Отже, викладачам можуть стати у нагоді практичні поради, як на всіх етапах навчання розвивати та покращувати здатність студентів аналізувати й оцінювати інформацію. Критичне мислення виходить за межі виключно академічних цінностей. В епоху глобальних викликів та інформаційного перевантаження здатність аналізувати дані, ставити під сумнів припущення, генерувати інноваційні рішення та долати складнощі є надзвичайно важливою. Освітяни повинні моделювати критичне мислення, створюючи унікальний навчальний досвід, який спонукає студентів ставити під сумнів, аналізувати та розмірковувати над інформацією. Тому потрібно цілеспрямовано виховувати культуру критичного мислення, заохочувати навчання на основі дослідницьких здібностей, упроваджувати «проблемне навчання», сприяти рефлексивній практиці. Також автор радить більш активно обговорювати матеріал зі здобувачами освіти, наголошувати на етичному вимірі в дискусії, аналізі та прийнятті рішень. Студенти мають навчитись ставити запитання, які стимулюють більш глибоке мислення, аудиторія повинна бути готова до цього, клас має стати безпечним простором, де учні почуваються комфортно, вивляючи власну допитливість. Наразі недостатньо бути просто поінформованим: критичне мислення стосується сутнісних речей.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Чонг Фан «Дайте своїй академічній роботі найкращі шанси на прийняття».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Чонг Фан «Дайте своїй академічній роботі найкращі шанси на прийняття».
У ній наголошується, що рецензування є надзвичайно важливим етапом на шляху до публікації у престижному журналі, але далеко не кожна стаття його проходить. Як допомогти авторам зорієнтуватися у процедурі подання робіт та заздалегідь привернути увагу до ретельної підготовки і якісного оформлення? Основні причини відхилення рукописів статей (а рівень відмов становить від 20 до 50 %) містяться у відповідях редактора та зазвичай публікуються у самих рецензованих виданнях. Це у першу чергу невідповідність цілям і тематичній спрямованості журналу, тому потрібно дуже зважено підходити до обрання журналу для своєї статті. Другою причиною відхилення може бути відсутність актуальності та оригінальності, отже автор має попрацювати над гарно структурованою анотацією, обов’язково підкреслити новизну та практичну значущість свого дослідження, а також описати оригінальність та значення своєї роботи у супровідному листі до редакції. Третя причина відхилення – відсутність ретельності в оформленні цитат, посилань, тому авторам рекомендується використовувати інструмент перевірки схожості тексту, щоб допомогти їм виявити будь-які запозичення, а також скористатись послугами професійного редагування текстів (для тих, хто не є носієм англійської мови). Також Чонг Фан говорить про найбільш поширені критичні зауваження редакторів. Він упевнений, що це допоможе дослідникам уникнути поширених помилок і підготувати сильну, цілісну статтю з чітким внеском та новизною.
На сайті Times Higher Education опублікована добірка практичних порад щодо оцінювання навичок студентів та застосування отриманих знань «Еволюція автентичної оцінки».
На сайті Times Higher Education опублікована добірка практичних порад щодо оцінювання навичок студентів та застосування отриманих знань «Еволюція автентичної оцінки».
У ній йдеться про важливість набуття навичок, необхідних для успіху після завершення навчання, а також про те, як викладачам слід їх оцінювати, та як їх призначення і цінність бачать безпосередньо здобувачі вищої освіти і як вони збираються їх використовувати у майбутньому житті. Основний акцент зроблено на автентичному оцінюванні – цілісному підході, який оцінює здатність студента застосовувати свої знання у змістовних, реальних контекстах. Але як зробити так, щоб це працювало в різних університетських програмах? Як викладачі можуть інтегрувати цифрові технології та генеративний штучний інтелект в автентичне оцінювання, замість того, щоб боротися з ним? І, що найважливіше, як мінімізувати суб’єктивність оцінювання і зробити його справедливим? Ця добірка пропонує погляди різних авторів на зазначені вище та інші питання, пропонуючи практичні поради щодо того, як зробити автентичне оцінювання ефективним для студентів та викладачів. Ресурс містить двадцять вісім статей, в яких розглядаються основи автентичного оцінювання; особливості автентичного оцінювання для конкретних курсів; маркування автентичної оцінки та налагодження партнерств з промисловістю; вплив ГШІ на дизайн оцінювання.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття групи викладачів Саутгемптонського університету «Використовувати ГШІ простіше, ніж звертатися за підтримкою до мого керівника».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття групи викладачів Саутгемптонського університету «Використовувати ГШІ простіше, ніж звертатися за підтримкою до мого керівника».
У ній наголошується, що докторанти звертаються до генеративного штучного інтелекту у своїх дослідженнях щоб отримати відповіді на питання, які раніше задавали б науковим керівникам. Вони використовують ГШІ як простий, доступний у будь-який час інструмент, якому вони довіряють. Отже, науковим керівникам та здобувачам освіти нагально необхідно почати відверту розмову про межі та етичні норми роботи з ГШІ, відповідальне використання цього інструменту який не можу бути заміною живій людині. Сьогодні аспіранти й докторанти звертаються до ГШІ, щоб генерувати дослідницькі ідеї, знайти необхідну наукову літературу, генерувати текст, редагувати його або викласти у певному стилі, щоб він виглядав «більш академічно». Автори статті провели опитування 75-ти аспірантів з 19-ти установ Великої Британії, щоб зрозуміти, чому і як вони використовують ГШІ у своїх дослідженнях. Опитування надає уявлення про їхнє сприйняття ГШІ, цілі та способи його використання. Більше половини опитаних респондентів (52 %) використовують ГШІ у своїх дослідженнях та/або написанні наукових робіт, причому ChatGPT виявився основним серед різних подібних інструментів. Дехто зазначив, що включив текст, згенерований штучним інтелектом, до своїх робіт (12 %), а 9% залучали ГШІ під час проходження оцінювання, – і все це без відповідних прозорих заяви про залучення ГШІ. Частина респондентів вважає, що за певних умов «ГШІ можна використовувати для будь-яких цілей», оскільки він є цінним зручним інструментом, навіть «людиноподібним», майже колегою, який насправді допомагає пришвидшити прогрес у роботі. Разом з тим дехто висловився, що «ГШІ досить дурний, але завжди доступний партнер для мозкового штурму» і багато підтвердив, що є підстави для стурбованості щодо використання ГШІ у докторських дослідженнях. Існує проблема етики та відповідального використання, безпеки даних, потенційної упередженості, властивої алгоритмам, що лежать в основі ГШІ. Наукові керівники та докторанти повинні відкрито і відверто обговорювати використання ГШІ в освітньому та науковому процесі.
