ВИКОРИСТАЙ ЦІЛИЙ ОРКЕСТР ДЛЯ ВЛАСНОЇ АКАДЕМІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ

ВИКОРИСТАЙ ЦІЛИЙ ОРКЕСТР ДЛЯ ВЛАСНОЇ АКАДЕМІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Адиті Джавері «Будь диригентом власного ШI-оркестру для академічного письма».

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Адиті Джавері «Будь диригентом власного ШI-оркестру для академічного письма».

У ній автор пропонує змінити підхід до використання генеративного штучного інтелекту у науковій роботі та розглядати його не як інструмент автоматичного написання текстів, а як набір спеціалізованих засобів, які потребують усвідомленого управління. Написання наукового тексту дуже близьке до виконання групою музикантів музичного твору, де кожен інструмент має власну роль. Штучний інтелект може допомагати на різних етапах роботи, однак саме дослідник визначає логіку, структуру та зміст майбутнього тексту. Замість універсальних запитів на кшталт «напиши про…», автор радить розділяти процес на етапи. Інструменти ГШІ можуть бути корисними для попереднього огляду літератури (Scite.ai, Consensus или Perplexity), уточнення дослідницького питання, визначення структури роботи (ChatGPT, SciSpace), обговорення (Zendy, GenAI Zaia, ChatGPT, Elicit, Paperpal), оформлення посилань (Quillbot Citation Generator, Thesify) та редагування готового тексту. Такий підхід дозволяє зберігати контроль над аргументацією та уникати механічного відтворення тексту без наукової глибини. Жоден інструмент не може визначити наукову новизну, перевірити релевантність джерел, забезпечити коректність інтерпретацій. Відповідальність за якість, достовірність і доброчесність тексту залишається за дослідником, незалежно від того, наскільки активно використовуються цифрові технології. Представникам академічної спільноти генеративний штучний інтелект може стати у нагоді лише за умови свідомого і критичного використання у власній праці, адже суть  не у задіянні технологій самих по собі, а здатність дослідника керувати інструментарієм, зберігаючи власний голос.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/tZVI8

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_ПопуляризаціяНауки #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-01-28
Поширити
ЗВО МАЄ ТУРБУВАТИСЬ НЕ ЛИШЕ ПРО ПЛАГІАТ, А  Й ПРО ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ ШІ

ЗВО МАЄ ТУРБУВАТИСЬ НЕ ЛИШЕ ПРО ПЛАГІАТ, А  Й ПРО ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ ШІ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Шона МакМінна та Ніка Макінтоша «Поки ми переймаємося плагіатом, ШІ «навчає» суїциду…».

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Шона МакМінна та Ніка Макінтоша «Поки ми переймаємося плагіатом, ШІ «навчає» суїциду…».

У ній автори наголошують, що університети мають виходити за межі стандартних політик академічної доброчесності й розглядати системний психологічний вплив штучного інтелекту на студентів, а не зосереджуватись лише на питаннях плагіату. Широко відомою стала історія молодої людини, яка під час  обміну повідомленнями з чат-ботом ШІ отримала від нього підбурювання до самогубства. Також вже подано ряд судових позовів зі звинуваченням систем штучного інтелекту у тому, що вони виступали «наставниками» суїциду. Нові дослідження показують, що частина студентів використовує ШІ для отримання порад щодо свого психічного здоров’я, у них формується глибока залежність від алгоритмів у ситуаціях емоційної вразливості. Університети зосереджені на навчанні студентів правилам використання ШІ у рамках освітнього процесу, політикам цитування та академічної доброчесності. Але поза увагою спільноти залишаються психологічні ризики, які виникають під час взаємодії з алгоритмами. Автори пропонують комплексний підхід до навчання роботі з ШІ, який має виходити за межі суто технічних навичок, таких як формування запитів чи розуміння роботи моделей. Необхідно давати студентам знання про те, як штучний інтелект впливає на формування ідентичності, соціальні норми, систему стимулів і прийняття рішень, а також навчати розпізнавати, коли взаємодія з ШІ може стати маніпулятивною або шкідливою. Наприклад, можна запровадити інтегровані навчальні модулі, які поєднують технологічні знання, правила співпраці людини і ШІ, етичні та політичні аспекти. Адже питання психологічного благополуччя студентів є частиною обов’язків університету, воно має реалізовуватись  системно.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/nUH9B

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation 

2026-01-27
Поширити
ВІД КНИГИ ДО ТРЕКІВ: ПІДРУЧНИК СТАВ МУЗИЧНИМ АЛЬБОМОМ

ВІД КНИГИ ДО ТРЕКІВ: ПІДРУЧНИК СТАВ МУЗИЧНИМ АЛЬБОМОМ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Ґроува «Підручник надихнув професора створення альбому у стилі «академічний транс» з використанням штучного інтелекту».

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Ґроува «Підручник надихнув професора створення альбому у стилі «академічний транс» з використанням штучного інтелекту».

У ній розповідається про британського професора, який перетворив ідеї з власної наукової книги на концептуальний музичний альбом за допомогою технологій штучного інтелекту і таким чином вийшов за межі традиційних способів академічної комунікації. Ендрю Гадсон-Сміт, професор цифрового урбанізму в Університетському коледжі Лондона, створив концептуальний музичний альбом «Місце і простір» на основі матеріалів свого підручника «Міста у метавсесвіті», де розглядає цифрові технології, віртуальні світи та взаємодію людей з цифровим середовищем. Для цього він написав тексти пісень, які відображають ключові ідеї з розділів книги, а музичний супровід у стилі транс з елементами електроніки був сформований з використанням технологій штучного інтелекту. Альбом вийшов під назвою «Цифрове місто» і вже зібрав десятки тисяч переглядів у стрімінгових сервісах. Музику було обрано як нетрадиційний спосіб донести наукові концепції до широкої аудиторії, залучити навіть тих, хто навряд чи звертав би увагу на академічний текст.  Суть не в тому, щоб просто транслювати ідеї, а в тому, щоб через музичну форму та ритм передати складні теоретичні питання, такі як цифрові двійники, віртуальна реальність, соціальні наслідки цифровізації та моделювання даних. Деякі назви розділів книги, наприклад «Грай у гру життя», «Дзеркальні світи» чи «Утопія», легко лягли в основу текстів пісень. Альбом отримав схвальні відгуки від колег і слухачів, які відзначають здатність творчого проєкту привертати увагу до наукових ідей у несподіваному форматі. Отже, штучний інтелект може не лише автоматизувати процеси чи створювати розважальний контент, а й допомагати адаптувати наукові знання у нові, доступніші формати. Як результат – складні академічні ідеї стають більш помітними й зрозумілими не лише для студентів, а й у більш широкому суспільному дискурсі поза університетами.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/PdYSg

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation  #НРАТ_ПопуляризаціяНауки

2026-01-26
Поширити
ВІД АУДИТОРІЇ ДО ПОЛІТИКИ: ЧОМУ НАУКОВЦІ МАЮТЬ ГОВОРИТИ ПУБЛІЧНО

ВІД АУДИТОРІЇ ДО ПОЛІТИКИ: ЧОМУ НАУКОВЦІ МАЮТЬ ГОВОРИТИ ПУБЛІЧНО

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Меттью Райза «Публічні виступи: недооцінений шлях до академічного впливу».

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Меттью Райза «Публічні виступи: недооцінений шлях до академічного впливу».

У ній автор говорить про те, як публічні виступи та участь у різноманітних заходах за межами академічної спільноти можуть стати вагомим інструментом посилення впливу наукових досліджень та їх позитивного сприйняття поза вузьким колом колег. Важливо не лише проводити гарні дослідження, – слід розповідати про них там, де їх можуть почути люди з іншими поглядами. Він цитує професора М. Мутукрішну з Лондонської школи економіки, який вважає, що багато науковців залишаються поза рамками суспільних подій, не впливаючи на рішення політиків і широку публіку. Досвід цього професора є доволі показовим. Після публікації його книги про людську природу, автор прагнув залучитися до політичних і державних дискусій в рамках кампанії проти корупції, що проводилась Міністерством внутрішніх справ Великобританії та консультацій під егідою Міністерства освіти і  Програми розвитку ООН щодо готовності британських дітей до ери штучного інтелекту. Він виявив нові організаційні формати, які допомагають науковцям ефективніше працювати з публікою. Наприклад, Academic Speakers Bureau, створене при Лондонській школі економіки, має на меті зв’язати провідних дослідників з корпоративними та публічними клієнтами, які шукають промовців із глибокою науковою підготовкою. Такі бюро спрощують логістику, узгоджують умови виступів і розширюють аудиторію, що може сприяти сталому впливу дослідницьких ідей. Ще одна ініціатива — PUP Speaks від видавництва Princeton University Press, яка покликана просувати книги й утримувати зв’язок із аудиторією для забезпечення тривалої присутності науковців у публічному дискурсі. Професор Американського університету (Вашингтон) Кантіті Міллер-Ідріс говорить, що вона отримала сотні запрошень на виступи після публічного обговорення її дослідницької роботи, отже вдалі публічні виступи можуть поширювати наукові ідеї серед широкої аудиторії. Традиційні академічні канали самі по собі не забезпечують максимального суспільного впливу. Публічні виступи, участь у дебатах, спікерських проєктах та співпраця з організаціями за межами університетів може стати важливою частиною трансформації наукових знань у ширше суспільне розуміння та забезпечити реальний вплив на політику, бізнес і культуру.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/94xtb

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation #НРАТ_ПопуляризаціяНауки #НРАТ_Валоризаціяя знань

2026-01-23
Поширити
ХИБНІ ЗВИНУВАЧЕННЯ В «ШІ-ПЛАГІАТІ»: УРОК ДЛЯ ВИКЛАДАЧА І СТУДЕНТІВ

ХИБНІ ЗВИНУВАЧЕННЯ В «ШІ-ПЛАГІАТІ»: УРОК ДЛЯ ВИКЛАДАЧА І СТУДЕНТІВ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Девіда Мінґея «Після того, як мене хибно назвали «ШІ-плагіатором», як я можу звинувачувати студентів?».

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Девіда Мінґея «Після того, як мене хибно назвали «ШІ-плагіатором», як я можу звинувачувати студентів?».

У ній автор, асоційований викладач Open University, розповідає про випадок із власного життя, коли автоматична перевірка статті, переданої до журналу, хибно визначила його рукопис як такий, що був згенерований інструментами штучного інтелекту. Мінґей разом із колегою подав наукову роботу до журналу і на запит редактора повідомив, що інструмент ШІ не використовувався.  Проте автоматичний інструмент аналізу тексту класифікував статтю як переважно створену ШІ, оскільки вважав її занадто плавною та однорідною за стилем, без синтаксичних «аномалій» і «мінімальних відхилень у довжині речень». Навіть додатковий аналіз тексту, який показав, що стиль рукопису має «людські» нерівності, редактор відмовився це враховувати й остаточно відхилив подання. Автоматичні детектори ШІ являють собою комп’ютерні програми, що оцінюють частоту певних лінгвістичних ознак, але жоден із сучасних алгоритмів, на думку  Девіда, не здатний надійно відрізнити «поліровану» людську академічну мову від тексту, створеного або обробленого ШІ. Через це є ризик, що авторів можуть карати за те, що вони пишуть надто якісно або «правильно», а не за те, що справді використали ШІ. Цей досвід змушує по-новому поглянути і на процес оцінювання студентських робіт. Спроба «вловити» недоброчесність студента за допомогою наявних інструментів може бути хибною, отже автоматичні інструменти не повинні замінювати людську оцінку щодо методологічної якості, аргументації та оригінальності думок. Тому варто переглядати завдання і формулювання оцінювання таким чином, щоб вони вимагали роботи, ускладненої для автоматичного створення — наприклад, завдання з локальним, контекстним мисленням або критичним аналізом. Це може зменшити залежність від інструментальних рішень.  Надмірна довіра до детекторів ШІ може створювати проблеми, особливо для тих, чиєю першою мовою  не є англійська, отже вони використовують інструменти ШІ для редагування як 100% легітимну допомогу. Питання щодо меж і визначення академічної доброчесності набуває нової актуальності, – сучасним університетам потрібні нові процедури, які враховують обмеженість використовуваних технологій.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/No1K6

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation   #НРАТ_АкадемДоброчесність

2026-01-22
Поширити
УНІВЕРСИТЕТ БЕЗ СТІН ЗАЛИШАЄТЬСЯ? ЩОСЬ ПІШЛО НЕ ЗА ПЛАНОМ…

УНІВЕРСИТЕТ БЕЗ СТІН ЗАЛИШАЄТЬСЯ? ЩОСЬ ПІШЛО НЕ ЗА ПЛАНОМ…

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Кріса Хавергала «Що з планами зробити Університет Оклахоми «університетом без стін»…».

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Кріса Хавергала «Що з планами зробити Університет Оклахоми «університетом без стін»…».

У ній автор говорить про рішення відмовитися від ідеї створення нового кампусу і повернутися до фундаментальної місії університету як закладу дистанційного навчання. Ідея перемістити цей заклад вищої освіти на нову площадку, оголошені у 2023 році, а також забезпечення традиційного очного навчання для бакалаврів, – скасовані. Новий віце-канцлер університету Девід Фенікс пояснив, що не може виправдати витрати у сотні мільйонів фунтів на будівництво нового кампусу на тлі надмірної пропозиції традиційних університетських програм і стрімких змін у потребах студентів. Натомість відбуватиметься модернізація наявної бази для проведення обмежених очних навчальних сесій, тоді як основне навчання залишатиметься онлайн. Такий підхід, за словами Фенікса, ближчий до історичної місії цього університету як «університету без стін» і дозволить запропонувати студентам сучасні можливості без традиційної моделі кампусу. У найближчі 20 років потреба у тривалому очному навчанні на кампусі буде зменшуватися, отже університети мають більш гнучко підходити до організації освіти. Це також буде пов’язано і зі зміною демографічних і фінансових умов у секторі вищої освіти в цілому. Партнерства з іншими установами і зараз дозволяють цьому  університету мати фізичну присутність у різних регіонах Великої Британії. Розвивається співпраця зі школами, коледжами, місцевими органами влади, бізнесом та іншими університетами, зокрема – в частині спільного використання ресурсів, навчальних центрів. 

Детальніше: https://qrpage.net/qr/xCCSO

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation 

2026-01-21
Поширити
СЛУХАТИ І ДІЯТИ: ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ПІДТРИМКИ СТУДЕНТІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

СЛУХАТИ І ДІЯТИ: ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ПІДТРИМКИ СТУДЕНТІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Керрі Фієр «Ефективна підтримка означає допомогу студентам там, де вони є».

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Керрі Фієр «Ефективна підтримка означає допомогу студентам там, де вони є».

У ній автор наголошує, що увага до потреб студентів має бути невід’ємною частиною повсякденної викладацької практики, без поділу на «освіта тут», а  «підтримка – там».  Традиційно підтримка студентів асоціюється з діяльністю окремих служб — психологічних, кар’єрних або добробуту. Проте для багатьох студентів реальна підтримка починається в аудиторії, лабораторії чи на лекції. Саме викладачі, які працюють із студентами щодня, найпершими помічають, коли хтось втрачає мотивацію, починає пропускати заняття або сумнівається в тому, чи належить він до спільноти.  Підтримка починається зі слухання, яке має вести до певних дій. На першому занятті Фієр пропонує запитати студентів не лише про їхній факультет, а й про мотивацію до курсу та плани на майбутнє. Це дає викладачеві краще уявлення про інтереси групи і дозволяє адаптувати приклади й завдання відповідно до реальної зацікавленості, що сприяє більш високій залученості.  Важливо також проєктувати курси з урахуванням доступності: не зводити навчальний досвід до одного формату, а пропонувати змішані способи роботи з матеріалом — обговорення, лабораторні завдання, аналіз текстів, розгляд практичних прикладів. Це допомагає уникати ситуацій, коли один підхід сам стає бар’єром для частини студентів. Ще один аспект — участь студентів у дослідницькій діяльності. Можливість працювати у команді над частиною реального проєкту допомагає студентам відчути себе здатними на більше та потрібними для колег, що сприяє формуванню упевненості й розумінню власної ролі в академічному середовищі.  Також підтримка включає навчання у рамках так званого «прихованого навчального плану», коли студент отримує навички професійної комунікації. Фієр підкреслює, що підтримка не означає бути доступним постійно або вирішувати всі проблеми студентів! Важливо знати, де проходить межа ролі викладача, коли слід звертатися до відповідних служб. Створюючи умови, в яких студенти відчувають себе почутими, важливими та залученими, університети можуть зробити їх підтримку частиною повсякденної навчальної практики, а не окремою функцією.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/j4dIu

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation 

2026-01-20
Поширити
НАУКОВЦІ-ДЕТЕКТИВИ: ПОШУК ФАЛЬСИФІКАЦІЙ В АКАДЕМІЧНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

НАУКОВЦІ-ДЕТЕКТИВИ: ПОШУК ФАЛЬСИФІКАЦІЙ В АКАДЕМІЧНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Ґроува «Науковий детектив: чи не краще провести вечір за викриттям фальсифікацій, ніж за переглядом Netflix?».

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Ґроува «Науковий детектив: чи не краще провести вечір за викриттям фальсифікацій, ніж за переглядом Netflix?».

У ній автор розповідає про наукових дослідників і волонтерів, які у свій вільний час уважно аналізують наукові публікації з метою виявлення маніпуляцій, фальсифікацій та помилок. Му Янг із Колумбійського університету каже, що може проводити до 30 годин на тиждень, аналізуючи зображення та графіки у наукових роботах, шукаючи дублікати або ознаки штучної обробки. Для цього не обов’язково мати глибоку предметну експертизу: як правило, достатньо уважного погляду і базових інструментів роботи із зображеннями. У одному з виявлених випадків один і той самий графік з’являвся у 72 різних публікаціях, що нібито представляли різні дослідження. Результати роботи таких «детективів» не лишаються без наслідків. Їхні публічні зауваження на порталі pubpeer.com привертають увагу до робіт у різних галузях знань. Детективи запропонували свої відгуки на сотні статей, серед яких були праці відомого науковця, який втратив посаду після перевірки. Іноді виявлення фальсифікацій призводить до юридичних наслідків. Так, британський розслідувач Шолто Девід у справі проти дослідників з Dana-Farber Cancer Institute використав закон США про помилкові твердження, що дозволяє подавати позови від імені уряду. Внаслідок позову інститут погодився виплатити компенсацію, частину якої отримав і сам Девід.  Попри те, що більшість розслідувачів працюють без винагороди й часто стикаються з критикою, багато хто сподівається, що їхні успіхи підвищать престиж і визнання цього виду діяльності. Однак щодо «наукових детективів» залишається багато питань: більшість фальсифікацій залишається непоміченими, майже немає централізованого механізму розслідування,  реакції видавців та університетів на виявлені проблеми часто бувають повільними або формальними. Дехто вважає, що для ефективної боротьби з маніпуляціями слід удосконалити первинне рецензування і змінити культуру наукових публікацій, більш активно протидіяти академічним порушенням. Автор статті вважає, що добровільні «наукові детективи» відіграватимуть все більш помітну роль у підтримці академічної етики.

Детальніше:  https://qrpage.net/qr/qkCK2

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ПопуляризаціяНауки #НРАТ_ВідкритаНаука #НРАТ_НауковіВидання_новини #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation  

2026-01-19
Поширити
ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ НАУКИ В ЕПОХУ СОЦМЕРЕЖ: ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ

ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ НАУКИ В ЕПОХУ СОЦМЕРЕЖ: ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Патріка Джейка «Науковці звертаються до TikTok у пошуках нових способів залучення громадськості».

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Патріка Джейка «Науковці звертаються до TikTok у пошуках нових способів залучення громадськості».

У ній йдеться про те, як дослідники та викладачі дедалі частіше експериментують із короткими відеоформатами у соціальній мережі TikTok, щоб зробити науку більш доступною та залучити широку аудиторію поза межами академічних кіл. Автор наводить приклади науковців, які використовують TikTok для пояснення складних ідей простими словами, демонструють лабораторні експерименти або дають поради щодо академічної кар’єри. Такі підходи часто супроводжуються використанням яскравих візуальних ефектів, гумору, мемів або трендових музичних фрагментів, щоб привернути увагу користувачів платформи. Соціальна мережа TikTok славиться алгоритмом рекомендацій, здатними швидко поширювати контент серед мільйонів користувачів, що спонукає науковців та освітян розглядати її не лише як канал для розваг, а й важливий засіб комунікації з спільнотами поза рамками професії для якнайкращої популяризації власних досліджень. Звісно, такий формат має специфічні вимоги: відео повинні бути короткими, динамічними і водночас достатньо точними, щоб не вводити глядачів в оману. Це ставить перед науковцями завдання не лише зрозумілої адаптації змісту, а й етичного представлення фактів і виваженого підходу до складних тем. Популяризація через TikTok може підвищити обізнаність громадськості про наукові проблеми. Та одночасно існує ризик спрощення чи викривлення змісту, якщо формат відео домінуватиме над точністю подачі матеріалу. У зв’язку з цим деякі університети та дослідницькі групи намагаються розробляти власні рекомендації щодо використання соціальних мереж для комунікації науки. Зокрема, вони радять науковцям перед публікацією контенту узгоджувати його з колегами, дотримуватися стандартів академічної доброчесності, а також пам’ятати про потенційний вплив на репутацію – як власну, так і установи, яку вони представляють. Популярність наукових акаунтів у TikTok залежить від здатності автора адаптувати свій стиль мислення до логіки платформи, а не навпаки. Успішні приклади включають створення циклів коротких пояснень про дослідження, участь у загальних освітніх трендах і відповідь на запити аудиторії через інтерактивні відео. Отже, TikTok і подібні платформи можуть стати корисним інструментом для розширення впливу науки на суспільство, але їх використання потребує обдуманої стратегії, розуміння аудиторії і зваженого підходу до подання наукового змісту. Успішна комунікація у нових медіа не замінює традиційних академічних каналів, але може доповнювати їх і сприяти більшій відкритості між науковцями та громадськістю.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/C3Be5

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation  #НРАТ_ПопуляризаціяНауки

2026-01-17
Поширити
ЧИ МОЖНА ДОВІРЯТИ H-ІНДЕКСУ ВІД GOOGLE SCHOLAR

ЧИ МОЖНА ДОВІРЯТИ H-ІНДЕКСУ ВІД GOOGLE SCHOLAR

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Ґроува «Помилки Google Scholar в цитуванні спотворюють відомості про лідерів h-індексу».

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Ґроува «Помилки Google Scholar в цитуванні спотворюють відомості про лідерів h-індексу».

У ній автор звертає увагу на те, як системні помилки в автоматичній обробці даних Google Scholar можуть призводити до некоректних показників наукового впливу окремих дослідників та спотворювати рейтинґи за h-індексом.  Пошукова система Google Scholar, як відомо, індексує наукові публікації та розраховує такі показники, як загальна кількість цитувань та h-індекс –  кількісний індикатор, що поєднує продуктивність дослідника та вплив його праць. Показники Google Scholar широко використовуються під час оцінювання досліджень, працевлаштування, грантових відборів, а також при формуванні різноманітних академічних рейтинґів, адже система охоплює широкий спектр матеріалів, включно з препринтами й монографіями.  Однак автоматичний механізм цитувань має ряд суттєвих недоліків. Неточна атрибуція може виникати через поширені дублі імен авторів (одній особі можуть приписуватись публікації, що належать іншим людям зі схожим ім’ям), внаслідок чтого дослідники несправедливо опиняються на верхівках дисциплінних таблиць лідерів h-індексу, коли  алгоритми помилково приписують їм тисячі помилкових цитувань, до яких вони не мають стосунку. Наприклад, фахівець з освіти у Великій Британії опинився серед лідерів у галузі «керівництво в освіті» здебільшого тому, що Google Scholar помилково пов’язав його з низкою багатоспівавторських статей із абсолютно іншої дисципліни. В іншому випадку досліднику з Австралії приписали численні цитування, що належать іншому відомому економісту. Отже, ризики повністю автоматичного підрахунку метрик без належного контролю та корекції профілів самими науковцями – очевидні.  Велика кількість дослідників не перевіряють свої профілі, що дозволяє помилкам залишатися невиправленими  і приносити вигоди тим, хто необережно чи свідомо ігнорує неточності.  Такі системні помилки можуть вводити в оману тих, хто спирається на ці показники без належного критичного аналізу при прийнятті рішення щодо найму, видачі грантів або визнання наукового впливу. Можливо, Google замість популяризації нових інструментів та рейтингування, слід зосередитися на точності своїх даних і підтримці цілісності наукової інформації. Це не зводить нанівець величезну цінність Google Scholar як доступного і корисного ресурсу пошуку інформації, але з метриками потрібно поводитись обережно: вони потребують ретельної інтерпретації й активного управління профілем авторів, щоб не підтримувати хибні уявлення про наукові досягнення.

Детальніше: https://qrpage.net/qr/4gleI

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини  #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation

2026-01-15
Поширити