На сайті Times Higher Education опублікована стаття Патріка Джека «Підвищення плати не покриє «радикальних» амбіцій планів розвитку навичок».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Патріка Джека «Підвищення плати не покриє «радикальних» амбіцій планів розвитку навичок».
У ній автор аналізує реакцію університетського сектору на урядовий документ, який передбачає зростання плати за навчання із прив’язкою до інфляції в обмін на розширення ролі університетів у формуванні політики розвитку навичок для економіки. Зазначається, що уряд планує тісніше поєднати вищу та професійно-технічну освіту, поклавши на університети більше відповідальності за підготовку фахівців відповідно до потреб ринку праці. Представники університетів підтримують намір посилити роль сектору у розвитку регіональних навичок, проте наголошують, що запропоноване підвищення плати не компенсує фінансових втрат ЗВО, а також не створить умов для якісної реалізації нової моделі. Особливе занепокоєння викликає відсутність належного фінансування інфраструктури та навчального забезпечення, необхідних для реальної модернізації освітніх програм. Також незрозуміло, як саме будуть оцінюватися результати, пов’язані з розвитком навичок, і чи матиме регулятор достатні ресурси й повноваження для ефективного упровадження змін. Адже без чіткої системи фінансування та дієвої підтримки з боку держави збільшення плати ляже тягарем на студентів, не забезпечивши при цьому обіцяної якості. Зміна механізму фінансування не може обмежуватись лише коригуванням вартості навчання. Для досягнення заявлених амбітних цілей потрібні стратегічні інвестиції, узгодженість дій усіх гравців та реалістичні прогнози з огляду на наявні можливості університетів.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Вівека Пундіра і Джеффрі Герліхі-Мера «Чому університети досі навчають стилів посилання?».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Вівека Пундіра і Джеффрі Герліхі-Мера «Чому університети досі навчають стилів посилання?».
У ній автори ставлять під сумнів доцільність навчання сучасних студентів формальним стилям цитування, вказуючи на розрив між академічною практикою та професійною реальністю. В цифрову епоху додати належним чином оформлене посилання до тексту статті або есе можна буквально одним натиском клавіш, – то навіщо вивчати вимоги до пунктуації, використання великих літер у назві, вказування номерів розділів? Ці курси дедалі більше сприймаються як архаїчні та непродуктивні. Університети вимагають від студентів знання стилів цитування, які на практиці далеко не завжди використовуються у професійній діяльності або можуть бути автоматизовані за допомогою програмного забезпечення. При цьому ніхто не ставить під сумнів академічну доброчесність, але фокус має бути не на механіці оформлення, а на розумінні суті: коли, чому і як варто посилатись на джерела, як оцінювати їхню релевантність і достовірність. Скоріше за все, викладачі та студенти просто марнують час на навички, які мають малу практичну цінність у професійному житті. Якщо студенти навчаться зосереджуватися на деталях оформлення замість змістовної аргументації, вони поступово втрачатимуть критичне мислення щодо того, як робити посилання на джерела, оцінювати їх і застосовувати у міждисциплінарному просторі. Необхідно, щоб університети переглянули свої пріоритети: звернули більше уваги на типи джерел (цифрові, відкриті, мультимедійні), на навички використання програм обробки посилань та на те, як навчити студентів структурувати аргументацію й застосовувати адаптивні форми посилання, замість жорсткої прив’язки до одного стилю. Досі в університеті буквально запам’ятовують правила «крапка перед лапками», «номер розділу після коми» чи «курсив у назві журналу», внаслідок чого система ризикує втратити актуальність у світі, де інформація стає більш гнучкою й мультиплатформенною. Цей елемент освіти потрібно адаптувати до новітніх реалій, щоб не тренувати механістичний підхід замість мислення, оскільки це у довгостроковій перспективі може зменшити ефективність наукової підготовки та академічної мобільності випускників.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Емілі Діксон «Чи нарешті побачимо ми Сполучені Штати Європи для досліджень?».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Емілі Діксон «Чи нарешті побачимо ми Сполучені Штати Європи для досліджень?».
У ній розглядаються витоки та сучасний стан ідеї створення Європейського дослідницького простору, запропонованої 25 років тому для формування єдиного ринку знань та інновацій, усунення національної фрагментації академічної сфери та посилення конкурентних позицій ЄС порівняно з США та Китаєм. На початку нинішнього століття ЄК констатувала, що без єдиного ринку знань, досліджень та інновацій Європа може втратити потенціал економічного зростання. Необхідно було усунути юридичні та практичні бар’єри (від різноманітних національних норм кар’єрного розвитку та грантів до візових обмежень і пенсійних систем), щоб забезпечити вільний рух дослідників і знань. У 2009 році це стало офіційним курсом ЄС: свободу пересування вчених було визнано «п’ятою свободою» на рівні з рухом товарів, послуг, людей і капіталу. Такий простір мав стимулювати співпрацю, відмкинути практики дублювання зусиль і підвищити якість досліджень. Але прогрес виявився більш повільним, ніж очікувалось: фрагментація національних систем триває, інвестиції в науку та інновації, попри мету в 3% від ВВП, коливаються близько 2,2%. З 2020 року «новий» дослідницький простір отримав свіжий імпульс. Створений Форум ЄДП став платформою для діалогу між урядами, Єврокомісією та зацікавленими сторонами, а перший політичний порядок денний на 2022–2024 роки окреслив 20 кроків для університетів, фондів і посадовців. Серед ключових ініціатив — Коаліція за удосконалення оцінювання досліджень, яка реформує критерії академічного успіху (акцент на компетенціях і компетентностях, а не на бюрократичних показниках); Європейська рамка компетенцій для дослідників, що допомагає розвивати навички для кар’єри; План гендерної рівності. Європейський форум стратегій дослідницьких інфраструктур забезпечив будівництво десятків пан’європейських центрів, де вчені можуть ділитися обладнанням і даними. У жовтні 2024 року Комісія визнала значний прогрес, але підкреслила, що добровільні заходи недостатні для структурних бар’єрів, як-от нерівномірне фінансування чи обмежена мобільність. Наразі обговорюється нова законодавча ініціатива Європейської Комісії щодо дослідницького простору у 2026 році (ERA Act), спрямована на створення юридично обов’язкових норм щодо гармонізації кар’єрних шляхів дослідників, спрощення віз, уніфікації пенсійних систем, доступу до пан’європейських інфраструктур та реформування оцінювання наукових досягнень. Виклики залишаються гострими: розбіжності у бюджетах призводять до того, що дослідники з менш розвинених країн стикаються з обмеженими можливостями, а дублювання проектів гальмує загальний прогрес. Оцінювання наукових досягнень часто ігнорує меритократичні принципи, а брак інклюзивності марнує потенціал у гуманітарних та соціальних науках. Проте, розвиток Європейського дослідницького простору обіцяє науковцям та освітянам екосистему, де рух між країнами і доступ до грантів, інфраструктур і даних стане простим. Реформи оцінювання, натхненні коаліцією, просуватимуть цінності міждисциплінарного мислення і стійкої кар’єри. У контексті відкритої науки простір посилить принципи FAIR — доступність, сумісність і повторне використання даних — через кращу регуляцію та спільні ресурси. Для освітян це означатиме участь у пан’європейських програмах. Європейський дослідницький простір, таким чином, поступово отримує обриси континенту, де наукова єдність стає фундаментом для стійкості, інновацій і глобального лідерства в етичних дослідженнях.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Ніка Гілмана «Білий документ з навичок: чіткість і узгодженість чи плутанина і складність?».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Ніка Гілмана «Білий документ з навичок: чіткість і узгодженість чи плутанина і складність?».
У ній автор аналізує новий стратегічний підхід уряду Великої Британії до розвитку освіти для молоді старше 16 років та оцінює, наскільки пропоновані зміни зможуть забезпечити ясність і системність, чи, навпаки, створять нові проблеми для закладів вищої освіти й студентів. Наразі у Британії відбувається реформа структури кваліфікацій, яка має на меті чітке розмежування академічної та професійно орієнтованої освіти. В країні традиційно 16-річна молодь обирає або академічний шлях в університеті або прикладні професійні програми. Пропонується запровадити окремий рівень навчання, який поєднає елементи обох напрямів. Але «це нове – відоме старе», бо подібний формат уже існував тривалий час. Отже, виникає питання: йдеться про суттєве удосконалення системи чи лише про зміну назв без глибоких трансформацій змісту освіти? Автор вважає дискусійним намір уряду стимулювати університети зосереджуватися на обмеженій кількості напрямів, у яких вони мають найбільший потенціал, що може звузити їхню роль як багатопрофільних освітніх та дослідницьких інституцій. Новий документ задає загальну траєкторію змін, однак не пропонує достатньо конкретних механізмів реалізації, тому складно оцінити, що він принесе сектору освіти – очікувану ясність і стане реальним інструментом підвищення ефективності та якості освіти, чи спричинить нові проблеми й плутанину, породжуючи ризики.
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Емілі Ратледж та Джонкіла Лоу «Чи можна навчити універсальних навичок у дистанційному форматі?».
На сайті Times Higher Education опублікована стаття Емілі Ратледж та Джонкіла Лоу «Чи можна навчити універсальних навичок у дистанційному форматі?».
У ній автори пропонують поговорити про те, наскільки ефективно можна розвивати так звані трансферні навички (комунікацію, командну взаємодію, критичне мислення та самоменеджмент) у середовищі онлайн-освіти. Розширення дистанційних і гібридних форм навчання поставило викладачів перед необхідністю створювати умови не лише для засвоєння змісту, а й для розвитку соціальної взаємодії між студентами. Така взаємодія традиційно сприяє формуванню комунікативних і міжособистісних компетентностей. Дослідження, проведене у 2022 році, засвідчило, що різниця між очною та синхронною дистанційною формою навчання у результатах не є суттєвою, проте в онлайні спостерігається менша когнітивна залученість і слабше відчуття належності до спільноти. Водночас цифрові платформи здатні створювати автентичне середовище для формування навичок віддаленої комунікації, самостійного мислення та глобальної співпраці — саме тих, які все більше цінуються на ринку праці. Автори радять викладачам приділяти особливу увагу підтримці інтеракції: бути присутніми з увімкненою камерою, починати заняття з короткого неформального обміну, використовувати інтерактивні інструменти — дошки, опитування, підгрупову роботу. Асинхронні формати можуть включати колективну підготовку матеріалів, обговорення кейсів, взаємооцінювання. Навчальні плани варто вибудовувати так, щоб універсальні навички інтегрувалися у професійний контекст, а оцінювання відтворювало реальні робочі ситуації, як наприклад, підготовку аналітичних матеріалів чи текстів для блогів із подальшою рефлексією щодо застосування отриманих навичок. Дистанційне навчання не обмежує розвиток універсальних компетентностей, а за належного педагогічного дизайну може навіть посилити їх, формуючи готовність до праці у гібридному, технологічно насиченому світі.
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Ванесси Мар-Молінеро «ШI як інструмент доступу для нейрорізноманітного та міжнародного персоналу».
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Ванесси Мар-Молінеро «ШI як інструмент доступу для нейрорізноманітного та міжнародного персоналу».
У ній розглядається, як генеративний штучний інтелект може слугувати інструментом підтримки та зменшення когнітивного навантаження на рутинні завдання. Форматування документів, сортування пошти, редагування письмових звернень створюють енергетичне навантаження. Використання ГШІ може його зменшувати, якщо застосовувати його прозоро та етично. Наприклад, штучний інтелект може взяти на себе підготовку чернеток листів чи резюме, допомагати з мовними питаннями, розробляти шаблони та робити альтернативний текст для зображень. Багато працівників мають сумніви щодо доцільності використання ШІ, щоб це не виглядало як «обман» або прояв невмілості, особливо – в академічному середовищі, де цінується власна експертиза й чистота авторства. Щоб протидіяти цьому, інституції мають забезпечити чіткі етичні керівництва, а також відкритий і комфортний простір для обговорення. Доцільно скористатись наступними стратегіями: обмін досвідом; надання шаблонів, чек-лістів, прикладів та політик доступності; навчальні сесії для завдань типу «з чернеток до листів», «структура змісту», «редагування стилю»; моделі прозорого використання (наприклад, необхідні примітки на кшталт «чернетка з ШI-допомогою, відредаговано людиною») для нормалізації практики; наставництво та надання часу на тестування й опанування ШІ-інструментів. Коли ГШІ вбудовується як інструмент доступності, а не як заміна експертизи, він може значно зменшити бар’єри для нейрорізноманітного та міжнародного персоналу, надаючи їм більше ресурсів для фокусування на змістовній роботі, допомагаючи долати нерівність у кар’єрному зростанні, підвищити якість комунікацій і прискорити адміністративні процеси без втрати академічного контролю.
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува «Низькоякісні статті та статті, створені за допомогою штучного інтелекту, можуть захлеснути видавництва».
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува «Низькоякісні статті та статті, створені за допомогою штучного інтелекту, можуть захлеснути видавництва».
У ній обговорюються результати проведеного Cambridge University Press опитування понад трьох тисяч дослідників щодо впливу ШІ наакадемічний процес. Вони висловили занепокоєння, що зростання кількості публікацій з низькою якістю чи з використанням контенту, згенерованого ШІ, може перевантажити систему рецензування і підірвати довіру до видавничої екосистеми. Зокрема, 53% вважають, що вплив ШІ на систему академічних публікацій буде негативним, і лише 18 % вбачають в ньому потенціал для покращення. Опитані висловлювали побоювання, що ШІ сприятиме збільшенню текстів, основаних на сумнівних наборах даних, що містять «галюцинації» (вигадування джерел і тверджень) у тексті й порушенню права інтелектуальної власності. Близько третини опитаних сказали, що через поширення ШІ буде важче отримати належне визнання власних наукових здобутків. Окрм того, посилюється загальний тиск на систему публікацій через зростання обсягу відкритого доступу і число проіндексованих статей: між 2016 і 2022 роком кількість статей зросла приблизно на 897 тис. (біля 6% на рік). 81% опитаних вважає, що обсяг робіт перевантажив систему рецензування, а 50 % пов’язують погіршення якості рецензії з масовістю поданих статей. Отже, слід припинити гонитву за кількісними показниками в академічному середовищі, а натомість переорієнтувати мотивацію на якість результатів. Необхідна декомпозиція оцінювання наукової діяльності, визнання інших форм внеску (наприклад, даних, програмного забезпечення, рецензій, викладацької роботи), використання альтернативних форматів публікацій і зменшення залежності від метрик журналів. Також видавці мають розробляти низьковартісні, масштабовані альтернативні шляхи публікації, які були б визнані науковою спільнотою. Автор попереджає про системну кризу наукової та видавчничої діяльності: коли кількість витісняє сенс, рецензування стає втратою часу, а наукова довіра — надто тонкою ниткою. Якщо університети, наукові журнали й фінансуючі інституції не переглянуть моделі мотивацій, система може зруйнуватися зсередини.
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Шарлотти фон Ессен «За межами проектування навчання: підтримка педагогічних інновацій у відповідь на ШІ».
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Шарлотти фон Ессен «За межами проектування навчання: підтримка педагогічних інновацій у відповідь на ШІ».
У ній автор розмірковує про те, що роль навчального дизайну в університетах останнім часом змінилася: стрімкий розвиток технологій штучного інтелекту призвів до того, що ШІ стає центром інновацій у навчанні, змінюючи фундаментальні підходи до педагогіки. Спершу навчальний дизайн слугував мостом між навчальними дисциплінами, технологіями й педагогічною наукою, допомагаючи викладачам адаптувати курси до онлайн і змішаних форматів. Але з часом він трансформувався: дизайнери (люди, що розробляють освітні моделі) все частіше беруть участь у масштабованих, індустріальних процесах, де акцент з інновацій переходить на швидкість виробництва контенту. Ці зсуви посилюють ризики: зосередження на ефективності замість змісту, уніфікація підходів, зменшення простору для творчості. Упровадження ШІ суттєво посилює ці тенденції. Якщо університети використовують ШІ лише для швидкої генерації навчальних матеріалів, вони ризикують поглибити модель «контентної конвеєрної лінії». Натомість потенціал ШІ полягає в тому, щоб звільнити час для рефлексії, експериментів і ризику — якщо інституції вкладуть ці ресурси в стратегії розвитку педагогіки, а не виключно в технологічне прискорення. Автор пропонує три ключові підходи: узгодження інновацій із цінностями закладу (будь-які нові методики мають відповідати місії та пріоритетам); створення спільнот практики серед викладачів (формування просторів, де можна обговорювати, ризикувати і спільно тестувати ідеї); інвестиції в педагогічне лідерство (окремі ролі, які спрямовують інновацію, підтримують викладачів і забезпечують зв’язок між стратегією й практикою). Справжні зміни в освіті не відбудуться, якщо університети не пересунуть центр уваги з технологій на педагогіку. Отже, хто поставить навчальний задум у центр освітнього процесу, той і зможе максимально ефективно скористатися потенціалом ШІ як каталізатора якості.
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю «Чи врятують суперуніверситети британську вищу освіту?».
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю «Чи врятують суперуніверситети британську вищу освіту?».
У ній декілька визнаних експертів аналізують поглиблення фінансової кризи у британському освітньому секторі та визначають перспективи створення великих об’єднаних університетських структур, так званих «суперуніверситетів», як можливого шляху виходу з цієї ситуації. Нинішня модель англійської вищої освіти, в якій працює понад 130 університетів, що надають подібні програми, конкурують за студентів і ресурси, стала надзвичайно вразливою у нових умовах обмеженості доходів від навчання, посилення конкуренції з приватними провайдерами, демографічних й технологічних змін. Це змушує керівників ЗВО задуматися про необхідність «масштабування» або «групування» установ. Одним із таких прикладів є «квазі-злиття» університетів Кенту і Грінвічу, яке часто називають першим зразком суперуніверситету у Великій Британії. Однак злиття чи формування великих груп — не панацея, оскільки вимагає значних ресурсів, складного управління й тривалої адаптації. Більше того, існує ризик, що концентрація наукових і фінансових ресурсів у великих об’єднаннях може послабити роль регіональних університетів, які виконують важливу місцеву, соціальну й економічну функцію. Ключове питання тут у характері процесів: чи відбуватимуться зміни за планом з урахуванням суспільної рівності, чи залишиться реакцією на ринкові проблеми. Якщо створення суперуніверситетів відбуватиметься без системного регулювання, то можна прогнозувати утворення 10-12 надвеликих ЗВО з відповідним ослабленням або навіть зникненням решти університетів. Це може спричинити поглиблення регіональних нерівностей та втрату різноманітності академічної екосистеми. Автори наголошують, що майбутнє вищої освіти у Великій Британії – не питання «якщо» буде здійснена трансформація, а «коли і як». Час спонтанних змін вже минув. На порядку денному рішення, які повинні враховувати не лише фінансову життєздатність, а й соціальну роль університетів, їхній зв’язок із громадою. Якщо будуть дотримані ці умови, суперуніверситети можуть стати каталізаторами змін. Але без чіткої стратегії, державної підтримки та уваги до регіонального й суспільного контексту існує ризик, що вони лише консолідують владу й ресурси, залишаючи інші частини системи на узбіччі.
На сайті Times Higher Education опублікована добірка корисних ресурсів від університету Макао.
На сайті Times Higher Education опублікована добірка корисних ресурсів від університету Макао.
Йдеться про дванадцять статей про результати досліджень та нововведення, підготовлених науковцями університету. Серед них: «Сприяння комерціалізації досліджень шляхом стратегічної співпраці»; «Розкриття ролі Макао в художньому обміні між Китаєм і Європою в XVII і XVIII століттях»; «Створення біобанку живих пухлинних тканин для підтримки персоналізованого лікування та досліджень»; «Побудова чистих, низьковуглецевих та безпечних міських енергетичних систем на основі інтернету речей»; «Розроблення нової технології скринінгу лікарських засобів для прецизійної медицини»; «Розроблення платформи традиційної китайської медицини на основі штучного інтелекту для пошуку ліків від нейродегенеративних захворювань»; «Розумна крихітна робототехніка»; «Цифрові інновації для побудови розумних міст майбутнього»; «Новаторські дослідження у галузі передових матеріалів»; «Як Університет Макао досягає глобального впливу завдяки своїй інноваційній дослідницькій екосистемі»; «Новаторська дослідницька структура та широкомасштабна співпраця для підвищення авторитету у світовій системі вищій освіті»; «Оптимізація розвитку талантів через цілісне та міждисциплінарне навчання»; «Міжнародноге зростання».
Збереження набору наукових даних відбувається в два етапи:
1.) Створення набору даних
Введіть назву набору, короткий опис набору (анотацію) та натисніть кнопку «Створити набір». Після цього автоматично буде створено чернетку набору даних, яку Ви можете зберігати для подальшої роботи з набором. Система перенаправить Вас на сторінку «Інформація про набір даних».
2.) Заповнення даних
На сторінці «Інформація про набір даних» Вам необхідно заповнити всі поля щодо набору даних і завантажити файли.
Зверніть увагу! Кожен файл завантажується окремо. Це зроблено для стабільної роботи системи.
Після того як Ви заповнили інформацію про набір наукових даних та додали необхідні файли, Ви можете зберегти чернетку або відправити дані в систему.
Зверніть увагу! Якщо дані відправлені Ви не можете їх змінювати.
Чернетки необхідні для зберігання набору даних і його редагування до моменту відправки.
Верифікація акаунту за афіліацією
Всі акаунти на сайті НРАТ проходять стандартну процедуру реєстрації і є верифікованими. Однак для того, щоб отримати додаткові можливості, такі як публікація відкритих рецензій на академічні тексти, необхідна верифікація за афіліацією.
В особистому кабінеті відображається поточний статус верифікації за афіліацією.
Щоб отримати статус «верифікований», необхідно змінити основну адресу електронної пошти на корпоративну, яка прив’язана до наукової установи або закладу освіти.
Наприклад: user@ukrintei.ua, user@nas.gov.ua
Для завершення процесу верифікації за афіліацією необхідно заповнити інформацію про себе в персональному кабінеті.
Обов’язковими є такі поля:
– ім’я,
– прізвище,
– науковий ступінь,
– вчене звання.
Всі інші поля є необов’язковими, але бажано їх заповнювати.
Після підтвердження корпоративної електронної скриньки та заповнення обов’язкових полів ваш акаунт буде автоматично верифіковано за афіліацією.
Якщо статус верифікаціїї не змінився одразу, спробуйте перезавантажити сторінку.
Якщо ваша електронна адреса є корпоративною і всі обов’язкові поля заповнені, але акаунт не має позначки верифікації, вам необхідно написати нам на електронну скриньку NRAT@ukrintei.ua. Після перевірки ми додамо вашу адресу в базу даних, і ваш акаунт буде верифіковано.
Після проходження процедури верифікації за афіліацією Ви можете змінити основну адресу електронної скриньки на зручну для вас, не втративши при цьому статусу верифікації.
Проходити верифікацію за афіліацією необхідно лише один раз.
* Ми використовуємо корпоративні адреси з Єдиної державної бази з питань освіти та Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави
Інструкція зі складання пошукового запиту
Для пошуку новин, опублікованих на офіційному вебпорталі НРАТ у розділі «Новини» необхідно ввести у пошукове поле одне слово, декілька слів або точну фразу. Окремі слова розділяються проміжками.
Пошук виконується всюди – як у назві, так і у тексті новини.
Для отримання більш повного результату рекомендується використовувати основу слів (частини слів без закінчення).
При використанні для пошуку декількох слів вони поєднуються одним з логічних способів, описаних нижче.
За замовчуванням встановлено логічний сполучник “та”. У такому випадку результати пошуку будуть охоплювати усі публікації новин, де є вказані слова, навіть якщо вони розташовані окремо одне від одного і знаходяться у різних частинах тексту.
Приклад.Пошукова фраза: звіт ОЕСР. Результат пошуку: всі новини, які містять слово «звіт» та слово «оеср» як разом, так і окремо в тексті і в назві.
Якщо словосполучення чи фразу взяти у лапки (“), то результати будуть містити усі публікації, де зустрічається саме це словосполучення або фраза.
Приклад. Пошукова фраза: «звіт ОЕСР». Результат пошуку: всі новини, які містять точну фразу «звіт оеср».
Якщо Вам відома дата публікації новини або цікавить певний проміжок часу, в який вони були опубліковані на сайті, можна обрати таку дату чи інтервал дат у додатковому полі, що має вигляд календаря. Напис дати здійснюється у форматі рік-місяць-день і підтверджується натисканням на відповідну дату у випадаючому полі календаря. Можна вписувати дату або обирати, гортаючи сторінки календаря за місяцями та роками. За замовчуванням інтервал починається з більш давньої дати (2018-01-23) та завершується поточною.
Також Ви можете використовувати один або декілька хештегів, які розташовані під полем пошуку у правій частині екрану сторінки «Новин».
