Times Higher Education

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Ендрю Шентона «Отримали PhD? Час підкорювати новий академічний Еверест».

У статті розглядається роль вищих докторських ступенів у системі вищої освіти та причини поступового зниження їхньої популярності в академічному середовищі. Автор наголошує, що для більшості науковців PhD сприймається як найвищий академічний ступінь, але у Великій Британії існують і вищі докторські кваліфікації. Зокрема – Doctor of Letters (DLitt) присуджуэться не за окрему дисертацію, а за сукупність опублікованих наукових праць та їхній вплив на відповідну галузь знань. Коли дослідник систематично працює, формує своє дослідницьке портфоліо, відстежує цитування, рецензії на свої праці, їхні переклади іншими мовами та інші показники академічного впливу,- це створює важливі стимули для саморозвитку.  Те, що вищі докторські ступені залишаються маловідомими навіть в академічній спільноті, пов’язано з відсутністю чіткого розуміння їхнього статусу у кваліфікаційних системах різних університетів. Деякі ЗВО прирівнюють їх до звичайних докторських ступенів, інші використовують їх лише як почесні відзнаки. Наразі майже відсутні сучасні дослідження на цю тему, а на практиці відбувається поступове згортання відповідних програм у низці британських університетів, зокрема – в Оксфорді. Ендрю критично ставиться до ідеї реформувати систему вищих докторських ступенів за моделлю формалізованих професійних програм із навчальними модулями та планами професійного розвитку, оскільки це може послабити головний принцип таких кваліфікацій — оцінювання реального дослідницького внеску та впливу опублікованих праць. Цінність вищої докторантури полягає саме у можливості підтвердити довготривалий розвиток наукової діяльності після завершення PhD. Разом із тим, не можна припускатись надмірної «елітаризації» системи, коли вищі докторські ступені розглядатимуться виключно як інструмент кар’єрного просування професорів. Цей шлях має бути відкритим і для тих, хто здобув вищу освіту і праціє поза класичною академічною кар’єрою, але продовжує активну наукову діяльність. Вищі докторські ступені можуть відігравати важливу роль у підтримці довготривалої дослідницької культури та стимулювати науковців розвивати власний академічний доробок після завершення PhD.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/passed-your-phd-its-time-scale-new-academic-everest

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_TimesHigherEducation

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Тома Вільямса «У планах Єльського університету для відновлення суспільної довіри до навчання запропоновано звільнити аудиторії від гаджетів».

У статті наводяться результати масштабного внутрішнього дослідження Єльського університету, присвяченого причинам зниження суспільної довіри до вищої освіти та шляхи її відновлення.  Автор повідомляє, що робоча група Єльського університету після ретельного аналізу ситуації дійшла висновку, що ослаблення довіри до освіти спричинив цілий ряд чинників, серед яких фінансові (висока вартість навчання), організаційні (несправедливість вступної системи), політичні (суперечки навколо свободи слова й політичних упереджень в університетському середовищі). Відповідно було підготовлено рекомендації, які охоплюють 20 заходів, спрямованих на переосмислення академічної політики та взаємодії із суспільством. Однією з найбільш обговорюваних пропозицій стала ідея зробити аудиторії вільними від мобільних гаджетів (телефонів, ноутбуків, планшетів) як загальну стандартну практику, коли винятком буде лише необхідність використання техніки з чітко визначених педагогічних або дослідницьких мотивів. Цей підхід розглядається як частина більш широкої стратегії «повернення уваги до аудиторії», спрямованої на розвиток зосередженості, інтелектуальної допитливості та дисципліни. Серед інших рекомендацій — підвищення рівня доходу сімей, за якого студенти зможуть навчатися без оплати, спрощення системи фінансової допомоги, запровадження більш чітких академічних критеріїв вступу та перегляд адміністративної структури університету. Окремо наголошується на необхідності формування оновлених принципів академічної свободи.  Керівництво університету публічно погодилося з висновком про відповідальність університетів за поступове зниження рівня довіри до вищої освіти. Президентка Єльського університету Морі МакІнніс заявила, що цей процес тривав десятиліттями і потребує не лише зміни комунікації, а й реальних інституційних змін. На окрему увагу заслуговує також проблема інфляції оцінок та забезпечення коректного порівняння академічних результатів між різними дисциплінами. Автор наголошує, що дискусія, розпочата в Єльському університеті, виходить далеко за межі окремих організаційних рішень та власне цього ЗВО. Вона відображає нагальну потребу переосмислення ролі університету в умовах суспільної поляризації, цифрового перевантаження студентів та зростання недовіри до освітніх інституцій.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/device-free-classrooms-mooted-yale-plan-rebuild-public-trust

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_TimesHigherEducation

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Патріка Джека «Чи змінили британську академію слова Майкла Гоува про те, що «досить нам експертів»».

Автор аналізує, який вплив мало відоме висловлювання британського політика Майкла Гоува, зроблене ним під час кампанії Brexit, – на суспільне ставлення до експертного знання, університетів та академічної спільноти у Великій Британії. У 2016 році пролунала заява Майкла Гоува, що «людям набридли експерти». І хоча сам політик пізніше пояснював, що його слова стосувалися не всіх фахівців, а насамперед представників окремих економічних інституцій, саме ця фраза стала символом недовіри до професійної експертизи як такої. Багато дослідників вважають цей вислів  наочною демонстрацією переходу до нової політичної культури, в якій емоційні або популістські аргументи дедалі частіше переважають над експертними оцінками. Дехто вважає, що ця риторика сприяла зростанню скепсису стосовно університетів, науковців і фахових інституцій загалом та закликають уникати  зображення експертів як ненадійної або відірваної від суспільства групи. Адже це створює небезпечний прецедент для публічної дискусії. Інші навпаки зазначають, що проблема має об’єктивний характер і пов’язана із загальним зниженням довіри до інституцій у всьому світі, не лише у Великій Британії.  Майкл стверджує: його критика була спрямована проти групового мислення та претензії окремих експертів на універсальну авторитетність поза межами власної спеціалізації. Він наголошує, що науковий розвиток передбачає постійне оскарження усталених підходів і критичну перевірку аргументів. Цифрове середовище значно посилило швидкість поширення спрощених або маніпулятивних інтерпретацій складних наукових питань. Має місце криза довіри до інституційного знання та стає необхідним формування оновлених надійних механізмів суспільної легітимації експертизи у цифрову епоху.

Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/depth/did-michael-goves-enough-experts-rebuke-change-uk-academia   

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини #НРАТ_TimesHigherEducation

На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Алексіуса Чіа «Чому критична візуальна грамотність має значення у складному інформаційному середовищі».

У ній розглядається роль візуальної грамотності у сучасній освіті та наводяться аргументи щодо доцільності навчати студентів аналізувати зображення, схеми, інфографіку й інші візуальні матеріали не лише як джерела інформації, а також як інструменти формування смислів. Автор наголошує, що сучасне інформаційне середовище дедалі більше ґрунтується на мультимодальній комунікації, де значення передається не лише словами, а й кольором, композицією, просторовим розташуванням, візуальними метафорами і дизайном. Зображення широко використовуються для ініціювання емоційної реакції або формування довіри ще до того, як людина встигає критично оцінити зміст повідомлення. Це стосується не лише соціальних мереж чи реклами, а й освітніх матеріалів, наукових публікацій та презентацій. Критична візуальна грамотність не повинна обмежуватися гуманітарними дисциплінами: студенти технічних і природничих спеціальностей також постійно працюють із графіками, схемами, моделями та іншими формами візуального представлення знань, які потребують інтерпретації та критичного аналізу. Автор розглядає здатність аналізувати візуальні повідомлення як важливу складову академічної та професійної підготовки.  Наводиться приклад роботи зі знаменитим постером National Geographic «Planet or Plastic?», де поліетиленовий пакет візуально подано як айсберг. Аналіз композиції, масштабу, метафор та прихованих смислів  дозолить студентам перейти від поверхового сприйняття зображення до аналізу того, як саме воно формує уявлення про проблему. Такий підхід допомагає усвідомлювати не лише те, що показує зображення, а й те, які аспекти воно підсилює або залишає поза увагою. Окрему увагу автор приділяє адаптації моделі чотирьох ресурсів Пітера Фрібоді та Аллана Люка для роботи з візуальними й мультимодальними текстами. Це послідовний розвиток уміння помічати візуальні елементи, співвідносити їх із власним досвідом, аналізувати контекст використання та критично оцінювати закладені у зображеннях перспективи й механізми впливу. У підсумку автор доходить висновку, що розвиток критичної візуальної грамотності є необхідною умовою підготовки студентів до життя у середовищі інформаційного перенасичення та цифрових маніпуляцій. Здатність усвідомлено аналізувати візуальні повідомлення розглядається як складова ширшої культури критичного мислення, що набуває дедалі більшого значення для освіти, науки й суспільної комунікації.

Детальніше:  https://www.timeshighereducation.com/campus/why-critical-visual-literacy-matters-complex-information-landscape

Фото: pixabay.com

#НРАТ_Усі_новини #НРАТ_Науковцям_новини #НРАТ_Освітянам_новини  #НРАТ_TimesHigherEducation