Times Higher Education Архіви

ПІДТРИМКА АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ: РОЗВИВАТИ КУЛЬТУРУ, А НЕ КАРАТИ

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Девіда Джойнера «Підтримка академічної доброчесності у масовій магістерській онлайн-програмі».

Автор наголошує: розуміння причин, з яких студенти списують, є ключем до запобігання цьому. І пропонує рішення, які дозволять перетворити підтримку сумлінності на виховання культури, а не очікування покарання. Запровадження масштабної магістерської онлайн-програми в галузі комп’ютерних наук Технологічного інституту Джорджії, де Девід викладає, спричинило роздуми щодо академічної недоброчесності. Адже на відміну від звичайного навчального процесу, коли студенти «як на долоні», у масовому курсі їх кількість на порядки більша, відповідно кратно зростають і випадки порушень з боку студентів. Основними причинами неетичної поведінки можуть бути: особисті мотиви (сімейні проблеми, хвороба, відставання від інших студентів); неправильне розуміння того, що дозволено і заборонено; ненавмисне порушення від неуважності, поспіху, неакуратності. Отже, для виховання академічної доброчесності необхідно, по-перше, чітко визначитись та дотримуватись політики доброчесності; по-друге, поінформувати здобувачів освіти про контекст та наслідки; щоб політика доброчесності не лише проголошувалась, але й була «зашита» у структуру курсу від початку його розробки, а не додана як формальність коли курс повністю готовий (постійний контроль, роз’яснення, інформування про виявлені порушення, а також зростаюча по мірі проходження курсу відповідальність – від попередження про неетичну поведінку при виявленні порушення на початку курсу до суттєвих санкцій наприкінці).

Детальніше: https://is.gd/GWw5GU, https://is.gd/MU4bH5, https://is.gd/Ek7IwJ

Фото:pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_АкадемДоброчесність НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

2023-06-29

КОРИСНІ ПОРАДИ З ПОБУДОВИ СИСТЕМИ ОБМІНУ ЗНАННЯМИ

На сайті Times Higher Education опублікована тематична добірка статей «Чому обмін знаннями важливий для університетів».

Практика обміну ідеями, досвідом та даними між університетами та неакадемічними партнерами має важливе значення у процесі обміну знаннями. У цій добірці наводяться пояснення щодо цінності обміну знаннями; демонструється, як обмін впливає на освітні установи та їхні спільноти; наводяться конкретні приклади діяльності з обміну знаннями; надаються поради щодо того, як формувати партнерство з передачі знань, як взаємодіяти з громадськістю, розвивати співробітництво та створювати рівноправні дослідницькі партнерства. Двадцять шість авторів діляться своїм досвідом та думками: як відкриті знання зміцнюють демократії; у чому секрет успішного партнерства з передачі знань; яка формула успішної програми обміну знаннями; що лежить в основі успішного обміну знаннями студентів; як виховати початкове мислення у своїх учнів; як університети можуть допомогти відновити довіру до науки; як використання цифрових технологій сприяє поширенню знань та ідей про ЦСР тощо.

Детальніше: https://is.gd/c9tBry

Фото: скріншот

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_КращіПрактики #НРАТ_Освітянам_КращіПрактики #НРАТ_Інноваторам__КращіПрактики #НРАТ_ПопуляризаціяНауки

2023-06-28

НОВІ ПУБЛІКАЦІЇ – КАТАЛІЗАТОР ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ НОРМ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Джека Гроува «Відставки редакторів журналів можуть спричинити революцію у видавничій справі під керівництвом науковців».

Автор вважає, що нещодавні масові відставки редакторів комерційних журналів через високі ціни на публікації та суперечливі публікаційні практики можуть спричинити подальшу «втечу» до некомерційного сектору та стати основою революції у поведінці наукових журналів, яка відбуватиметься під керівництвом науковців. Останнім часом провідні журнали з різних дисциплін зіткнулися з хвилею редакторських відставок на знак протесту проти поведінки видавців. Понад 40 редакторів журналу Neuroimage звільнилися у квітні 2023 року через рішення видавництва Elsevier підняти плату за відкритий доступ до 3,5 тис. дол; кілька редакторів журналу «Wiley’s Journal of Political Philosophy» також подали у відставку; 25 редакторів MDPI Publications звільнилися у квітні 2023 року після відставки Дж.Дерріка, спричиненої незгодою з суперечливими видавничими практиками (у т.ч. швидким розширення редакційних колегій, безконтрольним збільшенням кількості спеціальних випусків і т.п.). Редактори більше не готові миритися з «експлуататорськими» практиками академічних видавництв, вважає д-р Деррік, доцент Школи освіти Брістольського університету. Семюел Мур, фахівець з наукових комунікацій бібліотеки Кембриджського університету, який минулого року залишив редакцію журналу «Publications» з аналогічних причин, говорить, що колективні дії, включаючи загрозу масових звільнень, можуть сприяти позитивним змінам у журналах: “Такі дії можуть бути використані для впровадження змін у редакційній політиці, наприклад, для того, щоб змусити видавців погодитися на збереження авторських прав”. Кріс Чемберс, професор когнітивної нейронауки в Кардіффському університеті, вважає, що невдоволення високими витратами на наукові публікації має трансформуватися у підтримку вчених, які прагнуть передати свій редакторський досвід некомерційним видавництвам. Європейський Союз планує запровадити «безоплатну» видавничу модель, в якій читачі та автори не несуть жодних витрат, отже він повинен «вимагати, щоб усі дослідники, які використовують державні кошти, публікували свої роботи у неприбуткових виданнях… всі уряди повинні вимагати, щоб дослідники, які фінансуються державою, архівували свої наукові статті у вигляді препринтів у безкоштовних репозиторіях перед подачею до журналу, а потім оновлювали препринти, коли їхні рукописи проходять експертну оцінку. Це гарантувало б, що остаточний препринт буде ідентичним тому, що з’явиться в рецензованому журналі”, вважає Кріс Чемберс.

Детальніше: https://is.gd/fGmY49, https://is.gd/R870Qs

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_НауковіВидання_новини #НРАТ_ВідкритаНаука #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

2023-06-27

ЕФЕКТИВНІ МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ З CHATGPT

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Джонни Лі «Ефективні методи оцінювання для світу ChatGPT».

У ній наголошується, що методи оцінювання, які вимагають від студентів автентичних, оригінальних і персоналізованих відповідей, можуть допомогти викладачам у роботі зі студентами, які широко використовують у навчанні ШІ. Відомо, що ChatGPT може надавати покрокові рішення математичних задач, писати код і створювати плани уроків, складати електронні листи, писати оповідання, музичні тексти і пости в соціальних мережах. Тому не дивно, що багато хто в академічних колах зосереджує увагу спільноти на впливі ChatGPT на продуктивність та ефективність, а також на ризиках недотримання доброчесності в освіті (включаючи занепокоєння щодо плагіату і шахрайства). Широке застосування генеративного штучного інтелекту та великих мовних моделей закономірно призводить до збільшення навантаження на викладачів, які тепер на додачу до «стандартного» навантаження змушені вирішувати проблеми з виявлення фактів використання ШІ у роботах своїх учнів. Викладачі змушені змінювати програму свого курсу, запроваджувати нові методи оцінювання та самостійно залучати ChatGPT до вирішення навчальних завдань. Автор говорить про необхідність урізноманітнити методи оцінювання навчання; формувати персоналізовані, складні або актуальні завдання; пропонувати учням обговорення; ставити перед студентами творчі завдання щодо застосування набутих знань та навичок для аналізу ідей та інтеграції концепцій; самостійно тлумачити контекст; перевіряти факти; додавати джерела інформації; просити студентів самостійно виявляти у відповідях ШІ елементи дезінформації чи хибних уявлень. Крім того, викладачі самі можуть використовувати ChatGPT як додатковий інструмент для розробки заходів з оцінювання, запитавши детальні та конкретні підказки щодо створення запитань для вікторини або групового обговорення теми курсу.

Детальніше: https://is.gd/JtErIs, https://is.gd/9pjcqV

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_Освітянам_новини

2023-06-26

ПОКРАЩЕННЯ ПРОЦЕСУ ВСТУПУ ДО УНІВЕРСИТЕТУ

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Ріка Кларка «Щоб покращити процес вступу, залучіть викладачів».

У ній наголошується, що співпраця професорсько-викладацького складу з приймальною комісією бакалаврату може покращити відвідуваність занять, рівень утримання студентів, відповідність курсів та фінансування ЗВО, а також допомогти зменшити кількість дезінформації про процес та рішення, що приймаються. Рік Кларк згадує питання, яке поставив проректор закладу, в якому працював: «Що ви думаєте про включення викладачів у ваш цілісний процес розгляду заявок на вступ?». Фактично він сформулював важливу концепцію. У той час, як приймальна комісія використовує макродані про успішність студентів (середній бал, відрахування та випуск), викладачі надають інформацію з аудиторій, яка не лише допомагає у прийнятті детальних рішень щодо окремих студентів, але й дозволяє приймальним комісіям екстраполювати ці відомості. Абітурієнтський IQ, адвокація та доступ – спільнота повинна мати чітке уявлення про цілі зарахування, процес вступу та реальні процеси. З цією метою проводяться щоквартальні зустрічі з партнерами, ведеться листування з ключовими викладачами і співробітниками кампусу, публікуються університетські новини. Рік Кларк вважає, що викладачі повинні бути невід’ємною частиною вступного процесу.

Детальніше: https://is.gd/j3gykq, https://is.gd/QfrtYj

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Освітянам_новини

2023-06-23

ХОБІ РОБЛЯТЬ МЕНЕ КРАЩИМ НАУКОВЦЕМ

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Стівена В. Хармона «Чому мої хобі роблять мене кращим науковцем».

У ній автор наголошує, що неакадемічні навички, як моторні, так і когнітивні, збагачують дослідницькі можливості у несподівані способи. Він згадує своє дитяче захоплення читанням. «Навчання породжує навчання і чим більше я знаю, тим більше я хочу знати. Це свого роду протилежність ефекту Даннінга-Крюгера, який добре задокументований у психологічній літературі і полягає в тому, що чим менше ви знаєте, тим більше вам здається, що ви знаєте». Зв’язок між хобі читання та науковою роботою – очевидний. Тож, можливо, інші захоплення – від гри на мандоліні до різьби по дереву – також вплинули на наукову діяльність? Стівен розглядає свої хобі крізь призму навчання: музикальні замітки важливі для осмислення, спортивні стратегії допомагають досягати цілей, робота з деревом – це і дослідження і майстерня. Він робить висновок, що справжнє хобі – важливе. «Я люблю встановлювати або бачити зв’язки між непов’язаними речами (наприклад, як мої хобі впливають на мою стипендію). Я твердо переконаний, що завжди можна винести урок <від зустрічі з> будь-якою людиною чи від події. Хитрість полягає в тому, щоб усвідомити це і шукати цей урок».

Детальніше: https://is.gd/c4SDlQ, https://is.gd/fIPH8t

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

2023-06-22

ВИНАХІДЛИВІСТЬ ЛЮДИНИ VS ШІ

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Девіда Сандерса «Я вважав себе креативним науковцем доки ШІ не розгадав мій трюк».

Автор висловлює сумнів у тому, що штучний інтелект буде завжди позаду людини у сфері креативності. Він згадує, як у третій частині «Мандрів Гуллівера» в Академії Лагадо професор працює над пристроєм, «завдяки якому найневігласніша людина за помірну плату і з невеликою фізичною працею зможе писати книги з філософії, поезії, політики, права, математики і богослов’я, без найменшої допомоги генія чи навчання». Девіду тут одразу вбачається архетип сучасних програм для обробки/генерації природної мови, а ілюстрація до книги навіть має дивну схожість із кремнієвим чипом, що зображений на ній. Свіфт вважав такий пристрій неможливим і потенційно небезпечним абсурдом, тоді як зараз навколо ГШІ точаться непрості спори, а сам він став реальністю. Але навіть попри швидкий розвиток ШІ багато експертів продовжують наполягати на тому, що машини ніколи не набудуть творчих здібностей, притаманних людині. Студентів запевняють, що навички кидати виклик, переформульовувати та генерувати нові ідеї, яких вони набувають в університеті, будуть затребуваними упродовж усього їхнього трудового життя. Девід Сандерс висловлює обґрунтований сумнів з цього приводу, аналізуючи свій практичний досвід, набутий на початку власної кар’єри. Він займався прогнозуванням структури білків та їх раннім комп’ютерним прогнозуванням. Він навчився передбачати структуру білків і навіть створив модель, яка втілювала його методи. Пишаючись своїми здогадками він вважав себе досить розумною і творчою людиною. Два десятиліття потому нейромережева програма під назвою AlphaFold трансформувала процес прогнозування структури білків: не використовуючи ті самі принципи, ШІ зміг навчитися на величезній базі даних послідовностей і структур. Відтепер, каже Девід, я не відчуваю себе настільки креативним. Очевидно, що давнішнє осяяння було не більше, ніж рутинним розпізнаванням шаблонів, яке можна здійснити за допомогою електронного пристрою. Тепер Девід Сандерс піддає сумніву завищені людські претензії на креативність та закликає переглянути природу людської творчості.

Детальніше: https://is.gd/wRutJA, https://is.gd/hqw5Zl

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

2023-06-21

СТАТИ ГРОМАДСЬКИМ ВЧЕНИМ – НЕЛЕГКИЙ ВИБІР

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Пола МакГріві, «Стати громадським вченим – нелегкий вибір».

У ній наголошується, що коли вчені добре знають свою сферу досліджень і бачать, що їхні висновки ігноруються, їм потрібно почуватись доволі упевнено, щоби говорити про це. Надто довго громадська увага до аргументів, що ґрунтуються на фактах, придушувалася, до чого свою руку доклали засоби масової інформації та корпорації. І хоча в академічних колах підтримується значимість комунікативних навичок, основні публікації для широкої спільноти присвячені переважно вченим, що представляють гуманітарні науки, на противагу іншим, зокрема – природничим. З іншого боку, реалії COVID-19 та зміни клімату спонукають все більше людей визнавати важливість даних, які пройшли експертну оцінку в академічному середовищі. Однак виявляється, що коли вчені використовують у широкій дискусії наукові дані (зокрема – отримані з їхніх власних лабораторій), вони розглядаються як «активісти». Пол МакГріві радить, як найкраще організувати громадське обговорення та керувати ним, коли результати ваших досліджень не співпадають із широко розвповсюдженими підходами, а також як говорити і писати так, щоб вас почули. Зокрема, бажано створити мережу підтримки серед надійних колег, які готові перевірити вашу позицію; самостійно керувати повідомленнями про результати, щоб зменшити ймовірність викривленого цитування; не витрачати час на тих, хто не розуміє або не має впливу; забезпечити постійний контроль та перевірку власних даних; пам’ятати про конкурентів, моніторити їх виступи та зважати на їх позицію. Також Пол надає поради щодо особистої безпеки, аналізу мотивації, вивчення ризиків (втрата фінансування досліджень, послідовників та учнів). І нагадує загальновідому істину: спочатку ваші ідеї будуть висміювати, потім люто заперечувати, а потім сприйматимуть як само собою зрозуміле. Бути громадським науковцем є важливим, але нелегким вибором навіть для людей поза академічним середовищем, таких як журналісти та співробітники університетських ЗМІ.

Детальніше: https://is.gd/ztEXna, https://is.gd/2VcpM7

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

2023-06-20

ВИКРИТТЯ НЕПРАВОМІРНИХ ДІЙ СПІВАВТОРА

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Джека Гроува «Це може підірвати мою кар’єру: обвинувач Прюїтта про викриття».

У ній йдеться про складний кейс боротьби з академічною недоброчесністю від Кейт Ласковськи. Вже три роки поспіль тягнеться історія, пов’язана з викриттям неправомірних дій співавтора публікації. Вчена із Каліфорнійського університету виявила нехарактерну поведінку даних, наведених у статті, яку вона опублікувала трьома роками раніше у співавторстві з іншим науковцем. Перед нею постав важкий вибір – промовчати чи визнати проблему. Це було непросто вирішити, адже вона пишалася цією статтею, яка, здавалося, підтверджувала нову теорію поведінки тварин, розроблену Ласковськи під час роботи над дисертацією. Підтвердження надав Джонатан Прюїтт, який проводив експерименти з павуками у своїй лабораторії в Університеті Піттсбурга та став її співавтором. Незначні на перший погляд аномалії у даних Прюїтта, були спричинені, за його словами, незначною технічною проблемою. Але доктор Ласковскі заглибилася в дані й виявила набагато більше випадків дублювання послідовностей, які були неможливими: павуки в лабораторних експериментах у різних умовах не могли рухатись з абсолютно однаково точністю, яка співпадала до сотої частки секунди. Ласковскі вирішила наполягти на спростуванні доказів, а потім пішла далі й написавши у січні 2020 року пост «Що робити, якщо ви більше не довіряєте своїм даним». У цій публікації вона звернула увагу на ймовірність фальсифікації даних. «Я думала, що це може підірвати мою кар’єру, але це було те, що я повинна була зробити». Відмовлятися від публікацій настільки публічно було ризиковано, але, тим не менш, це виявилося надзвичайно важливим кроком. Незабаром після цієї публікації інші співавтори доктора Прюїтта повідомили про свої підозри, що зрештою призвело до 15 спростувань, 11 висловлювань заклопотаності та чотирьох виправлень. Звинувачення підтвердилось, коли Макмастер опублікував результати свого розслідування і довів, що д-р Прюїтт займався фальсифікацією. Результати, представлені у статті у журналі «Nature», насправді «були просто сфабриковані». Ласковскі побоювалася, що гучна втрата кількох ключових публікацій може зашкодити її кар’єрі. Але наукова спільнота згуртувалася, визнавши співавторів жертвами дій доктора Прюїтта. Разом із тим, поведінка деяких журналів, яких торкнувся скандал, була сумнівною: незважаючи на докази, ряд видань не хотіли відкликати статті, особливо коли доктор Прюїтт загрожував судовим позовом.

Детальніше: https://is.gd/Vyf1dL, https://is.gd/R870Qs

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_АкадемДоброчесність #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини

2023-06-19

З ПОЯВОЮ ШІ ПИСЬМОВІ ОЦІНКИ НЕМОЖЛИВІ? ЧИ НІ?

На сайті Times Higher Education опублікована стаття Дейва Сейерса «Простий спосіб зламати завдання, захищені від ChatGPT, за допомогою Google Диску».

У ній автор задається питанням, що якби існував спосіб зберегти есе у всіх трьох його складових частинах (читання, роздуми, текст) в епоху ChatGPT, і повідомляє, що має на нього відповідь. Він крок за кроком розглядає проблему, пов’язану з тим, що ChatGPT може створювати доволі якісні роботи, які обходять перевірку «антиплагіатним» програмним забезпеченням. У викладачів у всьому світі по мірі розвитку ГШІ виникла паніка: невже відтепер неможливо буде використовувати письмові оцінки для тестування офф- або онлайн? Дейв пропонує розглянути доволі прості приклади, як можна вирішувати проблему захисту від зловживань студентами та забезпечення якісної перевірки знань. Наприклад, при перегляді есе достатньо увімкнути функцію «перегляд історії попередніх версій», щоб побачити, наскільки ретельно його автор працював над написанням тексту, аргументацією, стилем. Це корисно як для індивідуальних завдань, так і для групової роботи, де здобувачі освіти мають продемонструвати власний внесок та підтвердити, що робота виконана самостійно. Такий підхід нагадує традиційний особистий щоденник або журнал рефлексивного навчання, де студент описує свій прогрес та можливості покращення знань у майбутньому. Головне, що має бути незмінним за будь-яких новітніх технологій та моделей навчання, – це прозорі, дієві та справедливі принципи оцінювання. Студенти мають бути упевнені: їхні зусилля будуть визнані належним чином і ніхто не зможе отримати такі самі оцінки шляхом списування.

Детальніше: https://is.gd/ad8us6, https://is.gd/YHLAuN, https://support.google.com/docs/answer/190843, https://is.gd/dVOshs, https://is.gd/GDdtlg, https://is.gd/UD7jPC, https://is.gd/JbQZ1q

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_ШтучнийІнтелект #НРАТ_Освітянам_новини

2023-06-16